Рішення № 24507058, 31.05.2012, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

31.05.2012

Справа №2/1107/570/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2012 року Знам'янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

в складі: головуючої судді Савельєвої О.В.

при секретарі Баланюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Знам'янка цивільну справу за позовом обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі до ОСОБА_1 про стягнення пені за кредитним договором та зобов'язання укладення договору поруки та зустрічним позовом ОСОБА_1 до обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі про визнання додаткової угоди частково недійсною,

В С Т А Н О В И В:

Обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 пеню за кредитним договором в сумі 5000 грн. та зобов'язати укласти договір поруки.

Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що 12.08.2005 між обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі (далі -Фонд) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №16, відповідно до якого останньому було надано довгостроковий пільговий кредит у сумі 50000 грн. терміном на 5 років під 3% річних для завершення будівництва житлового будинку АДРЕСА_1. Відповідно до п.9.3. кредитного договору «Зміни та доповнення до цієї угоди оформляються додатковими договорами сторін, які є невід'ємною частиною угоди». ОСОБА_1 26.09.2011 звернувся до Фонду з заявою про проведення реструктуризації за кредитом та пенею до кінця 2014 року. На підставі поданої заяви між ОСОБА_1 та Фондом укладено додаткову угоду №11/11, відповідно до якої здійснено пролонгацію кредитного договору з кінцевим терміном повернення кредиту 15.04.2014. Фонд зафіксував порушення п.1.3. додаткової угоди №11/11 від 26.09.2011, оскільки за умовами цього пункту позичальник упродовж 10 днів після підписання угоди зобов'язаний надати договір поруки, але ОСОБА_1 до теперішнього часу ухиляється від виконання цього зобов'язання та не укладає вказаний договір. Враховуючи умови п.7.8. додаткової угоди №11/11 від 26.09.2011, згідно з яким у разі ненадання договору поруки у термін передбачений п.1.3. додаткової угоди, позичальнику нараховується пеня в розмірі 10% від суми наданого кредиту, ОСОБА_1 була нарахована пеня в сумі 5000 грн. Не зважаючи на застосовані Фондом дії щодо досудового врегулювання спору, ОСОБА_1 не погашено суму пені та не надано договору поруки, в зв'язку з чим Фонд звернувся до суду.

Під час розгляду справи судом прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 до Фонду, в якому він просить визнати недійсним п.1.3. додаткової угоди №11/11 від 26.09.2011.

Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що між ним та Фондом 12.08.2005 укладено кредитну угоду №16, згідно з якою йому було надано пільговий кредит в сумі 50000 грн. Також між ними 26.09.2011 укладено додаткову угоду №11/11, згідно з якою йому було реструктуризовано заборгованість за кредитною угодою на строк до 2014 року включно. Пунктом 1.3. додаткової угоди було передбачено обов'язок укласти договір поруки. Необхідність реструктуризації заборгованості за договором №16 від 12.08.2005 виникла внаслідок того, що в період з листопада 2005 року по квітень 2006 року та з листопада 2007 року по червень 2008 року, в зв'язку з необхідністю участі у виборах Суботцівського сільського голови, він був змушений призупинити свою підприємницьку та громадську діяльність. Внаслідок цього не мав достатньо коштів для оплати кредитної заборгованості, що призвело до наростання боргу. Зазначив, що при підписанні додаткової угоди він діяв під тиском Фонду та під дією тяжких обставин, адже на момент укладення договору заборгованість по тілу кредиту складала 30000 грн. і наміру ухилятися від виконання кредитного договору він не мав. Зазначає, що включення п.1.3. до додаткової угоди, який передбачає укладення договору поруки, є суттєвою зміною умов основного договору та тягне за собою додаткові витрати по обслуговуванню кредитного договору в частині витрат на нотаріальне оформлення договору поруки. Вказує, що під час підписання кредитної угоди ним було укладено договір страхування кредиту №0009/кд-19/05 від 28.09.2005, витрати за яким склали 2500 грн. Вигодонабувачем за вказаним договором страхування виступає Фонд і саме ця угода виступала в якості забезпечення п.1.3. кредитного договору №16 від 12.08.2005.

Представник Фонду в судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги, вказуючи наступне. Відповідно до п.11.2. договору страхування кредиту №0009/кд-19/05 від 28.09.2005, цей договір набуває чинності з моменту підписання, але не раніше 00 годин 00 хвилин дня, наступного за днем отримання страховиком страхового платежу, та діє протягом 5 років на території України і закінчується у день, що передує дню, з якого цей договір набув чинності, тобто станом на сьогоднішній день строк дії вказаного договору закінчився. В зв'язку з цим Фонд та ОСОБА_1 попередньо перед підписанням додаткової угоди №11/11 дійшли згоди, що для забезпечення зобов'язання за кредитним договором №16 від 12.08.2005 необхідно укласти договір поруки з метою недопущення порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України №1597 від 05.10.1998, якою Фонд керується у своїй діяльності. Зазначив, що з вимог зустрічного позову ОСОБА_1 вбачається, що він ввів в оману Фонд при підписанні додаткової угоди №11/11, не маючи на меті укладання договору поруки. Представник Фонду заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1

ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги, просив визнати недійсним п.1.3. додаткової угоди №11/11 від 26.09.2011 з підстав, передбачених ст.233 ЦК України, зокрема як укладену під впливом тяжких обставин, заперечуючи при цьому проти задоволення позовних вимог Фонду.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, докази, встановив наступне.

ОСОБА_1 16.12.2003 подав до Фонду заяву з проханням надання кредиту в сумі 50000 грн. для будівництва індивідуального житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.10). Між позивачем та ОСОБА_1 12.08.2005 укладено кредитну угоду №16, згідно з якою ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 50000 грн. зі сплатою 3% річних на строк п'ять років (а.с.7, 8). У забезпечення сплати зобов'язань по кредиту за цією угодою Фондом прийнято у позичальника договір страхування кредиту №0009/кд-19/05 від 28.09.2005 (а.с.66, 67). Згідно з додатком до кредитної угоди №16 від 12.08.2005, видача кредиту ОСОБА_1 проводилась частинами 29.09.2005, 30.03.2006, 04.05.2006 та 02.06.2006 (а.с.12). З заявою про реструктуризацію заборгованості по кредиту та пені до кінця 2014 року, ОСОБА_1 26.09.2011 звернувся до Фонду (а.с.11). На підставі поданої заяви, 26.09.2011 між Фондом та ОСОБА_1 підписано додаткову угоду №11/11 до кредитної угоди №16 від 12.08.2005, згідно з якою змінено умови кредитної угоди. Зокрема, забезпечити повне повернення кредиту та відсотків за користування кредитом до 15.04.2014 та обов'язок позичальника надати договір поруки упродовж 10 днів після підписання цієї угоди, у разі невиконання якого передбачена пеня в розмірі 10% від суми наданого кредиту (а.с.9). На адресу ОСОБА_1 09.09.2011, 01.11.2011 та 30.01.2012 позивачем були направлені повідомлення щодо необхідності виконання умов угоди (а.с.13, 14. 64). У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 умов угоди щодо укладення договору поруки, Фондом нараховано пеню, яка станом на 09.02.2012 складає 5000 грн. (а.с.15).

Відповідно до ст.11 Цивільного Кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією із підстав виникнення цивільних прав, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного закону. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що передбачено ст.611 ЦК України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Додатковою угодою №11/11 від 26.09.2011 до кредитної угоди №16 від 12.08.2005 передбачено зміни до кредитної угоди, зокрема право Фонда у разі ненадання позичальником договору поруки, який останній зобов'язаний надати упродовж 10 днів після підписання даної угоди, нарахувати пеню в розмірі 10% від суми наданого кредиту.

Тобто, виконання обов'язку укласти договір поруки, забезпечено відповідальністю ОСОБА_1, а саме сплатою останнім пені в розмірі 10 % від суми кредиту. Оскільки ОСОБА_1 не було надано Фонду у встановлений строк договору поруки, останнім використано право на стягнення з позичальника пені.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що з ОСОБА_1 підлягає стягненню пеня в сумі 5000 грн., однак законні підстави для зобов'язання судом відповідача укласти договір поруки, відсутні.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Фонду задоволенню не підлягає за наступних підстав.

Підставою для визнання додаткової угоди недійсною в частині зобов'язання укласти договір поруки, ОСОБА_1 зазначає ст.233 ЦК України, а саме укладення угоди під впливом для нього тяжких обставин, зокрема, погіршення матеріального становища.

Відповідно до ст.233 ЦК України, правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 06.01.2009 №6 зазначає, що правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Тобто, під тяжкими обставинами кабального договору необхідно розуміти не будь-яке несприятливе матеріальне, фінансове, соціальне чи інше становище, а його крайні форми, для усунення чи пом'якшення яких необхідне термінове укладення правочину.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Враховуючи, що ОСОБА_1 в судовому засіданні не доведено, що на час підписання додаткової угоди № 11/11 від 26.09.2011 до кредитної угоди №16 від 12.08.2005, він діяв під впливом тяжких обставин, доказів на підтвердження своїх доводів суду не надав, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 14, 233, 526, 549, 629 ЦК України, ст.ст.15, 60, 88, 213-215, 218 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі до ОСОБА_1 про стягнення пені за кредитним договором та зобов'язання укладення договору поруки - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі (р/р 26001035304702 в АКІБ «Укрсиббанк»м.Харків, МФО 351005, код 30049129) пеню в сумі 5000 (п'ять тисяч) грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі відмовити.

Судові витрати за зустрічним позовом ОСОБА_1 віднести на рахунок позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Знам'янського міськрайонного суду

Кіровоградської області О.В.Савельєва