Рішення № 24536388, 11.06.2012, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 11.06.2012 Справа № 0814/4605/2012

Номер провадження 2/0814/2270/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2012 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Козлової Н.Ю.,

при секретарі Васильєвій Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» в особі Запорізької філії ТОВ «Укрпромбанк» про визнання угоди припиненою,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому зазначив, що 09.09.2008 року між ним та ТОВ «Український промисловий банк» був укладений іпотечний договір № 82-0111009/Zфквіп-08. Згідно п.1.1. договору іпотеки, іпотека забезпечує вимоги банку до ОСОБА_1 за: кредитним договором № 82-01110098/ФКВ-08 від 09.09.2008 року; кредитним договором № 83-0111009/ФК-08 від 09.09.2008 року.

Згідно рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2011 року яке набрало чинності 19.12.2011 року кредитний договір № 82-01110098/ФКВ-08 від 09.09.2008 року визнано недійсним.

Таким чином іпотечний договір № 82-0111009/Zфквіп-08 від 09.09.2008 року підлягає визнанню недійсним в частині забезпечення іпотекою вимог банку за кредитним договором № 82-01110098/ФКВ-08 від 09.09.2008 року.

Згідно п.1.2. договору іпотеки, предметом договору є нерухоме майно, а саме: двокімнатна квартира НОМЕР_1, реєстраційний номер 15849592, загальною площею 50.88 кв.м., житловою площею 27.62 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1.

В зв'язку з вищевикладеним позивач просить суд визнати недійсним іпотечний договір № 82-0111009/Zфквіп-08 від 09.09.2008 року, укладений між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 в частині забезпечення іпотекою вимог ТОВ «Укрпромбанку» за кредитним договором № 82-01110098/ФКВ-08 від 09.09.2008 року, укладеного між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1.

В судове засідання представник позивача Філобок О.Л. позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити при цьому надавши докази в обґрунтування своїх вимог.

Представник відповідача у судове засідання призначене на 17.05.2012 року не з'явився причини неявки суду не повідомив, заперечень на позов не надав, з заявою про розгляд справи у його відсутність до суду не звертався, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. В зв'язку з цим суд відклав слухання справи на 28.05.2012 року.

28.05.2012 року представник відповідача будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням, в судове засідання не з'явився вдруге, причини неявки суду не повідомив, заперечень на позов не надав, з заявою про розгляд справи у його відсутність до суду не звертався.

Неявка представника відповідача без поважної на те причини, суд розцінює як навмисне затягування розгляду справи по суті.

Згідно із положенням статті 169 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи лише в разі першої неявки в судове засідання належним чином повідомлені сторони без поважних причин, з урахуванням поважності або неповажності явки сторін до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Отже, згідно із вимогами ЦПК України суд не повинен з'ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого відповідача у судове засідання, тому на підставі ст. 169, 224 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ст. 10 та ст.. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, ст.. 131 ЦПК України передбачає, що сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Докази подаються у строк, встановлений судом з урахуванням часу, необхідного для подання доказів. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно зі ст.. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Частини 1, 3 та 5 ст. 203 ЦК України визначають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України встановлює, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Виходячи з положень ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Цивільним кодексом України у параграфі 6 глави 49 не передбачено інших негативних наслідків визнання недійсним основного зобов'язання, забезпеченого договором застави (іпотеки), як визнання недійсним і додаткового зобов'язання.

Відповідно до ст. 236 ЦК України, правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ст. 3, 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Згідно п.5 абз.5 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до ст.215 та ст.216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушені вчиненням правочину.

В судовому засіданні встановлено та доведено, що 09.09.2008 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Український промисловий банк» був укладений іпотечний договір № 82-0111009/Zфквіп-08. Згідно п.1.1. договору іпотеки, іпотека забезпечує вимоги банку до ОСОБА_1 за: кредитним договором № 82-01110098/ФКВ-08 від 09.09.2008 року; кредитним договором № 83-0111009/ФК-08 від 09.09.2008 року.

Згідно рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2011 року яке набрало чинності 19.12.2011 року кредитний договір № 82-01110098/ФКВ-08 від 09.09.2008 року визнано недійсним.

Згідно п.1.2. договору іпотеки, предметом договору є нерухоме майно, а саме: двокімнатна квартира НОМЕР_1, реєстраційний номер 15849592, загальною площею 50.88 кв.м., житловою площею 27.62 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до положень ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, зважаючи на викладене, з урахуванням системного аналізу наведених законодавчих приписів, а також доказів по справі суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги законні, обґрунтовані тому підлягають задоволенню у повному обсязі шляхом визнання недійсним іпотечного договору № 82-0111009/Zфквіп-08 від 09.09.2008 року, укладений між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 в частині забезпечення іпотекою вимог ТОВ «Український промисловий банк» за кредитним договором № 82-01110098/ФКВ-08 від 09.09.2008 року, укладеного між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1.

Також, відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню понесені позивачем, судові витрати на оплату судового збору в розмірі 107,30 гривень.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57, 60, 61, 131, 169, 224 ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 216, 536, 546, 548, 1054 ЦК України, ст..3, 17 Закону України «Про іпотеку», суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» в особі Запорізької філії ТОВ «Укрпромбанк» про визнання угоди припиненою - задовольнити.

Визнати недійсним іпотечний договору № 82-0111009/Zфквіп-08 від 09.09.2008 року, укладений між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 в частині забезпечення іпотекою вимог ТОВ «Український промисловий банк» за кредитним договором № 82-01110098/ФКВ-08 від 09.09.2008 року, укладеного між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (ЄДРПОУ 26405444) на користь ОСОБА_1 - витрати по сплаті судового збору в розмірі 107 (сто сім) гривень 30 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: Козлова