Рішення № 24502920, 28.05.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" травня 2012 р.Справа № 9/17-2515-2011

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлоудсистем";

до відповідача: Державного підприємства „Одеська залізниця";

за участі третьої осіби, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Державного казначейства України в Одеській області,

про стягнення 6143661,50 грн.

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2- по довіреності № б/н від 16.04.12р; ОСОБА_3 по довіреності №8 від 01.11.11р.;

Від відповідача: ОСОБА_4- по довіреності № б/н від 03.01.12р.;

Від третьої особи : не з"явився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрлоудсистем" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства „Одеська залізниця" (далі Відповідач) 6 143 661,5 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на те, що в порушення вимог чинного законодавства ДП „Одеська залізниця" необґрунтовано нарахувало податок на додану вартість при наданні своїх послуг та неправомірно списало одноосібним чином грошові кошти з особового рахунку позивача в ЄТехПД, чим спричинило позивачу матеріальних збитків на суму 6143661,50 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від "02" вересня 2011 р. по справі № 9/17-2515-2011 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлоудсистем" задоволено в повному обсязі.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від "08" листопада 2011 р. по справі № 9/17-2515-2011 рішення господарського суду Одеської області від 02 вересня 2011 року у справі №9/17-2515-2011 залишено без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства „Одеська залізниця" - без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 21 лютого 2012 р. по справі № 9/17-2515-2011 касаційну скаргу ДП «Одеська залізниця» задоволено частково, рішення господарського суду Одеської області від 02 вересня 2011 року у справі №9/17-2515-2011 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від "08" листопада 2011 р. по справі № 9/17-2515-2011 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області, посилаючись на те, що при прийняті з даного господарського спору рішення та постанова стосуються прав та обов'язків юридичної особи, яка не була залучена до участі у справі, а саме Управління Державного казначейства України в Одеській області, а також, що судами взагалі не вирішувалося питання щодо застосування позовної давності чи щодо наявності поважних причин для відновлення пропущеного строку позовної давності в разі її незастосування при розгляді даного спору.

Згідно до ухвали Господарського суду Одеської області від 19 березня 2012 року по справі № 9/17-2515-2011, справу до свого провадження прийнято суддею Літвіновим С.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25 квітня 2012 року по справі № 9/17-2515-2011, залучено до участі у справі № 9/17-2515-2011 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Державного казначейства України в Одеській області. Вказана ухвала мотивована тим, що залучення до участі у справі Управління Державного казначейства України в Одеській області в якості відповідача неможливе, оскільки до останнього не пред'явлено жодної позовної вимоги, як це передбачено ч. 3 ст. 21 ГПК України. При цьому, судом було зазначено, що рішення з господарського спору може вплинути на права або обов'язки Управління Державного казначейства України в Одеській області, що у відповідності до ч. 1 ст. 27 ГПК України є підставою для залучення вказаної особи до участі у справі у якості третьої осіби, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

22.05.2012 року представником відповідача до суду надане клопотання про надання до суду оригіналів залізничних СМГС накладних та приєднання цих накладних до справи, про що представник відповідача просив винести відповідну ухвалу. Зазначене клопотання обґрунтоване посиланням на ст. 34 ГПК України, п. 3.2. Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 року№04-5/601. Суд вважає, що клопотання не може бути задоволено судом, оскільки у відповідності до п.п. 3., 3.2. Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 року №04-5/601 залізнична накладна подається до суду в оригіналі лише в разі виникнення спору, за яким виникає відповідальність в разі втрати, недостачі, псування або пошкодження вантажу (зокрема, в разі виникнення спорів, пов'язаних з перевезенням вантажів залізницею). При розгляді цього спору виникли інші правовідносини, згідно до яких позивач просить стягнути збитки, які виникли внаслідок необґрунтованого нарахування відповідачем податку на додану вартість при наданні своїх послуг та неправомірного списання грошових коштів з особового рахунку позивача в ЄТехПД.

Щодо вимог відповідача про зобов'язання позивача надати певні пояснення, суд зазначає, що у відповідності до ст. 22 ГПК України, надання пояснень є правом позивача, а не його обов'язком, а тому не має підстав для зобов'язання позивача надати письмові пояснення щодо суми збитків з посиланням на номери залізничних накладних та вагонів, вказання маси вантажу тощо.

28.05.2012 року представником відповідача до суду надані клопотання про зобов'язання позивача зробити переклад певних документів (коносаментів, карго маніфестів) з іноземної мови. Таке клопотання не може бути задоволено, оскільки у ньому не зазначено, в чому саме полягає ускладнення розгляду справи, внаслідок нездійснення перекладу таких документів. Слід зазначити, що про надання позивачем копій цих документів (коносаментів, карго маніфестів та доручень на навантаження вантажу на морський транспорт) суду просив представник відповідача під час розгляду справи судом апеляційної інстанції. Судом встановлено, що позивач надав такі документи на виконання ухвали суду апеляційної інстанції. Суд вважає, що заявлення вказаного необґрунтованого клопотання представником відповідача направлене на затягування розгляду справи.

28.05.2012 року позивачем заявлено клопотання про колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів. Зазаначене клопотання на думку суду не може бути задоволено, оскільки у відповідності до ст. 46 ГПК України, колегіальний склад суду може бути призначено в залежності від категорії і складності справи, а величина розміру збитків не визначає складність справи.

У судовому засідання позивач підтримав заявлений позов у повному обсязі.

Відповідач позов не визнає по мотивам викладеним у відзиві на позов.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Державного казначейства України в Одеській області до суду не з"явилась, пояснень по справі не надала.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд зазначає наступне.

12 лютого 2008 року між ТОВ „Укрлоудсистем" та ДП „Одеська залізниця" був укладений договір №1/45 (надалі - Договір №1/45), за умовами якого Залізниця (відповідач) здійснює подачу, розставлення на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів з під'їзної колії, що належить Підприємству (позивач), яка примикає через стрілку №140 до ходової колії ВАТ „Ексімнафтопродукт", котра примикає стрілкою №148 до з'єднувальної колії №37, яка у свою чергу примикає стрілкою №79 до колії №12 „Нового парку" станції Одеса-Пересип і обслуговується локомотивом Залізниці.

15 лютого 2010 року між ТОВ „Укрлоудсистем" та ДП „Одеська залізниця" був укладений договір №ОД/11-10-99 (надалі - Договір №ОД/11-10-99), який регулює взаємини сторін, пов'язані з організацією перевезення, планування, накопичення та погодженої подачі на під'їзну колію вагонів зі зрідженим газом, що прямують транзитом з інших країн через станцію Одеса-Пересип.

Згідно до п.2.1.4 Договору №ОД/11-10-99, відповідач зобов'язався за заявкою Замовника (позивач), за додаткову плату, організувати відбір, добірку й першочергову подачу під вивантаження вагонів, що перебувають у межах Одеської залізниці.

Матеріалами справи підтверджено, що за період з січня по червень 2010 року відповідач при наданні позивачу вищезазначених послуг за вказаними договорами нараховував податок на додану вартість на такі послуги.

Дорожніми відомостями (які є складовими накладних відповідно до параграфу 1 статті 7 розділу другого Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) від 01.11.1951 року) підтверджується, що за період з січня по червень 2010 року, зріджений газ, щодо якого відповідач надавав послуги, прямував з Казахстану, Росії транзитом через територію України до третіх країн (Туреччини).

Судом встановлено, що розрахунки за надані відповідачем послуги проводились з особового рахунку позивача у ЄТехПД відповідно до накопичувальних карток, відомостей оплати подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, виписок з особового рахунку та податкових накладних, наданих суду, за період січень-червень 2010 року.

Відповідачем були нараховані позивачу суми податку на додану вартість за надані послуги щодо транзитного вантажу, що підтверджується наявними в матеріалах документами (податковими накладними тощо), виданими відповідачем.

Також, судом встановлено, що 1 листопада 2003 року позивачем було укладено Договір №08/УГ (далі - Договір №08/УГ) з Компанією „Юнайтед Ойл Лімітед" („United Oil Limited") про надання послуг з прийомки зберігання, транспортування та відвантаженню зріджених (скраплених) вуглеводних газів.

Згідно до п.1.1 Договору №08/УГ виконавець (позивач) надає послуги для замовника (Компанія „Юнайтед Ойл Лімітед") комплекс послуг з перевалки, прийомки (зливу) із залізничних вагоно-цистерн, зберіганню, транспортуванню трубопроводами та відвантаженню (наливу) на танкери зріджених (скраплених) вуглеводних газів (включаючи пропан та бутан та їх суміш), які прямують транзитом (чи на експорт) за межі митного кордону України.

При цьому, весь вантаж (зріджені (скраплені) вуглеводні гази), що прямував з Казахстану, Росії транзитом через територію України до третіх країн (Туреччини, Бермудських островів) надходив позивачу для виконання Договору №08/УГ.

Відповідно до п.5.15 ст.5 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній до 01.01.2011 року) звільняються від оподаткування цим податком операції з поставки послуг з перевезення пасажирів, їхнього багажу, вантажів та міжнародних відправлень під митним режимом транзиту територією України згідно з положеннями глави 33 Митного кодексу України.

Статтею 200 Митного кодексу України (глава 33) передбачено, що транзит -це митний режим, відповідно до якого товари і транспортні засоби переміщуються під митним контролем між двома митними органами або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання таких товарів і транспортних засобів на митній території України.

Згідно вимог ст.5 Закону України "Про транзит вантажів" транзитними вантажами є насипні, наливні, навалочні, штучні, тарно-штучні товари, вантажобагаж, що прийняті до перевезення згідно з договором (контрактом). Такі вантажі, а також транспортні засоби транзиту і контейнери вважаються прохідними через територію України у разі, якщо проходження цих вантажів з перевантаженням, складуванням, подрібненням на партії, зміною транспортного засобу транзиту чи без таких операцій є частиною повного маршруту перевезення, що розпочинається і закінчується за межами території України.

Частиною першою ст. 6 Закону України „Про транзит вантажів" встановлено, що транзит вантажів супроводжується товарно-транспортною накладною, складеною мовою міжнародного спілкування. Залежно від обраного виду транспорту такою накладною може бути авіаційна вантажна накладна (Air Waybill), міжнародна автомобільна накладна (CMR), накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (СІМ), накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), коносамент (Bill of Lading). Крім цього, транзит вантажів може супроводжуватися (за наявності) рахунком-фактурою (Invoice) або іншим документом, що вказує вартість товару, пакувальним листком (специфікацією), вантажною відомістю (Cargo Manifest), книжкою МДП (Carnet TIR),книжкою АТА (Carnet ATA). При декларуванні транзитних вантажів відповідно до митного законодавства України до митних органів подається вантажна митна декларація (ВМД) або накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (СІМ), накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), книжка МДП (Carnet TIR),книжка АТА (Carnet ATA), необхідні для здійснення митного контролю.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України „Про транзит вантажів" у разі транзиту вантажів залізничним транспортом до митних органів на дільницях, на які поширюється сфера застосування Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ), подається накладна ЦІМ (СІМ). У разі транзиту вантажів залізничним транспортом на інших дільницях до митних органів подається накладна УМВС (СМГС) або накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), що містить відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

Згідно до параграфу 1 статті 7 розділу ІІ Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) від 01.11.1951 року, договір перевезення оформляється накладною єдиного зразка. Накладна складається з аркушів: 1 - оригінал накладної; 2 - дорожня відомість; 3 - дублікат накладної; 4 - аркуш видачі вантажу; 5 - аркуш повідомлення про прибуття вантажу.

Відповідно до п. 5 Порядку контролю за доставкою в митниці призначення транзитних товарів залізничним транспортом з використанням накладної УМВС (СМГС) або на умовах Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) з використанням накладної ЦІМ (СІМ) та накладної ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), затвердженого наказом Державної митної служби України від 4 серпня 2004р. №566 (далі - Порядок №566) для декларування товарів у митному режимі транзиту використовуються накладна ЦІМ або накладна УМВС, або накладна ЦІМ/УМВС та їх електронні копії, що містять інформацію з окремих граф цих накладних і додаткові відомості, потрібні для здійснення митного контролю й наявні в супровідних документах на товари.

Згідно до п.п. 1, 2 розділу III Порядку №566 при надходженні товарів до митниці призначення протягом установленого строку їх доставки посадова особа цієї митниці після отримання товаросупровідних документів від посадових осіб залізниці: проставляє відбиток штампа „Під митним контролем" на накладній ЦІМ або накладній УМВС, або накладній ЦІМ/УМВС з відмітками митниці відправлення та товаросупровідних документах; перевіряє відповідність відомостей, зазначених у залізничній накладній та товаросупровідних документах, відомостям, зазначеним у електронній копії залізничної накладної, що міститься в ЄАІС Держмитслужби України; з ПЕОМ робить відмітку в ЄАІС Держмитслужби України про надходження товарів у митницю призначення за цією залізничною накладною; приймає рішення про необхідність проведення митного огляду переміщуваних товарів. За відсутності зауважень посадова особа митниці призначення приймає рішення про пропуск товарів через митний кордон України, проставляє на всіх примірниках товаросупровідних документів, накладній ЦІМ або накладній УМВС, або накладній ЦІМ/УМВС відбиток особистої номерної печатки.

З урахуванням викладеного та згідно з наявними в матеріалах справи документами, судом встановлено, що за період з січня по червень 2010 року здійснювався транзит вантажів (зрідженого газу) через митну територію України, який супроводжувався регламентованою ст. 6 Закону України „Про транзит вантажів" документацією, а саме: вантажними відомостями (які є частиною накладної СМГС) з відбитками особистих номерних печаток інспекторів митниці та відбитками штампа „Під митним контролем" щодо транзитного режиму вантажу, копії яких наявні в матеріалах справи.

При цьому, з вищевказаних документів вбачається, що вантажі, які надходили до позивача, є виключно транзитними вантажами, оскільки прибули вони з місць відправлення, розташованих за кордоном України, а саме: в Росії та Казахстані, та прямували транзитом через територію України до інших пунктів призначення - за межі митної території (кордону) України - до Туреччини, у звязку із чим знаходились під митним контролем у транзитному митному режимі, підтвердженням чого є відмітка митного органу, що починається з букви „Т".

Законом України „Про транзит вантажів" передбачено, що транзитні послуги (роботи) - безпосередньо повязана з транзитом вантажів підприємницька діяльність учасників транзиту, що здійснюється в межах договорів (контрактів) перевезення, транспортного експедирування, доручення, агентських угод тощо.

Отже, за змістом вищевикладених положень чинного законодавства України послуги, що безпосередньо повязані з транзитом вантажів та пасажирів, звільняються від ПДВ.

Суд приходить до висновку, що надані ДП „Одеська залізниця" позивачу послуги є такими, що повязані з транзитом вантажів та пасажирів, а тому вони повинні бути звільненими від оподаткування ПДВ.

Таким чином, відповідач при нарахуванні податку на додану вартість на свої послуги для позивача порушив п.5.15 ст. 5 Закону України „Про податок на додану вартість", внаслідок чого були безпідставно списані грошові кошти ТОВ „Укрлоудсистем".

Відповідно до ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч.1 ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, необґрунтоване нарахування відповідачем податку на додану вартість при наданні своїх послуг щодо транзитних вантажів, а також неправомірне (в односторонньому порядку) списання відповідачем грошових коштів з особового рахунку позивача в ЄТехПД призвело до втрати позивачем грошових коштів, тобто до завдання позивачу матеріальних збитків.

Вирішуючи спір, суд вважає за необхідне виконати вказівку, яка викладена у постанові Вищого господарського суду України від 21 лютого 2012 р. по справі № 9/17-2515-2011, а саме вирішити питання щодо застосування позовної давності чи щодо наявності поважних причин для відновлення пропущеного строку позовної давності в разі її незастосування при розгляді даного спору.

Так, зі змісту відзиву на позовну заяву від 15.08.2011 №1025 вбачається, що відповідач заперечує проти позову, вказуючи на необхідність застосування судом 6-місячного строку позовної давності, нібито пропущеного позивачем, оскільки перебіг цього строку закінчився протягом червня-грудня 2010 року. Свої вимоги відповідач, обґрунтовує тим, що відповідно до ст. 136 Статуту залізниць України (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. N 457, Далі -Статут залізниці), позови до залізниці можуть бути подані протягом шестимісячного терміну, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 Статуту залізниці.

Відповідно до п.3 Статуту залізниці дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, ТОВ "Укрлоудсистем" просить суд стягнути з ДП "Одеська залізниця" матеріальні збитки, які були завдані неправомірними діями відповідача, а саме у зв'язку з безпідставними та самовільними списанням з особового рахунку позивача в ЄтехПД грошових коштів, що належали останньому.

Таким чином, вимоги ТОВ "Укрлоудсистем" ґрунтуються не на зобов'язаннях, що випливають із договорів перевезення, укладання яких регламентоване Статутом залізниць, а на позадоговірних зобов'язаннях. У даному спорі розглядаються вимоги за деліктним зобов'язанням, яке виникає з неправомірних дій, якими є правопорушення, тобто протиправне заподіяння шкоди деліктоздатною особою.

Відповідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 4 ст. 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, в тому разі і до вимог про відшкодування збитків (шкоди).

Матеріалами справи підтверджено, що право Позивача було порушене в період із січня по червень 2010 року. Таким чином, суд погоджується з висновками позивача, що строк позовної давності спливає в період із січня по червень 2013 року.

Оскільки ТОВ "Укрлоудсистем" звернулось до Господарського суду Одеської області із зазначеним позовом 24.06.2011 року, тобто в межах строку позовної давності.

Також, на виконання постанови Вищого господарського суду України від 21 лютого 2012 р. по справі № 9/17-2515-2011, суд зауважує, що у відповідності до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України, збитки відшкодовуються саме особою, якої вони завдані. Державне підприємство „Одеська залізниця" виступає зобов'язаною стороною щодо відшкодування збитків, які були завдані внаслідок неправомірних дій Відповідача. За таких обставин, Управління Державного казначейства України в Одеській області не може виступати в спірних правовідносинах, що склались, зобов'язаною стороною, оскільки останнє не завдавало збитків Позивачу.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані докази в сукупності та приймаючи до уваги вищенаведене, суд вважає за необхідне задовольнити позов ТОВ "Укрлоудсистем" у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлоудсистем" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства „Одеська залізниця" (65012, Одеська область, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, ЄДРПОУ 01071315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлоудсистем" (65042, Одеська область, м. Одеса, вул. Отамана Чепиги, 43-А, т/з 26001057002484 у ПАТ КБ "Приватбанк" м. Дніпропетровськ, МФО 305299, код ЄДРПОУ 31339337, ІНН 313393315549) 6 143 661,50 (шість мільйонів сто сорок три тисячі шістсот шістдесят один) грн., як відшкодування завданих збитків, 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. держмита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 05.06.12р.

Суддя Літвінов С.В.