Постанова № 24496062, 15.05.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 Вн. № 1/51

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 травня 2012 року 16:19 № 2а-4088/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Пошелюзному О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-Текстиль" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.11.2011 р. № 0003042305/50341 та від 02.03.2012 р. № 0000772305/54, за участю представників сторін:

представник позивача Лавров А.М.;

представник відповідача Блажко Н.С.;

представник відповідача Грембовський В.О.;

свідок ОСОБА_4,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 15 травня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК-Текстиль" (далі - позивач, ТОВ "ТК-Текстиль") звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва (далі - відповідач, ДПІ у Дарницькому р-ні м. Києва) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.11.2011 р. № 0003042305/50341 та від 02.03.2012 р. № 0000772305/54 (далі -ППР № 0003042305/50341, ППР № 0000772305/54). Позовні матеріали передані на розгляд судді 26.03.2012 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.03.2012 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-4088/12/2670.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.03.2012 р. закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 2а-4088/12/2670 та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.04.2012 р. об'єднано для спільного розгляду і вирішення адміністративні справи № 2а-4088/12/2670, № 2а-4444/12/2670, за позовами ТОВ "ТК-Текстиль" до ДПІ у Дарницькому р-ні м. Києва про визнання протиправними та скасування ППР № 0003042305/50341 та ППР № 0000772305/54.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях до адміністративного позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У період з 03.10.2011 р. по 07.10.2011 р. ДПІ у Дарницькому р-ні м. Києва на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України було проведено невиїзну документальну позапланову перевірку позивача по взаємовідносинам з ПП "Стартрейд" з питань достовірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.04.2011 р. по 30.04.2011 р., за результатами якої складено акт від 14.10.2011 р. № 6648/2305/37117011 (далі - Акт перевірки № 6648/2305/37117011).

Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та п. 4 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969, зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 29.12.2010 р. № 1401/18696, внаслідок чого згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та відповідно до п. 7 підр. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України на підставі Акта перевірки № 6648/2305/37117011 відповідачем прийнято ППР № 0003042305/50341, відповідно до якого позивачу було визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2 317 273,59 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1,00 грн., всього на суму 2 317 274,59 грн.

У період з 10.02.2012 р. по 13.02.2012 р. ДПІ у Дарницькому р-ні м. Києва на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України було проведено невиїзну документальну позапланову перевірку позивача по взаємовідносинам з ПП "Стартрейд" з питань достовірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.03.2011 р. по 31.03.2011 р., за результатами якої складено акт від 13.02.2012 р. № 936/2305/37117011 (далі - Акт перевірки № 936/2305/37117011).

Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та п. 4 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969, зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 29.12.2010 р. № 1401/18696, внаслідок чого згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та відповідно до п. 7 підр. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України на підставі Акта перевірки № 936/2305/37117011 відповідачем прийнято ППР № 0000772305/54, відповідно до якого позивачу було визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2 449 439,09 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1,00 грн., всього на суму 2 449 440,09 грн.

Позивач не погодився з висновками Актів перевірки № 6648/2305/37117011, № 936/2305/37117011 та прийнятими на їх підставі ППР № 0003042305/50341, ППР № 0000772305/54.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд м. Києва погоджується з позовними вимогами ТОВ "ТК-Текстиль", виходячи з наступних мотивів.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); Податкового кодексу України (далі - ПК України); Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV); Закону України від 15.05.2003 № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (далі - Закон № 755-IV).

За твердженням відповідача, підставою для визначення суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування до позивача штрафних санкцій згідно Акту перевірки № 6648/2305/37117011 було завищення податкового кредиту на загальну суму 2 317 273,59 грн., в т.ч. за квітень 2011 р. в сумі 2 317 273,59 грн. Підставою для визначення суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування до позивача штрафних санкцій згідно Акту перевірки № 936/2305/37117011 було завищення податкового кредиту на загальну суму 2 449 439,09 грн., в т.ч. за березень 2011 р. в сумі 2 449 439,09 грн.

У своїх запереченнях відповідач зазначив, що ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва було складено акт документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Стартрейд" (далі - контрагент позивача) № 1135/3/23-40-37249155 від 29.09.2011 р., яким встановлено нікчемність правочинів з контрагентами. Згідно висновків зазначеного акту перевірки у контрагента позивача відсутня реальна можливість поставок товарів (робіт, послуг), в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку, що фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Стартрейд" носили характер нікчемного правочину.

Разом з тим, судом встановлено, що між позивачем та ПП "Стартрейд" було укладено Договір № 9 купівлі-продажу від 02.01.2011 р., згідно якого ПП "Стартрейд" продав, а позивач прийняв та сплатив товари (тканини) згідно із замовленням на умовах EXW (склад ПП "Стартрейд"). Загальна ціна даного Договору складала 180 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ -30 000,00 грн. Перелік придбаних товарів зазначений у наявних в матеріалах справи копіях накладних та товарно-транспортних накладних (Т. І, арк. 65 -124; Т. ІІІ, арк. 53 -112) на загальну суму 26 721 317,83 грн., в т.ч. ПДВ -4 453 552,98 грн.

ПП "Стартрейд" виписало на адресу ТОВ "ТК-Текстиль" накладні на загальну суму 26 721 317,83 грн. (в т.ч. ПДВ -4 453 552,98 грн.), які підписані від імені ПП "Стартрейд" ОСОБА_4 та скріплені печаткою підприємства (наявні в матеріалах справи копії в Т. І, арк. 65 -114; Т. ІІІ, арк. 53 -103 матеріалів справи).

Судом встановлено, що за поставлену продукцію ТОВ "ТК-Текстиль" розрахувалось шляхом перерахування на банківський рахунок ПП "Стартрейд" безготівкових коштів на повну суму поставленого товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок та квитанцій.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у ст. 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст. 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. "а" п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд дійшов висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є придбання ним товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності, сплата або нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Пунктом 46.1 ст. 46 ПК України передбачено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Досліджуючи питання щодо реальності придбання позивачем товару та придбання його з метою використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до наданих позивачем реєстраційних документів суд встановив, що ТОВ "ТК-Текстиль" здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі текстильними товарами, виробництва верхнього одягу, посередництва в торгівлі широкого асортименту, роздрібної торгівлі текстильними та галантерейними товарами.

Під час розгляду даної справи представником позивача надано суду завірені копії наступних документів щодо ПП "Стартрейд": статуту, свідоцтва № 100310684 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 02.09.2010 р., довідки про взяття на облік платника податків від 04.11.2010 р. № 83970/10/29-218.

Допитаний судом в якості свідка ОСОБА_4, який обіймав посаду директора ПП "Стартрейд" на момент вчинення спірних операцій, підтвердив реальність операцій та факт підписання первинних документів, наявних в матеріалах справи.

Відтак, судом встановлено та не заперечувалось відповідачем, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ПП "Стартрейд" був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та відповідно складати податкові накладні. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за березень та квітень 2011 р., відповідають вимогам, встановленим п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Доказів підтвердження того, що ПП "Стартрейд" не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб, відповідачем суду не надано.

Крім цього, реальність придбання позивачем товарів для подальшого використання їх у своїй господарській діяльності підтверджується також наявними в матеріалах справи копіями договорів, накладних та банківських виписок (Т. І, арк. 208 - 250; Т. ІІ, арк. 1 -24; Т. ІІІ, арк. 198 -251; Т. IV, арк. 1 - 20).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку в зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення їх з порушенням вимог встановлених нормами Закону чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 198.6 статті 198, пунктом 201.11 статті 201 ПК України).

Враховуючи вище наведене, суд дійшов висновку, що господарські операції ТОВ "ТК-Текстиль" з його контрагентом - ПП "Стартрейд" здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності обох підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Крім цього, суд не погоджується з висновками Актів перевірки про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ "ТК-Текстиль" і ПП "Стартрейд", виходячи з нижченаведеного.

Частина 1 ст. 203 ЦК України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з ч. 2 ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина 3 цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених ст. 228 ЦК України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 КАС України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1 та 4 ст. 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст. 18 Закону № 755-IV відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу, що позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття "добросовісний платник податків". Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Разом з тим, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, що ТОВ "ТК-Текстиль" правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за березень та квітень 2011 р. по взаємовідносинам з ПП "Стартрейд", а висновки Актів перевірки про порушення позивачем п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України та п. 4 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.12.2010 р. № 1401/18696 є помилковими, відтак визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2 317 274,59 грн. та на суму 2 449 440,09 грн. є протиправним, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятих відповідачем ППР № 0003042305/50341, ППР № 0000772305/54.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "ТК-Текстиль" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-Текстиль" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва від 02.11.2011 р. № 0003042305/50341 та від 02.03.2012 р. № 0000772305/54.

3. Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України судові витрати на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-Текстиль" у розмірі 4 292,00 грн. з рахунків суб'єкта владних повноважень - державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Строк, встановлений для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови - три місяці з дня набрання постановою законної сили.

Суддя Н.В. Клочкова