Вирок № 24529862, 09.02.2012, Дарницький районний суд міста Києва

Справа № 1-43/11

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2012 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Просалової О.М.,

при секретарі Линичук Ю.П.,

за участю прокурора Демчишена А.В.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в залі суду кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3, який народився у м. Києві ІНФОРМАЦІЯ_2 року, є громадянином України, не одружений, не працює, не навчається, зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1, судимий 14 березня 2006 року вироком Дарницького районного суду м. Києва за ч.3 ст. 185 КК України на чотири роки позбавлення волі,

за ч.2 ст. 186, ч.2 ст. 309 КК України,

в с т а н о в и в:

9 жовтня 2009 року близько 24 години ОСОБА_3, перебуваючи на вул. Харківське шосе, 55 в м. Києві помітив на землі мобільний телефон «Нокіа 6100», належний ОСОБА_4 і непомітно для останнього та ОСОБА_5, щодо якого справа закрита на підставі п.8 ст.6 КПК України, привласнив цей телефон, таким чином повторно таємно заволодів чужим майном. Наступного дня ОСОБА_3 продав цей мобільний телефон на ринку «Юність», розпорядившись ним на власний розсуд.

Крім того, ОСОБА_3, 9 вересня 2009 року близько 13 години 30 хвилин, знаходячись біля будинку №48, що на вул. Руднєва в м. Києві без мети збуту зберігав при собі медичний шприц, місткістю 2 мл, заповнений наркотичною речовиною -героїном, який він у невстановленому досудовим слідством місці придбав у невстановленої особи для власного вживання, а побачивши, що до нього наближаються працівники міліції він вилив на землю вказаний вище наркотичний засіб.

Згідно висновку судово-хімічної експертизи №2422 від 5 листопада 2009 року у наданій на дослідження прозорій рідині, виявлено особливо небезпечний наркотичний засіб героїн, маса якого 0, 00059 грами.

Згідно з висновком спеціаліста № 3970 від 18 вересня 2009 року «у нашаруваннях на наданому на дослідження предметі (об.1) виявлено особливо небезпечний наркотичний засіб героїн. Маса героїну у нашаруваннях складає 0,0006 грами (т.1 а.с. 34-35).

Під час затримання ОСОБА_3 працівниками міліції при проведенні поверхневого огляду у нього вилучили медичний шприц з залишками наркотичної речовини.

По епізоду за ст.309 КК України ОСОБА_3 пояснив, що 9 жовтня 2009 року близько 13 години він зайшов в аптеку, щоб купити ліки. Коли вийшов з аптеки до нього підійшов дільничний і дістав з кишені пустий шприц, після чого його повезли в міліцію, а пізніше відпустили.

На досудовому слідстві підсудний ОСОБА_3 пояснив, що 9 жовтня 2009 року він йшов в аптеку, що знаходиться на вул. Вересневій в м. Києві поблизу авторинку. Проходячи повз будинку №18, помітив шприц з речовиною темного кольору. Він взяв його, понюхав, йому здалося, що це наркотичний засіб і він вирішив забрати його собі та вжити. Коли підшукував місце для того, щоб вжити цей наркотичний засіб, помітив працівників міліції і він злякавшись злив наркотичний засіб на землю, а шприц викинув. Працівники міліції доставили його до ТВМ Дарницького РУ, де вилучили у нього цей шприц.

Незважаючи на невизнання своєї винуватості у вчиненні інкримінованого ОСОБА_3 злочину за ч.2 ст. 309 КК України, його вина підтверджується комплексом перевірених та досліджених судом доказів в їх сукупності.

Так, свідок ОСОБА_6 в суді пояснив, що у 2009 році його попросили бути понятим, на що він погодився і в його присутності у громадянина, який назвався ОСОБА_3, було вилучено медичний шприц місткістю 2 мл з залишками рідини. ОСОБА_3 пояснив, що придбав наркотичний засіб для власного вживання.

Дані показання свідка ОСОБА_6 повністю узгоджуються з його показаннями, які він давав під час досудового слідства (а.с.41-44);

Свідок ОСОБА_7І надав суду аналогічні показання та підтвердив, що під час вилучення у ОСОБА_3 шприца з рідиною коричнюватого кольору, останній пояснив, що цей шприц з наркотичною речовиною належить йому, який він знайшов та шукав місце для вживання наркотику, але коли побачив працівників міліції, злив наркотичну речовину на землю.

Вказані показання свідка ОСОБА_7 узгоджуються з його показаннями, даними під час досудового слідства (а.с.45-48).

Свідок ОСОБА_8 в суді пояснив, що 9 вересня 2009 року він спільно з оперуповноваженим ОСОБА_9 проводили заходи спрямовані на виявлення осіб, причетних до незаконного обігу наркотичних речовин і поблизу будинку 48 по вул. Руднєва в м. Києві побачили ОСОБА_3, який помітивши їх став нервувати, а потім дістав з кишені шприц, злив з нього рідину і кинув шприц на землю. Вони підійшли і представились, запитали, що він викинув на землю і ОСОБА_3 сказав, що, зрозумівши, що вони є працівниками міліції, він злив на землю наркотичний засіб і викинув шприц. Потім ОСОБА_3 підняв цей шприц і поклав собі в кишеню. Вони доставили ОСОБА_3 до ТВМ Дарницького РУ, де в присутності понятих даний шприц у ОСОБА_3 був вилучений, упакований в прозорий пакет та опечатаний.

Вказані показання свідка ОСОБА_8 узгоджуються з показаннями, які він надавав під час досудового слідства (т.1 а.с. 49-50).

Показання підсудного ОСОБА_10 в частині невизнання своєї винуватості суд розцінює як спробу ухилитися від кримінальної відповідальності за скоєний злочин.

Доводи підсудного ОСОБА_3 та захисника, що кількість вилученого наркотичного засобу -героїну не є достатньої для кримінальної відповідальності є неспроможними, оскілки чинним законодавством не встановлено мінімального розміру даного виду наркотичної речовини, за який наступає кримінальна відповідальність.

По епізоду за ч.2 ст. 186 КК України підсудний ОСОБА_3 пояснив, що в жовтні 2009 року він зустрівся з ОСОБА_5, щодо якого справа закрита на підставі п.8 ст. 6 КПК України, біля 24 години. Коли вони спілкувались, до них підійшов ОСОБА_4 та попросив мобільний телефон, щоб подзвонити, оскільки в його телефоні розрядилася батарея. Він дав свій телефон, в який потерпілий поставив свою сім карточку і зробив дзвінок. ОСОБА_11 він потім повернув. Потім він з ОСОБА_5 пішли додому, однак ОСОБА_4 їх наздогнав і став кидатися на нього та вимагати, що він повернув сім картку. Він почав з потерпілим сперечатися, до них підійшов ОСОБА_5, який був в цей час в стороні та сказав, щоб вони припинили, а потім ОСОБА_5 двічі вдарив потерпілого і той втік. Відійшовши він побачив, що на землі лежав мобільний телефон. Він його підняв, в цьому телефону була майже розряджена батарея, висловив сумніви про те, що це був телефон потерпілого. Знайдений телефон він продав наступного дня на ринку «Юність»приблизно за 50 гривень. Про знайдений телефон ОСОБА_5 він нічого не говорив.

Підсудний ОСОБА_5 по вказаному епізоду в суді пояснив, що 8 жовтня 2009 року близько 24 години, коли повертався з роботи додому, на зупинці «універсам Дарниця»він зустрів ОСОБА_3 В магазині вони купили по пляшці пива 0,5 літрів та сиділи спілкувалися на зупинці. Через хвилин 10 до них підійшов тоді незнайомий їм ОСОБА_4 На його думку останній був знервований, казав, що його хтось побив. Вони поспілкувалися і розійшлися. Потім ОСОБА_4 наздогнав їх, але він в цей час відійшов до туалету. При цьому ОСОБА_4 з ОСОБА_3 про щось сперечалися, однак він не чув про що вони сперечались. Він підійшов і попросив їх заспокоїтись, а потім, оскільки ОСОБА_4 не заспокоювався, вдарив його один раз в плече, а другий раз у голову з правої сторони. Потерпілий похитнувся, втримався завдяки решітці на заборі, а потім втік. ОСОБА_3 потерпілого не бив. На наступний день йому зателефонував ОСОБА_3 і попросив його паспорт, щоб закласти телефон у ломбарді. Він спитав у ОСОБА_3, чий це телефон, на що той відповів що його. Оскільки за телефон у ломбарді давали мало грошей, ОСОБА_3 продав цей телефон на ринку «Юність». Скільки йому заплатили за телефон він не знає.

Аналогічні показання ОСОБА_5 надавав на досудовому слідстві.

Потерпілий ОСОБА_4 в суді пояснив, що 9 жовтня 2009 року він, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння після сварки з дружиною вийшов на вулицю. З собою у нього були мобільний телефон, ключі і начебто гроші -200 чи 300 гривень. Він намагався зателефонувати товаришу, однак у телефоні сіла батарею і він, підійшовши до двох незнайомих йому раніше хлопців, якими були ОСОБА_3 та ОСОБА_5, які спілкувалися на зупинці «універсам Дарниця», що біля Вул. Харківське Шосе,55 в м.Києві, попросив у них телефон, щоб вставити свою карточку і зробити декілька дзвінків. ОСОБА_11 йому дав ОСОБА_3 і він, поставивши свою карточку у його телефон, зробив дзвінок. Потім він повернув ОСОБА_3 телефон і коли той разом з ОСОБА_5 вже відійшли, він не зміг знайти свій телефон і пішов за цими хлопцями, почав кричати, щоб вони віддали його мобільний телефон. В подальшому він почав сваритися з ОСОБА_3, щоб йому повернули телефон, однак ОСОБА_3 сказав, що йому все повернуто. Розмовляли він та ОСОБА_3 на підвищеному тоні. ОСОБА_5 в цей час був поодаль. Помітивши їх, ОСОБА_12 підійшов і наніс йому декілька ударів в районі плеча і голови. Пояснив, що можливо у такий спосіб ОСОБА_12 хотів його заспокоїти, оскільки він був дуже п'яним і не керував своїми діями. Підсудний ОСОБА_3 його не бив. Також додав, що в суді він більш детально розказує про обставини події. Відсутність паспорта, гаманця, ключів і обручки він помітив вранці, коли прокинувся на лавочці біля будинку і тому з впевненістю не може сказати, що ці речі забрали ОСОБА_3 і ОСОБА_5 Пояснив, що можливо речі забрав хтось інший. Обручку йому знімали, коли він лежав на лавці біля будинку, але хто він не бачив. Жодних претензій до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 він не має (т.1 а.с.74).

Потерпілий ОСОБА_4 пояснив, що в суді він більш детально розказує про обставини події, оскільки у нього був час, щоб все згадати. Наполягав, щоб ці показання судом були взяті до уваги.

Під час додаткового допиту 9 жовтня 2009 року він же пояснив, що цього дня близько 23 години 30 хвилин він пішов з дому, оскільки посварився з дружиною та вирішив поїхати до свого знайомого. В супермаркеті він купив ще пива та сів на лавочці біля супермаркету і пив пиво. Потім передумав їхати до друга та пішов додому. Біля свого будинку № 61-а, що на вул. Харківське Шосе в м Києві сів на лавочку і допивав пиво і в цей момент відчув удар в потилицю. Він упав вперед, спробував підвестися, але його знов вдарили в обличчя, у перенісся та в праву частину тулубу, від чого він втратив свідомість. Близько 8 години 20 хвилин він прийшов до тями, побачив, що лежить на лавці, у нього було розбите обличчя, боліла голова. Також він виявив пропажу своїх речей, а саме: мобільного телефону «Нокіа 6100», гаманця, грошей у сумі 300 гривень, золотої обручки. Пішов додому, двері йому відкрила дружина, якій він розказав, що його пограбували і вона викликала міліцію. Також потерпілий пояснив, що на його погляд осіб, які його пограбували було троє, але він у цьому не впевнений. Цих осіб він не встиг побачити і тому прикмети їх та в чому вони були одягнені він сказати не може (а.с.95-97).

Будучи додатково допитаним 28 жовтня 2009 року потерпілий ОСОБА_4, показав, що 9 жовтня 2009 року він посварився зі своєю дружиною та вирішив переночувати у свого знайомого. Близько 24 години він купив у супермаркеті пляшку пива та повільно йшов вздовж вулиці Харківське шосе, 55, пив пиво. На зупинці він помітив двох раніше невідомих йому чоловіків, до яких підійшов та почав розмову. Потім вони втрьох кудись разом пішли, розмовляючи по дорозі. Чи виникали між ними якісь конфлікти він не пам'ятає. Потім ці чоловіки почали наносити йому удари, однак хто саме сказати не може, оскільки був дуже п'яним. Потім відчув, що з кишені брюк хтось забрав його телефон «Нокіа 6100»з сім картою оператора мобільного зв'язку «Київстар», а також з інших кишень забрали гроші близько 300 гривень, паспорт, ключі від квартири та зняли з пальця золоту обручку. Після чого невідомі зникли. Він ще деякий час лежав на землі та не міг піднятися, оскільки йому було погано. Потім він встав та пішов додому, де усе розповів дружині і вона викликала міліцію. За медичною допомогою він не звертався, медичного освідування не проходив. Нікого не підозрює у вчиненні злочину щодо нього (т.1 а.с.101 103).

Наведене свідчить, що показання ОСОБА_4 на досудовому слідстві є суперечливими, заплутаними, ставлять під сумнів достовірність повідомлених на цій стадії кримінального процесу даних щодо обставин заволодіння його майном. Крім того, в ході судового розгляду справи потерпілий повідомив іншу версію крадіжки його речей. З цих же причин суд не бере до уваги й дані протоколів пред»явлення потерпілому фото для впізнання, так як покладення в основу вироку суперечливих й таких, що ґрунтуються на припущеннях потерпілого показаннях неприпустимо.

Натомість надані в судовому засіданні показання потерпілого ОСОБА_4 є логічними, послідовними, узгоджуються з показаннями ОСОБА_3 і ОСОБА_5, при цьому останній ні на досудовому слідстві, ні в суді не змінював свої показання та з іншими зібраними у справі доказами, а тому суд вважає правильним саме показання потерпілого, які він надавав під час судового слідства, покласти в основу вироку в сукупності з іншими доказами.

Показання підсудного ОСОБА_3, що він не викрадав телефон потерпілого ОСОБА_4 суд розцінює як позицію захисту та спробу ухилитися від кримінальної відповідальності.

Крім показань підсудних ОСОБА_3, ОСОБА_5, потерпілого ОСОБА_4, наданих під час судового слідства, винуватість підсудного ОСОБА_3 у вчиненні злочинних діянь 9 жовтня 2009 року підтверджується іншими дослідженими та перевіреними судом доказами в їх сукупності, зокрема:

- показаннями свідка ОСОБА_11, оголошеними судом в порядку ст. 306 КПК України про те, що 9 жовтня близько 19 години до нього зайшов чоловік, який запропонував придбати у нього мобільний телефон «Нокіа 6100» чорно-сірого кольору. Він придбав цей телефон за 30 гривень. В подальшому цей телефон у нього вилучили працівники міліції та повідомили, що він крадений. Чоловік, який його продавав сказав, що телефон належить йому (а.с.79-82);

- даними протоколу пред'явлення свідку ОСОБА_11 фотознімків для впізнання від 14 грудня 2009 року, згідно якого вказаний свідок впізнав ОСОБА_3 як особу, яка йому продала мобільний телефон «Нокіа 6100», що належить потерпілому ОСОБА_4 (а.с.83-84).

Органом досудового слідства ОСОБА_3 інкримінується вчинення ними злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, а саме у відкритому викраденні чужого майна, поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Разом з тим, така кваліфікація не знайшла свого підтвердження під час судового слідства.

З встановлених судом фактичних обставин убачається, що ОСОБА_3 вчинив викрадення мобільного телефону ОСОБА_4 непомітно як для останнього, так і для ОСОБА_5 водночас доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 мали спільний намір, єдиний умисел на заволодіння майном ОСОБА_4, не виявлено, не надано їх і органами досудового розслідування.

Суд вважає правильним виключити з обвинувачення частину речей, пропажу яких виявив потерпілий, зокрема, гроші у сумі 300 гривень, гаманець та обручку, оскільки те, що вказані речі взяли ОСОБА_3 і ОСОБА_5 не знайшло свого підтвердження в ході судового слідства.

Таким чином суд вважає, що ОСОБА_3 своїми умисними діями вчинив таємне викрадення майна потерпілого ОСОБА_4, повторно та кваліфікує його дії за ч.2 ст. 185 КК України.

Крім того, суд вважає доведеною винність підсудного ОСОБА_3 у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу героїну без мети збуту. Враховуючи, що кримінальна справа в частині обвинувачення ОСОБА_3 за ст. 307 КК України направлено на додаткове розслідування, кваліфікуюча ознака особа, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 307 КК України, не може бути інкримінована ОСОБА_3 з огляду на зазначене, його дії належить оцінити за ч. 1 ст. 309 КК України.

Вирішуючи питання про призначення підсудному ОСОБА_3 покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєних ним злочинів, роль підсудного у вчиненому, дані, що характеризують його особу, який має судимість, за корисливий злочин, на спеціальних обліках не перебуває, його відношення до скоєного, обставини, які обтяжують покарання і вважає правильним обрати ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі.

Обставин, які пом'якшують покарання підсудному ОСОБА_3 судом не встановлено.

Обставинами, які обтяжують підсудному ОСОБА_3 покарання за ч.2 ст. 185, згідно ст.67 КК України, суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, за ч.1 ст. 309 КК України - рецидив злочинів.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 81 КПК України.

Судові витрати за проведення експертиз суд покладає на підсудного ОСОБА_3

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд,

з а с у д и в:

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185 та ч.1 ст.309 КК України та призначити йому покарання:

-за ч.2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк чотири роки;

-за ч.1 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі на строк два роки.

Згідно ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_3 призначити покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити без зміни -тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі Управління Державної пенітенціарної служби в м. Києві та Київській області.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з 7 листопада 2009 року.

Речові докази по справі медичний шприц з нашаруваннями особливо небезпечного наркотичного засобу героїну - знищити (а.с.40 т.1), телефон «Нокіа 6100»- залишити потерпілому ОСОБА_4 (а.с.73 т.1).

Стягнути з ОСОБА_3 судові витрати за проведення судово-хімічної експертизи в сумі 676 гривень 80 копійок (шістсот сімдесят шість гривень 80 коп) - одержувач НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві УДК у Київській області р/р № 352260020000466 код ЗКПО 25575285, МФО 821018 -послуги експерта 11022 (а.с. 35 зв.).

Вирок суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 діб з дня його проголошення через Дарницький районний суд м. Києва, а засудженим ОСОБА_3 -у той самий строк з моменту отримання копії вироку.

Суддя: