Ухвала суду № 24516323, 29.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2012 р.Справа № 2а-1670/1637/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Тацій Л.В. , Водолажської Н.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2012р. по справі № 2а-1670/1637/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Крюківський вагонобудівний завод", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, в якому після уточнення позовних вимог, просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001492302/278 від 30.12.2011 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2012р. по справі № 2а-1670/1637/12 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що Публічне акціонерне товариство "Крюківський вагонобудівний завод" зареєстровано 29.12.1993 року Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області. Позивач перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби з 30.12.21993 року за № 68, станом на 22.06.2011 року перебуває на обліку в Кременчуцькій ОДПІ та відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 08.07.1997 року № 24158891 є платником податку на додану вартість.

В період з 17.11.2011 року по 30.11.2011 року працівниками Кременчуцької ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок у банку за вересень 2011 року яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в серпні 2011 року.

Результати перевірки оформлені актом від 13.12.2011 року № 8447/23-110/05763814.

У вказаному акті перевірки контролюючим органом відображено порушення позивачем приписів п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 розділу V Податкового кодексу України завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і податкового кредиту з ПДВ за серпень 2011 року на 142 060 грн., за вересень 2011 року на 123 077 грн. та п. 200.4 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України завищено заявлену суму бюджетного ПДВ за вересень 2011 року на 142 060 грн.

За результатами розгляду вказаного акту Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001492302/278 від 30.12.2011 року яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 70 105,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку до ДПА у Полтавській області.

За результатами розгляду скарги позивача ДПА у Полтавській області прийнято рішення від 12.03.2012 року № 539/10/10-215, яким скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001492302/278 від 30.12.2011 року в частині зменшення від'ємного значення по податку на додану вартість в розмірі 44 146,68 грн. в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

На виконання рішення ДПА у Полтавській області від 12.03.2012 року № 539/10/10-215 Кременчуцькою ОДПІ прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 0000842302/36 від 30.03.2012 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 25 958,32 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з вимогою про його скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ діяла не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, без з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З матеріалів справи слідує, що 02.09.2011 року між позивачем (покупець) та ПП "Будмонремсервіс-КР" (постачальник) укладено договір поставки № 2911/010591/з, відповідно до умов якого постачальник зобов'язаний поставити у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар згідно специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною договору (а.с. 97-98).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Виходячи із змісту цієї норми, наслідками за договором постачання товару є перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця за певну грошову суму.

Поставка товарно-матеріальних цінностей за вказаним договором підтверджується накладними: накладні № 19-1 від 04.10.2011 року, № 19-2 20.10.2011 року, № 19-4 від 03.10.2011 року, № 19-3 від 02.11.2011 року.

Перелік найменування, кількість та вартість товару за вказаними накладними відповідає відповідним показникам, визначеним сторонами у специфікації до договору (а.с. 99).

Також у ході виконання договору позивач отримав від ПП "Будмонремсервіс-КР" податкові накладні № 7 від 09.09.2011 року, № 27 від 27.10.2011 року на суму вартості товарно-матеріальних цінностей, придбаних за договором.

Надані позивачем платіжні доручення № 29/39074 від 09.09.2011 року та № 29/41956 від 27.10.2011 року, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Частиною 2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом -Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

За умовами, визначеними у договорі поставка продукції здійснюється за правилами Інкотермс -2010, а саме за рахунок Покупця зі складу Постачальника зі здійсненням завантаження покупця силами Постачальника.

Отже, позивач здійснював перевезення товарно-матеріальних цінностей власним автотранспортом, відтак належним документом на перевезення є подорожній лист.

На підтвердження реальності транспортування придбаного ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" товару позивачем надано до матеріалів справи належним чином завірену копію подорожніх листів вантажного автомобіля № 0021862 від 01.11.2011, № 0020324 від 22.10.2011 року.

Окрім того, відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

На підставі наданого позивачем витягу з журналу реєстрації видачі довіреностей встановлено, що придбаний позивачем товар отримувався провідним інженером ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" ОСОБА_1 на підставі довіреностей № 6003 від 01.11.2011 року, № 5742 від 20.10.2011 року та № 5314 від 03.10.2011 року, підпис якого мається також у накладних (а.с. 103-106).

Оприбуткування та подальше зберігання позивачем придбаного у ПП "Будмонремсервіс-КР" товару підтверджується прибутковими ордерами № 1715 від 05.10.2011 року, № 1807 від 24.10.2011 року, № 1896 від 03.11.2011 року, № 1895 від 03.11.2011 року.

Частинами 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2012р. по справі № 2а-1670/1637/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Філатов Ю.М.Судді Тацій Л.В. Водолажська Н.С.