Ухвала суду № 24547760, 31.05.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2012 р. Справа № 3369/11

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Коваля Р.Й., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Румянцевої Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Львові Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2011 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія-Інтеграл» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Львові Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

ТзОВ «Компанія-Інтеграл» звернулося 22.11.2011 року в суд з позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000190803/20794 від 21.10.2011 року. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що тимчасові митні декларації відповідно до яких на підставі п.187.8 ст. 187, п.198.2 ст. 198, п. 201.12 ст. 201 Податкового кодексу України платник податків включив суму податку з доданої вартості в податковий кредит за липень 2011 року належним чином складені, відповідають усім встановленим вимогам та правилам. Зазначає, що чинним податковим законодавством України (п. 201.12 статті 201 Податкового кодексу України) не встановлено жодного обмеження стосовно застосування тимчасової митної декларації, як підстави виникнення податкового кредиту з операцій по ввезенню товарів на митну територію України. Оскаржуване податкове повідомлення рішення, на думку позивача, стало наслідком довільного тлумачення норм податкового законодавства на користь податкового органу, що у свою чергу суперечить п.56.21 ст. 56 Податкового кодексу України.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2011 року задоволено позовні вимоги. Суд звертає увагу на неправомірність дій відповідача щодо винесення спірного податкового повідомлення-рішення від 21.10.2011 року, оскільки відповідачем допущено розширене (вільне) трактування положень п.198 ПК України, відтак, - наявні усі підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням сторона відповідача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги в основному покликається на те, що позивачем в порушення вимог Податкового кодексу України безпідставно сформовано податковий кредит по тимчасовій ВМД. Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що згідно п. 201.12 статті 201 Податкового кодексу України підставою для виникнення податкового кредиту по податку на додану вартість з операцій по ввезенню товарів на митну територію України може бути лише повна митна декларація. Тимчасову митну декларацію відповідач вважає неналежним документом та не належною підставою включення суми податку у податковий кредит.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що протягом 16.09.2011 року по 06.10.2011 року на підставі направлень від 16.09.2011 №288 та №287, виданих відповідачем та наказу СДПІ ВПП у м. Львові від 15.09.2011 року №314 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача», керуючись п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями), головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового супроводження підприємств торгівлі СДПІ ВПП у м. Львові, та старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового супроводження підприємств торгівлі СДПІ ВПП у м. Львові проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТзОВ «Компанія - Інтергал» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по декларації за липень 2011 року.

За результатами податкової перевірки відповідачем складено акт №1160/80-03/35286991 від 10.10.2011 року «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТзОВ «Компанія-Інтергал» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по декларації за липень 2011 року» (далі - акт перевірки). Як вказує позивач та не заперечує відповідач, акт перевірки був отриманий позивачем 10.10.2011 року. На нього позивачем було подано заперечення, на яке 21.10.2011 року відповідач надав відповідь №20791/08-03/2710 та у задоволенні заперечень відмовлено.

Відповідно, на підставі акта перевірки, податковим органом (відповідачем) винесено податкове повідомлення-рішення від 21.10.2011 року за №0000190803/20794, яке позивач отримав 24.10.2011 року.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст.187 ПК України.

В свою чергу, датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України, відповідно до п. 187.8 ст. 187 ПК України, є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Разом з тим, п.201.12 статті 201 ПК України передбачено, що у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Слід зауважити, що законодавцем митна декларація визначається, як письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення (ст.1 Митного кодексу України).

Згідно статті 82 МК України, у випадках неможливості здійснення декларантом з поважних причин декларування товарів, які ввозяться на митну територію України, у повному обсязі безпосередньо під час їх переміщення через митний кордон України передбачає можливість випуску таких товарів у вільний обіг у спрощеному порядку після подання митному органу тимчасової чи неповної декларації та під зобов'язання подати митну декларацію, заповнену у звичайному порядку не пізніше ніж через 30 днів з дня випуску товарів у вільний обіг.

Відповідно до статей 82 і 187 МК України і з метою спрощення порядку декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, та створення сприятливіших умов для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності наказом Держмитслужби України від 30.12.2003 року №932 з наступними змінами та доповненнями, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.01.2004 року за №66/8665 затверджено Порядок застосування тимчасової та неповної декларацій відповідно до митного режиму імпорту (при випуску у вільний обіг) (далі - Порядок).

Митне оформлення товарів із застосуванням тимчасової чи неповної декларації проводиться відповідно до Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.04.2005 року №314.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог п.4.1 Порядку, затвердженого наказом Держмитслужби України від 30.12.2003 року №932 позивачем тимчасові ВМД було замінено на вантажні митні декларації, заповнені в звичайному порядку, що в свою чергу стало підставою для митного органу на підставі п.4.7 Порядку зняти тимчасові декларації з контролю в ПМО та ЄАІС Держмитслужби України, чим і пояснюється твердження відповідача про відсутність тимчасових вантажно - митних декларацій у АІС «Митниця».

Судом встановлено, а відповідачем підтверджено, що представлені позивачем тимчасові митні декларації за липень 2011 року були оформленні належним чином та у повній відповідності до вимог чинного законодавства.

Відтак, проаналізувавши вищевикладені обставини та беручи до уваги означені норми законодавства, колегія суддів приходить до висновку про правомірність прийнятого окружним судом судового рішення, відповідно до якого представлені товариством тимчасові митні декларації були належними митними деклараціями в розумінні ст.1 МК України, які дали право останньому ввести на митну територію України товарно-матеріальні цінності, які були оформленні належним чином та у повній відповідності до вимог чинного законодавства, та на підставі яких позивачем були сплачені суми податків (обов'язкових платежів) в повному обсязі, а відтак з дотриманням п.4.3 та п.4.6 Порядку, сплативши митному органу по спірних тимчасових ВМД у травні 2011 року на момент митного оформлення товарно-матеріальних цінностей податки та збори за нормативно-правовими актами, чинними на день прийняття митним органом тимчасових декларацій, у товариства виникло право на формування податкового кредиту у травні 2011 року, чим останній скористався.

Вказана правова позиція не суперечить судовій практиці з подібних правовідносин, що малась в суді.

Крім того, слід звернути увагу, що в даних правовідносинах при заповненні тимчасової митної декларації в колонці «СП» графи 47 бланка ВМД вказується цифровий код способу платежу (спосіб сплати митних платежів) у відповідності з Класифікатором №107. Як правило там стоїть код 01 - безготівковий розрахунок через банківську установу. Сплата платежів підтверджується також штампом «Сплачено», що проставляється митним органом.

У разі заповнення повної ВМД (після попереднього застосування тимчасової декларації) в графі 47 сума раніше сплачених платежів (сплачених при оформленні тимчасової ВМД) повторюється під кодом способу платежу 40. Причому, якщо сплачені суми були віднесені в податковий кредит на підставі тимчасової митної декларації, то повторно вони не відносяться. Однак, коли при оформленні повної ВМД змінюється база нарахувань податків і зборів і, відповідно суми, які підлягають сплаті до бюджету, то подібне коректування (уточнення) відображається в графі 47 повної ВМД окремими рядками. В цьому випадку в колонці «Сума» графи 47 вказується сума додатково чи в більшому розмірі сплачених коштів, а в колонці «СП» вказується код способу розрахунку : 01 - при додатковій сплаті митних платежів; 42 - у разі сплати коштів у збільшеному розмірі. Відтак, при наявності таких рядків, податковий кредит повинен бути відкоректований (уточнений) та підставою для цього буде слугувати повна ВМД.

З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Львові Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2011 року по справі № 2а-13330/11/1370, без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

Судді Р.Й. Коваль

В.Я. Макарик.