Постанова № 24497146, 06.06.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2012 р. Справа № 03/5026/1768/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М.,суддівРогач Л.І., Уліцького А.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуКомунального підприємства "ЖЕК"на постановуКиївського апеляційного господарського судувід13.03.2012р.у справі№03/5026/1768/2011Господарського судуЧеркаської областіза позовомДержавної екологічної інспекції в Черкаській областідоКомунального підприємства "ЖЕК"провідшкодування шкоди

за участю представників

- відповідача:ОСОБА_4 (довіреність від 29.05.2012р.), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Державна екологічна інспекція в Черкаській області (далі -позивач) просила стягнути з Комунального підприємства "ЖЕК" (далі -відповідач) 2455893,44 грн. шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що її заподіяно забрудненням навколишнього природного середовища шляхом здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.09.2011р. (суддя Єфіменко В.В.) в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2012р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.) це рішення господарського суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.

У касаційній скарзі відповідач, з урахуванням уточнень, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове, яким у позові відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Позивач не використав наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржену постанову, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 06.05.2010р. державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області проведено перевірку дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства.

20.05.2010р. відповідачем було надано позивачу довідку №135, відповідно до якої у 2, 3 та 4 кварталах 2009 року та у 1 кварталі 2010 року на міське сміттєзвалище було вивезено для захоронення 44813 м3 відходів загальною масою 9410 тон, з яких в атмосферне повітря виділявся метан та сірководень.

01.11.2010р. відповідачу Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області було видано Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №7122081100-1, термін дії якого 5 років -з 01.11.2010р по 02.11.2015р.

Враховуючи відсутність у відповідача дозвільної документації на викиди у атмосферне повітря забруднюючих речовин у 2, 3 та 4 кварталах 2009 року та у 1 кварталі 2010 року, позивачем було розраховано зазначений у позові розмір шкоди та подано позов до суду про її стягнення.

Суд першої інстанції, своє рішення про відмову у позові мотивував тим, що предметом позову є застосування адміністративно-господарської санкції, строк позовної давності для застосування якої встановлено у шість місяців, які позивач пропустив, а відповідачем було заявлено про застосування вказаного строку.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що предметом позову є відшкодування шкоди, яке не може відноситись до адміністративно-господарських санкцій, тому застосування строків позовної давності є незаконним, а позовні вимоги є обґрунтованими.

Разом з тим, з такими висновками судів не можна погодитись виходячи з наступного.

Так, задовольняючи позов суд апеляційної інстанції виходив з того, що у зв'язку із наявністю на сміттєзвалищі у 2, 3 та 4 кварталах 2009 року та у 1 кварталі 2010 року 44813 м3 відходів загальною масою 9410 тон, з них в атмосферне повітря виділявся метан та сірководень, а у відповідача у цей період був відсутній дозвіл на викиди у атмосферне повітря забруднюючих речовин.

Статтею 20 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що складування, розміщення, зберігання або транспортування промислових та побутових відходів, які є джерелами забруднення атмосферного повітря забруднюючими речовинами та речовинами з неприємним запахом або іншого шкідливого впливу, допускається лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування територіях, з додержанням нормативів екологічної безпеки і подальшої утилізації або видалення.

Відповідно ж до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а статтею 43 зазначеного кодексу визначено що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як вбачається із приписів статті 38 цього кодексу суд позбавлений права витребовувати докази з власної ініціативи, при цьому, як визначено вказаною нормою, сторона у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

Відповідно до приписів п.4.16 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 р. №464, в акті перевірки зазначається інформація, пов'язана з проведенням інструментально-лабораторного контролю (відбір проб та вимірювання безпосередньо на об'єкті перевірки), та зазначаються посилання на акти відбору проб та протоколи вимірювань.

Відтак, позивач мав довести, а суд у разі задоволення позову встановити, на підставі належних і допустимих доказів, що мало місце забруднення відповідачем атмосферного повітря забруднюючими речовинами чи речовинами з неприємним запахом, або інший шкідливий вплив.

Однак, висновки суду апеляційної інстанції про те, що в атмосферне повітря виділявся метан та сірководень ґрунтуються лише на доводах позивача, а не на належних та допустимих доказах, а саме не на результатах інструментально-лабораторного контролю.

Також, незаконними є висновки місцевого господарського суду про те, що кошти, які позивач просить стягнути у позові, є адміністративно-господарською санкцією.

Так, із доводів позивача та встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи вбачається, що для визначення розміру стягуваної суми позивачем була використана Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008р. №639 (далі -Методика №639), відповідно до п.1.2. якої вона встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб).

У позові позивач також просив стягнути спірну суму коштів як шкоду.

Відтак, вказані висновки місцевого господарського суду є незаконними.

Оскільки відповідно до приписів статті 1119 частини 1 пункту 3 Господарського процесуального кодексу України судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд лише з підстав порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, але таких обставин судом касаційної інстанції не встановлено, суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав для направлення справи на новий розгляд, а вважає за можливе скасувавши судові рішення прийняти нове.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.04.2012р. відповідачу було відстрочено сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі, тому з врахуванням вимог ч.ч.4, 5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України, та враховуючи часткову сплату відповідачем судового збору у розмірі 1610 грн. платіжним дорученням №3486 від 29.03.2012р., суд касаційної інстанції вважає за необхідне відшкодувати відповідачу за рахунок позивача витрати на сплату судового збору у сплаченій частині, та стягнути суму недоплаченого судового збору, що повинен був сплатити відповідач, з позивача на користь спеціального фонду Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.2, 11110 ч.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "ЖЕК" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2012р. та рішення Господарського суду Черкаської області від 15.09.2011р. у справі №03/5026/1768/2011 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Стягнути з Державної екологічної інспекції в Черкаській області на користь Комунального підприємства "ЖЕК" 1610 (одну тисячу шістсот десять) грн. у рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Стягнути з Державної екологічної інспекції в Черкаській області на користь спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, 22030004, код отримувача: 38004897, рахунок отримувача: 31211254700007, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача: 820019) 22948 (двадцять дві тисячі дев'ятсот сорок вісім) грн. 93 коп. несплаченого судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу наказу покласти на Господарський суд Черкаської області.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Л.І. Рогач

А.М. Уліцький