Постанова № 24506018, 01.06.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2012 р. Справа № 5021/2310/2011

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Івакіна В.О., судді Пелипенко Н.М., Россолов В.В.

при секретарі Вороні В.С.

за участю представників:

позивача -ОСОБА_1 (дов. №70 від 17.04.2012 р.), ОСОБА_2 (дов. №184 від 28.11.2011 р.)

відповідача -ОСОБА_3 (дов. б/н від 29.02.2012 р.)

третьої особи -не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№ 1523С/1-8) на рішення господарського суду Сумської області від 20 лютого 2012 року по справі

за позовом Приватного виробничо-комерційного малого підприємства "НАСА", м. Суми

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамейя", м. Суми,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -розпорядник майна Приватного виробничо-комерційного малого підприємства "НАСА" арбітражний керуючий Чупрун Євген Вікторович, м. Суми

про стягнення 287882,35 грн. та витребування майна

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просив стягнути з ТОВ "Керамейя" збитки (упущену вигоду) у розмірі 35882,35 грн., неустойку у розмірі 252000,00 грн.; зобов'язати відповідача повернути бетонозмішувальну установку ДС-50А, передану йому позивачем згідно договору оренди від 02.06.2010 року.

Рішенням господарського суду Сумської області від 20.02.2012 р. по справі № 5021/2310/2011 (суддя Лущик М.С.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Керамейя" на користь ПВКМП "НАСА" неустойку в розмірі 252000,00 грн.; зобов'язано ТОВ "Керамейя" повернути ПВКМП "НАСА" бетонозмішувальну установку ДС-50А, передану ТОВ "Керамейя" згідно договору оренди від 02 червня 2010 року. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ТОВ "Керамейя" на користь ПВКМП "НАСА" 2605,00 грн. державного мита та 206,58 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що не згоден з рішенням суду в частині задоволення позовних вимог та вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповно з'ясовано всі обставини справи в цій частині. Просить рішення господарського суду в частині задоволення позовних вимог скасувати та в позові відмовити.

ПВКМП "НАСА" проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення законним, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що відповідач всупереч умовам договору оренди від 02.06.2010 р. та вимогам чинного законодавства, після закінчення строку дії договору не повернув спірну установку. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

ТОВ "Керамейя" 29.05.2012 р. через канцелярію суду надало клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з наданням можливості мирного врегулювання спору.

ПВКМП "НАСА" завою від 29.05.2012 р. та представники в судовому засіданні повідомляють про неможливість врегулювання спору мирним шляхом із-за тривалого невиконання відповідачем умов договору.

Третя особа вимоги ухвали суду від 03.05.2012 р. не виконала, відзив на апеляційну скаргу та документи в обґрунтування свої заперечень не надала, свого представника в судове засідання не направила, про причини неприбуття суд не повідомила, хоча про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Колегія суддів вважає, що нез'явлення в судове засідання третьої особи не перешкоджає розгляду справи, тому справа розглядається відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні уповноважених представників позивача та відповідача, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.06.2010 р. між ПВКМП "НАСА" (орендодавець) та ТОВ "Керамейя" (орендар) було укладено договір оренди строком до 30.11.2010 р. (т.1 а.с.13-15).

Згідно п. 1.1 договору відповідачу надано в тимчасове платне користування бетонозмішувальну установку ДС-50А, яка належить орендодавцю на праві власності (договір купівлі-продажу від 02.06.1999 р. ( т.2 а.с.126-128).

Факт передачі предмету оренди підтверджується актом прийому-передачі від 02.06.2010 р. (т.1 а.с.25).

Орендна плата за користування об'єктом оренди згідно п. 3.1 договору, становить 14000,00 грн. на місяць.

В п.2.2 договору сторони домовились, що в разі необхідності доукомплектації установки до належного технічного стану (придатного для використання її за цільовим призначенням), така доукомплектація здійснюється орендарем в рахунок орендної плати. Кількість та вартість запасних частин необхідних для доукомплектації письмово погоджується орендарем з орендодавцем.

В акті приймання-передачі від 02.06.2010 р. сторони зазначили, що на момент приймання-передачі установка не комплектна та не придатна для використанням за цільовим призначенням, в зв'язку з чим, відповідно до умов договору, було складено відомість покупних виробів, необхідних для запуску установки від 30.07.2010 р. (т.1 а.с.16).

Пунктом 8.1 договору визначено, що строк оренди встановлюється з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Відповідач стверджує, що предмет оренди він не використовував в зв'язку з неможливістю ввести його в експлуатацію, акт приймання-передачі ним не підписувався, отже строк оренди не встановлений, тому орендна плата нараховуватись не повинна.

Рішенням господарського суду Сумської області від 28.11.2011 р. та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2012 р. у справі № 5021/2569/2011 встановлено, що станом на 30.07.2010 р. установка була змонтована, укомплектована та розпочато її використання орендарем, що є підставою для сплати орендної плати за її користування. Однак, після введення установки в експлуатацію, акт введення установки в експлуатацію підписаний та повернутий на адресу орендодавця не був, що обмежило орендодавця у праві на отримання орендної плати.

Акт приймання-передачі від 02.06.2010 р. був повернутий відповідачем 25.08.2011 р. листом № 575.

Факт отримання установки саме 02.06.2010 р. і факт одержання підписаного позивачем акту приймання-передачі від 02.06.2010 р. підтверджується матеріалами справи і вищевказаними судовими рішеннями.

Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що посилання відповідача щодо не встановлення строку оренди установки внаслідок неповернення відповідачем акту приймання-передачі від 02.06.2010 р. до закінчення строку договору - 30.11.2010 р. не ґрунтуються на нормах діючого законодавства, спростовуються наявними у справі доказами та вищевикладеними обставинами, оскільки повернення акту приймання-передачі лише у вересні 2011 року не робить зазначений договір безстроковим (укладеним на невизначений термін), так як пунктом 8.1 договору сторони встановили строк оренди 30.11.2010 р.

Листом №544 від 30.11.2010 р. ПВКМП "НАСА" повідомив ТОВ "Керамейя" про припинення строку дії договору оренди установки 30.11.2010 р. та просив повернути йому установку відповідно до умов договору (т.1 а.с.19). Крім того, ПВКМП "НАСА" листом №172 від 25.07.2011 р. ТОВ "Керамейя" було пред'явлено кредиторську вимогу, в якій орендодавець просив повернути на його адресу установку (т.1 а.с.20-21).

Відповідач листом №575 від 25.08.2011 р. претензію залишив без задоволення.

З метою врегулювання спору позивач направляв на адресу відповідача листами №283 від 30.11.2011 р. та №297 від 15.12.2011 р., в яких, у зв'язку з припиненням договору оренди, просив повернути установку в порядку встановленому п. 2. 3 договору за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, 38 (т.1 а.с.115, 117).

Відповідачем листом №3 від 11.10.2011р. повідомив що під час обстеження об'єкту оренди представниками орендаря було виявлено, що спірна установка являється грунтозмішувальною ДС-50Б і погоджується її повернути лише в разі відкликання позивачем своєї позовної заяви ( т.1 а.с.118).

Однак, як свідчать матеріали справи, вищевказані факти були досліджені при розгляді справи № 5021/2569/2011. Рішенням господарського суду Сумської області від 28.11.2011 р. та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2012 р. по вказаній справі підтверджено факт передачі відповідачу саме бетонозмішувальної установки ДС-50А, який відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не підлягає доведенню знову при вирішенні спору між тими ж сторонами.

До того ж, з листа ТОВ "Керамейя" №48 від 10.02.2012 р., адресованого позивачу, вбачається, що відповідач підтверджує факт вчинення ним доукомлектації саме бетонозмішувальної установки ДС-50А та її використання відповідачем (т.2 а.с.9).

Враховуючи наведене, посилання відповідача в апеляційній скарзі на отриманням ним грунтозмішувальної установки ДС-50Б, а не бетонозмішувальної установки ДС-50А та не дослідження цього факту під час судового розгляду є хибними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, у якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідач в порушення умов договору та вимог діючого законодавства після закінчення строку дії договору зобов'язання по договору не виконав, предмет договору не повернув.

Статтями 526, 629 Цивільного кодексу України передбачено: зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно п. 3.1 договору, розмір орендної плати в місяць складає 14000,00 грн.

Неустойка нарахована відповідно до умов договору та ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України з грудня 2010 р. по серпень 2011 р. і складає 252000,00 грн.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про те, що вимоги позивача про повернення йому бетонозмішувальної установки ДС-50А та стягнення неустойки згідно ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України у розмірі 252000,00 грн. ґрунтуються на зазначених нормам діючого законодавства, є правомірними та підтверджуються наявними у справі доказами, в тому числі судовими рішеннями у справі № 5021/2569/2011, які набрали законної сили, тому в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідач відповідно до умов договору та ст. 762 Цивільного кодексу України зобов'язаний був сплачувати орендну плату в розмірі 14000,00 грн. за кожен місяць користування майном.

Позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача не заборгованість по орендній платі, а збитки (упущену вигоду).

Статтею 22 Цивільного кодексу України унормовано, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Упущеною вигодою є ті втрати, яких зазнала особа внаслідок порушення цивільного права та інтересу, тобто ті доходи, які особа, яка зазнала посягання, могла б отримати у разі відсутності порушення цивільного права чи протиправного посягання. При цьому при обчисленні розміру упущеної вигоди першочергове значення має визначення достовірності (реальності) тих доходів, які потерпіла особа передбачала отримати за звичайних умов цивільного обороту.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

З огляду на вищевикладене, позивач фактично просив стягнути з відповідача збитки, які він поніс у зв'язку з неотриманням орендної плати, проте доказів, які б підтвердили саме завдання відповідачем збитків (упущеної вигоди) в розумінні ст. 22 ЦК України, ст. 225 ГК України, позивач суду не надав.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача в частині стягнення з відповідача збитків в розмірі 35882,35 грн. суперечить діючому законодавству України та обставинам справи, а тому є безпідставною і задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи для врегулювання спору задоволенню не підлягає, оскільки представники позивача не вбачають можливості мирного врегулювання спору.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Сумської області від 20.02.2012 р. у справі №5021/2310/2011 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 22, 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 20.02.2012 р. у справі №5021/2310/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя Івакіна В.О.

Суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Россолов В.В.

Повний текст постанови по справі №5021/2310/2011 складено та підписано 01.06.2012 р.