Рішення № 24493681, 31.05.2012, Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 105/612/12

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2012 р. року Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді -Старова Н. А.,

при секретарі -Гетманчук О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Джанкой цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, - встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Свої вимоги мотивує наступним. Він є власником квартири АДРЕСА_1 АР Крим, що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Джанкойського міського нотаріального округу ОСОБА_4 02.11.2011 року, реєстровий номер 2530. У вказаній квартирі до її продажу були зареєстровані колишні власники цієї квартири ОСОБА_2, ОСОБА_3 Після продажу квартири відповідачі залишилися зареєстрованими до цього часу. У зв'язку з тим, що відповідачі зареєстровані в належній йому на праві власності квартирі, він вимушена нести додаткові витрати по сплаті за комунальні послуги. Посилаючись на ст. 391 ЦК України, просить визнати відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

У судове засідання позивач не з'явився, в письмовій заяві просить справу розглянути в його відсутності, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, в разі неявки відповідачів справу розглянути в заочному порядку.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, повідомлені належним чином про час та місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомили. Судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи відповідно до вимог ст. 224 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, докази, які надані сторонами, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст.197 ЦПК України фіксація судового процесу не здійснювалася.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 АР Крим, що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Джанкойського міського нотаріального округу ОСОБА_4 02.11.2011 року, реєстровий номер 2530, Витягом з Державного реєстру правочинів № 10592522, сформованим приватним нотаріусом Джанкойського міського нотаріального округу ОСОБА_4 02.11.2011 року (номер правочину 4718888).

Згідно умов договору купівлі-продажу власниками квартири АДРЕСА_1 АР Крим до її продажу були ОСОБА_2, ОСОБА_3 Після продажу квартири її власники ОСОБА_2, ОСОБА_3 не знялися з реєстрації і до цього часу залишаються зареєстрованими в АДРЕСА_1 АР Крим , що підтверджується довідкою КП «ЖЕО» від 14.05.2012 року (а.с. 4).

Позовні вимоги позивача полягають у визнанні відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Правовідносини сторін регулюються ст. ст. 16, 379, 386, 391 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основних свобод, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини й основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу й протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції» від 24.03.1999 року, дія яких поширюється й на випадки порушення прав юридичних осіб, кожний при рішенні спору, щодо його цивільних прав і обов'язків, має право на справедливий і відкритий розгляд справи в розумний строк незалежним і безстороннім судом.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції, закріплено принцип непорушності права приватної власності, а саме право особи на безперешкодне користування, володіння і розпорядження своїм майном, право на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Пунктом 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа може звернутися до суду за захистом майнового свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право усунення будь-яких порушень його прав хоч би ці порушення і не були пов'язані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України. Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, квартира (ст.ст. 379, 382 ЦК України).

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України, ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для особистого проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Суд, задовольняючи позовні вимоги позивача про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 АР Крим враховує, що колишніми власниками квартири були ОСОБА_2, ОСОБА_3 і на цей час вони залишилися зареєстрованими у спірному приміщенні.

Позивач на підставі договору купівлі-продажу набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 АР Крим, відповідачі не є членом сім'ї нового власника, або іншими особами, які спільно проживали з позивачем і набули право проживання у будинку власника-позивача. Позивач не надавав згоди на проживання відповідачів в зазначеній квартирі як членів сім'ї, або на підставі договірних відносин. Відповідачами не зазначено про будь-які договірні відносини щодо умов та порядку проживання у квартирі позивача, який є її власником. Суд вважає, що відповідачі втратили право на житло нового власника. До того ж залишення відповідачів в зазначеній квартирі порушує права позивача як власника квартири та перешкоджають у здійснені права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися нерухомим майном, належним на праві власності. Таким чином, право позивача підлягає захисту шляхом визнання осіб - відповідачів у справі ОСОБА_2, ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь позивача по 53 грн. 65 коп. судового збору.

З урахуванням викладеного, на підставі ст.ст. 321, 391 ЦК України, ст. ст. 10, 57, 60, 212, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженку м. Джанкой АР Крим, такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: квартира АДРЕСА_1 АР Крим .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 53 гривні 65 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 53 гривні 65 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою в Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 (десяти днів) з дня отримання копії.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н. А. Старова