Рішення № 24495821, 15.03.2012, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 2-6352/11

(2/401/1874/12)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

15.03.2012 року

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого -судді Спаї В.В.,

при секретареві - Коломієць Я.В.,

за участі позивача -ОСОБА_1,

за участі представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську у порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Ідея банк» про стягнення невиплаченої заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з невиконанням Публічним акціонерним товариством «Плюс банк», що 13.10.2011 р. змінив своє найменування на Публічне акціонерне товариство «Ідея банк», умов трудового договору щодо оплати праці.

Як зазначається позивачем при звернені до суду, з 01.09.2010 р. позивач була прийнята на роботу на посаду регіонального керівника Східного регіону з автокредитування відділу супроводу мережі Департаменту автомобільного кредитування ПАТ «Плюс банк», що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці. Наказом голови правління ПАТ «Плюс банк»від 03.10.2011 р. № 160а-18 її було звільнено із займаної посади за власним бажанням з 11.10.2011 р. Відповідно до ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України (КЗпП України) при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства проводиться в день звільнення. Утім, на порушення ч. 1 ст. 116 та ст. 47 КЗпП України ПАТ «Плюс банк»не було проведено у повному обсязі остаточного розрахунку при звільненні. Разом з тим, позивач посилається на те, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці»заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правила, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Із змісту ст. 2 Закону України «Про оплату праці»вбачається, що за своєю структурою заробітна плата складається із основної заробітної плати - винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці, що встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів); додаткової заробітної плати - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи, винахідливість та особливі умови праці, що включає доплати, надбавки, гарантії і компенсаційні виплати, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань та функцій; інших заохочувальних та компенсаційних виплат, до яких належать премії за спеціальними системами і положеннями.

На момент звільнення позивача діючим в ПАТ «Плюс банк»було Положення про матеріальне стимулювання працівників департаменту автомобільного кредитування шляхом преміювання (напрямок продажу), затверджене протоколом засідання Правління ПАТ «Плюс банк»№ 29/07-8 від 29.07.2011 р. (далі - Положення. Оскільки позивач займала посаду регіонального керівника мережі Департаменту автомобільного кредитування, то згідно п. 1.1. даного Положення його дія поширювалася і на позивача.

При звільненні відповідачем не була виплачена частина заробітної плати у вигляді премії за результатами роботи за вересень 2011 року, що передбачена Положенням.

Так, у порядку, передбаченому п. 1.2. Положення, наказом голови правління 11А1 Плюс банк»від 15.09.2011 р. №214 затверджено плани продажу кредитів на придбання автомобілів на вересень 2011 року. Згідно з додатком 1 до наказу за позивачем, як керівником Східного регіону з автокредитування, що включає в себе Дніпропетровську, Запорізьку, Кіровоградську, Сумську, Черкаську та Полтавську області, було закріплено план продажу кредитів у кількісній формі на рівні 188 штук.

Відповідно до Протоколу засідання Правління ПАТ «Плюс банк»від 13.10.2011 р. №13/10-6 на підставі Положення Департаментом автокредитування проведено аналіз продажу кредитів на придбання автомобілів за вересень 2011 року. Встановлено, що за вказаний період в очолюваному позивачем Східному регіоні було видано 208 кредитів на загальну суму 17 493 186,64 грн., а саме: в Дніпропетровській області - 87 на суму 7 062 271,28 грн., в Запорізькій - 9 на суму 968 437,21 грн., в Кіровоградській - 42 на суму 3 340 397,59 грн., в Сумській - 36 на суму 3 054 854,28 грн., Черкаській - 3 на суму 168 657,44 грн., в Полтавській - 31 на суму 2 898 568,84 грн. Засіданням вирішено преміювати працівників Департаменту автокредитування згідно з Положенням. На переконання позивача, остання перевиконала план продажу кредитів у вересні 2011 року, однак зазначена премія виплачена мені не була.

Відповідно до п. 2.2 та п. 1.2 Положення сума премії регіональним керівникам визначається як відсоток від обсягу продажу кредитів (в грошовому еквіваленті) на придбання автомобілів в звітному періоді відносно частки ринку. Показник частки ринку визначається на підставі інформації, що отримується банком від ІАГ Consulting». Показник частки риику за вересень 2011 року склав 21,92 %. тому згідно таблиці 2.1 Положення відсоток належної позивачеві премії за вересень 2011 року становить 0,045% від обсягу продажу кредитів. Оскільки обсяг продажу кредитів позивача за вказаний період склав 17 493 186,64 грн., розмір належної, але не виплаченої премії становить 7 871,93 грн. (17493 186,64 х 0,045/100).

Позивач при зверненні до суду посилається на те, що відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів та послуги у порядку, встановленому чинним законодавством України. Відповідно до ст.ст. 2-4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»така компенсація проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, у тому числі заробітної плати. Виплата суми компенсації проводиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Керуючись Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. №159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, офіційною інформацією про індекси споживчих цін на період з жовтня 2011 р. по листопад 2011 р., за підрахунком позивача належна їй компенсація втрати частини заробітку становить 676,98 грн.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Враховуючи, що відповідач при звільненні позивача не провів у повному обсязі остаточного розрахунку, позивач має право на компенсацію середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ухвалення рішення суду).

Крім того, порушення законних прав на належний рівень оплати праці та своєчасний розрахунок при звільненні призвело до заподіяння моральної шкоди, яка полягає в моральних переживаннях, яких зазнав позивач у зв'язку з незаконною поведінкою відповідача, у втраті нормальних життєвих зв'язків та в необхідності застосування додаткових зусиль для організації належного захисту порушених прав. Як зазначається позивачем вона була вимушена витрачати свій час та гроші для отримання юридичних консультацій, пошуку кваліфікованого адвоката для складання процесуальних документів, звертатися в суд для відновлення порушеного права тощо, дані обставини викликали негативні емоції, відчуття емоційного дискомфорту, нервового напруження, що впливає на стосунки з рідними та оточуючими людьми. Тому на підставі ст. 23 ЦК України та ст. 237-1 КЗпП України позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача моральної шкоди за порушення трудових прав, яка оцінена в 1 000,00 грн.

У судовому засіданні позивач та його представник за довіреністю підтримали вимоги позову повністю, надали пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просили суд повністю задовольнити поданий позов.

Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення); за ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У судове засідання відповідач, який був повідомлений належним чином про розгляд справи, не з'явився, причини неявки суду не повідомив та не надав заяви про розгляд справи за його відсутності, не скористався правом надання заперечень проти позову, у зв'язку з чим суд у порядку ч. 1 ст. 224 ЦПК України за згодою позивача вирішував справу у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.

Заслухав пояснення позивача та його представника та дослідив докази в межах заявлених вимог згідно ст. 11 ЦПК України, суд дійшов до висновку про наявність підстав для ухвалення про задоволення позову повністю, виходячи з наступного.

Як встановлено судом за розгляду справи з 01.09.2010 р. позивач була прийнята на роботу на посаду регіонального керівника Східного регіону з автокредитування відділу супроводу мережі Департаменту автомобільного кредитування ПАТ «Плюс банк» (ПАТ «Плюс банк» 13.10.2011 р. змінив своє найменування на Публічне акціонерне товариство «Ідея банк»), що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці.

Наказом голови правління ПАТ «Плюс банк»від 03.10.2011 р. № 160а-18 позивача було звільнено із займаної посади за власним бажанням 11.10.2011 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України (КЗпП України) при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства проводиться в день звільнення.

Проте, на порушення ч. 1 ст. 116 та ст. 47 КЗпП України відповідач не провів у повному обсязі остаточного розрахунку при звільненні.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці»заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правила, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу; зі змістом ст. 2 Закону України «Про оплату праці»вбачається, що за своєю структурою заробітна плата складається із основної заробітної плати - винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці, що встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів); додаткової заробітної плати - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи, винахідливість та особливі умови праці, що включає доплати, надбавки, гарантії і компенсаційні виплати, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань та функцій; інших заохочувальних та компенсаційних виплат, до яких належать премії за спеціальними системами і положеннями.

На момент звільнення позивача діючим в ПАТ «Плюс банк»було Положення про матеріальне стимулювання працівників департаменту автомобільного кредитування шляхом преміювання (напрямок продажу), затверджене протоколом засідання Правління ПАТ «Плюс банк»№ 29/07-8 від 29.07.2011 р. (далі - Положення. Оскільки позивач займала посаду регіонального керівника мережі Департаменту автомобільного кредитування, то згідно п. 1.1. даного Положення його дія поширювалася і на позивача.

При звільненні відповідачем не була виплачена частина заробітної плати у вигляді премії за результатами роботи за вересень 2011 року, що передбачена Положенням.

Так, у порядку, передбаченому п. 1.2 Положення, наказом голови правління 11А1 Плюс банк»від 15.09.2011 р. №214 затверджено плани продажу кредитів на придбання автомобілів на вересень 2011 року. Згідно з додатком 1 до наказу за позивачем, як керівником Східного регіону з автокредитування, що включає в себе Дніпропетровську, Запорізьку, Кіровоградську, Сумську, Черкаську та Полтавську області, було закріплено план продажу кредитів у кількісній формі на рівні 188 штук.

Відповідно до Протоколу засідання Правління ПАТ «Плюс банк»від 13.10.2011 р. №13/10-6 на підставі Положення Департаментом автокредитування проведено аналіз продажу кредитів на придбання автомобілів за вересень 2011 року. Встановлено, що за вказаний період в очолюваному позивачем Східному регіоні було видано 208 кредитів на загальну суму 17 493 186,64 грн., а саме: в Дніпропетровській області - 87 на суму 7 062 271,28 грн., в Запорізькій - 9 на суму 968 437,21 грн., в Кіровоградській - 42 на суму 3 340 397,59 грн., в Сумській - 36 на суму 3 054 854,28 грн., Черкаській - 3 на суму 168 657,44 грн., в Полтавській - 31 на суму 2 898 568,84 грн. Засіданням вирішено преміювати працівників Департаменту автокредитування згідно з Положенням. На переконання позивача, остання перевиконала план продажу кредитів у вересні 2011 року, однак зазначена премія виплачена мені не була.

Відповідно до п. 2.2 та п. 1.2 Положення сума премії регіональним керівникам визначається як відсоток від обсягу продажу кредитів (в грошовому еквіваленті) на придбання автомобілів в звітному періоді відносно частки ринку. Показник частки ринку визначається на підставі інформації, що отримується банком від ІАГ Consulting». Показник частки риику за вересень 2011 року склав 21,92 %. тому згідно таблиці 2.1 Положення відсоток належної позивачеві премії за вересень 2011 року становить 0,045% від обсягу продажу кредитів. Оскільки обсяг продажу кредитів позивача за вказаний період склав 17 493 186,64 грн., розмір належної, але не виплаченої премії, становить 7 871,93 грн. (17493 186,64 х 0,045/100).

Згідно ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів та послуги у порядку, встановленому чинним законодавством України; відповідно до ст.ст. 2-4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» така компенсація проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, у тому числі заробітної плати. Виплата суми компенсації проводиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Таким чином, суд погоджується із слушністю доводів позивача та правовими підстави поданого позову; разом з є слушними доводи позивача щодо посилання на Постанову КМУ від 21.02.2001 р. №159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати».

Таким чином, за наведених вище обставин, оскільки відповідач не скористався правом брати участь у судових засіданнях та правом надання заперечень проти позову, суд погоджуться із розрахунком позивача, тому вбачаються підстави для присудження до стягнення з відповідача на користь позивача компенсації втрати частини заробітку, яка становить 676,98 грн.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Враховуючи, що відповідач при звільненні позивача не провів у повному обсязі остаточного розрахунку, позивач має право на компенсацію середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає присудженню до стягнення 9 548 грн. 91 коп., з яких: 7 871,93 грн. - розмір належної, але не виплаченої премії, 676,98 грн. - компенсації втрати частини заробітку, 1 000,00 -моральна шкода. При цьому, розв'язуючи вимогу позову про відшкодування моральної шкоди, суд погоджується із слушністю доводів позивача та наявністю підстав для її відшкодування, визначених статтею 237№ КЗпП; щодо розміру такого відшкодування, то суд виходить з характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, їх тривалості, та із засад розумності, виваженості та справедливості, через що, на переконання суду, з метою захисту порушених прав позивача присудження до відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 000,00 грн. відповідатиме тим моральним стражданням, яких зазнав позивача.

Вирішуючи при ухваленні рішення в обов'язковому порядку на виконання ст. 215 ЦПК України питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд бере до уваги, що позивач має пільги щодо сплати судового збору , тому, враховуючи приписи ст. 88 ЦПК України, з відповідача в дохід підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 214 (двохсот чотирнадцяти) грн. 60 (шістдесяти) коп.

Керуючись ст.ст. 11, 15, ст. 88, ст.ст. 212, 214-215, 224, 226 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Ідея банк»(ЄДРПОУ 19390819, місце знаходження: м. Львів, вул. Валова, 11) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1) 9 548 (дев'ять тисяч п'ятсот сорок вісім) грн. 91 (дев'яносто одну) коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Ідея банк»(ЄДРПОУ 19390819, місце знаходження: м. Львів, вул. Валова, 11) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1) на відшкодування моральної шкоди 1 000 (одну тисячу) гривень.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Ідея банк»(ЄДРПОУ 19390819, місце знаходження: м. Львів, вул. Валова, 11) в дохід держави судовий збір в розмірі 214 (двохсот чотирнадцяти) грн. 60 (шістдесяти) коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України: рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя