Ухвала суду № 24546106, 11.06.2012, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого -судді: Кірсанової Л.І.

суддів: Крилової Т.Г., Трішкової І.Ю.,

при секретарі Асєєвій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2012 року по цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

22.03.2010 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»(надалі ПАТ «Укрсиббанк») звернулося до суду з позовом до відповідачів, в якому, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог, остаточно просив стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на його користь заборгованість за договором про надання споживчого кредиту з Правилами від 12.09.2008 року у розмірі 23949,58 доларів США, що еквівалентно 191297,27 грн., а також судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Крім того, просив стягнути з відповідача ОСОБА_3 витрати за розміщення оголошення в газеті «Слобідський край».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до умов укладеного договору про надання споживчого кредиту з Правилами від 12.09.2008 року між ПАТ «Укрсиббанк»та ОСОБА_3, відповідачу ОСОБА_3 був наданий кредит у розмірі 16500 доларів США, що дорівнювало еквіваленту 80062,95 грн. за курсом НБУ на день укладання кредитного договору зі сплатою процентної ставки 14,50% річних строком до 11.09.2015 року.

Згідно умов умов кредитного договору, схема погашення кредиту - аннуїтетна. Пунктом 1.4 Додаткової угоди №1 від 09.02.2009 року до Кредитного договору встановлено розмір ануїтетного платежу 220 дол. США та продовжено строк дії Кредитного договору до 11.09.2025 року .

Відповідач ОСОБА_3 систематично не виконує умови Кредитного договору по поверненню кредитних коштів та нарахованих процентів за користування кредитними коштами.

Станом на 26.02.2010 року загальна сума простроченої заборгованості відповідача ОСОБА_3 за Кредитним договором складає 2454 дол. США 14 центів, що за курсом НБУ станом на 26.02.2010 року становить 19608,58 грн., з яких : 305,93 дол. США, що за курсом НБУ станом на 26.02.2010 року складає 2444,38 грн. - заборгованість за простроченим кредитом; 2148,21 дол. США, що за курсом НБУ станом на 26.02.2010 року складає 17164,20 грн. - прострочена заборгованість по процентам.

З моменту звернення позивача до суду та до теперішнього часу заборгованість не сплачена, у зв»язку з чим утворилась заборгованість по відсоткам в сумі 4040,71 дол. США за період з 26.02.2010р. по 23.12.2011р.

Станом на 23.12.2011 року загальна сума заборгованості за Кредитним договором складає 23 949,58 дол. США, що по курсу станом на 23.12.2011 року складає 191 340,39 грн., з яких: 14987,17 дол. США, що по курсу НБУ станом на 23.12.2011р. складає 119 737,00 грн. - заборгованість за кредитом; 1053,58 дол. США, що по курсу НБУ станом на 23.12.2011р. складає 8417,37 грн. - заборгованість за простроченим кредитом; 6 978,23 дол. США, що по курсу НБУ станом на 23.12.2011р. складає 55751,17 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 124,49 дол. США, що по курсу НБУ станом на 23.12.2011р. складає 994,59 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 806,11 дол. США, що по курсу НБУ станом на 23.12.2011р. складає 6440,27 грн. - пеня за несвоєчасне

погашення заборгованості по процентам за користування кредитом.

У забезпечення виконання зобов'язань відповідача ОСОБА_3 за Кредитним договором було укладено договір поруки від 12.09.2008 року з ОСОБА_2

Отже, позивач вважає, що має право вимагати повернення всієї заборгованості за Кредитним договором, сума якої станом на 23.12.2011 року становить 23 949,58 дол. США, що по курсу станом на 21.02.2012 року складає 191 297,27 грн.солідарно з боржника ОСОБА_3 та поручителя ОСОБА_2

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_1, проти позову заперечував, посилаючись на наступне. Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова по справі за позовом ОСОБА_2 до АТ «УкрСиббанк», третя особа ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим, в задоволенні позовних вимог відмовлено з тієї підстави, що договір поруки від 12.09.08 є неукладеним. Висновки суду грунтуються на тому, що сторони договору поруки - АК1Б Укрсиббанк та ОСОБА_2 не досягли згоди за всіма істотними умовами договору, зокрема, щодо розміру процентів, за якими Поручитель буде нести відповідальність перед Банком, оскільки відповідно до споживчого кредиту Позивач видав кредит відповідачу ОСОБА_3 з умовою сплати 14,5 % річних, а в договорі поруки відповідальність встановлена на рівні 13,5 % річних. ОСОБА_2 згоди на поруку за виплату позичальником процентів у розмірі 14,5% річних не давав.

Вказаним рішенням Червонозаводського суду м. Харкова, встановлено наступні обставини, які не підлягають доказуванню в цій цивільній справі: договір поруки від 12.09.08 між ОСОБА_2 та АКІБ Укрсиббанк є неукладеним. ОСОБА_2 згоди на поруку за виплату позичальником процентів у розмірі 14,5% річних не давав.

Отже, будь-яких підстав для стягнення заборгованості з ОСОБА_2, у тому числі на підставі договору поруки від 12.08.2009р., на його думку не має.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з»явився, про дату та час проведення судового засідання повідомлений судом своєчасно та належним чином, що підтверджується оголошенням в газеті «Слобіський край»№20 (21673) від 16.02.2012р. (а.с.152-153). Причини неявки суду не повідомив.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2012 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволені.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту з Правилами від 12.09.2008 року в сумі 23 949, 58 доларів США, що в гривневому еквіваленті за офіційним обмінним курсом НБУ станом на 21 лютого 2012 року складає 191 297 (сто дев"яносто одна тисяча двісті дев"яносто сім) грн.. 27 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"витрати по сплаті судового збору в розмірі 850 грн.. з кожного, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 60 грн. з кожного.

Стягнуто з ОСОБА_3, на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" витрати за розміщення оголошення в газеті в розмірі 405 грн..

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення у справі, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на ті ж докази, що і в суді першої інстанції.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріали справи свідчать, що 12.09.2008р. між АКІБ «Укрсиббанк»та ОСОБА_3 був укладений договір про надання споживчого кредиту з Правилами №11393702000. За його умовами відповідачу ОСОБА_3 був наданий кредит у розмірі 16500 доларів США, що дорівнювало еквіваленту 80062,95 грн. за курсом НБУ на день укладання кредитного договору зі сплатою процентної ставки 14,50% річних строком до 11.09.2015 року (а.с.6-14).

Згідно умов п. 1.4 умов кредитного договору, схема погашення кредиту - аннуїтетна. Пунктом 1.4 Додаткової угоди №1 від 09.02.2009 року до Кредитного договору встановлено розмір ануїтетного платежу 220 дол. США та продовжено строк дії Кредитного договору до 11.09.2025 року (а.с.15).

Боржник ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконував. Внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 23.12.2011 року складає 23 949,58 дол. США, що по курсу станом на 23.12.2011 року становить 191 340,39 грн., з яких: 14987,17 дол. США, що по курсу НБУ станом на 23.12.2011р. складає 119 737,00 грн. - заборгованість за кредитом; 1053,58 дол. США, що по курсу НБУ станом на 23.12.2011р. складає 8417,37 грн. - заборгованість за простроченим кредитом; 6 978,23 дол. США, що по курсу НБУ станом на 23.12.2011р. складає 55751,17 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 124,49 дол. США, що по курсу НБУ станом на 23.12.2011р. складає 994,59 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 806,11 дол. США, що по курсу НБУ станом на 23.12.2011р. складає 6440,27 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом (а.с. 109-115).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно вимог ст.ст. 526,530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України у встановлений строк.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а за правилами ч.І ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

У забезпечення виконання зобов'язань відповідача ОСОБА_3 за Кредитним договором було укладено договір поруки №228665 від 12.09.2008 року (надалі - Договір поруки) з ОСОБА_2.(а.с.17-19).

Статтею 554 ЦК України передбачено відповідальність поручителя у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою і поручитель відповідає перед кредитором разом з боржником як солідарні боржники, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно умов п.1.3 Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором утому ж обсязі, що і Боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за Кредитним договором, включаючи і повернення основної суми боргу (в т.ч. суми кредиту, регресу), сплати процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами Кредитного договору. Умовами п.1.4. Договору поруки встановлено солідарну відповідальність відповідача ОСОБА_2

Посилання апелянта на рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 05.10.2011р., яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ «Укрсиббанк»про припинення договору поруки відмовлено та яким договір поруки від 12.09.08 є неукладеним, судова клегія вважає безпідставними в зв»язку з наступним.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог ст. 203 ЦПК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.І ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3,5-6 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно п.8 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК ( 435-15 ) не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено. Рішенням суду не може бути зобов'язано сторони здійснити державну реєстрацію правочину, оскільки це суперечить загальним засадам цивільного законодавства - свободі договору (пункт 3 частини першої статті З ЦК). Норма частини третьої статті 182 ЦК ( 435-15 ) щодо можливості оскарження до суду відмови у державній реєстрації, ухилення від державної реєстрації, відмови від надання інформації про реєстрацію застосовується лише щодо дій (бездіяльності) органів, які здійснюють таку реєстрацію. Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п'ятої ЦК ( 435- 15).

Відповідно до ст. 559 ЦК України, Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Пунктом 2.1 Договору поруки №228665 від 12.09.2008р. передбачено, у випадку зміни умов Основного договору Поручитель, підписанням цього Договору, підтверджує свою згоду на здійснення таких змін. Сторони погодилися, що зміни, які здійснюються відповідно до умов цього пункту Договору не потребують додаткового укладення Сторонами угод щодо внесення змін (а.с.17).

Заявою від 09.02.2009 року ОСОБА_2 не заперечував проти внесення ОСОБА_3 будь-яких змін до договору про надання споживчого кредиту №11393702000 від 12.09.2008 року шляхом підписання відповідної додаткової угоди з АКІБ «УкрСиббанк»(а.с.125).

Зазначене свідчить, що суд першої інстанції обгрунтовано визнав вимоги позивача до відповідача ОСОБА_2 правомірними.

Крім того посилання апелянта на те, що позивач невірно розрахував заборгованість по кредиту та відсоткам судова колегія визнає безпідставними. Районний суд правильно погодився з розрахунком позивача за основним позовом щодо нарахувань заборгованості за договором про надання споживчого кредиту з Правилами від 12.09.2008 року, так як відповідачами ОСОБА_2. та ОСОБА_3 не представлено будь-яких доказів на спростування зазначеного, не надано будь-яких інших розрахунків заборгованості.

При визначенні розміру заборгованості суд першої інстанції правильно врахував курс валют НБУ станом на 21.02.2012 року, згідно якого офіційний курс долара США становить 100 доларів США - 7,9875 грн. та розрахував заборгованісті, виходячи з даного курсу валют.

Відповідно до вимог ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію. Припинення зобов'язання на вимогу однієї сторони допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Як передбачено ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За таких обставин судом першої інстанції обґрунтовано відповідно до норм закону встановлено, що вимоги договорів відповідачами належним чином не виконані, що є порушенням ст.ст. 526-530 ЦК України.

Тому враховуючи обставини по справі та те, що відповідачі не виконують свої зобов'язання за кредитним договором, судова колегія вважає позовні вимоги банку обгрунтованими та знаходить, що районний суд правильно задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

Також відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України районний суд правильно стягнув з відповідачів на користь позивача понесені та документально підтверджені судові витрати.

Крім того, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача ОСОБА_3 витрати за розміщення оголошення в газету «Слобідський край»про його виклик у судове засідання в сумі 405 грн.

Посилання апелянта, що позивач уклав договір факторингу від 12 грудня 2011 року з банком ТОВ «КЕЙ -КОЛЕКТ»і тому відповідачі не мають правового обов»язку сплачувати кошти на користь позивача, так і позивач не має права вимоги до відповідачів про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором та договором поруки судова колегія визнає безпідставним. Саме ПАТ «УкрСиббанк»звернулося з позовом до відповідачів. ПАТ «УкрСиббанк»приймав участь у справі та підтримував позовні вимоги. Тому укладення договору факторингу не впливає на вирішення спору по суті.

В язв»язку з наведеним судова колегія знаходить, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, вони фактично повторюють доводи, викладені представником відповідача ОСОБА_2.в судовому засіданні суду першої інстанції та не спростовують висновків районного суду.

Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до ст. 308 ЦПК України з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Підстав для зміни або скасування судового рішення судова колегія не вбачає.

Відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, 308, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 22 лютого2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у 20- денний термін з дня набрання законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ: СУДДІ: