Постанова № 24506037, 05.06.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30 " травня 2012 р. Справа № 5023/1305/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І., суддя Плужник О.В.

за участю представників сторін :

позивача- Ткаченко В.В.

відповідача -Капинос Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №1731 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 23.04.12 у справі № 5023/1305/12

за позовом ПАТ "Атоменергокомплект" м.Київ

до СТОВ "Куйбишево" с.Семенівка

про стягнення за форвардним контрактом

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2009р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Куйбишево" (надалі - Відповідач) пшениці 4-го класу у кількості 120,0 тонн, пшениці 3-го класу у кількості 110,0 тонн, пшениці 5-го та 6-го класу в кількості 119,7 тонни, ячменю фуражного у кількості 100,0 тонн, кукурудзи фуражної у кількості 90,0 тонн, жита групи А у кількості 120,0 тонн, соняшника у кількості 90,0 тонн, цукру у кількості 50,00 тонн, посилаючись на порушення умов форвардного контракту № 16 від 04 березня 2003 року. а саме: не поставлено вищенаведений товар.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.04.2012 р. по справі № 5023/1305/12 ( судді Аріт К.В., Светлічний Ю.В., Інте Т.В. ) в позові відмовлено, з посиланням на те, що товар (сільгосппродукція), який підлягав поставці за форвардним контрактом № 16 від 04 березня 2003 року та відповідно до додаткової угоди до цього контракту від 08 грудня 2003 року визначений індивідуальною ознакою, а саме, сільгосппродукція врожаю 2003-2004 років, і тому, у відповідності до ч. 1 ст. 184 Цивільного кодексу України є незамінним, позивач не скористався своїм правом та не подав до суду позов про стягнення цього товару; за таких обставин виконання зобов'язань відповідачем за спірним контрактом закінчилось в 2005 році.

Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

У апеляційній скарзі зазначив, що поставці за контрактом підлягали зернові певних класів, а кількість чи вага та належність до певного класу зерна як у 2003р., так в подальшому є незмінною, тобто сільгосппродукція мала родові ознаки та є замінною.

Позивач вважає, що зобов'язання не припинилось у 2005р., одностороння відмова від виконання зобов'язання не передбачена договором та законом.

Відповідач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві зазначив, що поставці підлягала сільгосппродукція,визначена індивідуальними ознаками, а саме: рік врожаю, тобто вона є незамінною.

Відповідач вважає, що позивачем вибраний спосіб захисту , який не відповідає нормам ст.526 ЦК України.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що між сторонами укладений форвардний контракт №16 від 04 березня 2003 року, за яким продавець - СТОВ "Куйбишево" був зобов'язаний передати у власність покупцю - ВАТ "Атоменергокомплект" у строк з 30 серпня 2003 року по 31 грудня 2003 року зернові, зернобобові та масляничні культури врожаю 2003 року.

Пунктами 2.3, 4.1 форвардного контракту передбачено, що загальна сума контракту визначається на підставі відповідних специфікацій та складає 700000 гривень; поставка товару здійснюється за базисною умовою поставки, вказаною у відповідній специфікації.

У специфікації (додаток №1 до контракту №16 від 04 березня 2003 року) сторони визначили товар, його кількість та вартість, який буде поставлятися ВАТ "Атоменергокомплект", а саме:пшениця 4-го класу у кількості 120,0 тонн, пшениця 3-го класу у кількості 110,0 тонн, пшениця 5-го та 6-го класу в кількості 119,7 тонн, ячмень фуражний у кількості 100,0 тонн, кукурудза фуражна у кількості 90,0 тонн, жито групи А у кількості 120,0 тонн, соняшник у кількості 90,0 тонн, цукор у кількості 50,00 тонн.

У п. 3.2 форвардного контракту зазначено, що покупець зобов'язаний здійснити 100% передплату за товар, вказаний у відповідній специфікації на протязі 30-ти днів з моменту підписання договору.

На виконання умов договору позивач здійснив передплату у розмірі 700000,00 гривень на підставі специфікації до спірного контракту, але товар не отримав.

Додатковою угодою від 08 грудня 2003 року до форвардного контракту №16 СТОВ "Куйбишево" та ВАТ „Атоменергокомплект" змінили строк передачі товару, та визначили остаточний строк, за яким продавець - СТОВ "Куйбишево" зобов'язаний передати у власність, а покупець - ВАТ "Атоменергокомплект" зобов'язаний прийняти зернові, зернобобові та масляничні культури врожаю 2003 та 2004 років в строк з 30 серпня 2003 року по 31 грудня 2004 року включно.

Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", постановою КМУ № 632 від 19 квітня 1999 року "Про затвердження Положення про вимоги до стандартної (типової) форми деривативів".

В Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" міститься тлумачення поняття форвардного контракту: відповідно до п.п.1.5.1. п.1.5 ст.1 вказаного Закону, форвардний контракт - це стандартний документ, який засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення такого форвардного контракту.

В Постанові КМУ № 632 від 19 квітня 1999 року "Про затвердження Положення про вимоги до стандартної (типової) форми деривативів" зазначено, що форвардний контракт - це двостороння угода за стандартною (типовою) формою, яка засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) базовий актив у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення форвардного контракту.

Отже, форвардний контракт - це цивільно-правовий договір, за яким продавець зобов'язується у майбутньому в установлений строк передати базовий актив у власність покупця на визначених умовах, а покупець зобов'язується прийняти в установлений строк базовий актив і сплатити за нього ціну, визначену таким договором.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлене договором або законом

Відповідно до ст.598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 607 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку не відповідає жодна зі сторін. У частині 1 статті 651 Цивільного кодексу України зазначено, що зміна або розірвання договору можливе лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Питання купівлі-продажу регулюються Главою 54 Цивільного кодексу України, зокрема відповідно до статті 693 вказаного Кодексу, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару.

Отже, позивач мав право пред'явити позов з вимогою передати оплачений товар, визначений родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі,визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

У ч. 2 ст.184 Цивільного кодексу України зазначено, що річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду та вимірюється числом, вагою, мірою.

Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Суд першої інстанції необґрунтовано вважав, що товар (сільгосппродукція), який підлягає поставці за форвардним контрактом № 16 від 04 березня 2003 року, визначений індивідуальною ознакою, а саме, сільгосппродукція врожаю 2003-2004 років, і тому, у відповідності до ч. 1 ст. 184 Цивільного кодексу України є незамінним.

Як свідчать матеріали справи, товар зазначений в специфікації до форвардного контракту №16 (пшениця 4-й клас; пшениця 3-й клас; пшениця 5-й, 6-й клас; ячмінь фуражний; кукурудза фуражна; жито група А; соняшник; цукор) визначений родовими ознаками, властивими усім речам того ж роду та вимірюється вагою, тобто є замінним.

В специфікації відсутнє посилання на індивідуальні ознаки сільгосппродукції, чим та за якими ознаками вона відрізняється від іншої сільгосппродукції.

Суд першої інстанції, встановивши, що позивач виконав зобов'язання за форвардним контрактом № 16, здійснивши 100% передплату за товар у сумі

700000,00грн., а відповідач не довів виконання ним зобов'язань за контрактом, зробив необґрунтований висновок про припинення зобов'язань відповідача за спірним контрактом у 2005 році та безпідставно відмовив у задоволенні позову.

В зв'язку з чим рішення суду підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29 квітня 2010 року по справі №42/30-10 визнано недійсною додаткову угоду від 24 грудня 2004 року до форвардного контракту № 16 від 04 березня 2003 року, укладену між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Куйбишево" та Відкритим акціонерним товариством "Атоменергокомплект".

Постановою Вищого господарського суду України від 29 лютого 2012 року касаційну скаргу ВАТ "Атоменергокомплект" задоволено частково, рішення господарського суду Харківської області від 10 жовтня 2011 року та Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29 листопада 2011 року скасовано, а справу № 29/442-09 направлено до господарського суду Харківської області на новий розгляд.

Вищий господарський суд України звернув увагу на той факт, що на момент розгляду справи суд першої інстанції не врахував те, що на час звернення позивача до суду першої інстанції спірна додаткова угода була чинною.

В зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотань про визнання причини пропуску строку позовної давності та відновлення ПАТ «Атоменергокомплект" строку на звернення до суду та про застосування позовної давності.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, не відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви позивача можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 184, 525, 526, 598, 607, 693 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 23.04.2012р. по справі № 5023/1305/12 скасувати та прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Куйбишево" (63640 Харківської області, Шевченківського району, с.Семенівка, код ЕДРПОУ 30926003) на користь ПАТ «Атоменергокомплект» (02099 м.Київ, вул.Санаторна, 9-а, код ЕДРПОУ 19122591) пшеницю 4-го класу у кількості 120,0 тонн, пшеницю 3-го класу у кількості 110,0 тонн, пшеницю 5-го та 6-го класу в кількості 119,7 тонн, ячмінь фуражний у кількості 100,0 тонн, кукурудзу фуражну в кількості 90,0 тонн, жито групи А у кількості 120,0 тонн, соняшник у кількості 90,0 тонн, цукор у кількості 50,00 тонн

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Куйбишево"(63640 Харківської області, Шевченківського району, с.Семенівка, код ЕДРПОУ 30926003) на користь ПАТ «Атоменергокомплект»(02099 м.Київ, вул.Санаторна, 9-а, код ЕДРПОУ 19122591) 7000 грн. держмита, 236 грн. витрат та інформаційно - технічне забезпечення процесу, 7000 грн. судового збору по апеляційній скарзі.

Накази доручити надати господарському суду Харківської області.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 05.06.2012 року

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.