Постанова № 24506038, 08.06.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2012 р. Справа № 18/3701/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О. , суддя Россолов В.В.

при секретарі Вороні В.С.,

за участю

позивача - керівник Чугуєвець В.В. (особисто), ОСОБА_2 (довіреність б/н від 12.12.2011 р.);

відповідача - ОСОБА_3 (довіреність № 205 від 03.05.2012 р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1141П/1-28) на рішення Господарського суду Полтавської області від 16.02.2012 року у справі

за позовом Фермерського господарства "Підкова+", смт. Оржиця Полтавської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яромир-Агро", с. Вікторія Пирятинського району Полтавської області,

про стягнення 31821,11 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2011 року ФГ "Підкова+" звернулось до місцевого господарського суду з позовною заявою (з урахуванням уточнень вх. № 1061д від 24.01.2012 р.) про стягнення на його користь з ТОВ "Яромир-Агро" 31821,11 грн. вартості неповернутого позивачу зерна кукурудзи в кількості 21,98 тон, яке було передано на зберігання відповідачу.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 24.09.2011 р. відповідач від Оржицького РВ УМВС України в Полтавській області прийняв на зберігання зерно кукурудзи в кількості 89,820 тон при вологості зерна 37 % та при температурі зерна 270С, яке було зібране відповідачем на полі № 9 в с. Старий Іржавець Оржицького району Полтавської області. Зазначене поле було засіяно позивачем, оскільки орендується ним з квітня 2011 року у власників земельних ділянок. Раніше це поле орендувалось відповідачем у власників на підставі договорів оренди землі, які в лютому 2011 року визнані недійсними рішенням Оржицького районного суду. Факт отримання спірного зерна підтверджується зберігальною розпискою представника ТОВ «Яромир-Агро»від 24.09.2011 р. Передане на зберігання зерно кукурудзи відповідач повернув позивачу шляхом надання йому права на збирання та обмолот кукурудзи на полі, що належить відповідачу, тобто 08.10.2011 р. зерно повернуто в сирому вигляді, при цьому його вага становила 67,840 тон, що підтверджує актами зваження від 08.10.2011 р., тому заборгованість складає 21,98 тон за ціною 1447,73 грн., тобто 31821,10 грн.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 16.02.2012 року у справі № 18/3701/11 (суддя Ківшик О.В.) у позові відмовлено, з посиланням на недоведеність позовних вимог, оскільки сторонами не укладався договір зберігання, що виключає відповідальність відповідача за його невиконання, а зберігальна розписка від 24.09.2011 р., на яку посилається позивач як на підставу виникнення у відповідача обов'язку щодо належного зберігання та повернення переданого йому зерна, не стосується господарських відносин між сторонами у даній справі, оскільки за даною розпискою відповідач прийняв на зберігання зерно кукурудзи від Оржицького РВ УМВС України в Полтавській області, а не від позивача, посилається на відсутність доказів щодо належності спірного зерна позивачу.

Позивач, не погодившись із зазначеним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Полтавської області від 16.02.2012 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилається на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що суд першої інстанції невірно визнав відсутність між позивачем та відповідачем договірних відносин, що суперечить положенням ст. 937 Цивільного кодексу України, якою визначено, що письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Крім того, апелянт вважає, що відповідач, повернувши зерно кукурудзи шляхом надання позивачу права на збирання та обмолот кукурудзи на полі, що належить відповідачу, здійснив фактичні дії щодо виконання умов договору зберігання. Також заявник апеляційної скарги заперечує проти висновку суду про ненадання позивачем доказів на підтвердження належності йому спірного зерна, оскільки матеріалами справи підтверджено, що зерно на полі № 9 є власністю позивача.

Відповідач у запереченні на апеляційну скаргу (вх. № 3509 від 23.04.2012 р.) підтверджує, що 24.09.2011 р. йому від працівників Оржицького РВ УМВС України в Полтавській області було передано на зберігання зерно кукурудзи в кількості 89820 кг при вологості зерна 37 % та при температурі зерна 270С, що підтверджено зберігальною розпискою від 24.09.2011 р., після просушки кількість зерна склала 62,037 тон. Відповідач підтверджує, що отримане ним зерно належить позивачеві, зазначає, що сторони досягли згоди на повернення зерна відповідачем шляхом намолоту позивачем кукурудзи на полях відповідача. На виконання домовленості 08.10.2011 р. позивачем було намолочено сирої кукурудзи в кількості 70 тон при вологості зерна 19,1 % та при температурі зерна 220С. Вважає, що позивачу повернуто зерно в повному обсязі з посиланням на зменшення ваги отриманого на зберігання зерна після сушки, що викладено в акті розрахунку № 1 від 05.10.2011р. Просить рішення Господарського суду Харківської області від 16.02.2012 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.04.2012 р. розгляд даної справи відкладено на 16.05.2012 р., у зв'язку з відсутністю в судовому засіданні представника відповідача.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.05.2012 р., розгляд даної справи відкладено на 28.05.2012 р. з метою надання сторонами документів в підтвердження викладених у справі обставин.

Позивачем на виконання вищезазначеної ухвали від 16.05.2012 р. було подано до суду клопотання про приєднання документів до матеріалів справи (вх. № 4404 від 28.05.2012 р.), а саме: довідку Оржицької районної державної насіннєвої інспекції про середню вологість кукурудзи по Оржицькому району в період з 18 по 25 вересня 2011 р.; відомості метеорологічних спостережень щодо погодних умов в Оржицькому районі 22-24 вересня 2011 р. та 08 жовтня 2011 р., видані Полтавський обласним центром з гідрометеорології; довідку головного управління статистики у полтавській області щодо середньої ціни кукурудзи, реалізованої сільськогосподарськими підприємствами Полтавської області за січень-жовтень 2011 р.

В наданих на виконання вищезазначеної ухвали від 16.05.2012 р. поясненнях (вх. № 4393 від 28.05.2012 р.) відповідач зазначає, що ТОВ «Яромир-Агро»був складений акт-розрахунок № 1 від 05.10.2011 р. щодо прийнятого відповідачем 24.09.2011 р. зерна кукурудзи масою 90000 кг, вологістю 36,7 % та сміттєвою домішкою 11,8 % (акт додано до пояснень). В даному акті вказано розрахунок втрат при зберіганні з обліком відходів усіх категорій, відповідно до якого належить поверненню зерно кукурудзи масою 62037 кг, вологістю 13 % та сміттєвою домішкою 6,9 %. Зазначено, що втрати в кількості 27963 кг є результатом виробничого процесу сушки, очистки та зберігання зернових культур.

Дослідивши в судовому засіданні 28.05.2011 р. подані сторонами на виконання ухвали суду від 16.05.2012 р. пояснення та докази, колегія суддів дійшла висновку про долучення зазначених документів до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні 28.05.2012 р. представників позивача і відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.04.2011 р. між ФГ "Підкова+" та 52 власниками земельних ділянок (паїв) укладені договори оренди землі загальною площею близько 204 га (т. 1 а.с. 54-148, т. 2 а.с. 1-150, т. 3 а.с. 1-15). До цього зазначені земельні ділянки були орендовані ТОВ "Яромир-Агро" (відповідачем у справі) на підставі укладених з власниками договорів оренди, які в лютому 2011 року визнані недійсними рішенням Оржицького районного суду, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 31.03.2011 р. (т. 1 а.с. 47-53).

Протягом весняно-польових робіт у 2011 році ФГ "Підкова+" на території Староіржавецької сільської ради проводило роботи на площі 165 га у полях № 8, № 9 та здійснювало посіви кукурудзи і соняшнику, а саме: поле № 8 - 40 га кукурудзи, поле № 9 - 28 га кукурудзи та 97 га соняшнику, що підтверджується довідкою Староіржавецької сільської ради № 654 від 26.09.2011 р. та листом Староіржавецької сільської ради № 680 від 04.10.2011 р. (т. 3 а.с. 92-93).

Постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 28.09.2011 р., складеною Ст. оперуповноваженим ДСБЕЗ Оржицького РВ УМВС України в Потавській області лейтенантом міліції В.О. Марченко (т. 1 а.с. 8), встановлено, що в ніч з 22.09.2011 р. на 23.09.2011 р. на орендованому ФГ "Підкова+" полі № 9 ТОВ "Яромир-Агро" самоправно зібрало кукурудзу загальною вагою близько 100 тон, яка належала позивачеві. На вимогу працівників Оржицького РВ УМВС України в Полтавській області та з метою недопущення пошкодження зібраного на полі № 9 зерна кукурудзи вказане зерно було здано 24.09.2011 р. на зберігання на токове господарство ТОВ «Яромир-Агро»в с. Вікторія Пирятинського району Полтавської області. Після здавання зерна кукурудзи директор ТОВ «Яромир-Агро»Науменко В.І. в присутності голови ФГ «Підкова+»Чугуєвця В. В. написав зберігальну розписку (т. 1 а.с. 10) на отримані 89820 кг зерна кукурудзи та зобов'язався зберігати його до вирішення питання по суті.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено відповідачем у запереченні на апеляційну скаргу за вх. № 3509 від 23.04.2012 р. (т. 3 а.с. 63-64), між позивачем та відповідачем було досягнуто усної згоди про мирне врегулювання спору шляхом збирання та намолоту кукурудзи позивачем в необхідній кількості на полях відповідача. На виконання домовленості 08.10.2011 р. позивачем було намолочено зерно кукурудзи в сирому вигляді в кількості 67,840 тон, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами зважування від 08.10.2011 р. (т. 1 а.с. 28-32).

Таким чином, відповідачем повернуто позивачу кукурудзу не в повному обсязі, а саме: не повернуто 21,98 тон (89,820 т -67,840 т) зерна кукурудзи.

Відповідач відмовився повернути позивачу зерно кукурудзи в кількості 21,98 тон, що стало підставою звернення ФГ "Підкова+" до суду з позовом про стягнення на його користь з ТОВ "Яромир-Агро" 31821,11 грн. вартості неповернутого зерна кукурудзи.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача не виникало обов'язку щодо повернення вказаного зерна кукурудзи позивачу, оскільки між позивачем та відповідачем договір зберігання спірного зерна кукурудзи не укладався.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками, виходячи з наступного.

Згідно положень ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Частиною 1 ст. 937 Цивільного кодексу України визначено, що договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

Як вже зазначалось вище, самоправно зібране відповідачем на полі № 9 зерно кукурудзи, яке належало відповідачеві, було здано на зберігання ТОВ «Яромир-Агро»на вимогу працівників Оржицького РВ УМВС України в Полтавській області, з метою недопущення пошкодження зерна кукурудзи, про що було складено зберігальну розписку від 24.09.2011 р. директором з ТОВ "Яромир-Агро" -Науменко В.І.

Стаття 937 Цивільного кодексу України передбачає, що письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчено розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Доказом укладання договору зберігання є повернення 08.10.2011 р. відповідачем зерна кукурудзи, шляхом надання позивачу права на збирання та обмолот кукурудзи на полі, що належить відповідачу, тобто відповідач здійснив фактичні дії щодо виконання умов договору зберігання.

Таким чином, враховуючи те, що спірне зерно було передано відповідачу на підставі зберігальної розписки від 24.09.2011 р., яка є доказом дотримання письмової форми договору зберігання, судом першої інстанції в порушення норм ч. 1 ст. 937 Цивільного кодексу України невірно було визнано відсутність між позивачем та відповідачем договірних відносин.

За приписами ст.ст. 525-527 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відмовляючись повернути позивачу вартість неповернутих 21,98 тон зерна кукурудзи, відповідач посилається на те, що він був змушений провести комплекс робіт по сушінню переданого йому на зберігання зерна кукурудзи, щоб воно не пропало, та після просушки кількість зерна склала 62,037 тон. Відповідач стверджує, що при переведенні кількості 89,820 тон. намолоченої сирої кукурудзи в суху кукурудзу становитиме приблизно 62,037 тон, а отже позивачу повернуто зерно у повному обсязі, на підтвердження вищезазначеного відповідачем додано односторонній Акт розрахунку № 1 від 05.10.2011 р., але зазначені висновки не підтверджені відповідним нормативним актом щодо усушки зерна кукурудзи.

Колегія суддів не погоджується з такими твердженням, виходячи з наступного.

З листа начальника Полтавського обласного центру з гідрометеорології № 32-03-23/142 від 17.05.2012 р. (т. 3 а.с. 123) вбачається, що за даними метеорологічних спостережень на метеостанції Лубни, яка знаходиться найближче до Оржицького району, у дні, коли здійснювався збір кукурудзи (тобто 24.09.2011 р. та 08.10.2011 р.) відмічались наступні погодні умови: 24.04.2011 р. -мінлива хмарність, без опадів, вітер північно-західний, 8 м/сек., середньодобова температура повітря 140 тепла, мінімальна вологість повітря 35 %; 08.10.2012 р. - мінлива хмарність, вночі без опадів, вдень слабкий дощ з кількістю опадів 0,3 мм., вітер північно-східний, 10 м/сек., середньодобова температура повітря 170 тепла, мінімальна вологість повітря 53 %.

Таким чином, під час збору кукурудзи (тобто 24.09.2011 р. та 08.10.2011 р.) погодні умови були приблизно однакові, і, навіть, 08.10.2011 р. мінімальна вологість повітря була більше, ніж 24.09.2011 р.

Також довідкою Оржицької районної насіннєвої інспекції (т. 3 а.с. 122) підтверджено, що середня вологість кукурудзи по Оржицькому району в період з 18 по 25 вересня 2011 р. становила 18-22 %, а отже відносна вологість переданого 24.09.2011 р. на зберігання відповідачу зерна могла складати також 18-22 %. Зазначена у зберігальній розписці вологість 37 % документально не підтверджена.

Згідно наявної в матеріалах справи довідки лаборанта ТОВ "Яромир-Агро" (т. 3 а.с. 117), вологість повернутого позивачу зерна складала 19,1 %.

За таких обставин, враховуючи те, що зерно кукурудзи, намолочене 24.09.2011 р. та 08.10.2011 р. мало приблизно однакові показники вологості, відповідач мав повернути позивачу таку кількість зерна кукурудзи, яка йому була передана на зберігання, а саме: 89,820 тон, тобто відповідачем не повернуто позивачу 21,98 тон (89,820 т - 67,840 т) зерна кукурудзи.

В матеріалах справи міститься лист начальника Головного Управління статистики у Полтавській області Державної служби статистики України № 590/06-06/1-137 від 21.05.2012 р. (т. 3 а.с. 121), з якого вбачається, що середня ціна кукурудзи, реалізованої сільсько-господарськими підприємствами Полтавської області за січень-жовтень 2011 р. становила 1529,7 грн. за тону.

Таким чином, визначена позивачем ціна неповернутої відповідачем кукурудзи у розмірі 1447,73 грн. відповідає середній ціні кукурудзи на той період, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача вартості втраченого зерна кукурудзи в кількості 21,98 тон, що складає 31821,11 грн. (21,98 т х 1447,73 грн.) обгрунтовані, підтверджені матеріалами справи та мають бути задоволені.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції було неправомірно відмовлено у задоволені позовних вимог, висновки місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи, тому рішення Господарського суду Полтавської області від 16.02.2012 р. у справі № 18/3701/11 підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п.п. 1, 3-4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суд, одностайно, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 16.02.2012 р. у справі № 18/3701/11 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Яромир-Агро (вул. Київська, 4 корпус В, с. Вікторія, Пирятинський район, Полтавська область, 37044, код ЄДРПОУ 33582194) на користь Фермерського господарства "Підкова+" (вул. Онбиша, 71-А, смт. Орлиця, Полтавська область, 37700, код ЄДРПОУ 34387886) 31821,11 грн. вартості неповернутого позивачу зерна кукурудзи в кількості 21,98 тон, яке було передано на зберігання відповідачу; судовий збір за подання позову в сумі 1506,0 грн. та 804,75 грн. - за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Россолов В.В.

Повний текст постанови підписаний 05.06.2012 р.