Ухвала суду № 24520488, 29.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2012 року м. Київ К-16349/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області

на постанову Господарського суду Київської області від 05 червня 2007 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2009 року

у справі № А20/141-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тотус-Сервіс»

до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Київської області від 05 червня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2009 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тотус-Сервіс»(далі -позивач) до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області (далі -відповідач) задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 0003792300/3/847 від 01 березня 2007 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Тотус-Сервіс»3,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Білоцерківська ОДПІ в Київській області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Київської області від 05 червня 2007 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2009 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Тотус-Сервіс» з питань достовірності, своєчасності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на прибуток і податку на додану вартість за період з 15 квітня 2003 року по 31 грудня 2004 року, за результатами якої складено акт № 1425/23-2-032/233 від 14 липня 2006 року.

На підставі зазначеного акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003792300/3/847 від 01 березня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 89 244,00 грн. (59 496,00 грн. -основний платіж, 29 748,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціям з придбання ліфтів в Приватного малого підприємства «Ява», Приватного підприємства «ПДО-Форте»та Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма «Алла. Ком», непідтверджених належним чином оформленими первинними документами.

Зазначений висновок відповідачем зроблено з огляду на факт наявності кримінальної справи, порушеної відносно посадових осіб ПМП «Ява»за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України. Крім того, податковий орган посилався на те, що ПМП «Ява»за юридичною адресою не знаходиться, фактичне місце розташування підприємства та посадових осіб не відоме, з березня 2005 року ПМП «Ява»не звітує до податкового органу за місцем реєстрації.

Також, під час проведення перевірки встановлено, що ПМП «Ява»виробником ліфтів не є, а виступає посередником, постачальником якого, є Приватне підприємство «Техфор».

В свою чергу, рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03 квітня 2006 року визнано недійсними Статут ПП «Техфор»з моменту реєстрації та Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Техфор»№ 37079029 від 24 березня 2004 року з дати внесення до Реєстру платників податку на додану вартість.

Крім того, перевіркою встановлено, що ПП ВКФ «Алла. Ком»та ПП «ПДО-Форте»виробниками ліфтів не є, а виступають посередниками, постачальником яких, є Товариство з обмеженою відповідальністю «Стокс».

Проте, ТОВ «Стокс»з квітня 2004 року до податкового органу за місцем реєстрації звітує про відсутність оподатковуваних поставок.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «Тотус-Сервіс»включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми, сплачені в ціні придбаного у ПМП «Ява», ПП «ПДО-Форте»та ПП ВКФ «Алла. Ком»товару, на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

При цьому, слід зазначити, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження його розміру.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Господарського суду Київської області від 05 червня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2009 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області відхилити, а постанову Господарського суду Київської області від 05 червня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Маринчак Н.Є.