Постанова № 2453079, 03.11.2008, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

03.11.08Справа №2-а-434/08 09:31 м. Сімферополь Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

судді Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим Шкляр Т.О., при секретарі Дерюшковой І.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Карасьов С.С. дов. від 14.07.2008р.

від відповідача: Попова С.В., дов від. 08.01.2008р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний"

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Обставини справи:

В липні 2004 року Сільськогосподарський виробничий кооператив "Ізумрудний" (далі - СВК "Ізумрудний", позивач) звернувся до Господарського суду Автономної Республикі Крим з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення Джанкойської ОДПІ № 000854/23-1/2 від 09.04.2004 р. в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 459958 грн.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.08.2006 р. в задоволені позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.11.2006 року постанову місцевого господарського суду скасовано та частково задоволені позовні вимоги СВК "Ізумрудний", визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Джанкойської ОДПІ " 000854/23-1/2 від 09.07.04 року в частині донарахування основного платежу в сумі 229 544 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 229979 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 5,10 грн. судових витрат.

Не погоджуючись з постановленим судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Джанкойська ОДПІ оскаржила його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.05.08 року, касаційну скаргу Джанкойської ОДПІ в АР Крим задоволено частково, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.11.2006 року та постанову господарського суду АР Крим від 17.08.2006 року скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 03.07.08 року на підставі положень Кодексу адміністративного судочинства України матеріали даної справи передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Заявою від 01.08.2008р. позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати дії Джанкойської ОДПІ, при застосуванні п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення № 000854/23-1/2 від 09.04.2004 р. в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 229 544 грн. і застосування штрафних санкцій у сумі 229 979 грн.

Уточнені позовні вимоги підтримав і просив суд позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, і наданих пояснень по справі.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, вказаних у запереченнях на адміністративний позов від 27.08.2008р.

Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Джанкойською ОДПІ було проведено планову, комплексну, документальну перевірку дотримання вимог податкового і валютного законодавства СВК "Ізумрудний" за період з 01.09.2002р. по 31.08.2003 року, за результатами якої складений акт № 155/23-1-00233709 від 22.12.2003р.

У ході перевірки встановлено, що у перевіряємий період СВК «Ізумрудний» користувався пільгами по оподаткуванню, що передбачена п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість». У Джанкойську ОДПІ позивач представляв три декларації по ПДВ: декларацію № 1 - за результатами операцій по реалізації скота, молока, птиці, вовни; декларацію № 2 - за результатами операцій з реалізації продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва; декларацію № 3 - за результатами операцій з реалізації продукції не власного виробництва і операцій з реалізації підакцизних товарів.

При визначенні і нарахуванні позивачу сум податкових зобов'язань і податкового кредиту по декларації № 2 перевіркою встановлено, що СВК «Ізумрудний» включив до складу податкового зобов'язання суми ПДВ від списаної кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності в розмірі 870 грн. і суму ПДВ від реалізації підакцизних товарів в розмірі 228 627 грн. Крім того, платником необґрунтовано включена до декларації № 2 в податковий кредит сума ПДВ, отримана для виготовлення підакцизної продукції в розмірі 5935 грн. Перевіркою також зменшена сума чистого податкового зобов'язання ПДВ по декларації № 2 на суму 235 432 грн.

При визначенні та нарахуванні позивачу сум податкових зобов'язань і податкового кредиту по декларації № 3 перевіркою встановлено, що СВК «Ізумрудний» в порушення вимог п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» не включав в декларацію № 3 операції з продажу підакцизної продукції власного виробництва (виноматеріали, вино, коньяк, розфасовані у пляшки). В результаті перевірки донараховано ПДВ в розмірі 209 225 грн. і зменшено бюджетне відшкодування на суму 26 207 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Джанкойською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення № 001076/23-1/0 від 24.12.2003 р., яким донараховано позивачу суму податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 457 760,50 грн., у тому числі 235 432 грн. - ПДВ і 222 328,50 грн. - штрафні санкції.

СВК «Ізумрудний» оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку. Рішенням ДПА в АРК від 16.04.2004 р. № 733/10/25-007 про результати розгляду скарги оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасовано, оскільки Джанкойською ОДПІ невірно визначено суму ПДВ в розмірі 10036 грн.

За результатами адміністративного оскарження податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 00854/23-1/2 від 09.04.2004 р. на суму податкового зобов'язання по ПДВ в розмірі 460 828 грн., у тому числі 230 414 грн. - основний платіж, 230 414 грн. - штрафні санкції.

Підставою для донарахування податку на додану вартість в сумі 229 544 грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 229 544 грн. стало здійснення позивачем операцій по реалізації виноматеріалів, які податковий орган вважає підакцизною продукцією, підприємствам вторинного виноробства та зарахування, в порушення п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», сум ПДВ від реалізації виноматеріалів до декларації № 2 (сільськогосподарської) для перерахування на спецрахунок та використання їх на матеріально-технічний розвиток підприємства.

У відповідності із Законом України «Про податок на додану вартість» до 1 січня 2004 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Тобто, наведена норма розповсюджується виключно на власну сільськогосподарську продукцію, з якої виключена підакцизна продукція.

Пунктом 2 Постанови Верховної Ради України «Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір» від 12.09.1996 року № 365/96-ВР встановлено, що перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір, визначається і обмежується переліком підакцизних товарів, які ввійшли до Законів України від 6 лютого 1996 року «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на тютюнові вироби», від 7 травня 1996 року «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої», від 24 травня 1996 року «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них», від 11 липня 1996 року «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)».

Законом України від 07.05.1996 року № 178/96-ВР «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої» (в редакції Закону України від 07.12.2000 року № 2137-111) затверджено ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої відповідно до коду виробів та опису товару згідно з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Згідно ст. 1 на вина виноградні натуральні, включаючи кріплені (з урахуванням статті 2 цього Закону), які мають код 2204 (крім 2204 10, 2204 30, 2204 21 100, 2204 29 100) встановлено ставку акцизного збору 0,8 грн. за 1 л.

Згідно ст. 2 вищезазначеного Закону встановлено тимчасово до 1 січня 2004 року ставки акцизного збору на такі товари, вироблені в Україні з вітчизняної сировини, зокрема, виноматеріали, що реалізуються посередницьким організаціям і населенню, та виноматеріали, вироблені на підприємствах первинного виноробства для суб'єктів підприємницької діяльності, що не є виробниками виноробної сировини (винограду) (код 2204 30), крім підприємств вторинного виноробства, які використовують ці виноматеріали для виробництва готової продукції, - 1,0 грн. за 1 літр. Отже, така ставка акцизного збору не застосовується при реалізації виноматеріалів підприємствам вторинного виноробства, але при цьому виноматеріали із переліку підакцизних товарів за кодом 2204 законодавцем не виключені.

Таким чином, реалізація позивачем товарів власного виробництва, що є підакцизним товаром згідно ст. 1 Закону України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої» (коди товарів згідно з Українською класифікацією товарів ЗЕД, яка ґрунтується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів, 2240 та 2206), позбавляла позивача права, передбаченого пунктом 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» на залишення у своєму і розпорядженні сум податку на додану вартість з операцій продажу цих товарів. В зв'язку з цим, позивач повинен був операції по реалізації підакцизних товарів, виготовлених із власної сировини включити у податкову декларацію № 3 по ПДВ, по якій здійснюються розрахунки з бюджетом.

Таким чином, відповідач правомірно донарахував позивачу податкові зобов'язання по ПДВ в сумі 229 544 грн. Відповідно до п. 3 "Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби" затвердженої Наказом ДПА України № 110 від 17.03.2001 р., застосування сум штрафних та фінансових санкцій органами державної податкової служби проводиться відповідно до законодавчих та інших нормативно-правових актів.

Спір щодо розміру податкового зобов'язання та штрафних санкцій місця не має, що підтверджено поясненнями позивача та відповідача, наданими у судовому засіданні. Позивач не оскаржує розмір податкових зобов'язань та штрафних санкцій, а оскаржує підстави для донарахування та застосування штрафних санкцій.

Штрафні санкції застосовані у сумі 230 414 грн., що підтверджується податковим повідомленням-рішенням від 09.04.04 року № 00854/23-1/2 на підставі п.п. 17.1.3, 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно до п.п. 17.1.6 п.17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно матеріалів справи, посадові особи платника податків засуджені не були та платник не декларував переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, таким чином відсутні підстави для застосування штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.6 п.17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно до п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Податковим органом не доведено правових підстав та обґрунтованості застосування санкції 50% від суми недоплати при застосуванні п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач як суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести правомірність та обґрунтованість своїх дій. Таким чином, відсутні підстави для застосування штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Таким чином, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина постанови, в повному обсязі постанова складена 07.11.2008р.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасуватиподаткове рішення-повідомлення від 09.04.2004 року № 000854/23-1/2 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 229 979 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського адміністративного апеляційного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя Окружного

адміністративного суду

Автономної Республіки Крим Шкляр Т.О.