Рішення № 24512388, 08.06.2012, Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області

Справа № 1202/2269/2012

Провадження № 2/1202/800/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2012 року Антрацитівський міськрайонний суд луганської області

у складі:

судді: Бабічевої Л. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Антрацит цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Антрацитівський завод збірних теплиць» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТДВ «Антрацитівський завод збірних теплиць» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивачка послалась на те, що вона 14 жовтня 2005 року відповідно до наказу № 102-ок була прийнята на посаду юрисконсульта до ЗАТ «Антрацитівський завод збірних теплиць». 03 квітня 2006 року наказом №39-ок була переведена на посаду начальника юридичного відділу.

06 квітня 2009 року у неї народилась дитина і з 29 червня 2009 року вона знаходилась у декретній відпустці. 16 січня 2012 року вона прийшла на підприємство відповідача з заявою про допуск її до роботи, як таку, що раніше знаходилась у відпустці по догляду за дитиною до 3-х річного віку. Охорона її не допустила до приміщення ТДВ «Антрацитівський завод збірних теплиць», пояснивши це тим, що директор не дозволяє її впускати на територію підприємства. Лише після її звернення до Управління праці та соціального захисту населення у м.Антрацит і їх дзвінка до адміністрації підприємства її погодились 18 січня 2012 року впустити на територію підприємства та прийняти заяву.

23 січня 2012 року вона приступила до роботи. В цей же день була ознайомлена з наказом про звільнення у зв'язку з скороченням штату підприємства, також їй було запропоновано посаду економіста зі збуту, від якої вона відмовилась у зв'язку відсутності досвіду в цій галузі.

Вважає накази від 23.01.2012 року №2301-1, №2301-2 про внесення змін до штатного розпису незаконним, оскільки ці зміни виникли не у зв'язку з фактичними змінами у структурі підприємства, а виключно у зв'язку з особистим негативним відношенням до неї директора підприємства. В наказі не зазначено, які саме виникли зміни структури підприємства та організації виробництва.

23 березня 2012 року наказом № 18-ок її було звільнено з займаної посади згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Звільнення з посади начальника юридичного відділу вважає незаконним, оскільки на день звільнення на її утриманні знаходилась дитина до 3-х річного віку, зв'язку з чим відповідачем було порушено ст. 184 КЗпП України, на її утриманні знаходиться донька у віці 11 років, на яку вона не отримує аліменти, її заробітна плата була єдиним доходом для її утримання, чим порушено відповідачем п. 1 ст. 42 КЗпП України при звільненні.

Також на підприємстві фактично не проводились зміни у структурі підприємства -

організації виробництва.

За час вимушеного прогулу їй повинен бути виплачений середній заробіток. Відповідно до довідки Відповідача №58/1 від 04.04.2012 року її заробіток в календарних днях складає 56,45 грн. На день звернення до суду за період з 24 березня 2012 року по 19 квітня 2012 року її заробіток за дні вимушеного прогулу складає 1524,15 грн..

Також їй незаконним звільненням заподіяно моральну шкоду, оскільки відповідач позбавив її гарантованого Конституцією України права на працю, можливості заробляти собі та дітям, які знаходяться на її утриманні, незаконні дії відповідача призвели до її моральних переживань, вона втратила душевний спокій, постійно перебуває у роздратованому стані, у неї сталося загострення вегето - судинної дистонії, була вимушена звернутися до лікарні та проходити амбулаторне лікування. Моральну шкоду оцінює в 50 000 грн..

Просить поновити її на роботі на посаді начальника юридичного відділу в ТДВ «Антрацитівський завод збірних теплиць» з 24 березня 2012 року, стягнути з відповідача за час вимушеного прогулу середній заробіток за період з 24.03.2012 року по 19 квітня 2012 року у сумі 1524 грн. 15 коп. та моральну шкоду у сумі 50 000 грн..

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала з вищевикладених підстав, збільшили позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та просить стягнути середній заробіток за період з 24.03.2012 року по 23 травня 2012 року у сумі 3443 грн. 45 коп., який розрахований нею на підставі довідки відповідача, виходячи із середньоденного заробітку за один календарний день - 56 грн. 45 коп..

Також позивачка пояснила, що з наказами № 2301-1, № 2301-2 від 23.01.2012 року про внесення змін до штатного розпису та скорочення штату вона ознайомилась 23 січня 2012 року. Відповідачем їй було запропоновано посади економіста по збуту та економіста у складі. Вона має юридичну освіту та економічну освіту з освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста, проте не має досвіду роботи економістом, а тому відмовилась від запропонованих посад. Вона не являлась членом профспілки і на підприємстві відповідача не має профспілки.

Копію наказу про звільнення та трудову книжку вона отримала на підприємстві відповідача 23.03.2012 року. Звільнення вважає незаконним оскільки, вона має дитину до трьох років, на її утриманні знаходиться донька у віці 11 років, на яку вона не отримує аліменти, на підприємстві фактично не проводились зміни у структурі підприємства - організації виробництва.

Просить поновити її на роботі на посаді начальника юридичного відділу в ТДВ «Антрацитівський завод збірних теплиць» з 24 березня 2012 року, стягнути з відповідача за час вимушеного прогулу середній заробіток за період з 24 березня 2012 року по 23 травня 2012 року у сумі 3443 грн. 45 коп. та моральну шкоду у сумі 50 000 грн..

Представник відповідача ТДВ «Антрацитівський завод збірних теплиць» - ОСОБА_2, що діє на підставі довіреності, у судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що згідно наказу № 18-ок від 23 березня 2012 року позивачка була звільнена з роботи з посади начальника юридичного відділу згідно п. 1 ст. 40 КЗпП Україниу зв'язку зі скороченням штату.

18.01.2012 року позивачка була прийнята директором ТДВ «Антрацитівський завод збірних теплиць» з заявою про допуск до роботи і в цей день їй було повідомлено про наміри змінити структуру підприємства та про ліквідацію юридичного відділу.

Дана зміна структури підприємства викликана тим, що не доцільним та фінансово невиправданим є існування юридичного відділу. Для вирішення юридичних питань підприємство залучає юридичні та аудиторські фірми. Раніше юридичний відділ не був вилучений зі штатного розпису через те, що позивачка ОСОБА_1 знаходилась у декретній відпустці.

Наказом № 2301-1 від 23.01.2012 року зі штатного розпису були виведені два відділи: юридичний та постачання.

23.01.2012 року позивачка була ознайомлена з наказом № 2301-1 «Про внесення змін до штатного розпису», в якому їй було запропоновано дві посади: економіста зі збуту у відділі маркетингу та економіста у складі і відвантаження, на її розсуд. Вимоги до кандидатів на дані посади повністю відповідають кваліфікації позивачки, яка також має диплом за спеціальністю економіста. Від запропонованих посад позивачка відмовилась.

На ТДВ «Антрацитівський завод збірних теплиць» профспілкова організація відсутня.

Вважає доводи позивачки про відсутність фактичних змін у структурі підприємства такими, що не відповідають дійсності. Впродовж останніх трьох років на підприємстві постійно відбувалися зміни штатного розпису з виведенням окремих посад та об'єднанням обов'язків кількох посад одним працівником. Так зі штатного розпису були виведені наступні посади: головний механік, головний енергетик, головний технолог, заступник голови правління з виробництва, начальник відділу маркетингу, начальник відділу постачання, заступник головного бухгалтера. Загальна чисельність працівників з червня 2009 року по цей час скоротилася з 227 до 163 працівників.

У зв'язку з неможливістю забезпечити позивачку старим місцем роботи, її відмови від

запропонованих посад, тобто можливості працювати та заробляти собі на життя працею, то вважає звільнення позивачки законним.

Просить у задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши позивачку, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, у судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 ( дошлюбне прізвище - ОСОБА_1) згідно наказу №102-ок від 13.10.2005 року була прийнята на посаду юрисконсульта у ЗАТ «Антрацитівський завод збірних теплиць», яке у 2011 році було перейменовано у ТДВ «Антрацитівський завод збірних теплиць», згідно наказу № 39-ок від 04.04.2006 року позивачка була призначена на посаду начальника юридичного відділу ( а.с. 4-5, 39-40, 46-47 ).

06 квітня 2009 року позивачка народила доньку Ульяну, що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого 24.04.2009 року відділом РАЦС Антрацитівського міськрайонного управління юстиції, актовий запис № 185( а.с. 8).

Згідно наказу №55-ок від 26.06.2009 року позивачці була надана відпустка по догляду за дитиною до досягнення трьох років з 29.06.2009 року по 06.04.2012 року ( а.с. 41).

18.01.2012 року позивачка подала директору ТДВ «Антрацитівський завод збірних теплиць» заяву про вихід на роботу з 23.01.2012 року ( а.с. 9) та з 23.01.2012 року вийшла на роботу, що визнано у судовому засіданні сторонами.

Директором ТДВ «Антрацитівський завод збірних теплиць» 23 січня 2012 року було видано наказ № 2301-1 про внесення змін до штатного розпису, а саме, про виведення зі штатного розпису юридичного відділу та відділу збуту та запропоновано начальнику юридичного відділу - позивачці ОСОБА_1 посаду економіста по збуту у відділ маркетингу і поставок або посаду економіста у складі та відвантаження, з яким позивачка була ознайомлена під розпис 23.01.2012 року та вказала, що не згодна із запропонованими посадами ( а.с. 42).

Згідно наказу директора ТДВ «Антрацитівський завод збірних теплиць» № 2301-2 від 23.01.2012 року у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, зміни структури підприємства проведено скорочення чисельності з числа ІТР та попереджено позивачку по те, що у разі відмови від запропонованих їй посад 23.03.2012 року вона буде скорочена з виплатою допомоги у розмірі середньомісячного заробітку. З даним наказом позивачка була ознайомлена 23.01.2012 року, про остання розписалась на зворотньому боці наказу ( а.с. 28).

Від запропонованих посад позивачка відмовилась. Як пояснила остання у судовому засіданні вона дійсно має економічну освіту з кваліфікаційним рівнем - молодший спеціаліст, однак, ніколи не працювала на посаді економіста і не має досвіду в цій галузі, тому вона відмовилась від вказаних посад.

На підприємстві відповідача ТДВ «Антрацитівський завод збірних теплиць» не було створено профспілкову організацію, позивачка не являлась членом ніякої профспілки, що визнано у судовому засіданні сторонами.

Наказом № 18-ок від 23 березня 2012 року позивачка ОСОБА_1 була звільнена з роботи з 23.03.2012 року у зв'язку з скороченням штату згідно п.1 ст. 40 КЗпП України ( а.с. 43).

У судовому засіданні позивачка пояснила, що копію наказу про звільнення та трудову книжку отримала 23.03.2012 року, і цю обставину сторони не заперечують.

Пунктом 1 ч.1 ст.40 КЗпП України передбачено розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі - скорочення чисельності або штату працівників.

Так, директором підприємства відповідача було видано 23 січня 2012 року наказ № 2301-1 про виведення зі штатного розпису юридичного відділу та відділу збуту та наказ № 2301-2 про скорочення чисельності працівників.

Станом на лютий 2009 року штат юридичного відділу підприємства складався із 3 чоловік: начальника юридичного відділу та юрисконсультів. 31.20.2010 року юрисконсульт ОСОБА_3 була звільнена за згодою сторін, а 29.07.2011 року юрисконсульт ОСОБА_4. була звільнена за власним бажанням. Численність працівників ЗАТ «Антрацитівський завод збірних теплиць» станом на 28.02.2009 року становила - 228 чол., а станом на 31.01.2012 року - 171 чол. ( а.с. 127).

У штатному розписі на січень 2012 року у розділі 3 «Юридичний відділ» вказано посаду начальника юридичного відділу ( а.с. 77-81), у штатному розписі за березень 2012 року вказано посаду начальника юридичного відділу та зазначено про звільнення з посади з 23.03.2012 року ( а.с. 87-90), у штатному розписі за квітень 2012 року відсутній розділ «Юридичний відділ» та посада начальника юридичного відділу ( а.с. 91-94).

Представник відповідача вказує про недоцільність існування на підприємстві юридичного відділу, оскільки для вирішення юридичних питань підприємство залучає юридичні та аудиторські фірми. З цього приводу судом було досліджено копії договорів про надання юридичних послуг підприємству відповідача від 28.10.2010 року, від 01.10.2010 року ( а.с. 95-101), на юридичне обслуговування від 15.03.2011 року ( а.с. 102-106), на інформаційно-консультативні послуги від 08.12.2011 року ( а.с. 107-108), про надання адвокатської допомоги від 15.07.2009 року, від 01.07.2010 року ( а.с. 109-118).

Відповідно до положень ст.64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність та штат працівників.

Суд доходить висновку, що ТДВ «Антрацитівський завод збірних теплиць» скористалося таким правом, самостійно визначати чисельність та штат працівників, видавши вищезазначені накази про виведення зі штатного розпису юридичного відділу та скорочення чисельності працівників на ТДВ «Антрацитівський завод збірних теплиць» і відповідач дійсно провів зміну в організації виробництва і праці, в тому числі - скорочення чисельності та штату працівників.

Згідно вимог ст. 49-2 КЗпП України позивачка була попереджена за 2 місяці про звільнення із займаної посади. Позивачці було запропоновано дві посади на підприємстві: економіста по збуту у відділі маркетингу і поставок та посаду економіста у складі та відвантаження, від яких позивачка відмовилась.

Сторони у судовому засіданні пояснили та не заперечують того, що після виходу 23.01.2012 року позивачки на роботу згідно поданої нею заяви відповідачем їй була надана щорічна відпустка, в період якої вона перебувала на лікарняному, після чого вийшла на роботу 23.03.2012 року.

Пункт 19 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 6.11.1992 року « Про практику розгляду судами трудових спорів» вказує на те, що чинне законодавством не передбачає виключення зі строку попередження працівника про наступне вивільнення ( не менше ніж за 2 місяці) часу знаходження його у відпустці або тимчасової непрацездатності.

Станом на 23.01.2012 року на підприємстві відповідача були наявні такі вакантні посади: економіст по збуту, економіст у складі та відвантаження, інженер по експлуатації обладнання газокомпресорної служби, слюсар-ремонтник, слюсар-електрик по ремонту електрообладнання, в період з 23.01.12 р. по 23.03.12 р. також були вакантні посади: водій, оцинковщік, оператор автоматичних та напівавтоматичних станків, підсобний робочий ( а.с. 31, 126 ).

Згідно посадових інструкцій економіста по збуту, економіста у складі та відвантаження на дані посади може бути призначено спеціаліста, який має економічну освіту ( а.с. 132-137). Оскільки позивачка має вищу економічну освіту з освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста, то відповідачем було запропоновано їй саме ці посади.

Однак, при звільненні позивачки з роботи відповідачем було порушено вимоги ч.3 ст. 184 КЗпП України, згідно якої не допускається звільнення жінок, які мають дітей у віці до трьох років, крім випадків повної ліквідації підприємств, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

На час звільнення - 23.03.2012 року позивачка мала дитину у віці до трьох років ( а.с. 8) та була звільнена згідно п.1 ст. 40 КЗпП України, т.б. розірвання трудового договору відбулося за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, чим самим було порушено вимоги ст.. 184 КЗпП України, оскільки звільнення за ініціативою власника жінок, вказаних у ч.3 ст. 184 КЗпП України допускається лише у випадку повної ліквідації підприємства, але з обов'язковим працевлаштуванням, що не було дотримано відповідачем та є підставою для поновлення позивачки на роботі і стягнення заробітку за дні вимушеного прогулу.

Згідно з ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивачка ОСОБА_1 була звільнена 23.03.2011 року і просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.03.2011 року по 23.05.2011 року в сумі 3443 грн. 45 коп., виходячи із серередньоденного заробітку за 1 календарний день - 56 грн. 45 коп.

Однак, суд не може погодитися з цим розрахунком, бо позивачка для визначення середнього заробітку бере календарні дні, а не робочі дні, як зазначено у п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постанови КМУ від 08.02.95 р. № 100.

Для розрахунку суми середнього заробітку суд виходить з наданих відповідачем доказів - довідки про заробітну плату позивачки від 16.05.2012 року (а.с. 44), згідно якої середньоденний заробіток позивачки в робочих днях становить 83 грн. 33 коп., який розраховано згідно Постанови КМУ від 08.02.95 р. № 100 виходячи із посадового окладу позивачки - 1750 грн. 00 коп., оскільки позивачка після виходу на роботу у січні 2012 року перебувала у щорічній відпустці та на лікарняному, вийшла після відпустки на роботу 23.03.2012 року, що визнано у судовому засіданні сторонами, а тому розрахунок середньоденного заробітку проведено виходячи із посадового окладу. З визначеним середньоденним заробітком погодилися обидві сторони у судовому засіданні.

У довідці вказано, що з нарахованих сум проводяться утримання обов'язкових платежів: ЄСВ - 3.6 %, податок з доходу- 15%.

Таким чином, сума середньої заробітної плати позивачки ОСОБА_1. за час вимушеного прогулу за період з 24.03.2012 року по 23.05.2012 року становить 3249 грн. 87 коп., виходячи із середньоденного заробітку позивачки в робочих днях - 83 грн. 33 коп. ( березень 2012 року - 5 днів х 83 грн. 33 коп. = 416 грн. 65 коп., квітень 2012 року - 20 днів х 83 грн. 33 коп. = 1666 грн. 60 коп., травень 2012 року - 14 днів х 83 грн. 33 коп. = 1166 грн. 62 коп.). Вказану суму необхідно стягнути з відповідача на користь позивачки. Оплата податку з доходу та інших обов'язкових платежів лежить на роботодавці та на працівнику, тому питання про їх утримання повинно вирішуватися під час виконання рішення суду.

Щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, то суд вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.

Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки у відшкодування моральної шкоди 2000 грн., яка з вини відповідача не працює, не має заробітку, на утриманні має двох неповнолітніх дітей ( а.с. 7-8, 140-141 ), донька Ульяна на час звільнення позивачки мала вік до трьох років, внаслідок чого безумовно порушені життєві зв'язки позивачки, що вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

При цьому суд не може взяти до уваги доводи позивачки на обґрунтування завданої їй моральної шкоди, що вона внаслідок незаконних дій відповідача перебувала на лікуванні щодо загострення вегето-судинної дистонії. З цього приводу позивачкою надано суду лише копію листка непрацездатності, виданого КУ « 1-а міська лікарня» Антрацитівської міської ради, про перебування її на амбулаторному лікуванні з 25.01.2012 року по 29.01.2012 року з діагнозом вегето-судинна дистонія ( а.с. 6), проте немає даних про причинний зв'язок між її захворюванням та винними діями відповідача.

Щодо передбаченого ст.. 233 КЗпП України строку звернення до суду, то працівник може звернутись з заявою про вирішення трудового спору до суду у справі про звільнення у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Зазначений строк звернення до суду позивачкою не пропущено.

Також на підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача належить стягнути судовий збір у розмірі 214 грн. 60 коп. ( в частині позову майнового характеру) та 107 грн. 30 коп. ( в частині позову немайного характеру), всього - 321 грн. 90 коп., відповідно до ч.2 ст.4, ч.3 ст.6 ЗУ «Про судовий збір» від 08.07.2011 року.

Відповідно до ст. 367 УЦПК України, суд вважає на необхідне допустити негайне виконання рішення у частині поновлення на роботі позивачки та у частині виплати заробітної плати у межах сплати за один місяць, що становить суму 1666 грн. 60 коп..

На підставі викладенного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 209, 367 ЦПК України,

ст.ст. 40 ч.1 п.1, 49-2, 184, 232, 233, 235, 237-1 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Антрацитівський завод збірних теплиць» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на попередньому місці роботи на посаді начальника юридичного відділу в Товаристві з додатковою відповідальністю «Антрацитівський завод збірних теплиць» з 24 березня 2012 року .

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Антрацитівський завод збірних теплиць» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.03.2012 року по 23.05.2012 року у сумі 3249 грн. 87 коп., відшкодування моральної шкоди 2000 грн., а всього 5 249 грн. 87 коп. ( п'ять тисяч двісті сорок дев'ять грн.. 87 коп./.

Рішення в частині поновлення на роботі і стягнення заробітної плати в межах платежу за один місяць у сумі 1666 грн. 60 коп. допустити до негайного виконання.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Антрацитівський завод збірних теплиць» судовий збір у сумі 321 грн. 90 коп. ( триста двадцять одну грн. 90 коп. ), перерахувавши кошти на р/р 31216206700010 в ГУ ДКУ в Луганській області, одержувач: Антрацитівське УДКСУ, код ОКРО 37983403, МФО 804013, призначення платежу - судовий збір за позовом ОСОБА_1, Антрацитівський міськрайонний суд, код 26522368.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Антрацитівський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Суддя

Антрацитівського міськрайонного суду Л. П. Бабічева