Ухвала суду № 24549191, 16.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2012 р.Справа № 2а-1870/5795/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Айсберг" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.10.2011р. по справі № 2а-1870/5795/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Айсберг"

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Група Айсберг» звернулась до суду із позовом, у якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Суми 03.08.2011 р. № 000952314/0/62047, № 000972314/0/62050, № 000962314/0/62048.

Сумський окружний адміністративний суд постановою від 25.10.2011 р. позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Приймаючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті ДПІ в м. Суми на підставі хибних висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, є протиправними та підлягають скасуванню.

ДПІ у м. Суми не погодившись із постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати оскаржувану постанову, прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, з 10.06.2011 р. по 11.07.2011 р. фахівцями ДПІ в м. Суми проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Група Айсберг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2011 р.

За результатами перевірки складено акт № 5462/2314/32779306/61 від 15.07.2011 р.

На підставі акту перевірки ДПІ в м. Суми 03.08.2011 р. прийнято податкові повідомлення - рішення: № 000952314/0/62047, яким позивачу збільшено суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 185393,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 38728 грн.; № 000972314/0/62050, яким позивачу зменшено від'ємне значення з ПДВ на суму 17425 грн.; № 000962314/0/62048, яким позивачу зменшено суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 17425 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті ДПІ в м. Суми на підставі хибних висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до п. 1.8. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Таким випадком, відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону, є різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Питання щодо встановлення від'ємного значення суми ПДВ не поставлено у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб, щодо яких відповідач не підтвердив та не спростував факту сплати ними до бюджету ПДВ.

Відповідно до п. 1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Отже, бюджетному відшкодуванню підлягає сума податку, фактично сплаченого отримувачем товарів та послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів та послуг за умови виникнення у такого платника права на податковий кредит.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тощо.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 7.2.6 цього пункту). При цьому датою виникнення такого права на податковий кредит є дата сплати позивачем коштів за товари (роботи, послуги), або дата отримання від постачальника податкової накладної, а не дата сплати зазначених коштів продавцем товарів (послуг) безпосередньо до бюджету.

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право позивача на податковий кредит, так само як і право на бюджетне відшкодування, у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету.

Судовим розглядом встановлено, що ПП «Укрбуд-ПБК 21» поставлено ТОВ «Група Айсберг» товар - поліетилен ПЄ2НТ 22-12.

ПП «Укрбуд-ПБК 21» надано позивачу податкові накладні № 6.1 від 06.04.2010 року, № 20054 від 20.05.2010 року, № 30066 від 30.06.2010 року, № 3083 від 03.08.2010 року, № 17081 від 10.08.2010 року.

Зазначений поліетилен було оприбутковано позивачем відповідно до видаткових накладних № 756 від 07.04.2010 року, № 1103 від 21.05.2010 року, № 1407 від 30.06.2010 року, № 1659 від 04.08.2010 року, № 1747 від 18.08.2010 року.

Транспортування відбувалося за рахунок покупця автомобілем Газ 3302 ВМ 87-76 АІ, згідно товарно-транспортної накладної № б/н від 07.04.2010 р., Газ 3302 ВМ 87-76 АІ, водій згідно товарно-транспортних накладних № б/н від 21.05.2010 р., № б/н від 30.06.2010 р., № б/н від 18.08.2010 р., б/н від 04.08.2010 р.

Товар отримано за довіреностями: № 23 від 06.04.2010р. № 48 від 20.05.2010р., № 56 від 30.06.2010 року, № 70 від 30.08.2010 р., № 85 від 17.08.2010 р.

Розрахунки між підприємствами проводились в безготівковій формі на загальну суму 104550 грн., згідно наступних платіжних доручень: № 244 від 06.04.2010р. на загальну суму 21300 грн., в т. ч. ПДВ - 3550 грн.; від 20.05.2010р. на загальну суму 21000 грн., в т. ч. ПДВ - 3500 грн.; від 30.06.2010р. на загальну суму 21150 грн., в т. ч. ПДВ -3525 грн.; від 03.08.2010р. на загальну суму 20400 грн., в т. ч. ПДВ - 3400 грн.; від 17.08.2010р. на загальну суму 20700 грн., в т. ч. ПДВ - 3450 грн.

В подальшому, зазначений товар позивачем використано в господарській діяльності, а саме: для виготовлення балончиків для газу, які реалізовані, що підтверджується відповідними вантажно-митними деклараціями.

Таким чином, колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції щодо реальності здійснених операцій з поставки товарів від контрагента до позивача та використання товару у господарській діяльності підприємства.

Отже, право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним ПДВ у складі ціни товару (послуг), що підтверджується наданими позивачем до суду первинними документами, які підтверджують реальність господарських операцій між ТОВ «Айсберг» та ПП «Укрбуд-ПБК21».

Таким чином, колегія суддів вказує на безпідставність та необґрунтованість висновку ДПІ у м. Суми щодо порушення ТОВ "Група Айсберг" вимог п.10.2 ст.10, пп.7.4.1, п.7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ при формуванні суми бюджетного відшкодування у розмірі 17425 грн.

Відповідно до підпункту 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Отже, позивач обґрунтовано, з дотриманням процедури, встановленої положеннями вищенаведеної норми Закону, скористався своїм правом на відшкодування сум надмірно сплаченого податку у розмірі 17425 грн.

Крім того, колегія суддів зазначає, що підставою прийняття податкового повідомлення - рішення № 000952314/0/62047 є висновок податкового органу про те, що частина витрат, понесених підприємством на виготовлення готової продукції не була використана в господарській діяльності, оскільки реалізація продукції власного виробництва (столярне виробництво) здійснювалась з завідомо від'ємним фінансовим результатом та була використана на отримання збитку.

Судом першої інстанції обґрунтовано такі твердження не прийняті, виходячи з наступного.

У акті перевірки відображено, що ТОВ «Група Айсберг» здійснює розрахунок діяльності столярного виробництва «Дохід від реалізації готової продукції» - рахунок 901 «Собівартість реалізованої продукції» та виводить збитки, які отримані від діяльності виключно столярного виробництва і зменшує суму валових витрат на суму даних збитків. Зменшення валових витрат на суму збитків від реалізації продукції за цінами нижчими за собівартість не вплинуло на визначення суми податку на додану вартість так, як у складі собівартості продукції значну частину займають витрати без податку на додану вартість (заробітна плата, нарахування на заробітну плату, амортизаційні відрахування».

Отже, на думку податкового органу, відповідача допущено порушення п. 5.1, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині не включення до валових витрат вартості товарів (робіт, послуг), а фактично зменшує валові витрати амортизацію, заробітну плату та нарахування на заробітну плату.

Однак, в акті перевірки зазначено, що при перевірці показників відображених у рядку 04.3 Декларації «витрати на оплату праці», за період з 01.01.2009 року по 31.03.2011 року не встановлено заниження або завищення задекларованих ТОВ «Група Айсберг» показників.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що перевіркою повноти визначення амортизаційних відрахувань за період з 01.01.2009 року по 31.03.2011 року не встановлено їх заниження або завищення.

У відповідності до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податок на прибуток розраховується, як різниця між валовим доходом та валовими витратами, та зменшується на суму амортизаційних відрахувань. Валові витрати, валові доходи, та амортизація розраховується із загальної діяльності суб'єкта господарювання, а не по окремим видам виробництва, як це зроблено відповідачем.

При цьому судом першої інстанції зроблений висновок, що ні зі змісту акту перевірки, ні з пояснень представника відповідача неможливо встановити, які саме витрати податковий орган вважає такими, що завищують вартість виробленої продукції.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з п. 86.1 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформляються у формі акта, порядок оформлення якого повинен відповідати вимогам статті 86 «Оформлення результатів перевірок» Податкового кодексу України та «Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами» , який затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 р. № 1003 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2011 р. за № 70/18808.

У відповідності до п. 3.2.2 розділу II зазначеної інструкції встановлено обов'язок відповідача у випадку встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Колегія суддів зауважує, що, як вбачається зі змісту акту перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, ДПІ у м. Суми зазначені вимоги виконані не були.

Отже, висновки ДПІ у м. Суми, що витрати, понесені підприємством на виготовлення готової продукції не були використані в господарський діяльності, оскільки реалізація продукції власного виробництва (столярне виробництво) здійснювалось з завідомо від'ємним фінансовим результатом та була використана на отримання збитку є необґрунтованими та помилковими.

Стосовно порушення позивачем пп. 5.5.1 п.5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в частині зменшення відповідачем валових витрат на суму 790181 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Податковим органом у акті перевірки зазначено, що невід'ємною ознакою наявності підстав для віднесення відсотків, виплачених за кредитними договорами, до складу валових витрат є використання кредитних коштів для здійснення господарської діяльності

Як вбачається із матеріалів справи, 11.12.2006 року ТОВ «Група Айсберг» та ВАТ «Райффайзен банк Аваль» укладено кредитний договір № 012/06-11/2355/1 про відкриття невідновлюваної кредитної лінії у сумі 300000 дол. США для придбання обладнання для столярного цеху.

Отримані грошові кошти використані на придбання обладнання, яке введено в експлуатацію, використовується в господарській діяльності, на дане обладнання нараховується амортизація.

При цьому, відповідачем зазначено, що перевіркою повноти визначення амортизаційних відрахувань за період з 01.01.2009 року по 31.03.2011 року не встановлено їх заниження або завищення, тобто обладнання використовується в господарській діяльності, а тому даний факт є підставою для включення даних витрат до складу валових витрат підприємства.

Колегія суддів не погоджується із такими висновками податкового органу з оглядну на наступне.

У відповідності до п.п. 5.5.1 п. 5.1 ст. 5 даного Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Зазначена норма передбачає включення до складу валових витрат всіх відсотків за використання кредитних коштів, а застосовування додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку нормами п. 5.11 ст. 5 вищезазначеного Закону заборонено.

Таким чином, колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції щодо правомірності включення 790181 грн. до валових витрат підприємства.

Також, слід вказати, що ДПІ у м. Суми не дотримано порядку прийняття податкових повідомлень-рішень.

Згідно з п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу.

Із матеріалів справи вбачається, що акт перевірки № 5462/2314/32779306/61 від 15.07.2011 р. ТОВ «Група Айсберг» отримано 19.07.2011 р. Останній день для прийняття податкових повідомлень-рішень на підставі зазначеного акту є 02.08.2011 р.

Однак, оскаржувані повідомлення-рішення ДПІ у м. Суми прийняті 03.08.2011 р., тобто, після спливу строку для їх прийняття.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Суми від 03.08.2011 р. №000952314/0/62047, №000972314/0/62050 є протиправними, прийняті на підставі хибних висновків та підлягають скасуванню.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги ТОВ «Група Айсберг» обґрунтовані.

За таких обставин, колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.10.2011 року - без змін.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Айсберг" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.10.2011р. по справі № 2а-1870/5795/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.