Рішення № 24502643, 29.05.2012, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2012 р. Справа № 5016/3432/2011(1/196)

м. Миколаїв

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотрейд ЛТД"

/54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 20/4/

До відповідача: Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

/54029, м. Миколаїв, вул. Галини Петрової, 2а/

про: стягнення 28 247,38 грн.

Суддя Васильєва Л.І.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача:ОСОБА_1, дов. від 01.09.2011р.Від відповідача:не з'явився Суть спору: позивач звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 28247,38 грн., з яких: 23176,25 грн. -сума основної заборгованості, 1259,00 грн. - 3 % річних, 3812,13 грн. -інфляції.

Відповідач надав відзив, в якому зазначає, що платіжним дорученням від 18.11.2011р. № 1193 суму основного боргу в розмірі 23176,25 грн. він сплатив. Посилається на те, що акт звірки взаєморозрахунків не є належним доказом наявності заборгованості. Просить суд зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Розглянувши надані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача - суд

встановив:

16.10.2008р. сторони уклали договір № 16-8/10/08 на постачання щебневої продукції.

За умовами договору позивач зобов'язався постачати відповідачу товар (щебеневу продукцію) узгодженими партіями, а відповідач прийняти та своєчасно оплатити в асортименті та кількості відповідно поданим заявкам, які погоджені з позивачем.

16.10.2008р. сторони уклали додатковий договір № 1 до договору № 16-8/10/08.

Згідно пункту 2.4 договору, розрахунки за поставлений товар здійснюються на умовах відстрочки платежу на термін 30 календарних днів з дати поставки товару, за умови отримання документів відповідно до п. 3.4 цього договору.

Пунктом 3.4 договору встановлено, що позивач був зобов'язаний до 10 числа наступного після здійснення поставки товару місяця надати відповідачу на товар, що постачається, документи, а відповідач їх прийняти згідно акту прийому-передачі.

Згідно з пунктом 3.5 договору, датою поставки товару вважається дата отримання цього довару покупцем, що підтверджується підписом відповідальної особи покупця у товарній накладній.

На виконання своїх зобов'язань за договором позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 23176,25 грн. , що підтверджується видатковими накладними № НТ-0000136 від 16.11.2009р., № НТ-0000135 від 16.11.2009р., № НТ-0000139 від 20.11.2009р., довіреністю № 38.

16.11.2009р., 20.11.2010р. між сторонами були складені акти прийому-передачі документів № 1, № 2, № 3, згідно яких відповідачу були передані документи, що передбачені п. 3.4 договору.

В порушення умов договору, відповідач за поставлений товар не розрахувався.

Таким чином, станом на день звернення з позовом до суду, заборгованість відповідача за поставлений товар склала 23176,25 грн.

Платіжним дорученням від 18.11.2011р. № 1193 відповідач погасив основний борг в сумі 23176,25 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне в цій частині провадження у справі припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтями 525, 526, 629 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, договір є обов'язковим до виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за невиконання належним чином грошових зобов'язань згідно з вимогами діючого законодавства України у встановлений строк, передбачений договором за розрахунком позивача боржнику цілком обґрунтовано нараховано до стягнення 3% річних в сумі 1259,00 грн.

Разом з тим, судом був здійснений перерахунок інфляційних, згідно якого збитки від інфляції становлять 3499,31 грн. Враховуючи викладене позовні вимоги в частині стягнення інфляційних підлягають задоволенню частково.

За правилами ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як підставу своїх вимог або заперечень.

Посилання відповідача на те, що 3 % річних та витрати на інфляцію є штрафними санкціями судом до уваги не приймається, оскільки відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, виходячи з викладеного та за змістом ст. 625 ЦК України, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, у тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання, а отже не можуть бути зменшені судом у порядку ст. 233 Господарського кодексу України.

Посилання відповідача на те, що акт звірки взаєморозрахунків не є належним доказом наявності заборгованості судом до уваги не приймається, оскільки факт поставки підтверджується первинними документами, а саме видатковими накладними № НТ-0000136 від 16.11.2009р., № НТ-0000135 від 16.11.2009р., № НТ-0000139 від 20.11.2009р., довіреністю № 38. Крім того, відповідачем основний борг був визнаний та сплачений 18.11.2011р. (платіжне доручення № 1193).

Відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду відповідні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов'язаннями.

В спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи діючого законодавства, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних збитків в сумі 3499,31 грн., 3% річних в сумі 1259,00 грн. є обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 23176,25 грн. слід припинити за відсутністю предмету спору. В частині стягнення інфляційних в сумі 312,82 грн. слід відмовити.

Оскільки, відповідач погасив суму основного боргу після подачі позову до суду, державне мито в сумі 282,47 грн. та витрати на ІТЗ в сумі 236,00 грн. слід стягнути з відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" /54029, вул. Г.Петрової, 2-а, м. Миколаїв, код 26174312/ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотрейд ЛТД" /54017, вул. Чкалова, 20/4, м. Миколаїв, код 34889044/ 3 % річних в сумі 1259,00 грн., інфляції в сумі 3499,31 грн., 282,47 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Припинити провадження у справі в частині стягнення з Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" /54029, вул. Г.Петрової, 2-а, м. Миколаїв, код 26174312/ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотрейд ЛТД" /54017, вул. Чкалова, 20/4, м. Миколаїв, код 34889044/ основного боргу в сумі 23176,25 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Л.І. Васильєва

повний текст складено та підписано 05.06.2012р.