Постанова № 24492850, 15.05.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2012 р. Справа №2а-15228/10/15/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Єлжової Н.М., представників сторін

від позивача - Біда В.А.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Торгового дому «Валенсія»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання недійсним рішення,

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернувся з адміністративним позовом Торговий дім «Валенсія» до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АРК про визнання недійсним рішення про застосування фінансових санкцій №0017792303 від 20.10.2010 р. на суму 3920.00 грн., яке складене на підставі акту перевірки ДПІ дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари №004686\1281\01\09\23\24870622 від 06.10.2010 року по торгівельній точці Позивача за адресою: м. Сімферополь, вул. Севастопольська, буд. 206-А.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.11.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2011 року по справі призначена почеркознавча експертиза, зупинено провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.09.2011 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.12.2011 року по справі призначена почеркознавча експертиза, зупинено провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.04.2012 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.05.2012 року здійснена заміна відповідача на правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

У судовому засіданні 15.05.2012 року представник позивача адміністративний позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про місце, день та час слухання справи, про причини неявки суд не повідомив.

Під час розгляду справи представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував з підстав, викладених в письмових запереченнях, в яких зазначив, що спірне рішення прийнято у зв'язку з виявленим порушенням Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", на підставі, у межах повноважень податкового органу.

В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що перевірка позивача проведена відповідно до вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", на підставі направлень на перевірку та плану - графіку перевірок.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Торговий дім «Валенсія» є юридичною особою, зареєстрований виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 14.07.1997 року, про що свідчить копія Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №434639

Таким чином, позивач являється суб'єктом господарювання, зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що працівниками податкового органу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на підставі направлень № 1984/23-3 та від 01.10.2010 року, плану -графіку проведення перевірок об'єктів торгівлі, громадського харчування та послуг на жовтень 2010 року, на підставі пункту 2 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ із змінами та доповненнями, з метою здійснення контролю за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), наявності торгових патентів та ліцензій проведено перевірку Торгового дому «Валенсія» господарської одиниці - магазину, який розташовано за адресою: м. Сімферополь, вул. Севастопольська.

За результатами перевірки складено акт перевірки №004686\1281\01\09\23\ 24870622 від 06.10.2010 року (надалі -акт перевірки).

Згідно акту, перевірка проведена в присутності продавця ОСОБА_4, яка акт перевірки підписала з зауваженнями та отримала один примирник акту.

Під час проведення перевірки позивача відповідачем були встановлені наступні факти, які відображені в акті перевірки:

1) невидача розрахункового документа на суму покупки 11,00 грн. (1 пачка сигарет);

2) невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, що вказана в денному звіті РРО (сума невідповідності склала 784 грн.).

Таким чином, в ході перевірки працівниками податкового органу було встановлено порушення п. 1, 2, 6, 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" № 265/95-ВР від 06.07.1995 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин.

На підставі акту перевірки 20.10.2010 року податковим органом прийнято рішення про застосування фінансових санкцій №0017792303 від 20.10.2010 р. на суму 3920.00 грн.

Відповідно до розрахунку фінансових санкцій до позивача застосовані фінансові санкції за порушення п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" на суму 3920,00 гривень (784,00 грн. х 5 = 3920,00 грн.).

Не погодившись з зазначеним рішенням позивач звернувся до суду.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання недійсним рішення про застосування штрафних санкцій, суд зобов'язаний перевірити, чи прийнято воно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, чи діяли посадові особи податкового органу безсторонньо, обґрунтовано та добросовісно у зв'язку з проведенням перевірки позивача.

Перевіряючи доводи позивача щодо порушення порядку проведення перевірки, суд зазначає наступне.

Органи податкової служби зобов'язані здійснювати свої функції, у тому числі стосовно проведення перевірок суб'єктів господарювання виключно на підставі, у спосіб, в межах повноважень, визначених законом.

Загальні підстави та порядок проведення перевірок встановлений Законом України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) визначені у статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.21990 року № 509- ХІІ (надалі Закон №509), в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 11-1 Закону №509 плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік (ч.2 ст.11-1 Закону № 509).

Забороняється проведення планових виїзних перевірок за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами (ч.3 ст.11-1 Закону № 509).

Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення (ч.4 ст.11-1 Закону № 509).

Відповідно до частини 6 статті 11-1 Закону № 509 позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, встановлених цією статтею Закону.

У відповідності до частини 7 статті 11-1 Закону №509 позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі Закон №265/95) в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

Згідно з ч.2 ст.16 Закону N 265/95-ВР планова перевірка здійснюється органами, уповноваженими законом нараховувати або стягувати податки і збори (обов'язкові платежі) з осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5 - 9 статті 9 цього Закону. Така перевірка здійснюється не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року, але не раніше строків, визначених законодавством для подання річного податкового звіту (декларації) такими особами з такого податку.

Отже, з вищевикладеного вибачається, що проведення перевірок в межах повноважень податкових органів, визначені Законом №265/95 плановими тільки стосовно осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5 - 9 статті 9 цього Закону. Судом встановлено, що позивач до вказаних осіб не відноситься.

Згідно ч.4 ст.16 Закону №265/95, планові та позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Приймаючи до уваги бланкетний характер вказаної норми, суд прийшов до висновку про те, що єдиним нормативним актом, який встановлює види, підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних та невиїзних перевірок регулює Закон України "Про державну податкову службу в Україні" №509.

Умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок визначені статтею 11-2 Закону № 509.

Так, відповідно до частини 1 статті 11-2 Закону №509 посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки (ч.2 ст.11-2 Закону №509).

Відповідачем в направленнях №613/23-3, №614/23-3 від 04.08.2010 року зазначений вид перевірки - планова.

За характером перевірки, яку провели посадові особи відповідача, ця перевірка не є плановою виїзною перевіркою у розумінні частин 1, 6 ст.11-1 Закону №509, оскільки проведена перевірка не є перевіркою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати позивачем податків та зборів (обов'язкових платежів), у ході якої не досліджувалися сукупні показники фінансово-господарської діяльності позивача.

Перевірка, яку провели посадові особи відповідача, за своїм характером та результатами оформлення є позаплановою, проведення якої передбачено частиною 7 статті 11-1 Закону №509.

Отже посадові особи органу державної податкової служби вправі були приступити до проведення позапланової виїзної перевірки позивача за умови надання йому під розписку оригіналу направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Доказів видання та направлення позивачу наказу про проведення позапланової перевірки відповідачем не надано.

Судом встановлено, що на підставі плану -графіку проведення перевірок об'єктів торгівлі, громадського харчування та послуг на жовтень 2010 року передбачено проведення перевірки позивача.

Судом встановлено, що відповідно до наказу ДПА України від 28.03.2008 № 201 "Про затвердження нової редакції Методичних рекомендацій щодо складання плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання" складання зазначених планів-графіків передбачено в органах державної податкової служби лише щодо проведення планових виїзних перевірок, які проводяться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків згідно з письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.

При цьому суд вважає необхідним зазначити, що складання планів роботи органів державної податкової служби на місяць в цілому хоча і відповідає чинному законодавству щодо планування роботи державних органів та направленості роботи органів державної податкової служби при формуванні дохідної частини бюджету, однак органи державної податкової служби не наділені правом самостійно визначати назву чи вид перевірки (планова перевірка, як похідне від словосполучення "план на місяць", а не планова в розумінні ч.1 ст. 11-1 Закону№509), оскільки в спірних правовідносинах це призвело до підміни поняття "планової перевірки", різного тлумачення змісту цього поняття та наслідків.

Проаналізувавши названі норми права, суд приходить до висновку, що законодавець розрізняє поняття «планова виїзна перевірка», «планова перевірка», «позапланова виїзна перевірка» та «позапланова перевірка».

Суд, аналізуючи положення статті 11 Закону № 509 прийшов до висновків про те, що поняття "позапланова перевірка" та "позапланова виїзна перевірка" не тотожні, що відповідає нормам Закону №509, який розрізнює такі поняття і визначає поняття "позапланової виїзної перевірки" у частині 6 статті 11-1 Закону №509 та "позапланової перевірки" відповідно до частини 7 статті 11-1 Закону №509, яка визначена як перевірка в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.

Суд звертає увагу на те, що частина 7 статті 11-1 Закону №509 застосовує поняття саме "позапланової перевірки", а не "позапланової виїзної перевірки", що є цілком правильним, оскільки в ході позапланових виїзних перевірок перевіряється своєчасність, достовірність, повнота нарахування і сплати податків і зборів, в той час як при проведенні позапланових перевірок додержання Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" перевіряється правильність готівкових розрахунків на місці їх проведення.

Разом з тим суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 11-2 Закону №509 ненадання платнику податків під розписку копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки, тоді як позивач не зміг скористатися своїм правом не допуску працівників податкового органу до позапланової перевірки у зв'язку з ненаданням ними копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової перевірки, що не може бути окремою та єдиною підставою неправомірності прийнятого за результатами перевірки рішення.

Проте, зазначені порушення могли бути підставою для не допуску посадових осіб, вказаних в направленнях на проведення перевірки до її проведення, як це передбачено ч. 2 ст. 11-2 Закону №509. Позивач таким правом не скористався, оскільки перевірка фактично була проведена, що підтверджується відміткою про ознайомлення і отримання примірнику акту перевірки суб'єктом господарювання, поясненнями представника позивача і свідків.

Судом встановлено, що позивач допустив представників державного податкового органу до проведення перевірки, перевірка була проведена, отже, суд надає правову оцінку результатам такої перевірки та виявленим у ході її проведення порушенням.

З акту перевірки вбачається, що у присутності продавця ОСОБА_4 представниками податкового органу було встановлено невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, що вказана в денному звіті РРО (сума невідповідності склала 784 грн.). Відповідно до акту перевірки останній був підписаний з зауваженнями продавцем ОСОБА_4

Під час перевірки був складений опис наявних грошових коштів на місце проведення розрахунків, відповідно до якого на місце проведення розрахункових операцій були наявні грошові кошти у сумі 784,00 грн. Згідно вказаного опису, останній був підписаний представниками податкового органу та продавцем ОСОБА_4

Таким чином, відповідачем на підтвердження встановленого порушення надані акт перевірки та опис грошових коштів, який підписаний продавцем ОСОБА_4

Разом з тим, під час розгляду справи у якості свідка була допитана ОСОБА_4, яка зазначила, що дійсно працює у Торгівельному домі «Валенсія», але ані під час перевірки, ані в інші періоди, вона не працювала в магазині ТД «Валенсія» у м. Сімферополі по вул. Севастопольська, 206-А, а постійно працює у магазині ТД «Валенсія» у м. Сімферополі по вул. Гагаріна, 34-Б.

Судом в якості свідка також допитана ОСОБА_5, яка зазначила, що 06.10.2010 р. дійсно працювала у магазині ТД «Валенсія» за адресою м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 206-А та була присутня під час перевірки, але ані акту перевірки, ані опису наявних грошових коштів вона не підписувала, грошові кошти не перераховувала та будь-яких порушень працівниками податкового органу встановлено не було.

Згідно висновку експерта №798 від 10.04.2012 року підписи в акті перевірки та описі наявних грошових коштів не виконані ані ОСОБА_4, ані ОСОБА_5

Таким чином, акт перевірки та опис наявних грошових коштів не є належними доказами на підтвердження встановленого порушення п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" з боку позивача, оскільки вказані документи підписані невідомою особою та при незрозумілих обставинах.

Суд не приймає до уваги показання свідків - працівників податкового органу ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які зазначили, що наявні грошові кошти на місце проведення розрахункових операцій були перевірені особою, яка представилася ОСОБА_4, оскільки як вбачається з матеріалів справи ані ОСОБА_4, ані ОСОБА_5 акт перевірки та опис наявних на місце проведення розрахунків грошових коштів не підписували, грошові кошти не перераховували, та взагалі, будь-яких порушень під час перевірки встановлено не було.

Враховуючи неоднозначність та суперечливість пояснень свідків, суд зазначає, що, у даному випадку, належним доказом, який достовірно підтверджує, суму готівкових коштів, яка знаходилася на місці проведення розрахункових операцій та як слідство невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, що вказана в денному звіті РРО, є опис наявних грошових коштів з зазначенням номіналу та кількості купюр кожного достоїнства.

Разом з тим, до наданого відповідачем опису наявних грошових коштів суд відноситься критично, оскільки, він підписаний невідомою особою та складений при невідомих обставинах, у зв'язку з чим, на думку суду, не є належним та допустимим доказами встановлених порушень.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача -орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Згідно з ч. 1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, належних та допустимих доказів наявності грошових коштів на місці проведення розрахунків у сумі 784,00 гривень та невідповідності готівкових грошових коштів на місці здійснення розрахунків сумі коштів, зазначеному у денному звіті РРО, у розмірі 784,00 гривень, відповідач суду не надав, а відтак не довів правомірність і законність винесення ДПІ в м. Сімферополі АР Крим рішень про застосування штрафних санкцій на суму 3920,00 гривень.

Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційне через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.

Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

При таких обставинах суд вважає, що рішення ДПІ в м. Сімферополі АРК про застосування до позивача штрафних санкцій за порушення п. 13 ст. 3 Закону №265 не відповідає принципам адміністративної юстиції, передбаченим ст. 2 КАС України, а відтак є протиправним, що має наслідком його скасування.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання рішення про стягнення штрафних санкцій недійсним, а не про визнання його протиправним та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

У судовому засіданні, яке відбулось 15.05.2012 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 18.05.2012 року постанова складена повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про застосування фінансових санкцій №0017792303 від 20.10.2010 р. на суму 3920.00 грн.

3. Стягнути на користь Торгівельного дому «Валенсія» з Державного бюджету України судовий збір у сумі 3,40 грн. шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Тоскіна Г.Л.