Рішення № 24500991, 22.03.2012, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 709/1127/2011

Провадження по справі 2/709/106/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.03.2012 року Рахівський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючої - судді Марусяк М.О.

при секретарі - Беднар О.О.

з участю: відповідача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів цивільну справу за позовом ПАТ "Приват Банк" до ОСОБА_1, про звернення стягнення

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариства комерційний банк «Приват Банк»в особі представника Янсон Євгена Валерійовича звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення.

Позов мотивовано тим, що відповідно до укладеного договору № MKRWGA00000170 від 17.07.2006 року ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 16.07.2010 року. Згідно умов зазначеного договору погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати. Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж), для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати. У порушення зазначених норм закону та умов договору Відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, що призвело до збитків позивача, які мають вираз у залученні позивачем вільних коштів до страхового резерву, створенного в забезпечення простроченої заборгованості позичальника та нести витрати по сплаті податків та інших обов`язкових платежів в цих коштів. У зв`язку з зазначеними порушеннями за кредитним договором відповідачка станом на 23.09.2011 року має заборгованість -292105,95 грн., яка складається з наступного: 69003, 08 грн. -заборгованість за кредитом; 118734, 62 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 5204, 21 грн. -заборгованість по комісії за користування кредитом; 99164, 04 грн. -пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1 17.07.2006 року уклали договір іпотеки №MKRWGA00000170. Згідно з договором іпотеки Відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок зщагальною площею 61,59 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить відповідачці на праві власності на підставі Договору дарування. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 75 000 гривень. У відповідності до ст. 6 Закону України «Про іпотеку», іпотека за уим договором поширюється на земельну ділянку, на якій розташований предмет іпотеки і яка належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі документу зазначеного у договорі іпотеки. Земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задоволити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір іпотеки, укладений між відповідачем та позивачем, передбачає право іпотекодавця на реєстрацію у предметі іпотеки інших осіб лише при умові отримання від іпотекодержателя письмової згоди на такії дії. Враховуючи той факт, що іпотекодержатель не надав своєї згоди на відповідну реєстрацію осіб за адресою предмету іпотеки, позивач вважає, що реєстрація осіб у предметі іпотеки є порушенням умов цивільно-правового договору та статті 629 ЦК України і зняття таких осіб з реєстраційного обліку є захистом прав іпотекодержателя та повинне відбуватись на підставі рішення суду.

Згідно з ч.2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку», одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення, а також згідно з ч.1 ст. 40 ЗУ «Про іпотеку»та ст. 109 ЖК України звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців.

Тому, позивач в своєму позові просить суд винести рішення, яким в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №MKRWGA00000170 від 17.07.2006 року , в розмірі 292105,95 грн., звернути стягнення на будинок загальною площею 61,59 кв.м. та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки №MKRWGA00000170 від 17.07.2006 року), публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приват Банк»з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приват банк»всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Представник ПАТ КБ «Приват Банк»в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просить дану справу розглянути у їх відсутності, на задоволенні позову наполягає, у випадку неявки відповідача не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та показали суду, що вважають вказаний позов безпідставним через наступне. Позовні вимоги позивача не відповідають нормам чинного законодавства, оскільки позивач просить суд продати предмет іпотеки з дозволу відповідача в порушення ЗУ «Про іпотеку», також просить звернути стягнення на земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок, що являється предметом іпотеки, при цьому не визначаючи початкову ціну реалізації предмету іпотеки. Позивачами закладено позовну вимогу про виселення всіх мешканців, які проживають у будинку, що є предметом іпотеки, а у матеріалах справи міститься повідомлення про звільнення приміщення будинку тільки ОСОБА_1. Також, в матеріалах справи відсутні докази про те, що відповідачка отримала таке повідомлення. Одночасно звертають увагу суду, що членами сім`ї відповідачки як позикодавця, є неповнолітні діти, однак суду не подано відомостей про те, чи надавалася згода органу опіки та піклування на отримання кредиту. На даний час, по мірі можливості, ОСОБА_1 здійснює погашення кредиту. Також, з розрахунку заборгованості вбачається, що пеня за несвоєчасне сплачення кредиту нараховувалася з 2006 року, тобто від початку укладення кредитного договору нараховано 90 000, а позовна давність для вимоги про стягнення пені один рік. Тому, просять в задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Заслухавши пояснення відповідачки та її представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень частини 1 статті 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернути до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом України (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до укладеного договору № MKRWGA00000170 від 17.07.2006 року ОСОБА_1, отримала кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу на строк з 17.07.2006 року по 16.07.2010 року включно, у вигляді невстановлюваної кредитної лінії у розмірі 72579 гривень, з відсотковою ставкою 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 16.07.2010 року. Згідно умов зазначеного договору погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати. Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж), для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати. Дійсно, відповідачка у порушення зазначених норм закону та умов договору зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала. У зв`язку з зазначеними порушеннями за кредитним договором відповідачка станом на 23.09.2011 року має заборгованість -292105,95 грн., яка складається з наступного: 69003, 08 грн. -заборгованість за кредитом; 118734, 62 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 5204, 21 грн. -заборгованість по комісії за користування кредитом; 99164, 04 грн. -пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ПАТ КБ «Приват Банк»та ОСОБА_1 17.07.2006 року уклали договір іпотеки №MKRWGA00000170. Згідно з договором іпотеки Відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок зщагальною площею 61,59 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить відповідачці на праві власності на підставі Договору дарування. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 75 000 гривень. Також, позивач посилається на те, що відповідності до ст. 6 Закону України «Про іпотеку», іпотека за цим договором поширюється на земельну ділянку, на якій розташований предмет іпотеки і яка належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі документу зазначеного у договорі іпотеки. Земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Дійсно, відповідно до ст. 7 Закону України «Про іпотеку»за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задоволити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі, включаючи сплату процентів, неустойки, що було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду відповідно до ч.3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», дане положення також передбачене ст. 590 ч.1 ЦК України. Суд може надати іпотекодержателю право продати предмет іпотеки третій особі -покупцеві шляхом укладення договору купівлі-продажу, відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до п.5.1 Договору іпотеки укладеного між сторонами та ст. 35 Закону України «Про іпотеку»у випадку порушення кредитного договору позичальником або договору іпотеки іпотекодавцем іпотекодержатель направляє іпотекодавцю і позичальнику письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом 30-денного строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі почати стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов договору.

Звертаючись до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки за кредитним договоромпозивач не дотримався вимог ст.ст.33,35 Закону України "Про іпотеку", згідно з якими у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та/або боржнику письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк. У такому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до вказаного Закону. Недотримання зазначених правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання.

В матеріалах справи міститься попередження, надіслане відповідачці -ОСОБА_1, про звернення стягнення на предмет іпотеки, однак показами відповідачки ОСОБА_1 отримання такого повідомлення спростовується, а в матеріалах справи не має об`єктивних, безсумнівних доказів того, що відповідачці було вручено вимогу ПАТ «Приват Банку»про дострокове повернення кредиту та сплату заборгованості за кредитним договором. Поряд з цим, суд не бере до уваги, реєстр відправлення відповідачці кореспонденції, оскільки документальних відомостей про вручення та отримання згаданого повідомлення не має.

Таким чином, суд вважає, що позивачем порушено порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, який передбачено статтями 12 та 35 Закону України «Про іпотеку». Недотримання іпотекодержателем процедури звернення стягнення на предмет іпотеки є однією з підстав для відмови в позові.

Відповідно до вимог статті 39 Закону водночас з вирішенням питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд зобов'язаний в рішенні зазначити: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Отже, таким вимогам має відповідати і позов іпотекодавця.

Але позовна заява ПАТ КБ «Приватбанку», в тому числі і заявлені вимоги, правилам статті 39 зазначеного вище Закону також не відповідають.

Так, однією з позовних вимог позивача, являється виселення відповідача та інших осіб, які зареєстровані та проживають в житловому будинку (предметі іпотеки).

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_1, проживає з чоловіком ОСОБА_4, сином та сім`єю дочки. В будинку фактично проживає всього 8 чоловік. Сім`я проживає за рахунок тимчасових заробітків. Чоловік виїжджає на сезонні роботи. Гр.. ОСОБА_1 часто хворіє, працює по найму. За дворогосподарством рахується 0,07 га. земельної ділянки. Сім`я слабо забезпечена.

Як вбачається з довідки виданої виконавчим комітетом Великобичківської селищної ради, до складу сім`ї ОСОБА_1, входять неповнолітні: ОСОБА_5 -ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6 -ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7 -ІНФОРМАЦІЯ_3, та проживають разом з відповідачкою, в житловому будинку що знаходиться в АДРЕСА_1, який являється предметом іпотеки.

Відповідно до ст.18 ЗУ "Про охорону дитинства", держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Відповідно до ст. 177 Сімейного Кодексу України, статті 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей", статті 203 ЦК України, пункту 67 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою КМУ від 24 вересня 2008 року № 866, відповідно до ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Згідно ст. 64 ЖК, діти відносяться до членів сім`ї наймача житлового приміщення.

Позивачем не надано суду жодних доказів про те, що ними було отримано дозвіл органу опіки та піклування на укладення іпотечного договору з відповідачкою, яким можуть порушитися права її малолітніх дітей, та висновок про можливість відчуження житлового будинку іншим особам та виселення.

Положення ст.ст. 57-60 ЦПК України передбачають, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків кспертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачем не дотримані вимоги Закону України "Про іпотеку" та відповідно відсутні підстави для задоволення пред'явленої до відповідача вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Аналізуючи вище наведене, беручи до уваги як докази здобуті в ході судового розгляду так і надані матеріали справи, що дають суду правові підстави, вважати заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та недоведеними, щодо порушення та невиконання відповідачем умов договорів. При цьому наявні порушення умов кредитного договору та іпотечного договору самим позивачем, що в свою чергу позбавляє суд можливості об"єктивно вирішити справу, самі позивачі та їх представники в судові засідання не з"являлися, в ході судового розгляду не спростували розбіжностей, що мають місце у матеріалах справи, тому суд приходить до висновку, що заявлені вимоги є недоведеними, в їх задоволенні слід відмовити в цілому.

В силу вимог ст. 88 ЦПК України судові витрати залишити за позивачем.

У відповідності до ч.6 ст. 154 ЦПК України слід скасувати заходи забезпечення позову накладені Ухвалою Рахівського районного суду від 28 жовтня 2011 року.

Керуючись ст.ст. 3, 5, 6, 10, 11, 58, 60, 88, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Публічного Акціонерного Товариства Комерційного Банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову вжиті Ухвалою Рахівського районного суду від 28 жовтня 2011 року.

Рішення може бути оскаржено у судову палату з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області через Рахівський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Марусяк М.О.

З оригіналом вірно

Суддя Рахівського районного суду: Марусяк М.О.