Ухвала суду № 24514520, 16.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2012 р.Справа № 2033/2а-6442/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 31.10.2011р. по справі № 2033/2а-6442/11

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова

про перерахунок пенсійних виплат,

ВСТАНОВИЛА:

29.08.2011 року позивач - ОСОБА_1 - звернувся до суду з позовом до Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова, в якому, з урахуванням уточнень до позову, просив визнати незаконною відмову Пенсійного фонду України, яка полягає у відмові у виплаті пенсії за віком, яку позивач отримувала до виїзду на постійне місце проживання за межі України, зобов'язати відповідачів поновити з 07.10.2009 року виплату пенсії за віком, яку позивач отримував до виїзду на постійне місце проживання за межі України.

За результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 31.10.2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Виходячи з приписів ст. 183-2 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач - ОСОБА_1 раніше проживав в м. Харкові та з 03.02.1986 року по березень 1991 року отримував пенсію за віком. (а.с. 6).

В березні 1991 року позивач - ОСОБА_1 - виїхав на постійне місце проживання в державу Ізраїль, у зв'язку з чим йому припинено виплату пенсії, та з березня 1991 року ОСОБА_1 отримав громадянство Ізраїлю.

20.06.2011 року громадянин Ізраїлю - ОСОБА_1 звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про продовження проведення виплат пенсії, яку заявник отримував до виїзду із України. (а.с. 7)

Пенсійний фонд України листом від 15.07.2011 року за вих. № 14321/М-11 повідомив заявника, що положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" втрачають чинність з 07.10.2009р., тобто від дати прийняття рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009р. (а.с. 9)

Не погодившись з діями відповідачів, позивач для захисту своїх прав звернувся із зазначеним позовом до суду.

Відмовивши в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є безпідставними.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно п.2 ч.1 ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 51 зазначеного Закону визначено, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, виплачується за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV.

Положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", визнані неконституційними, втратили чинності з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У п. 3.3. Рішення Конституційний Суд зазначив, що положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання (перебування) за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір, суперечать приписам Конституції України стосовно утвердження і забезпечення прав і свобод людини, неприпустимості обмеження конституційних прав і свобод, рівності конституційних прав громадян незалежно від місця проживання, гарантування піклування та захисту громадянам України, які перебувають за її межами, права на соціальний захист у старості (стаття 3, частини перша, друга статті 24, частина третя статті 25, частина перша статті 46, частина перша статті 64 Основного Закону України.

Так, згідно ч.4 ст. 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Таким чином, частина 4 регулює право іноземців та осіб без громадянства на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування на рівні з громадянами України, а також на умовах і в порядку, передбачених Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, ратифікованими ВР України. Зазначена частина базується на положеннях ст. 26 Конституції України, Конвенції МОП № 118 «Рівноправність у галузі соціального забезпечення»(1962 року), котрі проголошують рівність у правах громадян ін ших країн, біженців та осіб без громадянства з правами своїх громадян щодо поширення на них законодавства про право на допомогу (пенсійне забезпечення).

Виходячи із системного аналізу зазначених норм умовою для отримання пенсії іноземцем в Україні, крім іншого, є перебування заявника в Україні на законних підставах.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що громадянин Ізраїлю - ОСОБА_1 постійно проживає в Ізраїлі, не перебуває на законних підставах на території Україні.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що дії відповідачів щодо відмови у поновленні виплати пенсії позивачу вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 31.10.2011р. по справі № 2033/2а-6442/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Донець Л.О. Кононенко З.О.