Рішення № 24503986, 05.06.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2012 р. Справа № 5023/2057/12

вх. № 2057/12

Суддя господарського суду Погорелова О.В.

при секретарі судового засідання Бережанова Ю.Ю.

за участю представників сторін:

прокурора - Кондратюк Н.А., першого позивача - ОСОБА_1, за дорученням; другого позивача - ОСОБА_2, за дорученням; відповідача - ОСОБА_3, за дорученням

розглянувши справу за позовом Прокурора Близнюківського району Харківської області, смт. Близнюки в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції в Харківській області, м. Харків (перший позивач) та Верхньосамарської сільської ради Близнюківського району Харківської області, с. Верхня Самара (другий позивач)

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Самара", с. Верхня Самара

про стягнення 131384,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь держави шкоду, завдану самовільним користуванням надрами (підземною водою) у розмірі 131384,00 грн., яку зарахувати на розрахунковий рахунок місцевого бюджету Верхньосамарської сільської ради Близнюківського району Харківської області (р/р 3142900709067, банк ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код 04400050 для зарахування по коду бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності". Судові витрати просить суд покласти на відповідача. Позов обґрунтований ст.ст. 1166 ЦК України, ст.ст. 47, 68, 69 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища".

До початку судового засідання сторони звернулись до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява сторін розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 22.05.2012 року до 05.06.2012 року до 11:15 години.

16.05.2012 року до господарського суду від відповідача надійшов супровідний лист в якому він надає для долучення до матеріалів справи протокол № 000068 від 24.02.2010 року, постанову про накладення адміністративного стягнення № 10-26-62 від 24.02.2010 року, квитанцію про сплату штрафу.

Суд, дослідивши надані документи, долучає їх до матеріалів справи.

22.05.2012 року до господарського суду від другого позивача надійшла довідка про реквізити другого позивача.

Суд, дослідивши надану довідку, долучає її до матеріалів справи.

21.05.2012 року до господарського суду від першого позивача надійшло нормативно-правове обґрунтування позовних вимог, в яких він зокрема вказує на те, що згідно наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 30.09.2011 року № 35 спеціальні підрозділи Мінприроди - Державна екологічна інспекція в Харківській області - ліквідується 30.12.2011 року та з 01.01.2012 року створюється нова юридична особа, згідно наказу Державної екологічної інспекції України від 12.12.2011 року № 136 - Державна екологічна інспекція у Харківській області. На теперішній час Державна екологічна інспекція у Харківській області діє на підставі Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затверджену наказом Міністерства екології та природний ресурсів України від 04.11.2011 року № 429, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 листопада 2011 року за № 1347/20085. Згідно п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2011 року № 995 "Про утворення територіальних органів Державної екологічної інспекції", територіальні органи Державної екологічної інспекції, які утворюються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є правонаступниками прав та обов'язків відповідних державних екологічних інспекцій як спеціальних підрозділів Міністерства охорони навколишнього природного середовища. На підставі викладеного, просить суд замінити позивача - Державну екологічну інспекцію в Харківській області на Державну екологічну інспекцію у Харківській області.

Суд, вислухавши представника першого позивача, враховуючи вимоги ст. 25 ГПК України, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання першого позивача про заміну позивача - Державну екологічну інспекцію в Харківській області на Державну екологічну інспекцію у Харківській області.

05.06.2012 року до господарського суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій він вказує на те, що 28 травня 2012 року на адресу Державної екологічної інспекції у Харківській області надійшла довідка № 77 від 24.05.2012 року про фактичну кількість забраної води СТОВ "Самара" у період з 16.02.2010 року по 03.03.2010 року. 27.02.2012 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Харківської області Малько І.В. був здійсненний розрахунок збитків, заподіяний державі внаслідок самовільного використання води із водних об'єктів та пред'явлена по ним претензія від 27.02.2012 року № 36 на загальну суму 131384,00 грн. Розрахунки збитків за самовільне водокористування виконано відповідно до "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків нанесених державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів", яка затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 20.07.2009 року № 389 та зареєстрована в Мін'юсті України 14.08.2009 року № 767/16783. На підставі вищевикладеного та враховуючи довідку СТОВ "Самара", від 24.05.2012 року № 77 розрахунок збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання води із водних об'єктів за період з 16.02.2010 року по 03.03.2010 року складає 16031,83 грн.

Суд, дослідивши заяву, вислухавши представників сторін та прокурора, а також враховуючи те, що, відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, приймає надану заяву до провадження та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

Згідно п. 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення", результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).

25.05.2012 року до господарського суду від відповідача надійшло клопотання, в якому він просить суд розстрочити виконання рішення строком на 50 років, в зв'язку з тяжким фінансовим становищем.

Відповідно до ч. 6 ст. 83 ГПК України, господарський суд приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача, як необґрунтованого, оскільки відповідачем до клопотання не подано жодного доказу, якій б свідчив про тяжке фінансове становище підприємства відповідача, або про неможливість виконання рішення в строк.

В судовому засіданні прокурор та позивачі підтримали позову у повному обсязі (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) та просили суд його задовольнити.

Представник відповідача про позову (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) не заперечував.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

На адресу Державної екологічної інспекції у Харківській області (надалі Інспекція) надійшов лист Управління Служби безпеки України в Харківській області від 06.01.2012 року № 70/30-5нт щодо проведення перевірки СТОВ „Самара,, в частині додержання вимог водного законодавства.

На підставі даного листа та враховуючи згоду Державної екологічної інспекції України від 25.01.2012 року № 2/2-172зг, Інспекцією у період з 21 по 24 лютого 2012 року проведена позапланова перевірка СТОВ ,.Самара,,, за результатами чого складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 153/09-18. Даний акт перевірки супровідним листом від 24.02.2012 року № 795/01-21/02-19 був надісланий на адресу підприємства для ознайомлення та підписання.

Згідно даного акту вбачається, що на момент проведення перевірки надано дозвіл на спеціальне водокористування від 04.03.2010 року Укр. № 4757 А/Хар, наданий СТОВ "Самара" відповідно до п. 5 дозволу водокористування передбачено з 3 колодязів, які розташовані на території с. Верхня Самара, Павлівка.

Також, представлено попередній дозвіл на спеціальне водокористування від 21.03.2007 року, терміном дії до 15.02.2010 року.

Таким чином, СТОВ "Самара" в період з 16.02.2010 року по 03.03.2010 року здійснено водокористування з колодязів за допомогою спеціальних пристроїв в кількості 536,9 куб.м. (довідка підприємства від 24.05.2012 року) за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням ст. ст. 44, 49 Водного кодексу України.

З метою усунення порушень виявлених під час здійснення перевірки, Інспекцією був винесений розпорядчий документ - припис від 27.02.2012 року № 02-25-11, який листом від 28.02.2012 року за № 825/02-21/02-19 був надісланий на адресу СТОВ „Самара,,

В зв'язку з виявленими порушенням посадовими особами Державної екологічної інспекції у Харківській області з урахуванням норм передбачених "Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства щодо охорони та раціонального використання водних ресурсів", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України № 389 від 20.07.2009 р., розраховано суму шкоди та складено претензію № 36 від 27.02.2012, щодо добровільного відшкодування спричиненої шкоди. На даний час вимоги даної претензії не були добровільно виконані відповідачем.

Згідно ст. 48 Водного кодексу України - "Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних та громадських потреб ".

Відповідно до ст. 49 Водного кодексу України - "Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. У разі використання води з водних об'єктів загальнодержавного значення, дозвіл на спеціальне водокористування видається державними органами охорони навколишнього природного середовища. Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами геології - в разі використання підземних вод. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюється ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. "

Згідно п. 9 ст. 44 Водного кодексу України - "Водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу".

Враховуючи вищенаведене, вбачається, що Відповідачем не виконано обов'язків щодо отримання відповідного дозволу на спеціальне водокористування з підземних джерел впродовж 2011 року.

Відповідно до ст.111 Водного кодексу України - "Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушення водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними в разі порушення водного законодавства. "

Виходячи з положень ст. 1166 Цивільного Кодексу України - "Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини ".

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища " - „Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. "

Згідно ст. 69 даного Закону "Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. "

Згідно п 1.6 Роз'яснень Вищого Господарського суду України № 02-5/744 від 27.06.2001 року - "Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди. "

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарсько процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Враховуючи вищенаведене, вбачається, що факт не виконання вимог природоохоронного законодавства відповідачем є доведеним, заявлені позовні вимоги нормативно та документально обґрунтовані та є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 44, 48, 49, 111 Водного кодексу України, ст.ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. ст. 1, 4, 12, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Самара" (64872, Харківська область, Близнюківський район, с. Верхня Самара, вул. Леніна, 38, р/р 26004143886 АТ "Банк Аваль" м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 30758623) шкоду, завдану самовільним користуванням надрами (підземною водою) у розмірі 16031,83 грн., яку зарахувати на розрахунковий рахунок місцевого бюджету Верхньосамарської сільської ради Близнюківського району Харківської області (р/р 3142900709067, банк ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код 04400050 для зарахування по коду бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності".

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Самара" (64872, Харківська область, Близнюківський район, с. Верхня Самара, вул. Леніна, 38, р/р 26004143886 АТ "Банк Аваль" м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 30758623) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код за ЄДРПОУ 37999654, МФО 851011, номер рахунку 31215206783003, банк отримувача ГУДКСУ у Харківській області, код класифікації доходів бюджету 22030001) - 1609,50 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду строком на 50 років - відмовити.

Повне рішення складено 07 червня 2012 року.

Суддя Погорелова О.В.