Ухвала суду № 24549084, 17.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2012 р.Справа № 2а-15638/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді: Рєзнікової С.С.

суддів: Катунова В.В.

Ральченко І.М.

за участю секретаря судового засідання Галан О.О.

представника позивача Кругового Д.С.

прокурора Бабанян Г.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2012р. по справі № 2а-15638/11/2070

за позовом Приватного акціонерного товариства "Видавництво "Харків" Корпоративне підприємство ДАК "Укрвидавполіграфія"

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "СНАРК ЛТД" за участю Прокуратури Фрунзенського району м. Харкова

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Видавництво "Харків" Корпоративне підприємство ДАК "Укрвидавполіграфія", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова, терті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Побутелектротехніка", Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "СНАРК, ЛТД", в якому просив:

- скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова №0002312302 від 22.11.11р. в сумі 876791,00 грн. основного платежу та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 107080,25 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова №0002322302 від 22.11.11 р. у сумі 360874,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 141786,00 грн.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що висновки Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова про вчинення позивачем порушень податкового законодавства є помилковими, не доведеними належними доказами і спростовуються первинними документами підприємства.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2012 року позов Приватного акціонерного товариства "Видавництво "Харків" Корпоративне підприємство ДАК "Укрвидавполіграфія" задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова №0002312302 від 22.11.11р. в сумі 876791,00 грн. (вісімсот сімдесят шість тисяч сімсот дев'яносто одна гривня) основного платежу та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 107080,25 грн. (сто сім тисяч вісімдесят гривень).

Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова №0002322302 від 22.11.11р. у сумі 360874,00 грн. (триста шістдесят тисяч вісімсот сімдесят чотири гривні) та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 141786,00 грн. (сто сорок одна тисяча сімсот вісімдесят шість гривень).

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник прокуратури Фрунзенського району м. Харкова підтримав апеляційну скаргу відповідача та просив її задовольнити, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача до суду апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце апеляційного перегляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін, або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі м. Харкова проведена планова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства "Видавництво "Харків" корпоративне підприємство ДАК "Укрвидавполіграфія" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.10р. по 30.06.11р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.10р. по 30.06.11р., за результатами якої складено акт № 3461/23-212/05905728 від 11.11.11р.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0002312302 від 22.11.11р., яким визначив податок на прибуток підприємств і організацій у сумі 876791,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 107080,25 грн. і прийняв податкове повідомлення-рішення № 0002322302 від 22.11.11р., яким визначив ПДВ у сумі 360874,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 141786,00 грн.

Відповідно до висновків акту перевірки, відповідачем встановлено порушення Приватним акціонерним товариством "Видавництво "Харків" корпоративне підприємство ДАК "Укрвидавполіграфія" п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2., п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5. п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 144.1 ст. 144. п. 150.1 ст. 150. п. 3 підрозділу 4 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-ІV та пп. 7.4.1. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту відповідних сум по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Побутелектротехніка» та ТОВ фірма «Снарк, Лтд» (треті особи по справі).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковими повідомленнями-рішеннями №0002312302 від 22.11.11р. та №0002322302 від 22.11.11 р. порушено права та охоронювані законом інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому вказані рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

З акту перевірки, інших матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді основною діяльністю позивача було виконання поліграфічних робіт.

З метою здійснення своєї господарської діяльності за період з 30.09.10р. по 31.01.11р. ТОВ «Побутелектротехніка» за податковими накладними від 30.09.10р. № 027010. від 30.09.10р. № 0273009. від 27.10.10р. № 0300010, від 29.10.10р. № 0302008. від 13.12.10р. № 0347001, від 14.12.10 р; .№ 0348005, від 15.12.10р. № 0349010 та договору № 19 від 19.01.11р. постачало позивачу матеріали для поліграфії (електродвигун для друкувальної машини, друкарську фарбу, офсетні пластини, плівку, офсетну гуму, папір, папір газетний і т.ін.) загалом на суму 2031727,02 грн. у т.ч. ПДВ, а позивач оплачував ці матеріали.

За період з 06.07.10р. по 30.12.10р. позивач придбав у ТОВ Фірма «Снарк Лтд» за податковими накладними матеріали для поліграфії (друкарську фарбу, офсетні пластини, плівку, офсетну гуму, клей, очисники для пластин та плівок і т. ін.) загалом на суму 627865,46 грн. у т.ч. ПДВ, а позивач оплачував ці матеріали.

Факт поставки товарів від контрагентів підтверджуються видатковими і товарно-транспортними накладними, відповідно до змісту яких судом встановлено фактичне транспортування вказаного вище товару від постачальників до покупця (вказані документи містяться в матеріалах справи).

Вказаний вище товар був оприбуткований позивачем в повному обсязі, що підтверджується копіями прибуткових накладних, які містяться в матеріалах справи. В подальшому вказаний товар було передано на склад позивача про що свідчать картки складського обліку матеріалів та відпущено у виробництво, що підтверджують копії лімітних карток позивача. Поліграфічні послуги позивача були оплачені замовниками в повному обсязі відповідно до виписок з розрахункового рахунку ПрАТ «Видавництво «Харків» корпоративне підприємство ДАК «Укрвидавполіграфія» (усі перелічені документи знаходяться в матеріалах справи та перевірені судом).

Факт поставки товарів, оприбуткування і подальше використання придбаних матеріалів позивачем у власній господарській діяльності відповідачем не заперечується. Згідно з актом перевірки судом встановлено, що відповідач погоджується, що всі витрати, які були включені позивачем до складу валових витрат по придбанню товарів у третіх осіб, підтверджені документально належним чином.

На виконання умов договору № 10/03 від 01.03.11р. ТОВ «Побутелектротехніка» (стор. 19 акту перевірки) виконувало роботи з діагностики та ремонту поліграфічних машин та обладнання, а саме: офсетної машини "Ronald", фальцювальної машини касетної «Мультіефект 5071», паперорізальної машини «Сейпа-167 Н», 3-ножової паперорізальної машини 38 Р, офсетної 2-х фарбової машини 2ПОЛ-71-2, друкувальної ротаційно-офсетної рулонної машини ПОГ-60.

Виконання робіт підтверджується належним чином оформленими актами виконаних робіт на загальну суму-477780, 00грн., у т.ч. ПДВ. та специфікаціями.

ТОВ фірма «Снарк, ЛТД» на підставі договору № 94/10 від 01.08.10р. (стор. 18-22 акту перевірки), виконувало для позивача роботи з діагностики та ремонту поліграфічних машин та обладнання (друкарська машина «Ronald». друкарська машина «ПОГ», форзацоприклеювальне обладнання, додрукувальне обладнання, брошурувальне обладнання, «ееdmastег 44», паперорізальна машина «Сейпа-132», офсетна 2-х фарбова машина 2 ПОЛ-71-2, установка для штриховки книг «СК-201.000.00.000», лакувальна машина «Гулаінфрапід»),

Виконання робіт підтверджується належним чином оформленими актами виконаних робіт на загальну суму - 1654269,0 грн. у т.ч. ПДВ та специфікаціями.

За договорами будівельного підряду № 40/10 від 01.10.10р. та № 42/10 від 18.10.10р ТОВ фірма «Снарк, ЛТД» виконало для позивача поточний ремонт даху будівлі газетного корпусу по пр. Московський, 247, м. Харків (штукатурення та ремонт покрівлі). Виконання робіт підтверджується належним чином оформленою проектно-кошторисною документацією, актами виконання робіт на загальну суму 443 563,20 грн., у тому числі по будівельних роботах формами КБ-3, КБ-2в, актом передачі нерухомого майна у власність позивача від 30.11.10р.. ліцензією серії АВ №516619, яка видана ТОВ фірма «Снарк, ЛТД» на ведення будівельних робіт від 04.06.10р. строком дії до 04.06.15.

Сторонами у справі не заперечуються факти наявності у позивача поліграфічних машин, обладнання та будівлі, доцільності, необхідності та проведення їх ремонту (обслуговування), використання позивачем цього обладнання та будівлі у власній господарської діяльності.

Згідно ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку; право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Позивач надав до суду копії належним чином оформлених первинних документів, що підтверджують здійснення господарських операцій з третіми особами по справі.

З урахуванням викладеного, суд визначає, що позивач законно та обгрунтовано до складу валових витрат включив витрати, пов'язані з виконанням робіт ТОВ фірма «Снарк, ЛТД» та ТОВ «Побутелектротехніка», а також вірно визначив амортизаційні відрахування за період з 01.07.10р. по 31.03.11р., адже податкові накладні, акти прийому-передачі робіт (послуг), у тому числі по будівельних роботах - формами КБ-3, КБ-2в, специфікації, які були виписані контрагентами, платіжні доручення мають всі обов'язкові реквізити, які визначені діючим законодавством, є в наявності у позивача та свідчать про те, що отримані позивачем роботи завдяки своїм властивостям задовольняли потреби товариства виключно в здійсненні ним своєї господарської діяльності.

Щодо посилань відповідача у акті про встановлення порушення платником податків податкового законодавства на акти перевірок інших суб'єктів господарювання у якості доказів порушень, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Колегія суддів також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців"позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача. Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача та про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 06.02.2012 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2012р. по справі № 2а-15638/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Рєзнікова С.С.Судді Катунов В.В. Ральченко І.М. Повний текст ухвали виготовлений 22.05.2012 р.