Рішення № 24541166, 13.04.2012, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 2-2263/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2012 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Дубіжанської Т.О.

при секретарі Сорокіної А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2011 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив ухвалити рішення, яким в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DNК0AЕ20870341 від 06.06.2007 року в розмірі 23621,00 доларів США, що за курсом 7,96 відповідно до службового розпорядження НБУ №417/126 від 04.04.2011 року складає 188 023 грн. 16 коп.; звернути стягнення на предмет застави: автомобіль Volkswagen, модель: LT 35 D, рік випуску: 2004, тип ТЗ: автобус-D, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом продажу вказаного автомобіля Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приват Банк»з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України, а також наданням ПАТ КБ «Приват Банк»всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, а також стягнути з відповідача судові витрати. В обґрунтування позову позивач вказав на те, що відповідно до укладеного договору № DNК0AЕ20870341 від 06.06.2007 року ОСОБА_1 06.06.2007 року отримав кредит у розмірі 34825,05 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 05.05.2012 року. У порушення норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 07.04.2011 року має заборгованість -23621,00 доларів США, яка складається з наступного: 19051,45 доларів США - заборгованість за кредитом; 3331,83 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 363,33 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 874,39 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «Приват Банк»і ОСОБА_1 06.06.2007 року уклали договір застави рухомого майна. Згідно з договором застави ОСОБА_1 надав в заставу автомобіль Volkswagen, модель: LT 35 D, рік випуску: 2004, тип ТЗ: автобус-D, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить йому на праві власності. Згідно з договором застави, звернення стягнення та реалізація предмету застави здійснюється відповідно до чинного законодавства та цього договору, у тому числі шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання Заставодержателем договору купівлі-продажу Предмету застави від імені заставодавця. З огляду на те, що законом та умовами договору передбачено обов'язок відповідача передати предмет застави в заклад заставодержателя, позивач вважає свою вимогу стосовно зобов'язання відповідача виконати зобов'язання в натурі, - законною і обґрунтованою. Таким чином позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.

У судове засідання представник позивача не з'явився, але надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив розглядати справу без його участі, а у разі неявки у судове засідання відповідача, не заперечував проти розгляду справи у заочному порядку.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06 червня 2007 року між позивачем та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № DNК0AЕ20870341, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 34825,05 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 05.05.2012 року, та зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених умовами договору (а.с.11-13). Пунктом 7.1 договору передбачено, що погашення заборгованості здійснюється шляхом сплати щомісячних платежів в період з 21 по 28 число кожного місяця в розмірі 656,26 доларів США для погашення заборгованості за кредитом, винагородою та процентами за користування ними.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк»і ОСОБА_1 06 червня 2006 року уклали договір застави рухомого майна, згідно з яким ОСОБА_1 надав в заставу автомобіль марки Volkswagen, модель: LT 35 D, рік випуску: 2004, тип ТЗ: автобус-D, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить йому на праві власності (а.с.15-16).

Зі свого боку позивач виконав, передбачені Кредитним договором умови та передав відповідачу грошові кошти в розмірі 34825,05 доларів США на купівлю автомобіля, та сплату страхових платежів, проте, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором виникла заборгованість перед банком.

Станом на 07 квітня 2011 року заборгованість ОСОБА_1 складає суму в розмірі 23621,00 доларів США, яка складається з наступного: 19051,45 доларів США - заборгованість за кредитом; 3331,83 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 363,33 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 874,39 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.5-7).

Договором передбачено, що кредитор має право вимагати від позичальника дострокового повернення в повному обсязі кредиту, сплати процентів та плати за ведення кредитної ставки, а також сплати можливих штрафних санкцій, передбачених цим договором, шляхом надіслання позичальнику відповідного письмового повідомлення.

29 березня 2011 року на адресу відповідача ОСОБА_1 було відправлене письмове повідомлення від 29 березня 2011 року за № 30.1.0.0/2-069 (а.с.8).

Вказані вище спірні правовідносини регулюються Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», Законом України «Про заставу», Цивільним кодексом України.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, видав відповідачу кредит.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Однак в порушення умов кредитного договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач свої зобов'язання не виконав.

Відповідно до ст. ст. 526, 530, 610, 612 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановленим договором або законом.

Згідно до ст. ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 584 ЦК України, передбачено, що у договорі застави визначаються суть, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 3 Закону України «Про заставу»заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про заставу»законом чи договором передбачається перебування заставленого майна у володінні заставодавця, заставодержателя або третьої особи.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про заставу», позивач має право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання термінів виконання зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані. При частковому виконанні боржником забезпеченого заставою зобов'язання застава зберігається в початковому обсязі. Згідно ч. 6 ст. 20 Закону України «Про заставу»звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Інше передбачене Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», чинного з 1 січня 2004 року, який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна. Прикінцевими і перехідними положеннями Закону передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України «Про заставу»застосовуються лише в частині, що не суперечать Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Статтею 24 Закону України № 1215-IV «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»від 18.11.2003 року передбачено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим законом. Обтяження рухомого майна реєструється в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом (ст.11). Стаття 25 даного Закону визначає, що позивач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

На підтвердження належного повідомлення ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, позивачем було надано лист-повідомлення від 29.03.2011 року № 30.1.0.0/2-069, в якому банк повідомив позичальника про наявність у нього простроченої заборгованості в розмірі 24723,45 доларів США (а.с.8) та реєстр поштових відправлень від 01 квітня 2011 року (а.с.9), відповідно до якого даний лист-повідомлення було надіслано відповідачу. Між тим, доказів отримання відповідачем даного листа на момент звернення з позовом до суду надано не було.

Як встановлено в судовому засіданні витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна в матеріалах цивільної справи відсутній. Доказів письмових повідомлень всіх обтяжувачів позивачем також не надано.

Враховуючи, що позивачем не надані відомості з Державного реєстру обтяжень про ініціацію звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження за договором застави, а також відсутні докази письмових повідомлень про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження всіх обтяжувачів, якщо такі існують, суд вважає, що позивачем порушено процедуру, яка передбачена Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Статтею 212 ЦПК України, передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Разом з тим, термін виконання зобов'язання, забезпеченого заставою спливає 05 травня 2012 року. При цьому, передбачене договором право ПАТ КБ „ПриватБанк" звернути стягнення на предмет застави у разі порушення п. 23 Договору застави рухомого майна (а саме: затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць; або перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш на 10 %; або несплати позичальником більше однієї виплати, яка перевищує 5% суми кредиту; або іншого істотного порушення умов даного Договору) не може бути застосоване в даному випадку, оскільки без належного повідомлення відповідача про дострокове повернення наданої суми кредиту в повному обсязі, виплати винагороди, процентів за фактичний строк користування наданим кредитом, виконання в повному обсязі усіх інших грошових зобов'язань за договором, що відповідно до змісту укладеного між сторонами договору є істотною умовою щодо набуття права дострокового звернення стягнення ПАТ КБ „ПриватБанк" на предмет застави, у позивача не настали підстави для звернення до суду із вказаними вимогами та, приймаючи до уваги, що з інших підстав позивач до суду не звертався, суд вважає що у задоволенні позову слід відмовити, оскільки позивач фактично розпочав процедуру звернення стягнення на предмет застави всупереч умов договору, що не відповідає вимогам Закону.

Перевіривши та з'ясувавши всі необхідні обставини справи та оцінюючи усі наявні докази по справі, досліджені в судовому засіданні в їх сукупності, приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. У зв'язку з відмовою позивачеві у задоволенні його вимог, судові витрати не підлягають стягненню з відповідача і підлягають покладенню на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 509, 526, 530, 584, 589, 590, 610, 612, 628, 629, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 57-61, 88, 209, 212-215, 224, 226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволені позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення -відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Т.О. Дубіжанська