Рішення № 24501619, 17.05.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" травня 2012 р. Справа № 5/016-12

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, м. Київдо Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг", м. Біла Церквапро стягнення 5621,41 грн.за участю представників:

прокуратури:ОСОБА_1 -дов. від 23.01.2012р. № 240позивача:ОСОБА_2 -дов. від 21.11.2011р. № 303/25-3517відповідача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чиномсуть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (далі - позивач) до Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" (далі -відповідач) про стягнення 5621,41 грн., з яких 3552 грн. заборгованість зі сплати орендних платежів, 247,90 грн. інфляційні втрати, 295,38 грн. 3% річних та 1526,13 грн. пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати орендних платежів.

Присутні в судовому засіданні представники прокурора та позивача повністю підтримали позовні вимоги та просять суд їх задовольнити з мотивів викладених в позовній заяві.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокурора та позивача, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між позивачем та відповідачем було укладено договір від 01.07.2010р. № 140 (далі -договір) відповідно до умов якого, зокрема, позивач передає відповідачу майно, яке знаходиться на балансі, а саме нежитлове приміщення загальною площею 82,0 м?, розташоване за адресою: с. Семиполки, Київської області, в військовому містечку № 1, інвентарний № 123 для розміщення в ньому підприємства по харчуванню військовослужбовців на закритій території військового містечка, а відповідач отримав право використовувати зазначене майно, на умовах, встановлених даним договором (п. 1, 1.1, 2.1.2 договору).

Відповідно до п. 4.3.2 договору за використання майна відповідач на підставі виставлених рахунків, сплачує на розрахунковий рахунок позивача, за домовленістю сторін, плату в розмірі 592 грн. (в т.ч. ПДВ -98,67 грн.) в місяць.

Зобов'язання по сплаті визначені п. 4.3.2 договору відповідач повинен виконати до 5 числа місяця наступного за звітним (п. 5.1 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, та діє на строк шість місяців (п. 10.1 договору).

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв нежитлове приміщення за адресою: с. Семиполки, Київської обл., площею 82,0 м?, військове містечко № 1; інв. № 123, про що свідчить акт приймання-передачі нерухомого військового майна інв. № 123, в/м № 1 від 07.07.2010р., який підписаний в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплений печатками позивача та відповідача, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач в супереч умов договору не виконав належним чином взяті на себе договірні зобов'язання щодо сплати орендних платежів, в зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість зі сплати орендних платежів за період з липня по грудень 2010р. в розмірі 3552 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо сплати орендних платежів за період з липня по грудень 2010 року, в зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість зі сплати орендних платежів в розмірі 3552 грн. Доказів сплати зазначеного боргу зі сплати орендних платежів відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що прокурором правомірно заявлено позов про стягнення 3552 грн. заборгованості зі сплати орендних платежів.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо сплати орендних платежів, прокурор просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати за загальний період прострочення з серпня 2010р. по липень 2011р. включно складають 247,90 грн., 3% річних за загальний період прострочення з 06.08.2010р. по 31.08.2011р. з простроченої суми складають 295,38 грн.

Згідно арифметично вірного розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, здійсненого судом з урахуванням періоду нарахування інфляційних втрат заявленого позивачем та рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97р з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати з простроченої суми боргу за час прострочення в розмірі 247,45 грн., 3% річних з простроченої суми боргу за час прострочення в розмірі 91,83 грн. В решті заявленої до стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних суд відмовляє.

Крім того, прокурор на підставі п. 6.2 договору просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, яка за його розрахунком за період прострочення з 06.08.2010р. по 31.08.2011р. складає 1526,13 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на зазначене, належна до стягнення пеня повинна бути нарахована за шість місяців з простроченого платежу за відповідний період виходячи із подвійної облікової ставки НБУ з дня початку строку прострочення.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом з врахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України та періоду нарахування пені, заявленого прокурором, стягненню підлягає пеня в розмірі 275,88 грн. В решті заявленої до стягнення суми пені суд відмовляє.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3552 грн. заборгованості зі сплати орендних платежів, 247,45 грн. інфляційних втрат, 91,83 грн. 3% річних та 275,88 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача, позаяк спір виник в наслідок його неправильних дій. Доказів проте лажного відповідач суду не надав.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Матросова, 17, ідентифікаційний код 08358735) на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління (м. Київ, ідентифікаційний код 22991617) 3552 (три тисячі п'ятсот п'ятдесят дві) грн. заборгованості, 247 (двісті сорок сім) грн. 45 коп. інфляційних втрат, 91 (дев'яносто одну) грн. 83 коп. 3% річних, 275 (двісті сімдесят п'ять) грн. 88 коп. пені.

3. В решті позову відмовити.

4. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Матросова, 17, ідентифікаційний код 08358735) в доход Державного бюджету України 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.