Ухвала суду № 24548903, 16.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2012 р.Справа № 2а-8020/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2011р. по справі № 2а-8020/11/2070

за позовом Державного підприємства заводу "Електроважмаш"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2010 року Державне підприємство завод "Електроважмаш" звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 17.11.2011 року позовні вимоги задовольнив. Скасував податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові № 0000160840/1 від 21.03.2011 року.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що Державним підприємством завод "Електроважмаш" податковий кредит сформований на підставі сплачених сум ПДВ від господарських операцій, які підтверджені документально та є належним чином виконані, та в подальшому правомірно відповідні суми заявлені до бюджетного відшкодування.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові проведено позапланову виїзну перевірку Державного підприємства заводу "Електроважмаш" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2010 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у червні, вересні, жовтні, листопаді 2010 року та правомірності декларування від'ємного значення за грудень 2010 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 678/40-028/00213121 від 18.03.2011 р., яким встановлено порушення Державним підприємством заводом "Електроважмаш" п.п. 7.2.3 п. 7.2, 7.4.1 п. 7.4, п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що виявилось у завищенні від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за червень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2010 року, що призвело до завищення бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2010 р. на суму 7975350,00 грн. та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24-рядок 25, значення цього рядка переноситься до рядка 23.2 податкової декларації наступного звітного періоду) за грудень 2010 р. на суму 508217 грн. Також згідно висновків акту зазначено, що відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010 року підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 4960342 грн. (рядки 18.2,21,22.2 декларації з ПДВ за грудень 2010р.). В результаті перевірки, проведеної на підставі п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що позивачем завищено бюджетне відшкодування ПДВ в сумі 7975350 грн., в зв'язку з чим, на думку податкового органу, сума бюджетного відшкодування за грудень 2010 року складає 0,0 грн., а залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2010 року складає 4451523 грн. за результатами позапланової виїзної перевірки.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення № 0000160840/0 від 21.03.2011р., яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на суму 7975350 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Державним підприємством завод "Електроважмаш" податковий кредит сформований на підставі сплачених сум ПДВ від господарських операцій, які підтверджені документально та є належним чином виконані, та в подальшому правомірно відповідні суми заявлені до бюджетного відшкодування.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається із акту перевірки, висновки податкового органу щодо порушень позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на твердженні, що основними контрагентами - постачальниками позивача у перевіреному періоді є, крім інших, ТОВ «Український стандарт», ТОВ ВКФ «Норд», ЗАТ «Телесистеми України», ТОВ НВП «Укрпромпровадження», ТОВ «ТД «Астат ресурс», ТОВ «Арсенал» та інші. Податковий орган вважає, що контрагенти позивача ТОВ ВКФ «Норд», ЗАТ «Телесистеми України», ТОВ «Група компаній «Мост», ПП Фірма «Дівіт», ПП «Техпромекспо», ПП «Харківський центр промислової електроніки», ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна», ТОВ «Земсервіс і К», ТОВ «Віра МТ», ТОВ «АВП», ПП Техпромекспо» мають ознаку ризикованого кредиту. Щодо частини зазначених контрагентів позивача податковими органами встановлено фактичну неможливість провадження ними реальної господарської діяльності через брак основних фондів та людських ресурсів. При цьому, згідно АІС Автоматизовані системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та на підставі аналізу контрагентів, операції по взаємовідносинам з якими позивачем включено до складу податкового кредиту декларацій з ПДВ за грудень 2010 року, відповідачем зроблено висновок, що контрагенти позивача ТОВ «ТД «Астат ресурс», ТОВ «Промсталь», ТОВ Фірма «Торгсервіс ЛТД», ПП «Вікторія 2007» є транзитерами, діяльність яких спрямована на надання необґрунтованої податкової вигоди платникам податків та не містить ознак такої господарської діяльності, яка здійснюється у межах законодавства. За таких обставин відповідач вбачав ознаки нікчемності угод, укладених позивачем з переліченими контрагентами в силу ч. 1 ст. 207 ГК України, ст., ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України. Доходячи наведених висновків відповідач також керувався актами попередніх перевірок позивача № 3102/40-028/00213121 від 19.08.2010р., № 3457/40-028/00213121 від 17.09.2010р., № 3915/40-028/00213121 від 21.10.2010р., № 4111/40-028/00213121 від 09.11.2010р., № 4573/40-028/00213121 від 17.12.2010р., № 387/40-028/00213121 від 17.02.2011р., якими вивалено порушення з боку позивача вимог п.п. 7.4.1, п. 7.40 п. 7.7.1 п.п. 7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та за якими було прийнято податкові повідомлення-рішення.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що мав чинність на час виникнення та реалізації спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У відповідності до п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) затишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Відповідно до п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Судовим розглядом встановлено, що між ДП заводом "Електроважмаш" та переліченими вище підприємствами укладено господарські договори, в зв'язку з якими контрагентами видано податкові накладні, за якими позивачем в подальшому сформовано податковий кредит відповідного періоду.

Матеріали справи містять належним чином засвідчені копії укладених договорів, які викладено у формі єдиного письмового документу, підписано сторонами та скріплено печатками сторін; копії податкових накладних, виданих контрагентами в зв'язку з укладеними договорами, які оформлені належним чином.

З копій видаткових накладних на товар, довіреностей на отримання товару судом встановлено, що товар за укладеними договорами дійсно передавався до позивача, ним отримувався та використовувався у власній господарській діяльності.

Таким чином, колегія суддів зауважує, що доводи відповідача про відсутність реального характеру відповідних операцій не доведено та вони не підтверджується матеріалами справи.

При цьому, колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентами при здійсненні угод взаємоузгоджених дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Колегія суддів зазначає, що позивачем отримано від його контрагентів належним чином оформлені податкові накладні на всю кількість продукції, яка оплачена позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість.

Отже, позивачем додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. Позивач після одержання від постачальника належним чином оформлених податкових накладних відобразив у податковому обліку податковий кредит в сумі ПДВ, сплаченому продавцю у складі ціни придбання відповідно до вимог п. 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Закон України «Про податок на додану вартість», що мав чинність на час виникнення та реалізації спірних правовідносин, не встановлював обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону України сума ПДВ, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету.

Крім того, колегія суддів вказує, що несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування. Тобто покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця, а наявність порушень ведення бухгалтерського обліку, вимог податкового обліку або інші порушення умов ведення господарської діяльності контрагента не може бути підставою для позбавлення права добросовісного платника податку на додану вартість на віднесення сплачених ним у ціні наданих послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту за умови, що він виконав усі передбачені законом умови щодо цього.

Також слід вказати, що висновки актів перевірок позивача, на які посилався відповідач в акті перевірки № 678/40-028/00213121 від 18.03.2011 р. спростовано згідно судових рішень, якими скасовано податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами розгляду таких актів.

Посилання відповідача на те, що у контрагентів позивача - ТОВ ВКФ "Норд" та ТОВ "Український стандарт" відсутні трудові ресурси та необхідні приміщення, обладнання, в тому числі транспортне, для виконання укладених угод не беруться судом до уваги, оскільки податковим органом не доведено, що угоди з позивачем можливо було виконати виключно за рахунок власних трудових ресурсів та обладнання контрагентів.

Отже, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що позивачем податковий кредит сформований на підставі сплачених сум ПДВ від господарських операцій, які підтверджені документально та є належним чином виконані, та в подальшому правомірно відповідні суми заявлені до бюджетного відшкодування.

Висновки Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові щодо заниження ДП заводом "Електроважмаш" податкових зобов'язань з податку на додану вартість у перевіреному періоді та щодо завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2010 року є хибними.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги ДП заводом "Електроважмаш" обґрунтовані.

За таких обставин, колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2011 року - без змін.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2011р. по справі № 2а-8020/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.