Ухвала суду № 24488586, 06.06.2012, Апеляційний суд Закарпатської області

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

06.06.2012 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : Гошовського Г.М. (головуючий), Симаченко Л.І., Дацківа В.В., з участю підсудного ОСОБА_3, захисника - адвоката ОСОБА_4, прокурора Міцовди К.Д. розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією підсудного ОСОБА_3 на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.03.2012.

Цим вироком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і мешканець АДРЕСА_2, з середньою спеціальною освітою, судимий 28.03.2011 за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі і звільнений від відбуття цього покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України впродовж 3-річного іспитового строку, засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднана не відбута частина покарання, призначеного за попереднім вироком і остаточно до відбуття ОСОБА_3 визначено 4 роки 1 місяць позбавлення волі.

Ухвалено: запобіжним заходом щодо ОСОБА_3 залишити підписку про невиїзд, строк відбуття покарання обчислювати з моменту затримання, речовий доказ - гаманець повернути ОСОБА_5, стягнути з ОСОБА_3 судові витрати в сумі 255 грн. 12 коп. на користь НДЕКЦ при УМВС України в Закарпатській області.

ОСОБА_3 визнаний винним в тому, що 09.04.2011 о 16 годині, в квартирі АДРЕСА_1, таємно викрав у ОСОБА_5 золоту обручку вартістю 825 грн..

В апеляції підсудний не оспорює висновків суду щодо фактичних обставин справи, доведеності своєї вини, кваліфікації злочину, але просить пом'якшити покарання з застосуванням ст. 69 КК України. Посилається на те, що визнав вину, щиро розкаявся, викрадене повернув, обіцяє виправитися.

Апеляційний суд заслухав доповідь судді, пояснення підсудного, який заявив, що не вчиняв злочину, що потерпіла сама віддала йому обручку в рахунок оплати за ремонтні роботи в її помешканні, що працівники міліції не дозволили їй відкликати заяву і примусили його до самооговору; пояснення захисника, який просив взяти до уваги заяву підсудного, або пом'якшити покарання; промову прокурора, який вважає, що ця заява підсудного спростовується наявними в справі доказами, в тому числі його власними показаннями в судовому засіданні, а вирок є законним і обґрунтованим; провів судові дебати, заслухав останнє слово підсудного, перевірив матеріали справи, обговорив доводи сторін і вважає, що заява підсудного є неспроможною, а його апеляція не підлягає до задоволення з таких підстав.

Вчинення ОСОБА_3 злочину за обставин, установлених судом першої інстанції, доведено сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів. З матеріалів справи вбачається, що потерпіла ні в своїй заяві, ні в поясненнях, ні в показаннях не вказувала на ОСОБА_3, як на особу, яка викрала обручку, що він сам подав заяву про явку з повинною, далі - докладні пояснення і показання про обставини вчинення злочину, в тому числі при відтворенні обстановки і обставин події (а.с.12, 13,14-16,23-26, 56-57), які повністю збіглися в показаннями потерпілої, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, з даними договору застави. Потерпіла ОСОБА_5 хоча і заявила про відсутність претензій до ОСОБА_3 (а.с.183), проте свої показання не змінила. ОСОБА_3 під вартою не знаходився, мав захисника, ні на стадії досудового слідства, ні в судовому засіданні, даючи пояснення і показання різним працівникам міліції, двічі в судових засіданнях за участі різних учасників судового розгляду від попередніх показань не відмовлявся, про застосування щодо нього незаконних заходів слідства не заявляв, своєї вини у злочині не заперечував (а.с. 188-190, 209-212).

Суд першої інстанції дослідив усі матеріали справи, розглянув її всебічно, повно і об'єктивно, дав належну оцінку наявним доказам і правильно встановив фактичні обставини справи. Кваліфікація діяння підсудного за ч.2 ст. 185 КК України як таємного викрадення чужого майна вчиненого повторно, встановленим судом обставинам відповідає.

Міра покарання визначена судом з додержанням вимог ст. 65 КК України, а за сукупністю вироків - вимог ст. 71 КК України. Визнання підсудним вини, його щире розкаяння, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування завданих збитків суд визнав обставинами, що пом'якшують покарання, і тому призначив йому за цей злочин 1 рік позбавлення волі - найм'якіше з передбачених санкцією ч.2 ст. 185 КК України покарання такого виду, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Однак, цей злочин ОСОБА_3 скоїв під час іспитового строку, призначеного за попереднім вироком, тому остаточне покарання, яке йому призначено за сукупністю вироків відповідно до ст. 71 КК України, не могло бути меншим ніж призначене за кожним з цих вироків.

Вважати призначене ОСОБА_3 судом першої інстанції покарання надто суворим, тим більше з урахуванням його заяви в судовому засіданні апеляційної інстанції, підстав немає.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

апеляцію підсудного ОСОБА_3 залишити без задоволення, вирок Мукачівського міськрайонного суду від 12.03.2012 щодо нього -без змін.

Судді: