Рішення № 24502423, 29.05.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.12 Справа№ 5015/1320/12

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційний консультативний центр «КИЯС», м.Львів

до відповідача : Приватного підприємства «СЕРВІС-ДОРІГ», м.Львів

про : визнання договору недійсним.

Суддя : Кітаєва С.Б.

Секретар :Дубенюк Н.А.

За участю представників :

від позивача : не з»явився

від відповідача : не з»явився

Суть спору : Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційний консультативний центр «КИЯС», м.Львів подано на розгляд до господарського суду Львівської області позовну заяву до відповідача, Приватного підприємства «СЕРВІС-ДОРІГ», м.Львів, про визнання договору недійсним.

В п.2 прохальної частини позовної заяви позивач просить визнати Договір підряду на здійснення робіт по монтажу крана мостового №12/06/2010 від 29.06.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційний консультативний центр «КИЯС»та Приватним підприємством «СЕРВІС ДОРІГ»недійсним.

Ухвалою від 04.04.2012 року порушено провадження у справі і прийнято позовну заяву до розгляду. Судове засідання по розгляду справи призначено на 10.05.2012 року. Вимоги до сторін висвітлені в ухвалі.

Ухвалу про порушення провадження у справі позивач отримав за поштовою адресою (79040 м.Львів, вул..Городоцька ,367А) -10.04.12 р , за юридичною адресою ( 79058, м.Львів, пр.Чорновола,19/1) -12.04.2012 року, що підтверджується наявними у справі повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Відповідачу ухвала про порушення провадження у справі за вказаною позивачем у позовній заяві адресою (79053, м.Львів, вул..Околична,18) не вручена, поштове відправлення повернуто до суду з відміткою відділення зв»язку «за закінченням терміну зберігання».

10.05.2012 року в канцелярії суду зареєстровано подане позивачем клопотання від 07.05.2012 р про відкладення розгляду справи, оскільки ТзОВ «ВККЦ «КИЯС»не може забезпечити явку в судове засідання повноважного представника. (клопотання зареєстровано за вх. №9935/12 від 08.05.12 р ).

В судове засідання 10.05.2012 року сторони явку повноважних представників не забезпечили, витребувані ухвалою про порушення провадження у справі документи до суду не подали, окрім того ( як зазначено вище), поштове відправлення, адресоване відповідачу повернуто поштовим відділенням до суду без вручення адресату.

За таких обставин суд вбачав за доцільне відкласти розгляд справи. Ухвалою від 10.05.2012 року розгляд справи відкладався на 23.05.2012 року. Суд повторно зобов»язав сторони надати документи, відповідно до ухвали від 04.04.2012 року.

В судове засідання 23.05.2012 року явку повноважного представника забезпечив позивач. Однак, документів, які витребовувались згідно ухвал, представник позивача суду не подав. У засіданні представником позивача подано письмове (без номера та без дати ) пояснення по справі.

Відповідач відзиву та документів, які витребовувались , не подав, повторно явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив. За таких обставин, оскільки , зокрема позивачем не подано суду витребуваних документів (у т.ч., договору підряду №12/06/2010 від 29.06.2010 р ), враховуючи передбачені ч.1 ст.69 ГПК України строки розгляду справи, суд вбачав за можливе і необхідне ще раз відкласти розгляд справи. В судовому засіданні доведено до відома представника позивача під розписку про відкладення розгляду справи на 29.05.2012 р на 10 год.00 хв.; в черговий раз зобов»язано надати документи, витребувані ухвалами від 04.04.2012 р про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, у тому числі копію договору підряду від 29.06.2010 року №12/06/2010, який позивач просить визнати недійсним.

Позивач надав відомості про відповідача, які містяться станом на 22.05.2012 року на вебсайті Єдиного державного реєстру, відповідно до Наказу Міністерства юстиції України №2009/5 від 19.08.2011 року, технічним адміністратором якого є Державне підприємство «Інформаційно-ресурсний центр» . Згідно отриманих позивачем відомостей вбачається, що станом на 22.05.2012 року Приватне підприємство «СЕРВІС ДОРІГ» в статусі юридичної особи включено до ЄДРПОУ, ідентифікаційний код юридичної особи-34259967, місцезнаходження юридичної особи за адресою: 79053, Львівська область, місто Львів, Франківський район, вулиця Околична, будинок 18. Саме зазначену адресу вказав позивач, як місцезнаходження відповідача, у позовній заяві.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи». Про це Вищим господарським судом України зазначалось і в інформаційних листах від 02.06.2006 №01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(пункт4), від 14.08.2007 року №01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»( пункт15) , від 18.03.2008 №01-8/164 »Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році»( пункт 23). У першому з названих листів викладено правову позицію , згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв»язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов»язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Із врахуванням конкретних ( наведених вище) обставин даної справи суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлявся судом про судові засідання у даній справі, дату, час і місце їх провадення.

В судове засідання 29.05.2012 року сторони явку повноважних представників не забезпечили, документи від сторін до справи не поступили.

Відповідно до ч.1 ст.69 ГПК України спір підлягає вирішенню господарським судом у строк не більше двох місяців від дати поступлення позовної заяви на розгляд до суду.

Враховуючи , що судом створено сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі , необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, відсутність клопотань, заяв, заперечень на позов з боку відповідача , беручи до уваги закінчення строку розгляду даної справи, суд не вбачає за можливе відкладати розгляд справи в черговий раз, а розглянути спір за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

У позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційний консультативний центр «КИЯС»( позивач) стверджує, що 29.06.2010 року між ним і Приватним підприємством «СЕРВІС ДОРІГ»( відповідачем) був укладений Договір підряду №12/06/2010 на здійснення робіт по монтажу крана мостового ( надалі -Договір №12/06/2010 ). Загальна вартість робіт по Договору №12/06/2010 -15000,00 грн. 29.06.2010 року відповідач виконав монтаж крана мостового про що свідчить Акт виконаних робіт №11 від 29.06.2010 року. Позивач підтверджує, що претензій щодо виконання робіт ТзОВ «ВККЦ «КИЯС»не має. Пояснює, що на виконання Договору №12/06/2010 ТзОВ «КИЯС» 20.08.2010 р було оплачено 15000, 00 грн платіжним дорученням №77 від 20.08.2010 р, що відповідачем було видано Податкову накладну №6290000011 від 29.06.2010 р на загальну суму 15000,00 грн. з ПДВ. Актом ДПІ у Галицькому районі м.Львова №4146/23-209/31144689 від 28.11.2011 р «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «ВККЦ «КИЯС» код ЄДРПОУ 36828601 з питань правильності обчислення і своєчасності сплати податків та обов»язкових платежів до бюджету за період з 01.10.2008 р по 30.09.2011 р « було встановлено, як стверджує позивач, що цей правочин є нікчемним, оскільки ПП «СЕРВІС ДОРІГ» не надано для перевірки ДПІ у Франківському районі м.Львова даних бухгалтерського обліку : головні книги, журнали-ордери та картки рахунків, податкові накладні, реєстри виданих податкових накладних, видаткові накладні тощо. ДПІ у Галицькому районі м.Львова вказує , що ПП «СЕРВІС ДОРІГ»порушено ст.228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету. У поданому 23.05.2012 р поясненні позивач стверджує, що договір підряду на здійснення робіт по монтажу крана мостового №12/06/2010 від 29.06.2010 р , укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційний консультативний центр «КИЯС»та Приватним підприємством «СЕРВІС ДОРІГ»: »не був спрямований на реальне настання правових наслідків».

Як на правову підставу заявлених вимог позивач посилається на ст.203, ст.228 ЦК України.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку повноважного представника в жодне із судових засідань не забезпечив.

Позивач не надав суду договору №12/06/2010 від 29.06.2010 р, який просить визнати недійсним, хоч такий витребовувався судом, що вбачається зі змісту ухвал по справі.

Розглянув матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Позивач просить визнати недійсним Договір підряду на здійснення робіт по монтажу крана мостового №12/06/2010 від 29.06.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційний консультативний центр «КИЯС»та Приватним підприємством «СЕРВІС ДОРІГ».

Відповідно до вимог п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України).

За приписами п.п.1.2 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб,тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з п.1 ст.639 ЦК України , договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст.205 ЦК України , правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 218 ЦК України , визначає, що, якщо правочин , для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання , такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Позивач не надав суду договору підряду від 29.06.2010 р №12/06/2010 р , складеного у формі єдиного документа між ним і відповідачем, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Зі змісту Акту перевірки ДПІ №4146/23-209/31144689 від 28.11.2011 р , на який посилається позивач, зокрема зі змісту акту на стор.№.12 вбачається, що позивач надав ДПІ для перевірки отримані від відповідача у періоді, що перевірявся, наступні накладні , які відображені в картах по рах.№631 у рядку 04.1 Декларації з податку на прибуток за відповідні періоди, а саме : накладну, акт виконаних робіт -від 29.06.2010 р на монтаж крана мостового, загальною вартістю 15000 грн. Зазначено, що суму ПДВ згідно отриманої від ПП «Сервіс доріг»податкової накладної від 29.06.2010 року №6290000011, ТзОВ «ВККЦ «Кияс»включено до податкового кредиту та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних та податковій декларації з ПДВ, що подана в ДПІ у Галицькому районі м.Львова за червень 2010 року в сумі 2500 грн. В Акті також підтверджується, що оплата за товар ( послугу) покупцем проводилась у безготівковій формі, на загальну суму 15000 грн. В Акті перевірки , копія якого долучена позивачем до матеріалів справи , відсутнє посилання перевіряючого органу ( ДПІ) на договір підряду від 29.06.2010 р №12/06/2010 р., а лише на акт виконаних робіт, податкову накладну, стверджується про оплату робіт по монтажу крана.

На підставі наведеного та зважаючи , що позивач не надав суду оформленого у формі єдиного документу договору від 29.06.2010 р за №12/06/2010 на який посилається у позовній заяві в обґрунтування заявлених вимог і який просить визнати недійсним, суд дійшов висновку що такі твердження позивача є недоведеними. Окрім того, як вбачається зі змісту ухвал по справі, впродовж строку визначеного для розгляду даної справи суд витребовував у позивача договір від 29.06.2010 р за №12/06/2010 оскільки (зважаючи на предмет спору) дослідження умов договору, встановлення правової природи цього договору та оцінка доказів , які є у справі в їх сукупності є необхідним для встановлення фактичних обставин по справі, встановлення достовірності та обґрунтованості обставин, на яких грунтутються заявлені позивачем вимоги. Однак, позивач вимог суду не виконав, договору підряду від 29.06.2010 р за №12/06/2010 суду не надав та не повідомив , в силу яких поважних причин проігноровано позивачем вимоги суду.

Відповідно до вимог ст.ст.22,33,34 ГПК України сторони зобов"язані добросовісно користуватись наданими законом процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об"єктивного дослідження всіх обставин справи, належними і допустимими доказами доводити суду обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Однак, враховуючи наведене вище, процесуальну поведінку позивача суд вважає недобросовісною, неповагою до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 червня 2010 року між позивачем і виконавцем підписано Акт №11 про виконання робіт. В Акті сторони підтвердили, що Приватним підприємством «Сервіс доріг» були проведені для замовника ( ТзОВ «ВККЦ «Кияс») роботи ( надані послуги) по монтажу крану мостового вартістю 12500,00 грн, ПДВ 20% - 2500,00 грн. Загальна вартість робіт становить 15000 грн., у т.ч. ПДВ -2500,00 грн. Акт підписаний уповноваженими особами від «замовника«та від «виконавця», затверджений директорами ТзОВ «ВККЦ «Кияс» та ПП «Сервіс доріг», завірений гербовими печатками юридичних осіб. Як підтверджує позивач, претензій щодо виконаних робіт ТзОВ «ВККЦ «Кияс» не має.

20 серпня 2010 р платіжним дорученням №77 ТзОВ «ВККЦ «Кияс»перерахувало ПП «Сервіс доріг»за виконані роботи (надані послуги) по монтажу крану 15 000,00 грн. Позивач кошти прийняв.

Відповідач видав позивачу податкову накладну №6290000011 від 29.06.2010 р на загальну суму 15000,00 грн з ПДВ. Зазначені обставини відображені в Акті перевірки ДПІ №4146/23-209/31144689 від 28.11.2011 р .

Згідно ст.509 ЦК України та ст.193 ГК України зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку в натурі. Зобов»язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до вимог ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актам цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов»язки.

Факт підписання 29.06.2010 року уповноваженими особами сторін акту про виконані роботи (надані послуги) по монтажу крана, перерахування позивачем (замовником) 20.08.2010 р відповідачу ( виконавцю) коштів в сумі 15 000,00 грн за виконані роботи ( надані послуги), видача відповідачем податкової накладної, свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у період з 29.06.2010 р по 20.08.2010 р склалися договірні , господарсько-правові відносини, згідно з якими відповідач виконав для позивача замовлені роботи (надав замовлені послуги), а відповідач прийняв роботи (послуги) та зобов»язався їх оплатити. Сторонами було досягнуто згоди щодо виду робіт (послуг), їх вартості, про що свідчить акт про виконання робіт , підписаний сторонами та завірений печатками юридичних осіб, роботи прийняти позивачем без зауважень та претензій.

Зобов»язання , покладені на відповідача по виконанню робіт ( послуг) по монтажу крану мостового, виконані виконавцем без заперечень та зауважень з боку замовника, що свідчить про той факт що виконання фактично відбулося на умовах, про які домовились сторони, котрі їх влаштували, оскільки замовник та виконавець підписали Акт виконаних робіт, що свідчить про виконання робіт і їх прийняття. Замовник провів розрахунок з виконавцем за роботи (послуги). За таких обставин, згідно ст.218 Цивільного кодексу України, вчинення стороною конклюдентної дії, направленої на визнання правочину, дає підставу для визнання правочину дійсним.

Відповідно до ст.203 Господарського кодексу України встановлено, що прийняття виконання зобов»язання, виконаного належним чином, припиняє відповідне зобов»язання, інакше кажучи, прийняття виконання зобов»язання Замовниками, свідчить про наявність зобов»язання між сторонами та є конклюдентною дією, що своїм вчиненням визнає зобов»язання як таке, що виконане належним чином за дійсним зобов»язанням .

У справі наявні докази здійснення позивачем конклюдентних дій щодо визнання правочину разом з усіма його умовами та результатами виконання.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що сторони досягли згоди за всіма, необхідними , домовленими між ними умовами, уклали усний договір виходячи із загальних засад цивільного законодавства, з дотриманням приписів закону, який є обов»язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Однак, в матеріалах справи відсутні і позивачем не надані докази, які б доводили факт порушення відповідачем прав та законних інтересів позивача. Навпаки, підтверджуючи у позовній заяві факт виконання відповідачем робіт по монтажу крану мостового, оплату цих робіт позивачем , видачу відповідачем податкової накладної, позивач тим самим підтверджує, що претензій до відповідача щодо виконання робіт ТзОВ «ВККЦ «КИЯС»не має.

Як слідує з позовної заяви, єдиною підставою для звернення з позовом до суду про визнання недійсним договору став Акт ДПІ у Галицькому районі м.Львова №4146/23-209/31144689 від 28.11.2011 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «ВККЦ «КИЯС»з питань правильності обчислення і своєчасності сплати податків та обов»язкових платежів до бюджету за період з 01.10.2008 р по 30.09.2011 р», яким було встановлено нікчемність правочину, оскільки відповідач не надав для перевірки ДПІ у Франківському районі м.Львова даних бухгалтерського обліку : головні книги, журнали-ордери та картки рахунків, податкові накладні, реєстри виданих податкових накладних, видаткові накладні тощо. Як стверджує позивач, ДПІ у Галицькому районі м.Львова вказує, що ПП «Сервіс ДОРІГ»порушено ст.228 ЦК України. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційний консультативний центр «КИЯС»твердить про відсутність у договірних стосунках сторін намірів, спрямованих на реальне настання правових наслідків, що є порушенням ст.203 ЦК України.

Щодо посилання позивача на те, що договір є нікчемним, недійсним у зв'язку із тим, що він, начебто, не спрямований на настання реальних наслідків, не спричиняє реального настання правових наслідків та укладений без мети настання реальних наслідків, порушує публічний порядок.

У справі наявні докази здійснення позивачем конклюдентних дій щодо визнання правочину разом з усіма його умовами та результатами виконання.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що сторони досягли згоди за всіма, необхідними , погодженими ними істотними умовами; уклали договір в усній формі виходячи із загальних засад цивільного законодавства, з дотриманням приписів закону, який є обов»язковим для виконання сторонами.

Також, позивачем до матеріалів справи надана податкова накладна від 29.06.10 р за порядковим номером 6290000011 на загальну суму 215000,00 грн., яка виписувалися відповідачем за фактом виконання робіт (надання послуг) по монтажу крану мостового та повністю відповідає змісту Акту №11 про виконання робіт від 29.06.2010 року (за датою складання, за переліком виконаних робіт та за сумою).

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, яким у даному випадку виступає акт про виконання робіт.

Акт про виконання робіт, який підписаний з обох сторін -це первинний бухгалтерський документ, що підтверджують існування факту -здійснення господарської операції.

Частиною 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначений перелік основних реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Такими реквізитами є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши доданий до матеріалів справи акт виконання робіт судом встановлено, що акт має всі обов'язкові реквізити, містять підписи осіб, які передавали і приймали роботи, підписи скраплені печатками підприємств, затверджені керівниками підприємств, у зв'язку з чим Акт №11 від 29.06.2010 р є належним доказом виконання робіт та підтверджує факт здійснення господарської операції.

Тобто за висновками суду, вищевказаний акт складений у відповідності з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», яким обумовлено кількість, найменування, асортимент та ціна робіт (наданих послуг), а також підписами відповідальних осіб ПП «Сервіс доріг»та ТзОВ «ВККЦ «Кияс».

За виконані роботи (надані послуги) Товариством з обмеженою відповідальністю «ВККЦ «Кияс» у серпні 2010 року розрахувалося у сумі 15000,00 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи копією платіжного доручення №77 від 20.08.2010. Про даний факт проведеного розрахунку вказує і ДПІ у акті перевірки.

Крім того, підтвердженням реальності виконаних робіт є податкова накладна, видана позивачу відповідачем, яка є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом згідно норм чинного законодавства. Доказів визнання недійсними податкових повідомлень-рішень по даній операції суду станом на даний час не надано.

Тобто, наведені первинні документи підтверджують фактичний, реальний рух товарних активів .

Таким чином, враховуючи надані до матеріалів справи первинні документи, які є належними та достатніми доказами фактичного здійснення господарської операції, судом встановлено, що зобов'язання позивача та відповідача по виконанню робіт (наданню послуг) з монтажу крана мостового виконані в повному обсязі. Як підтвердив позивач у позовній заяві , претензій до виконаних робіт замовник (ТзОВ «ВККЦ «Кияс») до виконавця (ПП «Сервіс доріг») не має.

Відтак, Товариством з обмеженою відповідальністю «ВККЦ «Кияс»та Приватним підприємством «Сервіс доріг»були вчинені дії, спрямовані на настання відповідних правових наслідків, тому відсутні будь-які правові підстави вважати зазначені вище договірні відносини фіктивним та, як наслідок, визнавати їх недійсними.

Частиною 5 ст. 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків. Сам по собі факт невиконання сторонами умов правочину не робить його фіктивним.

Враховуючи викладене, для визнання правочину фіктивним та, як наслідок, визнання його недійсним, необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину на ненастання правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, а також відсутність будь-яких дій сторін, спрямованих на виконання умов договору.

Відтак, стверджуючи про фіктивність правочину, на позивача покладається обов'язок довести відсутність наміру в учасників правочину щодо створення юридичних наслідків.

Будь-яких доказів, на підтвердження обставин, що правочин між сторонами вчинений без наміру створення правових наслідків ,сторонами не надано та відповідно таких обставин судом не встановлено.

Правочин, який є виконаним, не може бути кваліфікований як фіктивний, бо правові наслідки за виконаним правочином є такими, що настали, а наслідки за фіктивним право чином (чи правочинним укладеним без наміру створити юридичні наслідки) ні в якому разі не можуть настати, бо головна ознака таких правочинів є відсутність спрямованості правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З огляду на викладені обставини та наявні в матеріалах справи первинні документи, обставини справи свідчать про наявність повного виконання зобов»язання сторонами та про факт настання відповідних юридичних наслідків.

З огляду на викладене відсутні будь-які підстави для встановлення факту недійсності та нікчемності договору на підставі ч. 5 ст. 203, ст. 228, ст. 234 Цивільного кодексу України у зв'язку з тим, що він, нібито, не спрямований на настання реальних наслідків та порушує публічний порядок.

У відповідності до приписів ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»визначено перелік право чинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок згідно ст. 228 ЦК України, це правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; право чини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне заволодіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); право чини щодо відчуження викраденого майна; право чини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Проте, усний договір між сторонами про монтаж крана мостового не можливо віднести до будь-якої із цих категорій.

Так, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України повинна враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним і т.п. Однак, таких належних та допустимих доказів суду нге надано.

Суд не приймає до уваги акт ДПІ у Галицькому районі м.Львова №4146/23-209/31144689 від 28.11.2011 р «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «ВККЦ «КИЯС»код ЄДРПОУ 36828601 з питань правильності обчислення і своєчасності сплати податків та обов»язкових платежів до бюджету за період 01.10.2008р по 30.09.2011 р «як доказ нікчемності (недійсності) правочину, оскільки виходячи з принципу свободи договору, передбаченого статтями 3 та 627 ЦК України , лише сторони вправі визначати умови договору та порядок його виконання. Акт перевірки ДПІ не може встановлювати обов»язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу статті 19 ГК України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів.

Закон України «Про державну податкову службу в Україні» не надає податковій інспекції право встановлювати юридичні факти наявності чи відсутності економічного, розумного, систематичного змісту у господарських операціях, чи наявність мети реального настання правових наслідків. Таким чином виходячи з повноважень податкової служби у останньої відсутнє право встановлювати нікчемність, фіктивність чи недійсність правочину та не має будь-якого права підміняти судові органи.

Окрім того, норми Цивільного та Господарського кодексів України відносять питання стосовно визнання правочинів недійсними до виключної компетенції суду, а органи державної податкової інспекції згідно пункту 11 частини 1 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»вправі лише звертатися до суду з позовом про визнання договору недійсним , наразі доказів такого звернення в розпорядження суду не надано.

Подані позивачем до справи документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов»язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій товариством та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Крім того, Актом перевірки підтверджено, що на момент здійснення господарських операцій ПП «Сервіс Доріг» знаходилося в Єдиному державному реєстрі, а також мало свідоцтво про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

Роботи ( послуги), які були предметом договірних відносин між сторонами, не обмежені та не вилучені з цивільного обороту України. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

Викладені в акті перевірки факти стосуються лише сфери податкових зобов'язань суб'єктів господарської діяльності, однак викладені у ньому висновки не тягнуть за собою автоматичних наслідків у вигляді визнання правочину недійсним у судовому порядку.

Позивачем за позовом не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних юридичних наслідків, а наявність порушень податкового законодавства з боку контрагентів не є підставою для визнання недійсними юридично значимих дій, вчинених останнім з таким контрагентом.

Всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем за позовом, будь-яких належних та допустимими доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин до матеріалів справи не надано та матеріалами справи не підтверджено.

Відповідно зі ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог за недоведеністю.

Судові витрати за позовом підлягають віднесенню на позивача .

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1,2, 22, 32, 33, 34,36,43, 49, 75, 82,84 ,85 Господарського процесуального кодексу України суд,

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Повний текст рішення , із врахуванням вихідних днів 02.06.12 р та 03.06.12 р , складено 05.06.12 р

Суддя Кітаєва С.Б.