Рішення № 24501538, 29.05.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/112 29.05.12

За позовом Компанії Е. І. Дюпон де Немур енд Компані (Е.І. du Pont de Nemours and Company)

До Міністерства екології та природних ресурсів України

Треті особи без

самостійних вимог

на стороні відповідача 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "А.П.К. - Сервіс"

2) Суперус Ко., Лтд.

про припинення порушення прав на винахід за патентом України №26336

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_4 (дов. б/н від 16.12.2010р.);

Від відповідача ОСОБА_5 (дов. б/н від 20.01.2012р.)

Від третіх осіб 1) не з'явися

2) не з'явися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Компанія Е. І. Дюпон де Немур енд Компані (Е.І. du Pont de Nemours and Company) (далі по тексту - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (далі по тексту - відповідач) про:

- визнання недійним наказу Міністерства екології та природних ресурсів України в частині положень про внесення гербіцидного препарату "Неоліт, з.п." до "Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні".

- зобов'язання Міністерства екології та природних ресурсів України виключити гербіцидний препарат "Неоліт, з.п." з "Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні".

- зобов'язання Міністерства екології та природних ресурсів України виключити гербіцидний препарат "Неоліт, з.п." з Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні.

- заборону Міністерству екології та природних ресурсів України здійснювати державну реєстрацію, перереєстрацію, видачу дозволів на використання залишків пестицидів і агрохімікатів (крім заявників - компанії "ЕЛ. Дюпон де Немур енд Компані", США, Дюпон Інтернешнл Оперейшнз Сарл., Швейцарія, Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюпон Україна") на основі діючої речовини трифлусульфурон метил на весь час дії в Україні патенту на винахід № 26336 (до 20.03.2014 р.).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2011 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 9/112, розгляд справи призначено на 08.06.2011 року, а також у відповідності до статті 27 ГПК України залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю "А.П.К - Сервіс", оскільки рішення у справі може вплинути на права та обов'язки даної особи щодо сторін у справі як особи, що подала заяву на реєстрацію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2011 року суд призначив у даній справі судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручив атестовану судовому експерту Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Академії правових наук України Дорошенко Олександру Федоровичу, зупинив провадження у справі до надання висновків судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності, призначеної у справі.

Розгляд позовних вимог у справі здійснюється в межах, зазначених в заяві від 07.07.2011р. про зміну предмету позову, прийнятої судом, в порядку ст. 22 ГПК України, у відповідності до якої позивач просить суд:

-визнати недійсними пункт 1 та абзаци 1 та 2 пункту 2 наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 530 від 22.11.2010 р. в частині положень про державну реєстрацію препарату "Неоліт, з.п.", зазначеного в доданому до вказаного наказу переліку, та внесення зазначеного препарату "Неоліт, з.п." до Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів;

- зобов'язати Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (03035, м. Київ, вул. Урицького, 35, ідентифікаційний код: 00013735) виключити препарат "Неоліт, з.п." з Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів;

- зобов'язати Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (03035, м. Київ, вул. Урицького, 35, ідентифікаційний код: 00013735) виключити препарат "Неоліт, з.п." з Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні;

- заборонити Міністерству охорони навколишнього природного середовища України (03035, м. Київ, вул. Урицького, 35, ідентифікаційний код: 00013735) здійснювати державну реєстрацію, перереєстрацію, видачу дозволів на використання залишків препарату "Неоліт, з.п.", а також реєстрацію, перереєстрацію, видачу дозволів на використання залишків інших пестицидів і агрохімікатів на основі діючої речовини трифлусульфурон метил на весь час дії в Україні патенту на винахід № 26336 - до 20.03.2014 р. (крім заявників - компанії Е.І. Дюпон де Немур енд Компані" (Е.І. du Pont de Nemours and Company) (США), або компанії "Дюпон Інтернешнл Оперейшнз Сарл." (DuPont International Operations Sari) (Швейцарія), або Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюпон Україна").

15.02.2012 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва надійшов висновок судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності №775 від 13.02.2012р. разом з матеріалами справи №9/112, в зв'язку з усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2012 року поновлено провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 01.03.2012р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2012 року розгляд справи відкладено на 20.03.2012 року, у зв'язку з неявкою відповідача та третьої особи в судове засідання, необхідністю надання додаткових матеріалів та пояснень по справі, замінено відповідача Міністерство охорони навколишнього природного середовища України на його правонаступника - Міністерство екології та природних ресурсів України в порядку ст. 25 ГПК України, а також в порядку ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Компанію Суперус Ко., Лтд, яка є виробником препарату, реєстрація якого оскаржується.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2012 року розгляд справи відкладено на 10.04.2012 року, у зв'язку з неявкою третіх осіб в судове засідання, невиконанням відповідачем та третіми особами вимог ухвали суду. За клопотанням відповідача продовжено строк вирішення спору у справі на п'ятнадцять днів в порядку ст. 69 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2012 року розгляд справи відкладено на 26.04.2012 року, у зв'язку з неявкою відповідача та третіх осіб в судове засідання, клопотанням позивача про відкладення розгляду справи, необхідністю витребування додаткових доказів по справі, виправлено описку в п. 1 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва №9/112 від 20.03.2012 року в порядку ст. 89 ГПК України.

В судовому засіданні 10.04.2012 року оголошено про перехід до розгляду справи по суті, про що зазначено у протоколі судового засідання.

У відповідності до п. 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції"від 26 грудня 2011 року N 18, початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2012 року розгляд справи відкладено на 17.05.2012 року, у зв'язку з неявкою третьої особи-1 та третьої особи-2 в судове засідання, необхідністю надання представниками сторін додаткових матеріалів та пояснень по справі.

В судове засідання 17.05.2012 року третя особа-1 та третя особа-2 не з'явились, про причини неявки в судове засідання не повідомили.

Представником позивача заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, надано усні пояснення по справі.

Ухвалою суду від 17.05.2012 року розгляд справи відкладено на 29.05.2012 року.

29.05.2012 року позивачем у справі подано заяву, відповідно до якої позивач просить:

- визнати недійсними пункт 1 та абзаци 1 та 2 пункту 2 наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 530 від 22.11.2010 р. в частині положень про державну реєстрацію препарату "Неоліт, з.п.", зазначеного в доданому до вказаного наказу переліку, та внесення зазначеного препарату "Неоліт, з.п." до Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів;

- визнати недійсними 1 та абзаци 1 та 2 пункту 2 наказу Міністерства екології та природних ресурсів України № 424 від 01.11.2011 року в частині положень про державну реєстрацію препарату «Неоліт, з.п.», зазначеного в доданому до вказаного наказу переліку, та внесення зазначеного препарату «Неоліт, з.п.»до Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів;

- зобов'язати Міністерство екології та природних ресурсів України виключити гербіцидний препарат "Неоліт, з.п." з "Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні".

- зобов'язати Міністерство екології та природних ресурсів України виключити гербіцидний препарат "Неоліт, з.п." з Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні.

- заборонити Міністерству екології та природних ресурсів України здійснювати державну реєстрацію, перереєстрацію, видачу дозволів на використання залишків пестицидів і агрохімікатів (крім заявників - компанії "ЕЛ. Дюпон де Немур енд Компані", США, Дюпон Інтернешнл Оперейшнз Сарл., Швейцарія, Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюпон Україна") на основі діючої речовини трифлусульфурон метил на весь час дії в Україні патенту на винахід № 26336 (до 20.03.2014 р.).

Суд розцінює дану заяву як заяву про збільшення розміру позовних вимог, оскільки визнання недійсними наказу № 424 від 01.11.2011 року в частині положень про державну реєстрацію препарату «Неоліт, з.п.»стосується вимоги про визнання недійсним рішення відповідача про проведення державної реєстрації такого препарату Оскільки оскарження таких рішень є по суті оскарженням дій відповідача, які є триваючими, то вимоги про визнання недійсним наказу, аналогічним за змістом первісно оскаржуваному, однак виданому на наступний рік, є по суті збільшенням раніше заявлених позовних вимог.

Згідно положень ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Представником відповідача надано усні пояснення по справі, в яких заперечено проти заявлених позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві, зокрема, відповідач посилається на те, що даний спір є підвідомчим адміністративній юрисдикції, а також на те, що відповідачем не допущено порушення прав позивача у справі, оскільки проведено дії в межах своєї компетенції.

Відповідно до ст. 1 ГПК підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»від 24.10.2011 р. № 10 до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах: а) про оскарження рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), ухвалених суб'єктом владних повноважень, яким останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність; б) про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, врегульованими господарським договором; в) між суб'єктами владних повноважень з приводу їхньої компетенції у сфері управління; г) з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; д) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом. Інші справи за участю господарюючих суб'єктів та суб'єктів владних повноважень не мають ознак справ адміністративної юрисдикції і повинні розглядатися господарськими судами на загальних підставах. До таких справ належать усі справи у спорах про право, що виникають з відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства.

У даній справі спір виник з порушення прав інтелектуальної власності на винахід за патентом України № 26336 у правових відносинах щодо використання запатентованого винаходу, у яких відповідач законодавчо не уповноважений владно керувати поведінкою позивача, а останній не зобов'язаний виконувати вимоги та приписи відповідача. Таким чином, дана справа виникла зі спору про право та пов'язана з використанням у господарському обороті об'єктів інтелектуальної власності, тобто відноситься до приватно-правових спорів.

Відтак, суд прийшов до висновку, що даний спір підвідомчий саме господарському суду та відхилив клопотання відповідача, викладене в запереченнях на позов, про необхідність припинення провадження у справі, в зв'язку з непідвідомчістю даного спору господарському суду.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - компанія Е. І. Дюпон де Немур енд Компані є власником патенту України № 26336 на винахід, об'єктом якого є «Фтороалкоксіамінотриазини». Патент України № 26336 на винахід є чинним з 30.08.1999 р. (дата офіційної публікації відомостей про видачу патенту), а очікувана дата закінчення його дії -20.03.2014 р., що підтверджується випискою з Державного реєстру патентів України № 91/1 від 23.03.2011 р.

Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, розглянувши документи, подані Товариством з обмеженою відповідальністю «А.П.К.-Сервіс»для державної реєстрації гербіцидного препарату «Неоліт, з.п.», видало наказ № 530 від 22.11.2010 р., яким внесло гербіцидний препарат «Неоліт, з.п.»до Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів і затвердило Доповнення до «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні»та, таким чином, внесло гербіцидний препарат «Неоліт, з.п.»до вказаного Переліку. Як вбачається з Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів та Посвідчення серії Б № 02619, препарат «Неоліт, з.п.»було зареєстровано терміном до 31.12.2011 р., (запис у державному реєстрі за № 4932 від 16.12.2010 р.).

01.11.2011 р. Міністерством екології та природних ресурсів України було прийнято наказ № 424, яким препарат «Неоліт, з.п.»зареєстровано терміном до 31.12.2012 р. та внесено до Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів та Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні. Відповідно до Посвідчення серії Б № 02939 запис у державному реєстрі (за № 5736) внесено 15.11.2011 р.

З Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів, посвідчень серії Б № 02619 та серії Б № 02939 про державну реєстрацію препарату «Неоліт, з.п.»вбачається, що діючою речовиною препарату «Неоліт, з.п.»є трифлусульфурон метил, 500 г/кг.

Позивач стверджує, що патентом України № 26336 на винахід «Фтороалкоксіамінотриазини»захищено, зокрема, хімічну речовину «трифлусульфурон метил».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії відповідача з видачі Наказів (№ 530 від 22.11.2010 р., № 424 від 01.11.2011 р.) про державну реєстрацію препарату «Неоліт, з.п.»є введенням в цивільний оборот вказаного препарату, що є порушенням виключних прав інтелектуальної власності позивача на винахід за патентом України № 26336.

Також позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії відповідача із здійснення реєстрації, перереєстрації, а також видачі дозволів на використання залишків будь-яких інших гербіцидних препаратів на основі діючої речовини трифлусульфурон метил (крім осіб, яким позивач видав дозвіл на таку реєстрацію) порушуватимуть права інтелектуальної власності позивача на винахід за патентом України № 26336.

Відповідно до абз. 5 ч. 2 ст. 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»№ 3687-XII від 15.12.1993 р. з наступними змінами та доповненнями (далі -Закон про винаходи), використанням винаходу (корисної моделі) визнається: виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях.

Згідно з абз. 8 ч. 2 ст. 28 Закону про винаходи, продукт визнається виготовленим із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), якщо при цьому використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу (корисної моделі), або ознаку, еквівалентну їй.

Таким чином, для з'ясування обставин справи необхідні спеціальні знання. А саме, встановленню із застосуванням спеціальних знань підлягають наступні обставини:

- чи охороняється патентом України № 26336 на винахід хімічна речовина трифлусульфурон метил;

- чи використана кожна ознака незалежного пункту формули (або ознака еквівалентна їй) винаходу за патентом України № 26336 при виготовленні гербіцидного препарату «Неоліт, з.п.»;

- чи буде використана кожна ознака незалежного пункту формули (або ознака еквівалентна їй) винаходу за патентом України № 26336 при виготовленні будь-якого гербіцидного препарату, який містить у якості діючої речовини трифлусульфурон метил.

Згідно ст. 41 ГПК, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Ухвалою від 07.07.2011 р. призначено судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності для з'ясування наведених обставин.

Судова експертиза проведена Дорошенком О.Ф. -заступником директора Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Академії правових наук України з експертної роботи, який має вищу технічну освіту, вищу освіту в сфері інтелектуальної власності, кваліфікацію судового експерта з питань інтелектуальної власності, у тому числі за спеціальністю 13.3. «Дослідження, пов'язані з винаходами і корисними моделями»(свідоцтво Міністерства юстиції України № НОМЕР_1 про присвоєння кваліфікації судового експерта, дійсне безстроково). Для проведення дослідження в якості консультанта залучено Петренка С.А. -керівника Центру ескортних досліджень НДІ інтелектуальної власності Академії правових наук України, який має вищу технічну освіту, спеціальну вищу освіту в сфері інтелектуальної власності, кваліфікацію судового експерта з питань інтелектуальної власності, у тому числі за спеціальністю 13.3. «Дослідження, пов'язані з винаходами і корисними моделями»(свідоцтво Міністерства юстиції України № НОМЕР_2 про присвоєння кваліфікації судового експерта дійсне до 08.07.2014 p.).

Про кримінальну відповідальність згідно зі ст.ст.384 та 385 Кримінального кодексу України експерта було попереджено. Таким чином, висновок № 775 експертизи об'єктів інтелектуальної власності від 13.02.2012 р. приймається судом в якості належного та допустимого доказу. Відповідно до вказаного Висновку:

- патентом України № 26336 на винахід охороняється хімічна речовина трифлусульфурон метил, яка є діючою речовиною препарату «Неоліт, з.п.»;

- при виготовленні гербіцидного препарату «Неоліт, з.п.»використана кожна ознака незалежного пункту формули винаходу за патентом України № 26336;

- при виготовленні будь-якого гербіцидного препарату, який містить у якості діючої речовини трифлусульфурон метил, буде використана кожна ознака незалежного пункту формули винаходу за патентом України № 26336.

До матеріалів справи позивач також подавВисновок судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності № 582 від 21.12.2009 р. у іншій господарській справі № 12/27, відповідно до якого також встановлено, що патентом України на винахід № 26336 надається прямий абсолютний захист трифлусульфурон метилу.

Належних доказів, які б заперечували вказані вище обставини, відповідачем не надано.

Таким чином, судом встановлено, що введення в цивільний оборот препарату «Неоліт, з.п.»та будь-якого іншого препарату з діючою речовиною трифлусульфурон метил, є використанням кожної ознаки, включеної до незалежного пункту формули винаходу позивача за патентом України № 26336.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про пестициди і агрохімікати»від 02.03.1995 р. № 86-95/ВР (далі -«Закон про пестициди») державна реєстрація пестицидів і агрохімікатів здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на підставі позитивних результатів випробувань та матеріалів досліджень.

Відповідно до ст. 4 Закону про пестициди забороняються ввезення на митну територію України (крім дослідних партій, що використовуються для державних випробувань та наукових досліджень), виробництво (крім виробництва для експорту та виробництва дослідних партій, що використовуються для державних випробувань, науково-технологічних досліджень та випробувань), торгівля, застосування та рекламування пестицидів і агрохімікатів до їх державної реєстрації.

Таким чином, внаслідок державної реєстрації відповідачем пестицидів і агрохімікатів особа отримує право на комерційне використання певного препарату, тобто з моменту державної реєстрації препарат вводиться до цивільного обороту.

Судом враховано що, у постанові Вищого господарського суду від 21.07.2010 р. у справі № 42/415 з аналогічними обставинами встановлено, що препарат може вироблятись, реалізовуватись, застосовуватись та рекламуватись, тобто перебувати у цивільному обороті, тільки з моменту його державної реєстрації у Міністерстві навколишнього природного середовища України. У зазначеній постанові Вищий господарський суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, відповідно до яких видані Міністерством охорони навколишнього природного середовища України Наказ від 22.01.2007 р. № 17 в частині положень про внесення гербіцидного препарату «Карабін, з.п.»до «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні»та дозвіл № 8 від 16.03.2009 р. на використання залишків препарату «Карабін, з.п.»порушують виключні права інтелектуальної власності позивача та приписи ст. 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі», оскільки фактично вводять у цивільний оборот гербіцидний препарат, виготовлений із застосуванням винаходу позивача за патентом України № 26336.

За наведених обставин, судом відхиляються аргументи відповідача, що державна реєстрація препарату «Неоліт, з.п.»не носить комерційної мети, а лише посвідчує його безпеку для навколишнього природного середовища і ніякого відношення до правовідносин у сфері інтелектуальної власності не має.

Аргумент відповідача про те, що наказ Мінприроди, яким «Неоліт, з.п.»внесено до Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів є рішенням міністерства, що засвідчує токсиколого-гігієнічну і екологічну безпечність препарату та можливість його застосування за призначенням на території України, судом відхиляється як такий, що не спростовує наведеного вище, та є безпідставним.

Відповідно до п.п. 22-23 Порядку проведення державних випробувань, державної реєстрації та перереєстрації, видання переліків пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.1996 р. № 295 результати державної санітарно-гігієнічної експертизи препарату затверджуються головним державним санітарним лікарем України, державної екологічної експертизи - заступником Міністра екології та природних ресурсів. Рекомендації щодо реєстрації препарату у зв'язку з його біологічною та господарською ефективністю надаються інститутом - виконавцем державних випробувань та затверджуються його вченою радою. Результати експертизи та реєстраційні документи розглядаються незалежними експертами науково-експертної ради, утвореної при Мінприроди, якими розробляються пропозиції та рекомендації про можливість проведення державної реєстрації препарату. У разі позитивних результатів експертиз, зазначених у пункті 22 цього Порядку, та рекомендацій науково-експертної ради Мінприроди приймає рішення про державну реєстрацію препарату, після чого заявникові видається рахунок на сплату реєстраційного внеску.

Як вбачається з наведених положень, результати санітарно-гігієнічної експертизи та екологічної експертизи затверджуються окремими рішеннями відповідно головного державного санітарного лікаря України та заступника Міністра екології та природних ресурсів України, які є самостійними об'єктами оскарження.

Водночас, реєстрація гербіцидних препаратів здійснюється на підставі окремого рішення про державну реєстрацію препарату, яке приймається відповідачем.

Згідно з ч. 2 ст. 28 Закону про винаходи, дії відповідача з введення в цивільний оборот препарату «Неоліт, з.п.», а так само будь-якого іншого гербіцидного препарату, який містить у якості діючої речовини трифлусульфурон метил, є використанням винаходу позивача за патентом України № 26336.

Приписами ч. 2 ст. 28 Закону про винаходи передбачено, що патент надає його власнику виключне право використовувати винахід (корисну модель) за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів. Згідно з ч. 5 ст. 28 Закону про винаходи, патент надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати винахід (корисну модель) без його дозволу.

Відповідно до приписів ст. 34 Закону про винаходи будь-яке посягання на права власника патенту, передбачені статтею 28 цього Закону, вважається порушенням прав власника патенту, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. На вимогу власника патенту таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику патенту заподіяні збитки.

Відповідно до п. 2 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»від 26.01.2000 р. № 02-5/35 з наступними змінами і доповненнями підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт; обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Таким чином, виданий відповідачем Наказ № 530 від 22.11.2010 р. в частині внесення препарату «Неоліт, з.п.»до Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів та Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні порушує виключні права інтелектуальної власності позивача на винахід за патентом України № 26336.

З урахуванням вищевикладеного, суд вбачає підстави для визнання недійсними пункту 1 та абзаців 1 та 2 пункту 2 наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 530 від 22.11.2010 р. в частині положень про державну реєстрацію препарату «Неоліт, з.п.», зазначеного в доданому до вказаного наказу переліку, та внесення зазначеного препарату «Неоліт, з.п.»до Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів.

Також суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо визнання недійсними пункту 1 та абзаців 1 та 2 пункту 2 наказу Міністерства екології та природних ресурсів України № 424 від 01.11.2011 р. в частині положень про державну реєстрацію препарату «Неоліт, з.п.», зазначеного в доданому до вказаного наказу переліку, та внесення зазначеного препарату «Неоліт, з.п.»до Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів, з огляду на наступне.

Відповідно до Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. № 02-5/35, акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Згідно наказу № 530 від 22.11.2010 р. здійснена державна реєстрація препарату «Неоліт, з.п.»(внесення препарату до Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів). Отже, оскаржуваний акт є юридичною формою рішення відповідача про державну реєстрацію препарату «Неоліт, з.п.».

Судом прийнято до уваги, на дату порушення провадження у даній справі вказане рішення відповідача було оформлене наказом № 530 від 22.11.2010 р., але після порушення провадження у даній справі відповідач прийняв наказ № 424 від 01.11.2011 р., який в частині препарату «Неоліт, з.п.»повторює положення наказу № 530 від 22.11.2010 р. Тобто, суть рішення відповідача не змінилася, а його юридична форма змінилася лише у частині реквізитів індивідуального акту.

При цьому, права позивача порушені введенням вказаного препарату в цивільний оборот, яке є наслідком вказаного рішення відповідача, і можуть бути поновлені лише у разі припинення дії рішення відповідача про державну реєстрацію препарату «Неоліт, з.п.», тобто визнання недійсними як пункту 1 і абзаців 1 та 2 пункту 2 наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 530 від 22.11.2010 р., так і пункту 1 і абзаців 1 та 2 пункту 2 наказу Міністерства екології та природних ресурсів України № 424 від 01.11.2011 р. в частині положень про державну реєстрацію препарату «Неоліт, з.п.».

Відповідно до п. 1. ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод від 04.11.1950 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

З урахуванням того, що провадження у даній справі було порушено 18.05.2011 р.; а розгляд вимог позивача про визнання недійсним наказу № 530 від 22.11.2010 р. без розгляду вимог позивача про визнання недійсним наказу № 424 від 01.11.2011 р. не призведе до поновлення прав позивача, залишення без розгляду позовних вимог щодо наказу № 424 від 01.11.2011 р. порушило би права позивача на розгляд його справи упродовж розумного строку. Крім того, суд бере до уваги, що патент позивача, за захистом прав щодо якого він звернувся до суду, діє до 20.03.2014 р.

З урахуванням заяви позивача, суд вважає необхідним визнати недійсними як пункт 1 та абзаци 1 та 2 пункту 2 наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 530 від 22.11.2010 р., так і пункт 1 та абзаци 1 та 2 пункту 2 наказу Міністерства екології та природних ресурсів України № 424 від 01.11.2011 р. в частині положень про державну реєстрацію препарату «Неоліт, з.п.», та внесення зазначеного препарату «Неоліт, з.п.»до Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів.

Також, позивач просить суд зобов'язати відповідача виключити препарат "Неоліт, з.п." з Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів та з Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні.

Як встановлено вище, оскаржувані накази прийнято з порушенням прав позивача. Відтак, внесення препарату «Неоліт, з.п.»до Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів та Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, було здійснено незаконно.

Отже, позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача виключити препарат «Неоліт, з.п.» з Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів та з Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд заборонити відповідачу здійснювати державну реєстрацію, перереєстрацію, видачу дозволів на використання залишків препарату «Неоліт, з.п.», а також реєстрацію, перереєстрацію, видачу дозволів на використання залишків інших пестицидів і агрохімікатів на основі діючої речовини трифлусульфурон метил на весь час дії в Україні патенту на винахід № 26336 - до 20.03.2014 р. (крім заявників - компанії «Е.І. Дюпон де Немур енд Компані»(Е.І. du Pont de Nemours and Company) (США), або компанії «Дюпон Інтернешнл Оперейшнз Сарл.»(DuPont International Operations Sarl) (Швейцарія), або Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюпон Україна»).

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Поняття «охоронюваний законом інтерес»роз'яснено у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. № 18-рп/2004: охоронюваний законом інтерес у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Позивач зазначає, що його охоронюваний законом інтерес полягає у (1) продажу в Україні гербіцидів на основі трифлусульфурон метилу (включаючи будь-які композиції до яких він може входити), що захищений патентом № 26336, та (2) у недопущенні на ринок, протягом усього часу дії в Україні патенту № 26336, гербіцидних препаратів на основі вказаної речовини, зареєстрованих на ім'я інших заявників, протягом усього строку дії патенту № 26336. Даний інтерес позивача випливає із прав патентовласника, які передбачені Законом України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі».

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою припинити порушення його прав інтелектуальної власності. У відповідь на запит відповідача № 16334/06/10-10 від 19.08.2010 р. стосовно надання інформації для дотримання патентних прав позивача у процесі державної реєстрації пестицидів і агрохімікатів та виконання рішення Господарського суду м. Києва у справі № 42/415, 16.11.2010 р. позивачем було надано відповідачу інформацію стосовно чинних в Україні патентів на винаходи в галузі агрохімії. Окрім того, на підставі рішення Господарського суду м. Києва у господарській справі № 12/27 позивач звертався до відповідача з проханням скасувати державну реєстрацію, зокрема, гербіцидного препарату «Неоліт, з.п.», і виключити вказаний препарат з Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів та Переліку пестицидів і агрохімікатів. Вказане прохання позивача ґрунтувалося на встановленому господарським судом факті незаконного використання винаходу за патентом України № 26336 у діях відповідачів щодо пропонування до продажу, продажу, ввезення на митну територію України та введення в цивільний обіг препарату «Неоліт, з.п.»та хімічної речовини трифлусульфурон метил. Відповідач відмовив у вказаному проханні позивача, що підтверджується листом від 26.11.2010 р. № 4543/09/1-7.

Отже, відповідачу відомо про те, що позивач є власником патенту України на винахід № 26336, яким надається прямий абсолютний захист хімічної речовини трифлусульфурон метил, і що введення в цивільний оборот будь-яких інших гербіцидних препаратів на основі діючої речовини трифлусульфурон метил (крім осіб, яким позивач видав дозвіл на таку реєстрацію) порушуватиме права позивача.

Разом з тим, відповідач продовжує введення в цивільний оборот різних гербіцидних препаратів на основі діючої речовини трифлусульфурон метил в порушення виключних прав позивача як власника патенту № 26336. Такі дії відповідача мають триваючий та повторний характер.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо заборони Міністерству екології та природних ресурсів України здійснювати державну реєстрацію, перереєстрацію, видачу дозволів на використання залишків препарату «Неоліт, з.п.», а також реєстрацію, перереєстрацію, видачу дозволів на використання залишків інших пестицидів і агрохімікатів на основі діючої речовини трифлусульфурон метил на весь час дії в Україні патенту на винахід № 26336 - до 20.03.2014 р. (крім заявників - компанії «Е.І. Дюпон де Немур енд Компані»(Е.І. du Pont de Nemours and Company) (США), або компанії «Дюпон Інтернешнл Оперейшнз Сарл.»(DuPont International Operations Sarl) (Швейцарія), або Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюпон Україна») є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а судові витрати покладаються на відповідача у справі та підлягають стягненню до Державного бюджету України, оскільки позивач звільнений від сплати державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у спорах, що виникають з порушення права інтелектуальної власності. При цьому, суд зазначає, що ним не може бути вирішено питання щодо розподілу витрат по оплаті судової експертизи через не подання сторонами доказів проведення її оплати та розміру, здійсненої оплати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 43,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними пункт 1 та абзаци 1 та 2 пункту 2 наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 530 від 22.11.2010 р. в частині положень про державну реєстрацію препарату "Неоліт, з.п.", зазначеного в доданому до вказаного наказу переліку, та внесення зазначеного препарату "Неоліт, з.п." до Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів.

3. Визнати недійсними пункт 1 та абзаци 1 та 2 пункту 2 наказу Міністерства екології та природних ресурсів України № 424 від 01.11.2011 р. в частині положень про державну реєстрацію препарату "Неоліт, з.п.", зазначеного в доданому до вказаного наказу переліку, та внесення зазначеного препарату "Неоліт, з.п." до Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів.

4. Зобов'язати Міністерство екології та природних ресурсів України (03035, м. Київ, вул. Урицького, 35, ідентифікаційний код: 37552996) виключити препарат "Неоліт, з.п." з Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів.

5. Зобов'язати Міністерство екології та природних ресурсів України (03035, м. Київ, вул. Урицького, 35, ідентифікаційний код: 37552996) виключити препарат "Неоліт, з.п." з Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні.

6. Заборонити Міністерству екології та природних ресурсів України (03035, м. Київ, вул. Урицького, 35, ідентифікаційний код: 37552996) здійснювати державну реєстрацію, перереєстрацію, видачу дозволів на використання залишків препарату "Неоліт, з.п.", а також реєстрацію, перереєстрацію, видачу дозволів на використання залишків інших пестицидів і агрохімікатів на основі діючої речовини «трифлусульфурон метил»на весь час дії в Україні патенту на винахід № 26336 - до 20.03.2014 р. (крім заявників - компанії Е.І. Дюпон де Немур енд Компані" (Е.І. du Pont de Nemours and Company) (США), або компанії "Дюпон Інтернешнл Оперейшнз Сарл." (DuPont International Operations Sarl) (Швейцарія), або Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюпон Україна").

7. Стягнути з Міністерства екології та природних ресурсів України (03035, м. Київ, вул. Урицького, 35, ідентифікаційний код: 37552996) до Державного бюджету України 85 (вісімдесят п'ять) грн.. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

8. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

9. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Г.П. Бондаренко

Повний текст рішення підписано 07.06.2012 року