Ухвала суду № 24549187, 16.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2012 р.Справа № 2а-8959/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2012р. по справі № 2а-8959/11/2070

за позовом Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

про визнаня недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

ДП «ХЕМЗ» звернулось до суду із позовом, у якому просило визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.03.2011 року № 0000482302/0.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 19 січня 2012 року позов задовольнив частково. Скасував податкове повідомлення-рішення від 30 березня 2011 року № 0000482302/0 Державної податкової інспекції в Московському районі міста Харкова.

В іншій частині позовних вимог відмовив.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану постанову скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач послався на неповне з"ясування судом обставин справи, а також невірне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 7.4.1 ст. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", з підстав та мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що Державною податковою інспекцією в Московському районі міста Харкова була проведена планова виїзна перевірка Державного підприємства «Харківський електромеханічний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.08р. по 30.09.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. по 30.09.2010р., за результатами якої складено акт від 01.03.2011 року № 510/23/05405575.

Відповідно до висновків акту перевірки від 01.03.2011 року № 510/23/05405575, перевіряючими, зокрема, були встановлені порушення позивачем п.п. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) в результаті чого ДП «ХЕМЗ» занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на 963360,0 грн., у тому числі: грудень 2008р. в сумі 9496,0 грн.; лютий 2009р. 923531,0 грн.; березень 2009р. 2259,0 грн.; листопад 2009р. в сумі 4039,0 грн.; січень 2010р. в сумі 1408,0 грн.; травень 2010р. в сумі 8589,0 грн.; червень 2010р. в сумі 2520,0 грн.; липень 2010р, в сумі 3997,0грн.; вересень 2010р. в сумі 7521,0 грн.

На підставі вказаного висновку акту перевірки від 01.03.2011 року №510/23/05405575, Державною податковою інспекцією в Московському районі міста Харкова було прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 березня 2011 року № 0000482302/0, яким ДП «ХЕМЗ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на суму 1204200,0 грн., з яких за основним платежем в сумі 963360,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 240840,0 грн.

Згідно з висновками акту перевірки від 01.03.2011р. № 510/23/5405575 в діяльності ДП «ХЕМЗ» податковим органом виявлено порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ст. Закону України «Про ПДВ», а саме відображення в податковому обліку з податку на додану вартість первинних документів, що були складені ТОВ «Рігана Плюс» та ТОВ «4В» за господарськими операціями, котрі відбувались в межах нікчемних правочинів, а також факт реалізації продукції власного виробництва нижче собівартості.

Підставою для зазначеного висновку податкового органу слугувало те, що за результатами опрацювання відділом перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Харківської ОДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Ригана плюс". Також відділом відпрацювання схем мінімізації платежів до бюджету ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова проведено перевірку ТОВ «4 В». За результатами вказаних перевірок перевіряючими зроблений висновок про те, що підприємство позивача здійснювало проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди покупцям підприємства та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання. Також зроблений висновок про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій перевіряємим підприємством з ТОВ "Ригана плюс" та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України. В акті перевірки зазначено, що усі операції купівлі-продажу за ТОВ «4В»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу.

Колегія суддів погоджується висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до п.7.4.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Судовим розглядом встановлено, що 19.01.2009р. між позивачем, ДП «ХЕМЗ»(в якості покупця) та ТОВ «Рігана Плюс» (в якості продавця) було укладено договір поставки від 19.01.2009р. № 1901/09.

Також, між позивачем, ДП «ХЕМЗ»(в якості замовника) та ТОВ «4В»(в якості виконавця) укладені договори № 15/7 від 15.07.2010р., № 1/7 від 01.07.2010р., від 01.07.2010р. № 2/7, від 02.08.2010р. № 2/8, від 05.08.2010р. № 5/8, від 12.11.2009р. № 14/02, від 17.11.2009р. № 18/02, від 26.04.2010р. № 26/4, від 21.04.2010р. № 21/4, від 05.07.2010р. № 6/7, від 05.07.2010р. № 5/7, від 08.06.2010р. № 8/6, від 01.04.2010р. № 3/4, від 01.04.2010р. № 1/4, від 01.04.2010р. № 2/4, від 08.12.2009р. № 8/12, від 07.12.2009р. № 07/12, від 12.11.2009р. № 14/03, від 15.07.2010р. №15/6 предметом яких було виконання ремонтних робіт.

Посилаючись на реальність господарських операцій за переліченими правочинами, позивач подав до суду складені ТОВ «Рігана Плюс» за договором поставки від 19.01.2009р. № 1901/09 податкову накладну № 81 від 27.02.2009р. на суму 5451294,0 грн. (в т.ч. ПДВ 908549,0 грн.) видаткову накладну № 2702-09 від 27.02.2009р. на суму 5451294,0 грн., прибутковий ордер №33/1, пропуски на відпуск виготовлених виробів №№ 25-27, акти приймання-передачі за №№ 21,20,19,18,17,16.

Крім того, в акті перевірки податковим органом зазначено, що до перевірки надано ксерокопії договору постачання від 19.01.2009р. № 1901/09, укладеного між ДП «ХЕМЗ»(Покупець) та ТОВ «Ригана плюс» (Постачальник), ксерокопію специфікації до даного договору, ксерокопії накладної 62702-09 від 27.02.2009р., згідно якої за довіреністю №116 від 27.02.2009р. отримано ТМЦ від ТОВ „Ригана плюс" на суму 5451294,0 грн. (в тому числі ПДВ 908549,0грн.) та прибуткового ордеру №33/1 від 27.02.2009р. згідно якого даний товар було оприбутковано на склад №622., ксерокопію податкової накладної.

Також в матеріалах справи наявні складені ТОВ «4В» за зазначеними вище договорами на виконання ремонтних робіт податкові накладні № 363 від 28.07.2010р.; № 362 від 27.07.2010р.; № 401 від 30.07.2010р.; № 402/1 від 03.08.2010р.; № 403 від 03.06.2010р.; № 431 від 31.08.2010р.; № 433 від 31.08.2010р.; № 194 від 30.11.2009р.; № 185 від 19.11.2009р.; № 189 від 25.11.2009р.; № 14 від 26.01.2010р.; № 15 від 27.01.2010р.; № 79 від 31.03.2010р.; № 80 від 31.03.2010р.; № 122 від 30.04.2010р.; № 118 від 28.04.2010р.; № 110 від 21.04.2010р.; № 98 від 09.04.2010р.; № 91 від 02.04.2010р.; № 287 від 29.06.2010р.; № 290 від 30.06.2010р.; № 250 від 01.06.2010р.; № 366 від 29.07.2010р., а також довідки про вартість виконаних робіт, договірні ціни, локальні кошториси, підсумкові відомості ресурсів, акти здачі приймання виконаних робіт до кожного договору.

Колегія суддів зазначає, що оскільки спірний правочин був укладений між правоздатними і дієздатними юридичними особами, предметом правочину не є речі, обмежені в цивільному обороті, постачання товарів за договором з ТОВ «Рігана Плюс» не потребує отримання будь-яких дозвільних документів у вигляді ліцензій, а ТОВ «4В» має ліцензію серії АВ № 051383 на виконання будівельних робіт, сторони спірного правочину мають правовий статус платників ПДВ, то відсутні підстави для висновку про суперечність спірного правочину вимогам закону.

Копії перелічених первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.7 Закону України «Про ПДВ», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом Положення №88) не спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків.

На думку колегії суддів, вищезазначені обставини доводять реальність та фактичність здійснених господарських операцій між підприємством позивача та його контрагентами, що спростовує висновки перевіряючи, які викладені в акті перевірки.

Фактичне використання придбаних у контрагентів позивача товарів підтверджується витребуваними судом і долученими до справи копіями накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, актами приймання-здачі готової продукції, договорами на реалізацію готової продукції.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що судження відповідача про нікчемність правочинів є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушення Закону України "Про ПДВ", судження суб'єкта владних повноважень про наявність порушення мотивовано виключно посиланням на нікчемність правочинів без зазначення в чому конкретно полягав намір платника податків на безпідставне одержання податкової вигоди.

В акті перевірки ДП «ХЕМЗ» від 01.03.2011 року № 510/23/05405575 вказано, що КРУ в Харківській області була проведена планова ревізія фінансово-господарської діяльності підприємства позивача за період з 01.07.2007р. по 31.12.2009р. про що складений акт від 30.04.2010р. №05-20/32. Копія акту ревізії надана на адресу ДПІ у Московському районі м. Харкова листом від 02.02.2001р. №05-21/1069.

Як свідчить досліджений судом акт перевірки від 01.03.2011р., результатом укладання угод на реалізацію продукції нижче собівартості стало завищення позивачем податкового кредиту та відповідно порушення вимог п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як свідчить зміст акту перевірки від 01.03.2011р., висновки в цій частині були зроблені лише на підставі даних акту ревізії КРУ в Харківській області.

При цьому, відомості первинних документів, які відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а також дані розрахункових документів, котрі згідно з Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» опосередковують рух коштів у безготівковій формі, податковим органом в ході проведення документальної невиїзної перевірки не досліджувались.

Отже, податковими інспекторами без дослідження жодних первинних документів, в тому числі і про рух коштів у безготівковій формі, було зроблено висновок про наявність в діяльності ДП «ХЕМЗ» порушень, що суперечить закону.

В силу п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є:

83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Разом з тим, викладені в акті від 01.03.2011р. судження перевіярючих не ґрунтуються на жодному з визначених ст.83 Податкового кодексу України джерел.

Первинні документи на які зроблені посилання в акті перевірки від 01.03.2011р., як на ті в яких зафіксовані порушення, впливають на формування податкових зобов'язань платника податків, оскільки в зазначених договорах ДП «ХЕМЗ»виступав продавцем, тобто отримував прибуток та формував податкові зобов'язання. Порушення які зафіксовані під час формування податкового кредиту не ґрунтуються на жодному первинному документі на підставі якого ДП «ХЕМЗ»сформував податковий кредит в грудні 2008р., лютому-березні 2009 року та під час перевірки досліджено не було.

Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності висновків акту перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді справи.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем при прийнятті податкового повідомлення-рішення, яке оскаржується, було невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв'язку з чим позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 30 березня 2011 року № 0000482302/0.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2012р. по справі № 2а-8959/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.