Рішення № 24537382, 21.02.2012, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/1690/867/2012 Головуючий по 1-й інстанції

Альошина Н.М.

Суддя-доповідач: Кузнєцова О. Ю.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2012 року м.Полтава

колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.

суддів: Мартєв С.Ю., Чічіль В.А.

за участю секретаря: Ренкевич М.Д.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтави апеляційні скарги ОСОБА_3 та Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»

на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 19 січня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за порушення грошового зобов'язання,-

В С Т А Н О В И В :

7 грудня 2012 року ОСОБА_3 звернувся у суд з позовом, де прохав стягнути з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»за невиконання грошового зобов'язання за договором на вклад Універсальний від 20.02.2004 року пеню у розмірі 5335,00 грн., 3% річних - 860,54 грн., інфляційних втрат - 2610,00 грн.; за договором на вклад Універсальний від 19.04.2004 року пеню -12800,00 грн., 3% річних -2104,00 грн., інфляційних втрат -5840,00 грн.; за договором на вклад Валютний від 12.12.2007 року пеню -83151,48 грн., 3% річних -13668,73 грн., інфляційних втрат -36211,13 грн., а всього 162 480,88 грн.

В обґрунтування своїх вимог послався на порушення відповідачем строків повернення вкладу за наведеними договорами банківського вкладу, за що передбачена відповідальність у пункті 4.1 договорів у вигляді сплати пені у розмірі 0,05 % неповернутої суми вкладу за кожен день затримки виплати та у статті 625 ч. 2 ЦК України у вигляді 3% річних та інфляційних втрат.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 19 січня 2012 року позов ОСОБА_3 задоволений частково. Стягнуто з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»на користь ОСОБА_3 3% річних за договором на вклад Валютний від 12.12.2007 року у розмірі 13668,73 грн., судові витрати на правову допомогу у розмірі 858,40 грн., а всього 14527,13 грн. та на користь держави судовий збір у розмірі 214,60 грн. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов повністю.

Вважає, що судом неправомірно відмовлено у задоволенні його вимог за пропуском строку позовної давності, оскільки такий строк ним не пропущений. За договорами на вклад Універсальний від 20.02.2004 року та від 19.04.2004 року він отримав кошти за рішенням суду 20 січня 2011 року та за договором на вклад Валютний від 12.12.2007 року він отримав кошти за рішенням суду 25 серпня 2011 року. Пунктом 5.2 наведених договорів передбачено, що він втрачає силу з моменту виплати банком вкладнику всієї суми вкладу і відсотків за ним. Таким чином, строк позовної давності починає свій відлік з дати отримання коштів.

Крім цього, суд не прийняв до уваги те, що договори за згодою сторін були пролонговані: договір від 20.02.2004 року до 20.02.2009 року, договір від 19.04.2004 року до 19.04.2009 року, договір від 12.12.2007 року до 12.12.2009 року, а тому строк позовної давності не може відраховуватися раніше дати закінчення строку договору.

З рішенням місцевого суду також не погодилося ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»та подало на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апелянт вважає рішення суду таким, що постановлене з порушенням норм матеріального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи, вказуючи на те, що рахунки на ім'я позивача зазначені у договорах у банку не відкривалися та грошові кошти від ОСОБА_3 не приймалися, а відтак банк його коштами не користувався. У відповідності до постанови Миргородської міжрайонної прокуратури від 30.04.2009 року порушено кримінальну справу відносно колишнього працівника банку ОСОБА_5 щодо протиправного заволодіння коштами ОСОБА_3

Вважають, що обов'язок банку по поверненню коштів позивачу виник з часу набрання законної сили судових рішень, якими банк був зобов'язаний повернути вклади. Рішення судів були виконані за постановами державного виконавця про відкриття виконавчих проваджень, а тому відповідачем не допущено порушення грошового зобов'язання, а тому судом неправомірно покладено на банк відповідальність передбачену ст. 625 ч. 2 ЦК України у вигляді стягнення 3% річних по договору на вклад Валютний від 12.12.2007 року.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 20 лютого 2004 року ОСОБА_3 та Акціонерний поштово -пенсійний банк «Аваль», в особі Миргородського відділення банку (в даний час ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») (далі по тексту банк) уклали договір № 20/02-02/9 на вклад Універсальний, у відповідності до якого позивач передав 15000,00 грн., строком на 12 місяців, під відсоткову ставку 25% річних.

19 квітня 2004 року між сторонами укладено договір № 20/02-02/77 на вклад Універсальний, у відповідності до якого позивач передав банку 40000,00 грн., строком на 12 місяців, під відсоткову ставку 28% річних.

12 грудня 2007 року укладено договір № 20/02-02/23 на вклад Валютний, у відповідності до якого позивач передав банку 20 000,00 евро строком на 12 місяців, під відсоткову ставку 25% річних.

На кожному договорі містится відмітка працівника банку ОСОБА_5 про пролонгацію договорів: договору від 20.02.2004 року до 20.02.2009 року, договору від 19.04.2004 року до 19.04.2009 року, договору від 12.12.2007 року до 12.12.2009 року.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду від 01.03.2010 року, яке набрало законної сили, встановлено порушення банком умов договорів від 20.02.2004 року та від 19.04.2004 року в частині обов'язку банку повернути вклад, у зв'язку з чим з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»на користь ОСОБА_3 стягнуто 15000,00 грн. за договором на вклад від 20.02.2004 року та 40000,00 грн. за договором на вклад від 19.04.2004 року.

За судовим рішенням ОСОБА_3 отримав кошти 20.01.2011 року.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду від 02.06.2011 року, яке набрало законної сили, встановлено порушення банком умов договору на вклад від 12.12.2007 року в частині обов'язку банку повернути вклад та сплатити нараховані відсотки, у зв'язку з чим з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»на користь ОСОБА_3 стягнуто вклад в гривневому еквіваленті у розмірі 214 584,60 грн., відсотки розмірі 53646,00 грн.

За судовим рішенням ОСОБА_3 отримав кошти 25.08.2011 року.

Вимогами ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до пунктів 3.3.2, 4.1, 5.2, які є тотожніми у всіх договорах, передбачений обов'язок банку повернути всю суму вкладу, прийнятого на зберігання від вкладника, згідно умов цього договору (п. 3.3.2).

У випадку неповернення банком суми вкладу в строк, визначений у п. 1.1 банк виплачує пеню у розмірі 0,05% від неповернутої суми вкладу за кожен день затримки виплати (п. 4.1).

Договір втрачає свою силу за згодою сторін з моменту виплати банком вкладнику всієї суми вкладу і відсотків за цим вкладом (п. 5.2).

Згідно зі ст. 625 ч. 2 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відмовляючи у задоволенні позову щодо стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат за договорами від 20.02.2004 року та від 19.04.2004 року суд першої інстанції послався на порушення позивачем строків позовної давності, що не відповідає обставинам справи виходячи з наступного.

За договорами на банківські вклади від 20.02.2004 року та від 19.04.2004 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»повернув ОСОБА_3 вклади у розмірі 15 000,00 грн. та у розмірі 40 000,00 грн. 20.01.2011 року, а тому з урахуванням вимог пункту 5.2 договорів, позивач звернувшись до суду 07.12.2011 року не пропустив річний строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про стягнення пені, передбаченої пунктом 4.1 договорів та трирічний строк позовної давності для вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, передбачених ст. 625 ч. 2 ЦК України.

За договором від 20.02.2004 року, у межах річного строку позовної давності звернення до суду, за період з 07.12.2010 року (дата за рік до звернення до суду) по 20.01.2011 року (дата сплати коштів), на користь позивача підлягає спалаті пеня за 43 дні неповернення суми вкладу у сумі 15 000,00 грн., у розмірі 0,05% за кожень день прострочення, що складає 322,50 грн. (15 000,00 грн. х 0,05% х 43 дні).

Аналогічно нарахована пені за договором банківського вкладу від 19.04.2004 року, у межах річного строку позовної давності звернення до суду, за 43 дні неповернення суми вкладу у сумі 40 000,00 грн., за період з 07.12.2010 року по 20.01.2011 року, у розмірі 0,05% за кожень день прострочення, що складає 860,00 грн. (40 000,00 грн. х 0,05% х 43 дні).

Рішенням Миргородського міськрайонного суду від 01.03.2010 року встановлено, що ОСОБА_3 звернувся до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» з заявою про повернення вкладів 21.04.2009 року, але відповідач протиправно відмовив йому у поверненні коштів.

Таким чином, з урахуванням вимог пункту 3.3.2 договорів банківського вкладу відповідач повинен був повернути кошти за договорами від 20.02.2004 року та від 19.04.2004 року позивачу 21.04.2009 року, що останнім зроблено не було, а тому він допустив порушення грошового зобов'язання, за що передбачена відповідальність ст. 625 ч. 2 ЦК України.

Порушення грошового зобов'язання тривало з 21.04.2009 року по 20.01.2011 року, що складає 638 днів.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення за договором від 20.02.2004 року за 373 дні прострочення 3% річних у розмірі 459,86 грн. (15 000,00 х 373 дн. х 3% : 365 дн.) та інфляційних витрат у розмірі 1500,00 грн (15 000,00 грн х 110% = 16500,00 грн. -15 000,00 грн.).

До аналогічних висновків суд прийшов по договору від 19.04.2004 року щодо порушення відповідачем грошового зобов'язання у період з 21.04.2009 року по 20.01.2011 року, що складає 638 днів.

За вказаний період до стягнення підлягає 3% річних, що складає 2097,53 грн. (40 000,00 х 638 дн. х 3% : 365 дн.) та інфляційних витрат у розмірі 5840,00 грн (40 000,00 грн. х 114,6% = 45 840,00 грн. -40 000,00 грн.).

За договором на банківського вкладу від 12.12.2007 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»повернув ОСОБА_3 валютний вклад з нарахованими відсотками у гривневом еквіваленті у розмірі 268 230,60 грн. 25.08.2011 року, а тому з урахуванням вимог пункту 5.2 договорів, позивач звернувшись до суду 07.12.2011 року не пропустив річний строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про стягнення пені, передбаченої пунктом 4.1 договору.

За наведеним договором, у межах річного строку позовної давності звернення до суду за період з 07.12.2010 року (дата за рік до звернення до суду) по 25.08.2011 року (дата сплати коштів), на користь позивача підлягає спалаті пеня за 260 дні неповернення суми вкладу, у розмірі 0,05% за кожень день прострочення, що складає 34 869,97 грн. (268 230,60 грн. х 0,05% х 260 дні).

Розрахунки заявлених позивачем сум наведені у позові, від відповідача заперечень на них не надходило, вони перевірені судом і є вірними.

Не є обґрунтованими доводи ПАТ«Райффайзен Банк Аваль»в тій частині, що грошові зобов'язання між банком та позивачем виникли з рішення судів від 01.03.2010 року та від 02.06.2011 року, оскільки вказаними судовими рішеннями встановлено, що у сторін виникли правовідносини за договорами банківського вкладу, укладеними зі сторони банку вповноваженою особою - начальником Миргородського територіально -відокремленого без балансового відділення Полтавського обласного філіалу АППБ «Аваль».

Судом правомірно відмовлено у задоволенні вимоги щодо нарахування інфляційних втрат за договором на вклад Валютний від 12.12.2007 року, оскільки встановлений індекс інфляції підлягає застосуванню до національної валюти -гривні. Предметом даного договору були кошти у розмірі 20 000 евро, які індексації не підлягають.

За наведених обставин рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за договорами на вклад Універсальний від 20.02.2004 року, від 19.04.2004 року та пені за договором на вклад Валютний від 12.12.2007 року і

стягнення з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»судового збору у розмірі 214,60 грн. підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 303, ст. 307 ч. 1 п. 2, ст. 309 ч. 1 п. 3, 4, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, колегія суддів-,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»задовольнити частково.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 19 січня 2012 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за договорами на вклад Універсальний від 20.02.2004 року, від 19.04.2004 року та пені за договором на вклад Валютний від 12.12.2007 року і стягнення з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»судового збору у розмірі 214,60 грн. скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за договорами на вклад Універсальний від 20.02.2004 року, від 19.04.2004 року та пені за договором на вклад Валютний від 12.12.2007 року задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»на користь ОСОБА_3 за договором на вклад Універсальний від 20.02.2004 року пеню у розмірі 322,50 грн., 3% річних 459,86 грн., інфляційні втрати 1500,00 грн.; за за договором на вклад Універсальний від 19.04.2004 року пеню у розмірі 860,00 грн., 3% річних 2097,53 грн., інфляційні втрати 5840,00 грн.; за договором на вклад Валютний від 12.12.2007 року пеню у розмірі 34869,97 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»судовий збір у розмірі 596,18 грн. за наступними банківськими реквізитами: Отримувач: УДКСУ у м. Полтаві Полтавської області (м. Полтава), код ЄДРПОУ: 38019510, Банк отримувача -Головне управління Державної казначейської служби у Полтавській області, Код банку отримувача - 831019, Розрахунковий рахунок 31217206780002, Код класифікації доходів бюджету 22030001.

В іншій частині рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 19 січня 2012 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з рогляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя: ______ Кузнєцова О.Ю.

Судді: ___Мартєв С.Ю. _____ Чічіль В.А.