Рішення № 24487719, 01.06.2012, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2012 р. Справа № 5027/222/2012

За позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю комерційної фірми «Камея»

до фізичної особи -підприємця ОСОБА_2

про визнання недійсним договору найму (оренди) частини не житлового приміщення та усунення перешкод в користуванні майном

суддя Байталюк В. Д.

представники сторін:

від позивачів -ОСОБА_3, довіреність від 02.04.2012;

від відповідача -ОСОБА_2

СУТЬ СПОРУ: Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 (перший позивач), м. Чернівці, та товариство з обмеженою відповідальністю комерційна фірма «Камея»(другий позивач), м. Чернівці, звернулися з позовом до фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м. Чернівці, про визнання недійсним договору найму (оренди) частини не житлового приміщення від 01.04.2011 та усунення перешкод в користуванні майном.

Позов мотивується тим, що 01.04.2011 між другим позивачем та відповідачем укладений договір найму (оренди) частини не житлового приміщення житлового будинку літ. А, площею 52 м2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3, строком до 01.03.2014. В той же день між сторонами підписаний акт прийому-передачі частини не житлового приміщення площею 52 м2. В подальшому, у вересні 2011 року перший позивач вийшла зі складу учасників другого позивача. 19.09.2011 між позивачами були підписані акти-прийому передачі не житлових приміщень 17-1 -17-6 та 17-11 -17-13 загальною площею 185,20 м2 у власність першого позивача з метою проведення розрахунків, пов'язаних з її виходом зі складу учасників та виплатою першому позивачу, за згодою сторін, належної їй частки в майні другого позивача, шляхом передачі майна в натурі.

28.11.2011 виконавчий комітет Чернівецької міської ради видав першому позивачу свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення 17-11 -17-13 загальною площею 64,80 м2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3, яке зареєстровано в Єдиному реєстрі прав власності на нерухоме майно 29.12.2011. Реєстраційний номер нерухомості 35713825.

Отже, в силу вимог частини першої статті 770 Цивільного кодексу України перший позивач 28.11.2011 набула права та обов'язку орендодавця.

Перший позивач просить суд визнати недійсним вказаний вище договір найму (оренди) частини не житлового приміщення від 01.04.2011 з наступних підстав:

ь директор другого позивача при передачі в оренду та укладенні договору найму (оренди) частини не житлового приміщення вийшов за межі своїх повноважень, передбачених статутом.

ь укладений договір найму (оренди) частини не житлового приміщення не містить таких істотних умов договору оренди, як предмет договору -об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу, тому є недійсним.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у його письмовому відзиві на позовну заяву. Зокрема, зазначає, що згідно положень статті 241 Цивільного кодексу України та пункту 9.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення відповідач зазначає факт прийняття другим позивачем орендних платежів. Також відповідач зазначає, що договір найму (оренди) частини нежилих приміщень від 01.04.2011 містить всі істотні умови, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні неодноразово оголошувалась перерва. Востаннє, 17.05.2012 у судовому засіданні оголошено перерву до 01.06.2012 з метою надання сторонам часу для подання додаткових доказів.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими позивачі обґрунтовують свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.04.2011 між товариством з обмеженою відповідальністю комерційною фірмою «Камея»(другий позивач) та відповідачем укладений договір найму (оренди) частини не житлового приміщення (далі - Договір) житлового будинку літ. А, площею 52 м2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3, строком до 01.03.2014. В той же день між сторонами підписаний акт прийому-передачі частини не житлового приміщення площею 52 м2.

В подальшому, у вересні 2011 року перший позивач вийшла зі складу учасників другого позивача. 19.09.2011 між позивачами були підписані акти-прийому передачі не житлових приміщень 17-1 -17-6 та 17-11 -17-13 загальною площею 185,20 м2 (а. с. 21-22) у власність першого позивача з метою проведення розрахунків, пов'язаних з її виходом зі складу учасників та виплатою першому позивачу, за згодою сторін, належної їй частки в майні другого позивача, шляхом передачі майна в натурі.

04.11.2011 виконавчий комітет Чернівецької міської ради видав першому позивачу свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення 17-1 -17-6 загальною площею 120,40 м2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3, яке зареєстровано в Єдиному реєстрі прав власності на нерухоме майно 10.01.2012. Реєстраційний номер нерухомості 35765183. (а. с. 23)

28.11.2011 виконавчий комітет Чернівецької міської ради видав першому позивачу свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення 17-11 -17-13 загальною площею 64,80 м2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3, яке зареєстровано в Єдиному реєстрі прав власності на нерухоме майно 29.12.2011. Реєстраційний номер нерухомості 35713825. (а. с. 24)

Згідно договору дарування не житлових приміщень від 24.03.2012 перший позивач подарувала нежитлові приміщення 17-1 -17-6 загальною площею 120,40 м2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3, іншим фізичним особам.

Отже, станом на день винесення рішення перший позивач є власником не житлових приміщень 17-11 -17-13 загальною площею 64,80 м2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3.

Відповідно до частини першої статті 770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права і обов'язки наймодавця.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28.11.2011 серії «САЕ»№ 253772 (а. с. 24) перший позивач набула права та обов'язку орендодавця за Договором 28.11.2011.

Твердження першого відповідача щодо наявності підстав для визнання Договору недійсним спростовуються матеріалами справи.

Так, на момент укладення Договору другий відповідач діяв на підставі статуту, зареєстрованого виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 21.03.2011 за № 10381050006000634 (далі -Статут). (а. с. 34-40)

Згідно пункту 9.2 Статуту Вищим органом управління товариством є Загальні збори учасників або учасник, якому належить 100 % статутного капіталу

Підпунктом 17 пункту 9.5 Статуту встановлено, що виключною компетенцією Загальних зборів є прийняття рішення про передачу в заставу або оренду рухомого та нерухомого майна, що належить Товариству.

Відповідно до пунктів 9.8 та 9.9 Статуту директор товариства є виконавчим органом, який здійснює керівництво оперативною діяльністю Товариства, укладає договори та контракти, крім тих, прийняття рішення про укладення яких належить до компетенції Вищого органу управління товариством.

Отже, прийняття рішення про передачу в оренду не житлових приміщень житлового будинку літ. А, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3, які перебували у власності товариства, є виключною компетенцією Загальних зборів учасників другого позивача.

В матеріалах справи відсутні докази про те, що Вищий орган управління товариством приймав рішення про передачу в оренду не житлових приміщень житлового будинку літ. А, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3.

Водночас, згідно положень статті 241 Цивільного кодексу України та пункту 9.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

Як вбачається з наданих першим позивачем виписок з особового рахунку другого позивача, останній протягом тривалого періоду приймав від відповідача орендні платежі, що в свою чергу свідчить про схвалення Договору. Надана в судовому засіданні першим позивачем довідка Чернівецького регіонального відділення ПАТ «КБ «Хрещатик»від 18.05.2012 № 19-2012 в підтвердження того, що Вищий орган управління товариства не схвалив Договір судом до уваги не береться, оскільки вказана довідка тільки підтверджує, що право підпису на розрахунково-касових документах надано директору другого позивача та ніяким чином не спростовує того, що другий позивач (Вищий орган управління товариства) зобов'язаний знати та знав про обіг коштів на його рахунку.

Частиною другою статті 180 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Майже аналогічні вимоги визначає стаття 638 Цивільного кодексу України.

Згідно частини першої статті 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

З положень названої статті Господарського кодексу України вбачається, що передбачені нею істотні умови є обов'язковими для відображення їх у договорах оренди майна.

Зі змісту спірного Договору слідує, що у ньому відсутні істотні умови, а саме: об'єкт оренди не визначений індивідуальними ознаками, не визначено орендну плату з урахуванням її індексації, у договорі відсутні умови щодо порядку використання амортизаційних відрахувань та відновлення орендованого майна.

Так, пунктом 1.1 Договору зазначено, що в найм передаються приміщення згідно плану, який є невід'ємною частиною цього Договору. В той же час план приміщень, які передаються в оренду, відсутній. Водночас, як вбачається з акту прийому-передачі від 01.04.2011 другий позивач передав відповідачу, а останній прийняв в найм частину не житлового приміщення на першому поверсі триповерхового житлового будинку літ. А, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3, площею 52 м2. Однак, згідно поверхового плану вказаного будинку, зареєстрованого 03.02.2005 Чернівецьким МКБТІ, тобто на момент укладення Договору, на першому поверсі будинку літ. А по АДРЕСА_3 відсутнє приміщення площею 52 м2. (а. с. 14) Також, відсутні приміщення вказаною площею і в технічному паспорті на не житлові приміщення 17-11 -17.3 виготовленим 26.12.2011 Чернівецьким КОБТІ. (а. с. 26)

Крім цього, пунктом 5.1 Договору не встановлено орендну плату з урахуванням її індексації. У Договорі взагалі відсутні умови щодо порядку використання амортизаційних відрахувань.

Відповідно до частини восьмої статті 181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Загальновідомо, що неможливо визнати недійсним те чого не існує. А тому у задоволенні вимоги про визнання недійсним Договору (неукладеного) необхідно відмовити.

У судових засіданнях встановлено та підтверджується актом від 11.05.2012 складеним представниками позивачів (а. с. 63), що відповідач на момент винесення рішення займає не житлові приміщення 17-11 та 17-13 на першому поверсі будинку літ. А по АДРЕСА_3. В приміщенні 17-12 речей відповідача не виявлено.

Враховуючи, що відповідач користується вказаними приміщеннями першого позивача без жодних правових підстав, вимогу першого позивача про звільнення відповідачем не житлових приміщень 17-11 - 17-13 слід задовольнити частково зобов'язавши відповідача звільнити не житлові приміщення 17-11 та 17-13 житлового будинку літ А, площею 56,8 м2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3.

Поряд з цим суд зазначає, що згідно частини другої статті 21 Господарського процесуального кодексу України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Як вбачається із змісту заяви позивачів від 01.06.2012 (а. с. 73) позовну вимогу про визнання недійсним Договору пред'являє другий позивач, хоча зі змісту позовної заяви позивачем у даній справі є фактично фізична особа -підприємець ОСОБА_1. Крім того, у позовній заяві не наведено жодного доказу про наявність порушеного чи оспорюваного права товариства з обмеженою відповідальністю комерційної фірми «Камея».

За таких обставин суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з покладенням судового збору на відповідача пропорційно сумі задоволеного позову.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», статтями 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати фізичну особу -підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) усунути перешкоди в користуванні належними фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_2) не житловими приміщеннями 17-11 та 17-13 житлового будинку літ А, площею 56,8 м2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3, шляхом їх звільнення протягом 15 днів з дня набрання рішення законної сили.

3. Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 715,33 грн. судового збору.

4. В решті позову відмовити за безпідставністю.

5. Повернути фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_2) з Державного бюджету України зайво сплачений згідно квитанції № k12/2/10 від 02.04.2012 судовий збір у розмірі 21,00 грн. та згідно квитанції № k12/N/16 від 23.04.2012 судовий збір у розмірі 21,00 грн.

Суддя В. Байталюк

У судовому засіданні 01.06.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі та підписано 05.06.2012.