Ухвала суду № 2453104, 12.11.2008, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

12.11.2008 Справа № 22-а-336/08

Попередня справа № 2-16/2206-2008А                     Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Ілюхіної Г.П.,

суддів           Санакоєвої М.А. , Щепанської О.А.                      секретар судового засідання          Шелемет'єва О.В. за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився ,

від відповідача: не з'явився ,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Омельченко В.А.) від 21.07.08 у справі №2-16/2206-2008А

за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю "СлавФіш" (вул. Набережна, б.1, м.Керч, Автономна Республіка Крим, 98319)

до           Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим (вул. Борзенко, б.40, м.Керч, Автономна Республіка Крим, 98300)

про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СлавФіш», звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.01.2008 №0000382304/3 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 31330,00грн.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.07.2008 позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим № 0000382304/3 від 29.01.2008, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3133,00 грн.; постановлено стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СлавФіш" 3,40 грн. судового збору.

Постанова мотивована тим, що відповідач не надав доказів того, що суми податку на додану вартість, які включені позивачем до податкового кредиту попередніх звітних періодів, не увійшли до залишку від’ємного значення попереднього звітного періоду; від’ємне значення попереднього звітного періоду, яке враховується при рості бюджетного відшкодування в травні 2007 року складає 25646,00грн., до якої вже включена сума 3133,00грн. і відповідач не оспорює суму податкового кредиту за аналогічні періоди, вказані позивачем; заявлена сума 11741,00грн. бюджетного відшкодування за травень 2007 року сплачена у квітні 2007 року, встановлена позивачем вірно без порушення вимог підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція в м. Керчі Автономної Республіки Крим, 28.07.2008 звернувся з заявою про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, апеляційна скарга надійшла 26.08.2008, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції (арк.с.115-117).

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що перевірка проводилась тільки за квітень та травень 2007 року, тому неможливо визначити, які суми входять до суми 25646,00грн.; за даними податкової декларації сума податкового кредиту з податку на додану вартість складає 8612,00грн., а за даними банківських виписок та касових документів –позивачем сплачена в сумі 8608,10грн.; заявник вважає, що судом не досліджені всі матеріали справи, так як судом при прийнятті рішення не враховано, що в реєстрі отриманих податкових накладних за квітень 2007 року відсутня податкова накладна від ДП «Роменський лісгосп»на суму податку на додану вартість 3133,14 грн., тому ця сума не може бути врахована при розрахунку суми бюджетного відшкодування, так як не відображена в декларації за квітень 2007 року та не входить до податкового кредиту за квітень 2007 року.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2008 задоволено клопотання відповідача про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (арк.с.105-109).

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2008 відкрито апеляційне провадження по апеляційній скарзі Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим (арк.с.110-112).

Ухвалою суду від 03.10.2008 закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду та призначено справу до розгляду на 12.11.2008 (арк.с.122-124).

Позивач та відповідач явку уповноважених представників в судове засідання, призначене на 12.11.2008, не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно (арк.с.127-129), позивач надав телеграму (вх.№1621) про розгляд справи у відсутність його представників (арк.с.130), відповідач надав телеграму (вх.№1654) про відкладення розгляду справи на більш пізній строк у зв’язку з хворобою інспектора (арк.с.131).

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи, докази, що підтверджують поважну причину неявки представника відповідача в судове засідання, суду не надані.

При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач та відповідач викликались в судове засідання, але в суд не з’явились, позивач просить розглянути справу у відсутність його представників, відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників позивача та відповідача.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Керчі Автономної Республіки Крим проведена позапланова виїзна перевірка з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування по податку на додану вартість по декларації за травень 2007 року, за наслідками якої складений акт від 15.08.2007 №1339/23-4/32532865 (арк.с.11-27).

В ході перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97ВР зі змінами та доповненнями, а саме: до суми сплаченого податкового кредиту за квітень 2007 року включено платіжне доручення №25 від 17.04.2007 про сплату рахунку за «пиловник»по податковій накладній ДП «Роменський лісгосп», яка не включена до реєстру отриманих податкових накладних у квітні 2007 року на суму податку на додану вартість –3133,14грн.

На підставі Акту прийнято податкове повідомлення-рішення №0000382304/0 від 29.01.2008 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 3133грн.

Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3133,00грн. по декларації №15388 за звітний період –травень 2007 року на підставі того, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в адміністративному порядку, але рішенням про розгляд цієї скарги воно залишено без задоволення (арк.с.7-10).

За результатами розгляду скарг на податкові повідомлення-рішення відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000382304/3 від 29.01.2008 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 3133грн. (арк.с.6).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно наданих до перевірки податкових накладних, реєстру отриманих податкових накладних за квітень 2007 року і декларації з податку на додану вартість за квітень 2007 року сума податкового кредиту за квітень 2007 року складає 8612,00грн. (арк.с.19, 49-55).

За даними банківських виписок і касових документів позивачем за квітень 2007 року сума податкового кредиту фактично сплачена у квітні 2007 року в сумі 8608,10грн., до якої включено платіжне доручення №25 від 17.04.2007 на оплату рахунку за «пиловник»по податковій накладній ДП «Роменський лісгосп», яке було відображено в Декларації за березень 2007 року, як податковий кредит по першій події –отримання податкової накладної, податок на додану вартість - 3313,00грн.

Позивач у декларації за травень 2007 року визначив суму бюджетного відшкодування, яка складається із сум податку:

-          Фактично сплачених і включених у склад податкового кредиту у квітні 2007 року;

-          Включених у кредитний період раніше по першій події (отримання податкових накладних у попередніх податкових періодах) і сплачених у квітні 2007 року.

Правовідносини сторін регулюються статтею 19 Конституції України, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», Законом України «Про податок на додану вартість».

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету та строки розрахунків з бюджетом, визначено пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За підсумками періоду (першого), в якому виникло від’ємне значення, платник податку бюджетного відшкодування не одержує. Сума такого від’ємного значення у цьому періоді враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а за його відсутності –зараховується до складу податкового кредиту наступного (другого) податкового періоду (підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону в редакції, що діяла з 01.06.2005 по 01.01.2008).

Платник податку набуває права на бюджетне відшкодування лише у випадку, визначеному підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», коли за підсумками наступного (другого) звітного періоду від’ємне значення податку на додану вартість залишається.

При цьому згідно з пунктом «а»підпункту 7.7.2 пункту 7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетному відшкодуванню підлягає лише та частина від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Інша частина від’ємного значення, що не потрапила під бюджетне відшкодування, включається до податкового кредиту наступного (третього) податкового періоду.

Наведена редакція розглядуваної норми вперше встановлена Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.07 № 107- VІ, що набрав чинності з 01.01.2008 року і на сьогодні чинна відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 03.06.2008 № 309-VI.

До набрання чинності зазначеними нормативними актами була чинною редакція підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з якою бюджетному відшкодуванню підлягала частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Відмінність між наведеними редакціями підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону полягає в тому, що нині чинний підпункт розглядуваної норми прямо передбачає включення до складу бюджетного відшкодування тих сум податку на додану вартість, що були сплачені покупцем-платником податку постачальникам товарів та послуг у всіх попередніх податкових періодах, які передували періоду виникненню права на бюджетне відшкодування. В той же час, редакція розглядуваного пункту, чина до 01.01.2008, визначала, що бюджетному відшкодуванню підлягала частина такого від’ємного значення, що виникла у попередньому (тобто лише в одному) податковому періоді.

За таких обставин, постає питання про можливість включення до складу бюджетного відшкодування сум від’ємного значення різниці між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом платника податку, що утворилася не в податковому періоді, який безпосередньо передував періоду, в якому виникло право на бюджетне відшкодування, але з будь-яких причин не була своєчасно заявлена платником податку до бюджетного відшкодування.

Підпункт 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлює правила розрахунку сум, які підлягають бюджетному відшкодуванню. В той же час, розглядувана норма не регулює порядок повернення з бюджету відповідних сум. Ці відносини регулюються нормами підпунктів 7.7.5 –7.7.8 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Враховуючи наведене, сума, яка була розрахована за правилами підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»набуває статусу бюджетного відшкодування і підлягає поверненню з бюджету. При цьому порядок повернення з бюджету сум бюджетного відшкодування, встановлений підпунктами 7.7.5 –7.7.8 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не передбачає автоматичного погашення сум бюджетного відшкодування в разі, якщо такі суми не були своєчасно заявлені до відшкодування.

Зазначене стосується також і залишків від’ємного значення між сумою податкових зобов’язань і податкового кредиту податкових періодів, що передували попередньому періоду, та в яких сформувалися суми, що підлягали відшкодуванню в наступному податковому періоді, але не заявлялися до відшкодування у тих наступних податкових періодах, за якими вони виникли.

Отже, Закон не обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду. Такий порядок бюджетного відшкодування випливає із системного аналізу норм Закону і не обумовлений внесенням змін до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинних з 01.01.2008.

Виходячи з викладеного, платник податків має право на бюджетне відшкодування і в тих випадках, якщо таке відшкодування не було заявлено у тих наступних податкових періодах, за якими вони виникли, в тому числі і в тих випадках, коли право на бюджетне відшкодування було заявлено до 01.01.2008.

Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та ніші нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Виходячи з цього, нова редакція норми підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону повинна застосовуватися до правовідносин, що виникли з моменту набрання чинності Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.07 № 107- VІ, з урахуванням положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 03.06.2008 № 309-VI, тобто з 01.01.2008.

В той же час, за змістом нової редакції розглядуваного підпункту, включенню до складу бюджетного відшкодування підлягають суми від’ємного значення між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом платника податку усіх попередніх податкових періодів, що передували періоду виникнення права на бюджетне відшкодування, незалежно від дати їх утворення –до чи після набрання чинності зазначеним Законом. Отже, можливість застосування нової редакції розглядуваної норми до правовідносин, що виникли до набрання нею чинності (зокрема, до сум бюджетного відшкодування, визначених у попередніх податкових періодах), випливає із самого змісту зазначеної норми.

За таких обставин, з 01.01.2008 суми від’ємного значення між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом платника податку, які виникли до 01.01.2008 та не були своєчасно заявлені до бюджетного відшкодування, повинні враховуватися під час визначення розміру належного платнику податку бюджетного відшкодування, яке виникло після набрання чинності нової редакції пункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону.

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Керчі Автономної Республіки Крим від 29.01.2008 №0000382304/3 не відповідає вищезазначеним нормам права, так як прийнято після 01.01.2008 в період дії нової редакції зазначених норм.

Статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до повноважень суду при вирішенні справи належить в тому числі, визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Відповідно до вимог статей 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність та обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог позивача.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, частиною четвертою статті 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                            УХВАЛИВ:

1.          Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Омельченко В.А.) від 21.07.08 у справі №2-16/2206-2008А залишити без задоволення.

2.          Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Омельченко В.А.) від 21.07.08 у справі №2-16/2206-2008А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя          підпис                              Г.П.Ілюхіна

Судді           підпис                               М.А.Санакоєва підпис                               О.А.Щепанська З оригіналом згідно Помічник судді                                                             К.В.Бендус