Ухвала суду № 24496792, 16.05.2012, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

Іменем України

про закриття провадження у справі

16.05.12 Справа №2а-1857/11/2770Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді: ГавуриО.В.,

при секретарі: Плаксіній О.С.,

за участю представників:

позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «СГС ПЛЮС»Іванова A.B. довіреність б/н від 10.02.2012;

відповідач -Державна податкова інспекція в Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби Харькова О.О., довіреність № 15/9/10-0 від 06.03.2012;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом -Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС ПЛЮС»(пр. Перемоги,39 кв.3, м. Севастополь, 99046) до Державної податкової інспекції в Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби (вул. Гер. Севастополя, 74, м. Севастополь, 99001),

про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СГС ПЛЮС»звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Нахімовському районі м. Севастополя про визнання протиправними дії Державної податкової інспекцій в Нахімовському районі м. Севастополя щодо встановлення заниження валових доходів ТОВ «СГС ПЛЮС»всього на суму 740 447, 0 грн.; встановлення завищення суми валових витрат ТОВ «СГС ПЛЮС»на суму 1 515 933, 0 грн.; встановлення завищення суми валових витрат ТОВ «СГС ПЛЮС»на суму 1 129 446,0 грн.; встановлення завищення суми валових витрат ТОВ «СГС ПЛЮС»на суму 664 610,0 грн.; встановлення завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «СГС ПЛЮС»всього на суму 1 612 773,0 грн.; зменшення ТОВ «СГС ПЛЮС»залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 декларації з податку на додану вартість) на суму 2 782 032,0 грн. та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 грудня 2010 року №000732310/0 про визначення ТОВ «СГС ПЛЮС»суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 906 150, 00 грн. та від 24 березня 2011 року №0000082300/0 про збільшення ТОВ «СГС ПЛЮС»суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 806 209,50 грн. Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 07 червня 2011 відкрито провадження в адміністративній справі №2а-1857/11/2770.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 15 вересня 2011 призначено судову економічну експертизу та зупинено провадження по справі до одержання результатів експертизи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 04 квітня 2012 провадженні у справі поновлено.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що за результатами проведеної перевірки 10.12.2010 відповідачем було складено акт №4197/10/23-123/32294088/198 про результати планової виїзної перевірки ТОВ «СГС ПЛЮС»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.06.2010. За наслідками акта перевірки відповідачем не прийнято податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, що є остаточним рішенням встановлених порушень вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Податкове повідомлення-рішення про зменшення позивачу залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту (рядок 26 декларації з ПДВ) на суму 2 782 032, 00 грн., відповідачем також не приймалось.

Однак, на думку позивача дії відповідача з викладення висновків в акті щодо встановлення заниження валових доходів на суму 740 447, 0 грн., завищення суми валових витрат на загальну суму 3309 989,0 грн., завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 1 612 773,0 грн. та зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 декларації з податку на додану вартість) на суму 2782032,0грн., є протиправними.

Суд, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини у справі, об'єктивно оцінивши докази, досліджені в судовому засіданні, прийшов до висновку про наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Закріплення частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.

Таким чином, вирішуючи питання про те, чи поширюється компетенція адміністративного суду на даний спір, суд має врахувати правовий характер рішення, що оскаржується позивачем.

Так, правовий акт -це акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин.

При цьому, правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати права і обов'язки конкретних осіб, на яких спрямована їх дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта і відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги.

Тобто особливою відмінністю правового акту від інших управлінських актів є наявність у ньому змісту управління певної особи шляхом встановлення прав і обов'язки для інших суб'єктів.

З огляду на викладене можна дійти висновку про те, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не спричиняє виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а отже, не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору.

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що дії відповідача, які оскаржуються позивачем фактично полягають у складанні висновків акту перевірки та той факт, що представник відповідача підтвердив, що податкові повідомлення - рішення про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на підставі акту перевірки, висновки якого оскаржуються не виносилися, тому на думку суду провадження у справі щодо цих позовних вимог підлягає закриттю.

Пунктом 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження в адміністративній справі №2а-1857/11/2770 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС ПЛЮС»до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби в частині позовних вимог про визнання протиправними дії Державної податкової інспекцій в Нахімовському районі м. Севастополя щодо встановлення заниження валових доходів ТОВ «СГС ПЛЮС»всього на суму 740 447,0 грн.; встановлення завищення суми валових витрат ТОВ «СГС ПЛЮС»на суму 1 515 933,0 грн.; встановлення завищення суми валових витрат ТОВ «СГС ПЛЮС»на суму 1 129 446,0грн.; встановлення завищення суми валових витрат ТОВ «СГС ПЛЮС»на суму 664 610,0грн.; встановлення завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «СГС ПЛЮС»всього на суму 1 612 773,0 грн.; зменшення ТОВ «СГС ПЛЮС»залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 декларації з податку на додану вартість) на суму 2 782 032,0грн.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя О.В. Гавура