Рішення № 24501525, 31.05.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-9/2639-2012 31.05.12

За позовом Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі

Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу

Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Територіальне

Міжгосподарське об'єднання "Ліко - Холдінг"

про стягнення 2 500 340,00 грн.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Бондаренко Г.П.

Суддя Котков О.В.

Суддя Шаптала Є.Ю.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 (дов. №049-05/1872-12 від 30.03.2012р.)

Від відповідача ОСОБА_2 (дов. №921 від 16.11.2011р.)

Від прокуратури ОСОБА_3 (посв. №24 від 23.01.2012р.)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 31.05.2012 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора м. Києва (далі по тексту - прокурор, прокуратура) звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою в інтересах держави в особі Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі по тексту - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Територіальне Міжгосподарське об'єднання "Ліко - Холдінг" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМО "Ліко-Холдинг" на користь позивача 2500340,00 грн., з яких 2330360,00 грн. основного боргу з урахуванням інфляційної складової по сплаті пайового внеску по договору № 143 від 28.07.2009 року та 169980,00 грн. пені за неналежне виконання грошових зобов'язань. У позовній заяві прокуратура також просила суд з метою забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти на рахунках відповідача в межах заявленої суми в порядку ст. ст. 66, 67 ГПК України.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов Договору пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва №143 від 28.07.2009р. щодо своєчасної оплати пайового внеску.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №5011-9/2639-2012, розгляд справи призначено на 05.04.2012 року, розгляд заяви про вжиття заходів до забезпечення позову відкладено для вирішення в судовому засіданні.

Ухвалою від 05.04.2012 року відмовлено у задоволенні заяви Заступника прокурора м. Києва про вжиття заходів до забезпечення позову через недоведеність обставин, що є підставою для вжиття таких заходів та з інших підстав, вказаних в ухвалі. В порядку ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 05.04.2012 року оголошено перерву до 24.04.2012 року, в судовому засіданні 24.04.2012 року оголошувалась перерва до 03.05.2012 року, про що представників сторін повідомлено під розписку.

В судовому засіданні 03.05.2012 року суд прийшов до висновку про необхідність призначення у справі колегіального складу суду, в зв'язку з чим 04.05.2012 року суддя Бондаренко Г.П. звернулася до Голови Господарського суду міста Києва з відповідною заявою про визначення складу колегії для розгляду справи №5011-9/2639-2012.

Розпорядженням від 07.05.2012 року Голови Господарського суду міста Києва було призначено розгляд справи №5011-9/2639-2012 колегіально у складі: головуючий суддя - Бондаренко Г.П.; суддя Котков О.В.; суддя Шаптала Є.Ю. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2012 року справу прийнято до провадження колегії суддів та призначено до розгляду на 24.05.2012р.

В судовому засіданні 24.04.2012 року оголошувалась перерва до 31.05.2012 року в порядку ст. 77 ГПК України, про що представників сторін повідомлено під розписку.

В судовому засіданні 31.05.2012 року представником прокуратури та позивача надано усні пояснення по справі, підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

Представником відповідача надано усні пояснення, заперечено проти задоволенням позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

28.07.2009 між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), (далі по тексту -Позивач; Головне управління економіки та інвестицій за Договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Територіальне міжгосподарське об'єднання "Ліко-Холдінг" (далі по тексту -Відповідач; Забудовник за Договором) укладено договір пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва № 143 (далі по тексту - Договір).

У відповідності до умов Договору (п. 1.1.), предметом цього договору якого є сплата Забудовником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (надалі -пайовий внесок), у зв'язку з будівництвом житлового будинку №5 (загальна площа квартир -29852,00 кв. м.) з вбудованими нежитловими приміщеннями загальною площею 2519,20 кв. м. (в тому числі: торговельні -588,60 кв. м., офісні -1327, 50 кв.м., медичні 132, 60 кв. м., фізкультурно-оздоровчі -264, 60 кв. м., ощадбанку, зв'язку -205, 90 кв. м. ) з підземним паркінгом загальною площею 3794,00 кв. м. в складі проекту забудови 3 мкрн. по вул. Вільямса, 7 і вул. Ломоносова, 42-50 у Голосіївському районі м. Києва (І пусковий комплекс).

Розмір пайового внеску, згідно з розрахунком 1, 2, 3, 4, 5, 6 та 7 від 10.07.2009 становить 1953,79 тис. грн. Дані розрахунки є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2. Договору).

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що Забудовник зобов'язаний перерахувати пайовий внесок у сумі 1953790 грн. (без ПДВ) на умовах, визначених у цьому договорі.

У відповідності до п. 2.2. Договору, Головне управління економіки та інвестицій за умови належного виконання Забудовником своїх обов'язків, що випливають з цього Договору, та дотримання під час розробки проектно-кошторисної документації та виконання будівельних робіт вимог чинного законодавства, зобов'язане в порядку, визначеному цим Договором, видати Забудовнику довідку про виконання вимог пайової участі.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що Забудовник сплачує пайовий внесок у сумі, вказаній у п. 2.1. цього Договору, у строк до 28 жовтня 2010 року включно на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету.

24.12.2010 року між Позивачем та Відповідачем укладено Додаткову угоду №1 до Договору, у відповідності до п. 1 якої встановлено, що станом на 22.10.2010р. заборгованість по сплаті пайової участі згідно договору від 28.07.2009р. №143 відсутня. Пунктом 2 Додаткової угоди №1 п. 3.1. Договору "Порядок виконання договору" викладено в наступній редакції: "3.1 Забудовник сплачує пайовий внесок у сумі, вказаній в п. 2.1. цього Договору, у строк до 28 жовтня 2011р. включно на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету". Згідно п. 3 Додаткової угоди №1, інші умови договору залишено без змін.

У відповідності до п. 3.8. Договору, сума платежу на момент здійснення оплати коригується на індекс інфляції з моменту виникнення зобов'язання і до моменту його фактичного виконання.

Як зазначається у позовні заяві, в ході проведення прокуратурою перевірки встановлено, що об'єкт будівництво якого здійснювалось Відповідачем, введено в експлуатацію 06.07.2011р., що підтверджується сертифікатом відповідності серії КВ №16411013208, виданим 06.07.2011р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві (належним чином засвідчену копію зазначеного сертифікату додано до позовної заяви).

Згідно Довідки про надходження коштів за період з 01.01.2009 - 20.01.2012 , складеної Позивачем, від Відповідача за Договором №143 від 28.07.2009 на рахунок Позивача грошові кошти не надходили.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про прокуратуру" на органи прокуратури покладено функції представництва інтересів держави в суді. Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді у разі порушення або загрози порушень державних інтересів. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах.

На підставі зазначених положень, заступник прокурора міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Територіальне Міжгосподарське об'єднання "Ліко - Холдінг" на користь позивача 2500340,00 грн., з яких 2330360,00 грн. основного боргу з урахуванням інфляційної складової по сплаті пайового внеску по договору № 143 від 28.07.2009 року та 169980,00 грн. пені за неналежне виконання грошових зобов'язань.

У наданих усних та письмових поясненнях Позивачем підтримано подану прокуратурою позовну заяву, просить суд її задовольнити.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та усних поясненнях наданих в судовому засіданні заперечує проти задоволення позовних вимог, з посиланням на те, що Відповідач 09.06.2010р. звернувся до Позивача з заявою №310 про відстрочення платежів за Договором до 01.01.2012р., яку було частково задоволено та укладено Додаткову угоду №1 від 24.12.2010р. та відстрочено пайові платежі до 28.10.2011р.

Відповідач звернувся до Позивача з заявою №665 від 17.11.2010 року, яка зареєстрована Позивача за вх. №6556 від 19.10.2010р. про відстрочення сплати пайових внесків за Договором №143 від 28.07.2009р. до 01.01.2013р.

Також, Відповідач звернувся до Позивача з заявою №693 від 15.09.2011р., в якому проінформував про використання Відповідачем права на відстрочення сплати пайового внеску за Договором №143 від 28.07.2009р., терміном відстрочення по сплаті пайового внеску до 25.12.2012р.

Відповідач також посилається на зміни, внесені до ст. 3 Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", якими передбачено, що до 01.01.2013 суб'єкти господарської діяльності, що здійснюють будівництво (забудовники), мають право на відстрочення сплати пайових внесків на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури населених пунктів та внесків до цільових фондів місцевих бюджетів, а підставою для відстрочення таких платежів та відрахувань є письмова заява суб'єкта господарської діяльності, що здійснює житлове будівництво, до органів, які здійснюють облік та адміністрування відповідних платежів та відрахувань.

Таким чином, за твердженням відповідача, подані ним заяви та вказані норми закону є підставою для відстрочки сплати пайового внеску до 01.01.2012 року, а отже строк виконання зобов'язань відповідача, на його думку, не настав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно пункту 5 статті 22 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" у зв'язку зі здійсненням містом Києвом функцій столиці України, Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право залучати кошти інвесторів (забудовників) в порядку пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста за нормативами, затвердженими Київською міською радою, з метою поліпшення фінансового забезпечення комплексної забудови міста.

Рішенням Київської міської ради від 27.02.2003 № 271/431 "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва" (в редакції, чинній станом на момент укладання договору), затверджені нормативи для визначення розмірів пайової участі (внесків) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної, інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва та порядок залучення і використання пайових коштів (далі по тексту -Нормативи).

Згідно розділу 1 вказаних нормативів Нормативів, пайова участь (внесок) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста являє собою одноразовий внесок, який інвестор має сплатити до бюджету міста Києва без урахування ПДВ, що діє на дату сплати.

Пайовий одноразовий внесок включає в себе наступні складові: відшкодування витрат бюджету м. Києва на розширене відтворення його ресурсів; плати інвестора за право реалізувати свій проект будівництва (реконструкції) на території столиці. Пайовий внесок сплачується забудовником на підставі відповідного договору (п. 4.6 Рішення).

Як встановлено судом вище, на виконання вказаних норм законодавства, між позивачем та відповідачем було укладено договір пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва № 143, який є підставою для виникнення між сторонами визначених договором прав та обов'язків.

В силу положень ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що Відповідач, в порушення умов Договору №143 від 28.07.2009, з урахуванням Додаткової угоди №1 від 24.12.2010р. свої зобов'язання по сплаті пайового внеску до міського бюджету в обумовлений Договором строк не виконав, в строки та в обсягах, які встановлені укладеним між сторонами договором, пайового внеску до міського бюджету не вніс, в результаті чого виникла заборгованість 1953790,00 грн., яка за розрахунками Позивача з урахуванням індексу інфляції становить 2330360 грн. 00 коп.

Станом на момент розгляду справи, Відповідачем не надано доказів на підтвердження сплати пайового внеску у строк та у розмірах, визначених Договором, з урахуванням індексу інфляції передбаченого п. 3.8. Договору.

Отже, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу (частини несплаченого пайового внеску) з урахуванням індексу інфляції є документально підтвердженою та обґрунтованою, доведеною позивачем та належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у розмірі 2330360 грн. 00 коп. згідно розрахунку Позивача наявного в матеріалах справи.

Щодо заперечень Відповідача в частині відстрочення платежу за Договором до 25.12.2012 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" від 25.12.2008 № 800-УІ Законом України від 09.09.2010 № 2504-УІ із змінами, передбачено, що суб'єкти господарської діяльності, що здійснюють будівництво (забудовники), мають право на відстрочення сплати пайових внесків на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури населених пунктів та внесків до цільових фондів місцевих бюджетів.

Підставою для відстрочення таких платежів та відрахувань є письмова заява суб'єкта господарської діяльності, що здійснює житлове будівництво, до органів, які здійснюють облік та адміністрування відповідних платежів та відрахувань.

Заява має містити інформацію про суму та термін відстрочення сплати відповідних платежів та відрахувань. Термін відстрочення не може перевищувати термін дії цієї статті.

Заява подається не пізніше терміну, встановленого для подання звітності за такими платежами та відрахуваннями, а якщо термін платежу встановлено раніше подання звітності, - не пізніше настання терміну такого платежу.

Органи, що здійснюють облік та адміністрування, ведуть окремий облік відстрочених платежів та відрахувань наростаючим підсумком.

За загальним правилом, зміна умов договору допускається тільки за згодою сторін, що встановлено ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні положення містяться у статті 188 Господарського кодексу України, згідно з якою зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

У відповідності до ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчинюється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що Договір може бути змінено за згодою сторін, шляхом укладення відповідної додаткової угоди.

Зазначена вище процедура внесення змін до договору була дотримана сторонами при укладенні Додаткової угоди №1 від 24.12.2010р., якою внесено зміни до п. 3.1. Договору (строк сплати пайового внеску визначено до 28.10.2011р.).

Доказів на підтвердження внесення змін до п. 3.1. Договору сторонами в подальшому, у передбаченому Договором та закон порядку, Відповідачем суду не надано.

Отже, зазначені заперечення Відповідача щодо його права на відстрочення сплати пайового внеску на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва за договором №143 від 28.07.2009 до 25.12.2012р. судом відхиляються.

Також, у позовній заяві Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з Відповідача пені у розмірі 169980, 00 грн. на підставі п. 4.1. Договору.

Згідно з п. 4.1. Договору, у випадку порушення строків сплати пайового внеску та/або щомісячних платежів пайового внеску Забудовник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від заборгованості пайового внеску, зазначеного у п. 2.1. цього договору за кожен день прострочення. Пеня, що передбачена даним пунктом договору, нараховується протягом усього строку прострочення без будь-яких обмежень строків нарахування.

Враховуючи, що домовленість позивача та відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати сформульована безпосередньо у п. 4.1. договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 09.02.2012 по справі №39/121).

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача пені підлягають задоволенню повністю на суму 169980,00 грн.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене позовні вимоги Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Територіальне міжгосподарче об'єднання "Ліко-Холдінг" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 88; код ЄДРПОУ 16307284; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; код ЄДРПОУ 04633423) 2 330 360 (два мільйони триста тридцять тисяч триста шістдесят) грн. 00 коп. основної заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 169980 (сто шістдесят дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят) грн. 00 коп. пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Територіальне міжгосподарче об'єднання "Ліко-Холдінг" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 88; код ЄДРПОУ 16307284; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) в дохід Державного бюджету України 50006 (п'ятдесят тисяч шість) грн. 80 коп. судового збору.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя Г.П. Бондаренко

Суддя О.В. Котков

Суддя Є.Ю. Шаптала

Рішення підписано 06.06.2012 року