Постанова № 24516303, 22.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2012 р. Справа № 2а-17721/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Галан О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби, Публічного акціонерного товариства "Харківська бісквітна фабрика" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2012р. по справі № 2а-17721/11/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківська бісквітна фабрика"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне Акціонерне Товариство "Харківська бісквітна фабрика" (надалі по тексту ПАТ «ХБФ», позивач), звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові, Відповідач), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення рішення від 20.12.2011 року № 0000700842 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 20 974,00 грн. по податковій декларації з ПДВ (№ 9009232323 від 20.10.2011 року) за вересень 2011 року, штрафні санкції у розмірі 0,00 грн. та № 0000710842 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 199 908,00 грн. по податковій декларації з ПДВ (№ 9009232323 від 20.10.2011 року) за вересень 2011 року, штрафні санкції у розмірі 99 954,00 грн., обґрунтовуючи свої позовні вимоги наступним.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2012 р. № 2-а- 17721/11/2070 позовні вимоги задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від 20 грудня 2011 року № 0000700842 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 20 974 грн. по податковій декларації з ПДВ (№ 9009232323 від 20 жовтня 2011 року) за вересень 2011 року, штрафні санкції у розмірі 0,00 грн.; скасовано податкове повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 0000710842 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 198 258 грн. по податковій декларації з ПДВ (№ 9009232323 від 20 жовтня 2011 року) за вересень 2011 року, штрафні санкції у розмірі 99 129 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на доводи викладені в ній.

Також не погодившись с постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову суду, якою відмовити в задоволені позовних вимоги в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі. Проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував в повному обсязі, посилаючись на доводи викладені в письмових запереченнях.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, посилаючись на доводи викладені в ній. Та заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, представника відповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційних скарг, письмових заперечень, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судовим розглядом, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, посадовими особами СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові проведено виїзну позапланову перевірку ПАТ "ХБФ" з питань достовірності та законності декларування бюджетного відшкодування ПДВ та від'ємного значення з ПДВ за вересень 2011 р., за наслідками якої складено акт перевірки № 2265/42-013/00377265 від 12.12.2011 р.

На підставі вказаного акту перевірки Відповідачем прийняті 20.12.2011 р. податкові повідомлення рішення № 0000700842 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 20 974 грн. по податковій декларації з ПДВ (№ 9009232323 від 20.10.2011 року) за вересень 2011 року, штрафні санкції у розмірі 0,00 грн. та № 0000710842 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 208 952,00 грн. по податковій декларації з ПДВ (№ 9009232323 від 20.10.2011 року) за вересень 2011 року, штрафні (фінансові) санкції у розмірі 104476 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення рішення ДПІ від 20 грудня 2011 року № 0000700842 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 20 974 грн. по податковій декларації з ПДВ (№ 9009232323 від 20 жовтня 2011 року) за вересень 2011 року, штрафні санкції у розмірі 0,00 грн.; скасування податкового повідомлення рішення ДПІ № 0000710842 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 198 258 грн. по податковій декларації з ПДВ (№ 9009232323 від 20 жовтня 2011 року) за вересень 2011 року, штрафні санкції у розмірі 99 129 грн., суд першої інстанції прийшов до висновку що позивач правомірно відніс до податкового кредиту, суми, сплачені по взаємовідносинам із ТОВ "Продімпекс" за вересень 2011 р. на суму ПДВ у розмірі 16 083,33 грн., з ТОВ "Інгул-плюс" до складу податкового кредиту вересня 2011 р. у розмірі 4 891,02 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині позовних вимог по контрагенту " ТОВ "Грань", суд першої інстанції виходив з того, що " ТОВ "Грань" має ознаку ризикового кредиту та стан 10 "місцезнаходження не встановлено", у зв'язку з чим неможливо здійснити з ним зустрічну перевірку, відповідно Позивач не мав права включати до складу податкового кредиту серпня 2011 року суму з ПДВ у розмірі 1 650,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позову та не погоджується з постановою суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.18 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або і відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст.200 Податкового Кодексу України).

Відповідно до п. 200.4 ст.200 Податкового Кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а)бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б)залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми додатку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені додатковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що підставою для зменшення суми від'ємного значення податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові визначило включення позивачем у вересні 2011 року до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за угодами ПАТ «ХБФ» із ТОВ «Продімплекс» , ТОВ «Інгул-плюс» ТОВ «Укрцукорінвест», ТОВ «Грань» які, на думку відповідача, є нікчемними.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що згідно договору № 889/09 від 22.12.2009 р., укладеного між ТОВ "Продімпекс" (Продавець) та ПАТ "ХБФ" (Покупець), продавцем поставлено позивачу 5 000 кг. арахісу 60/70 ява 1202 на загальну суму 96 500 грн., у т.ч. ПДВ 16 083, 33 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1836 від 28.09.2011 р.

Поставка вказаного товару здійснювалась згідно товарно-транспортної накладної № 324 від 28.09.2011 р. Арахіс був оприбуткований на складі переробки ПАТ "ХБФ" згідно прибуткового ордеру № 110929-058, що підтверджується відомістю оприбуткування матеріалів за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р.

В рамках виконання умов вказаного договору виписано платіжні доручення № 1111020498 від 04.11.2011 р. та № 1111212421 від 21.11.2011 р. ПАТ "ХБФ" та перераховано на користь ТОВ "Продімпекс" грошові кошти у розмірі 96 500 грн.

На підставі договору поставки № 01/01-10/29/10 від 12.01.2010 р., укладеного між ПАТ "ХБФ" (покупець) та ТОВ "Інгул - плюс" (продавець), позивачем у вересні 2011 року отримано від Продавця 524 кг. фольги ФО 0,050*100 нд ДПРНМ на загальну суму 29 346,10 грн., у т.ч. ПДВ 4 891,02 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000312 від 12.09.2011 р., товарно-транспортною накладною № 312 від 12.09.2011 р., подорожнім листом № 135353 від 11.09.2011 р. Перевезення вказаного товару здійснювалося власним транспортом ПАТ "ХБФ" (КАМАЗ держ. номер НОМЕР_9) ), яким керував водій позивача ОСОБА_2, що знаходився у період з 11.09.2011 р. по 14.09.2011 р. у службовому відрядженні, зокрема, у ТОВ "Інгул - плюс" для отримання фольги алюмінієвої. Вказаний товар був оприбуткований на складі переробки, що підтверджується прибутковим ордером № 110914-029 та відомістю оприбуткування матеріалів за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р.

В рамках виконання умов вказаного договору виписано платіжних доручень № 1109125303 від 12.09.2011 р., та позивач перерахував ТОВ "Інгул-плюс" грошові кошти у розмірі 29 346,14 грн.

Згідно умов договору № 23/п/6210/10 від 21.09.2010 р. та додаткової угоди № 1 від 15.10.2010 до нього, ТОВ "Укрцукорінвест" (продавцем) поставлено ПАТ "ХБФ" (покупцю) 191,4 тони цукру-піску та 3 828 шт. поліпропіленових мішків на загальну суму 1 189 547,80 грн., у т. ч. ПДВ 198 257,97 грн., що підтверджується видатковими накладними № К-00000150 від 16.10.2010 р., № К-00000151 від 17.10.2010 р., № К-00000152 від 17.10.2010 р. та № К-00000153 від 17.10.2010 р. Факт поставки вказаного цукру підтверджується залізничними накладними № 42741047 від 17.10.2010 р., № 42741048 від 17.10.2010 р. , № 42741049 від 17.10.2010 р.

Отриманий цукор-пісок у кількості 191,4 тон оприбуткований 24.10.2010 року на підставі прибуткових ордерів: № 5030, 5031, 5032, 5032/1 на складі, що орендується позивачем у ТОВ "Торговий Будинок "Престиж" згідно договорів № 999-07 від 13.12.2007 р. та № 924/10 від 28.12.2010 р. Даними журналу - ордеру у період з 01.10.2011 р. по 31.12.2011 р. підтверджено, що в бухгалтерському обліку ПАТ "ХБФ" відображена господарська операція з придбання у ТОВ "Укрцукорінвест" 191, 4 тони цукру-піску та оплаті позивачем грошових коштів у розмірі 1 189 547,80 грн.

Перевезення цукру-піску зі складу, розташованого за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт. Солонінцівка, вул. Заводська, 49, К-1 до ПАТ "ХБФ" (місцезнаходження: м. Харків, вул. Лозівська, 8) здійснювалось власними транспортними засобами Позивача, що підтверджується подорожніми листами вантажного автомобіля № 059117 від 01.04.2011 р., № 059151 від 01.04.2011 р., № 059123 від 01.04.2011 р., № 059140 від 02.04.2011 р., № 059141 від 02.04.2011 р., № 059139 від 02.04.2011 р., № 059259 від 07.04.2011 р., № 059317 від 10.04.2011 р., № 059314 від 10.04.2011 р., № 059316 від 11.04.2011 р., № 059633 від 25.04.2011 р., а також, товарно-транспортними накладними № 30 від 01.04.2011 р., № 32 від 01.04.2011 р., № 34 від 01.04.2011 р., № 38 від 02.04.2011 р., № 40 від 02.04.2011 р., № 37 від 02.04.2011 р., № 42 від 02.04.2011 р., № 39 від 02.04.2011 р., № 41 від 02.04.2011 р., № 45 від 02.04.2011 р., № 40 від 07.04.2011 р., № 48 від 10.04.2011 р., № 50 від 10.04.2011 р., № 49 від 09.04.2011 р., № 51 від 10.05.2011 р., № 56 від 11.04.2011 р., № 95 від 25.04.2011 р., на яких міститься відмітка: "АОЗТ "Харьковская бисквитная фабрика" ПРОПУСК-ШТАМП на ввоз (внос) материальных ценностей".

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем і контрагентом підтверджується також фактом подальшого використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності.

Згідно ст.655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на фактичні обставини у справі та з урахуванням наведеної норми права, колегія суддів дійшла висновку про те, що зобов'язання по спірному договору купівлі-продажу як ПАТ «ХБФ» так і ТОВ «Продімплекс» , ТОВ «Інгул-плюс» ТОВ «Укрцукорінвест», ТОВ «Грань» були виконані в повному обсязі та належним чином: відвантажено та транспортовано певний обсяг товару, за який сплачено певну суму грошових коштів, позивачем нараховано та сплачено ПДВ на суму вартості товару, що є підставою вважати такий договір укладеним та таким, що має реальні правові наслідки.

Колегія суддів зазначає, що правочин був укладений право- і дієздатними юридичними особами, ні предмет цих правочинів, ні зміст прав та обов'язків їх сторін положенням чинного законодавства не суперечать.

Крім того, відповідачем в ході перевірки не встановлено невідповідності даних податкової накладної фактичним обставинам. Як свідчать матеріали справи, факт господарських операцій та оплата коштами підтверджується документально.

Таким чином, в ході перевірки відповідачем не було зафіксовано фактів, що свідчили б про безтоварність операцій або їх фіктивність.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Слід відмітити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

З приводу викладеного в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів колегія суддів також зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ та від'ємне значення податку на додану вартість, належать до виключного прерогативи судових органів.

Крім того, пунктом 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984) передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п.5.2 Порядку №984 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Однак, як вбачається з вказаного акту перевірки, первинні документи ТОВ «Продімплекс», ТОВ «Інгул-плюс» ТОВ «Укрцукорінвест», ТОВ «Грань», в тому числі з питань взаємовідносин з позивачем, в ході перевірки не досліджувались.

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку щодо неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми вартості придбаних товарів у контрагентів на відсутність у останнього необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів не може свідчити про неможливість фактичної поставки вказаним контрагентом товару позивачеві, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами; спрямованість спірного правочину на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

За таких обставин, колегія суддів вважає висновок відповідача про нікчемність угод між позивачем та ТОВ «Продімплекс» , ТОВ «Інгул-плюс» ТОВ «Укрцукорінвест», ТОВ «Грань» як такої, що не направлена на настання реальних правових наслідків, помилковим та таким, що спростовується наданими до матеріалів справи первинними документами.

Крім того, як встановлено з матеріалів справи, податковий орган не надав суду доказів того, що вказана операція по придбанню товару мала фіктивний чи безтоварний характер.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Таким чином, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому продавцем. Із зазначеного випливає, що сума податкового кредиту та позивачем сформована правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві.

Отже, колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції про те, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладеної між ПАТ «ХБФ» із ТОВ «Продімплекс», ТОВ «Інгул-плюс» ТОВ «Укрцукорінвест», ТОВ «Грань» угоди, та як наслідок правомірність віднесення ПАТ «ХБФ» сум податку на додану вартість до податкового кредиту за вересень 2011 року в сумі 198 257,97 грн.

З приводу взаємовідносин підприємства позивача і ТОВ "Грань" та правомірності віднесення до податкового кредиту податку на додану вартість сум, сплачених позивачем по операціям з названим контрагентом, колегія суддів відзначає наступне.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, виходив з недоведеності факту реальності здійснення операції за договором з ТОВ "Грань".

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

На підтвердження здійснення господарської операції позивачем надано договір від 01.07.2011 року № 170/521/11 між ТОВ "Грань" (підрядник) та позивачем (замовник), згідно умов якого, підрядник зобов'язується виготовити відеофільм (згідно класифікатора послуг код: 92.11.0) про ПАТ "ХБФ" в межах програми "Харківська марка" хронометраж 10 хв. та здійснити 2 виходи в ефірі на "7-му" каналі м. Харкова.

Згідно п. 1.2. договору № 170/521/11 від 01.07.2011 р. та кошторису витрат по виробництву відеофільму, вартість послуг складає 9 900,00 грн., у т.ч. ПДВ 1 650,00 грн.

Розрахунок за отримані послуги за договором позивачем здійснено в безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням № 1108152672 від 15.08.2011 р. та банківською випискою;

Надане позивачем платіжне доручення засвідчує факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження фактичного виконання умов договору з контрагентом позивачем також надано акт приймання-передачі (робіт/послуг) по кількості та якості від 29.08.2011 року на суму 9 900,00 грн., у т.ч. ПДВ 1 650,00 грн., ефірну довідку № 26 від 29 серпня 2011 р. та диск із записом відеофільму, наданому ТОВ "Грань".

З дослідженої в судовому засіданні копії акту сдачі -приймання виконаних робіт, підписаного позивачем з контрагентом, судом встановлено, що в ньому зазначено зміст послуг, підписи і печатки сторін, загальна вартість наданих послуг, тобто має обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відтак, у платника податку виникло право відносити до складу валових витрат витрати, підтверджені належними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Окрім того, витяг з газети, наданий позивачем, підтверджує факт демонстрації фільму на телеканалі «7 й».

Таким чином, із врахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів вважає за потрібне задовольнити позов в частині скасування податкового повідомлення рішення № 0000710842 від 20.12.2011 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1 650,00 грн. по податковій декларації з ПДВ (№ 9009232323 від 20.10.2011 р.) за вересень 2011 р., штрафні санкції у розмірі 825 грн., оскільки наявні належні докази, які підтверджують, що відеофільм виготовлявся саме ТОВ "Грань", а також докази його демонстрації на телеканалі.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківська бісквітна фабрика" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2012р. по справі № 2а-17721/11/2070 в частині відмови в задоволені позову скасувати.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби від 20.12.2011 року № 0000710842 в частині зменшення Публічним акціонерним товариством "Харківська бісквітна фабрика" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 650 (одна тисяча шістсот п'ятдесят) гривень 00 копійок по податковій декларації з Податку на додану вартість (№ 9009232323 від 20.10.2011 року) за вересень 2011 року, штрафні санкції у розмірі 852 (вісімсот двадцять п'ять) гривень 00 копійок - скасувати.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бершов Г.Є.Судді(підпис) (підпис) Катунов В.В. Ральченко І.М.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бершов Г.Є.

Повний текст постанови виготовлений 28.05.2012 р.