Ухвала суду № 24516300, 30.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2012 р.Справа № 2а-1870/309/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Білоус А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.01.2012р. по справі № 2а-1870/309/12

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області (далі - відповідач), в якій просить скасувати податкові повідомлення-рішення Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області від 20.12.2011 № 0001391711, від 20.12.2011, № 0001381711 та від 20.12.2011 № 0001092341.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 24.01.2012 року адміністративний позов задоволено.

Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, про що складено акт перевірки від 08.12.2011 № 734/17-1/НОМЕР_4 (а.с. 9-35).

Як вбачається з акту, в ході перевірки встановлено порушення: вимог статті 1, 5 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів підприємницької діяльності" №727/98 від 03.07.1998. Платником отримано протягом 2010 року дохід в розмірі 609 199,45 грн., що перевищує визначений статтею 1 Указу № 727 граничний рівень 500 тис. грн., внаслідок чого у відповідності до п.п. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4, п.п. 9.12.1, п.п. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"№ 889-IV від 22.05.2003 із змінами і доповненнями та розділу IV ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" нараховано податку з доходів фізичних осіб за 2010 рік донараховано до сплати в бюджет податок з доходів фізичних осіб у загальній сумі 12 284,94 грн. Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 2.3.1 п.2.3 ст. 2, пп. 3.1.1 п.3.1 ст.3, п. 9.4 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті не реєстрації підприємцем платником ПДВ при досягненні обсягу оподатковуваних операцій протягом 2010 р. в сумі 609 199,45 грн., внаслідок чого підприємцем ОСОБА_1 не сплачено до бюджету за 2010 рік податку на додану вартість на загальну суму 15 593 грн. 99 коп., а саме за листопад 2010 року -у сумі 8116 грн.19 коп., за грудень 2010 року -у сумі 7477 грн. 80 коп.

На підставі висновків акту перевірки щодо встановлених в діяльності позивача вищезазначених порушень, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: від 20.12.2011 № 0001391711, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 19 492, 49 грн., у т.ч. за основним платежем - 15 593, 99 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3 898, 50 грн. (а.с. 118); від 20.12.2011 № 0001381711, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності та інших доходів громадян по місту у розмірі 12 284, 94 грн. за основним платежем (а.с. 117); від 20.12.2011, № 0001092341, яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 1, 00 грн. (а.с. 120).

Позивач є фізичною особою -підприємцем, з 1 квітня 2010 року перебував на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного податку, що підтверджується копіями свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с. 37) та свідоцтва про сплату єдиного податку (а.с. 36).

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач за правилами ч.2 ст.71 КАС України не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень, а матеріали справи підтверджують обґрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст.1 Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів підприємницької діяльності" №727/98 від 03.07.1998 спрощена система застосовується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року знаходиться не більш 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн. Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Згідно з ст.2 цього Указу суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Пунктом 5 цього Указу передбачено, що у разі порушення вимог, встановлених пунктом 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу). Суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

Таким чином, у випадку перевищення суб'єктом підприємницької діяльності - платником єдиного податку граничного розміру виручки, цей платник зобов'язаний перейти на загальну систему оподаткування, при цьому він втрачає право на сплату єдиного податку та зобов'язаний сплачувати податки, збори (обов'язкові платежі) в загальному порядку.

Відповідно до положень частини 4 ст. 1 Указу № 727/98 під терміном "виручка" розуміють суму, фактично отриману суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Отже, змінюючи систему податкового обліку та звітності, слід ураховувати розмір коштів, які фактично отримані платником податків або надійшли на його рахунок.

З копії книги обліку доходів та витрат (а.с. 41-61) вбачається, що загальна сума надходжень коштів, які фактично отримані платником податків або надійшли на його рахунок, не перевищила в перевіряємому періоді 500 тис. гривень.

Доказів того, що загальна сума коштів фактично отриманих суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) перевищувала 500 тис. грн. у перевіряємому періоді відповідач не надав.

Як вбачається з матеріалів справи податковий орган вважає, що за період з 01.04.2010 по 31.12.2010 позивачем не було включено готівкові кошти в розмірі 548 199 грн. 10 коп., які були отримані ним, як дохід, виплачений йому КП "КТУ"за оренду автобусів. Зазначена сума встановлена результатами зустрічної звірки КП "КТУ" щодо документального підтвердження відомостей, отриманих від позивача за вказаний період, що оформлена довідкою від 08.12.2011 № 451/23-3/03328557 (а.с. 127). Перевірка була проведена на підставі договорів оренди, актів виконаних робіт, відомостей на виплату та видаткових касових ордерів, наданих КП "КТУ". Сума виручки за оренду автомобілів складала 602 694 грн. 00 коп., сума в розмірі 6 505 грн. 45 коп. згідно проведеної зустрічної звірки, була проведена в листопаді 2010 року, як взаємозалік.

У зв'язку з зазначеним, відповідач дійшов висновку, що позивач в періоді з 01.04.2010 по 31.12.2010 отримав дохід у розмірі 609 199 грн. 45 коп., який перевищує граничний розмір виручки (500 тис. грн.), передбачений Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів підприємницької діяльності" №727/98 від 03.07.1998.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки відповідачем, не доведено правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів дійшла висновку, що спірні правові акти індивідуальної дії порушують права і інтереси позивача, а тому є протиправними.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.01.2012р. по справі № 2а-1870/309/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Донець Л.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 05.06.2012 р.