Рішення № 24487629, 29.05.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2012 р. Справа № 5019/475/12

Господарський суд Рівненської області у складі судді Заголдної Я.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "АЕС Рівнеобленерго" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Пустомитівський молокозавод" про стягнення в сумі 8 456 грн. 86 коп.

Представники:

від позивача : ОСОБА_2 (довіреність 03 від 15.04.2011 року);

від відповідача : не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач -Публічне акціонерне товариство «АЕС Рівнеобленерго»звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю «Пустомитівський молокозавод»про стягнення заборгованості в сумі 8 456 грн. 86 коп..

Позовні вимоги Позивач аргументує тим, що Відповідачем було порушено умови Договору про постачання електроенергії №649 від 26.03.2009р. в частині проведення розрахунків за спожиту активну та реактивну електроенергію.

Також Позивач зазначає, що 12.12.2011 року на адресу Відповідача була направлена претензія про сплату заборгованості в добровільному порядку.

21.05.2012 року через канцелярію суду Позивачем було подано заяву про повернення судового збору. Заява мотивована тим, що перед зверненням до суду Товариством у відповідності з вимогами законодавства було сплачено судовий збір. Однак, сплачено значно більше ніж це встановлено законодавством, а тому просить постановити ухвалу про повернення судового збору у розмірі 1610,00 грн. сплаченого ПАТ «АЕС Рівнеобленерго»за платіжним дорученням від 10.02.2012р.

23.05.2012 року Позивачем через канцелярію суду було подано заяву про долучення до матеріалів справи копії претензії від 12.12.2011 року вих.. №25/3/03.

23.05.2012 року представником ПАТ «АЕС Рівнеобленерго»через канцелярію суду було подано клопотання від 23.05.2012р. про продовження розгляду спору в порядку, встановленому ч.3 ст. 69 ГПК України.

Ухвалою суду від 23 травня 2012 року по справі №5019/475/12 продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

В судовому засіданні від 29 травня 2012 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 29 травня 2012 року не з'явився, відзив на позовну заяву не подав, на вказану позивачем адресу (35414, Рівненська обл., Гощанський р-н, с.Пустомити, вул.Л.Українки,85) судом було відправлено повідомлення про місце, дату та час розгляду справи, дане повідомлення не повернулось.

Судом зроблено спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якому вказано наступне місцезнаходження Відповідача (35414, Рівненська обл., Гощанський р-н, с.Пустомити, вул..Л.Українки, 85). Разом з тим суд зазначає, що ухвалами суду від 24 квітня 2012 року та 23 травня 2012 року по справі відкладався розгляд даної справи у зв'язку з неявкою в засідання Відповідача.

Чинним законодавством до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов'язує сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах. В разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає його місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ:

26.03.2009 року між Гощанською дільницею Закритого акціонерного товариства "Ей-І-Ес Рівнеенерго" (надалі Постачальник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пустомитівський молокозавод» було укладено Договір про постачання електричної енергії №649 (надалі Договір), відповідно до предмету якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з сумарною приєднаною потужністю 400 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

На час пред'явлення позову до суду, згідно, рішенням зборів акціонерів назва ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеобленерго" (код ЄДРПОУ 05424874) змінилась на ПАТ "АЕС Рівнеенерго".

Точка продажу електричної енергії: визначається відповідно до Додатку №6 «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін».

Згідно абзацу першого п.2.2.2. Договору Постачальник зобов'язується постачати Споживачу електроенергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього Договору (додаток №1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу»).

Відповідно до п. 2.3.3. та п. 2.3.4. Договору споживач зобов'язується оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку №4 «Порядок зняття показів засобів обліку електричної енергії та розрахунків», та здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника та електроустановками Споживача згідно з додатком №8 «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії».

Відповідно до п. 8.1. Договору оплата електричної енергії та інших платежів здійснюється Споживачем самостійно шляхом перерахування коштів на відповідні розрахункові рахунки Постачальника в терміни визначені додатком №4 «Порядок зняття показів засобів обліку електричної енергії та розрахунків».

Пунктом. 8.5. Договору передбачено, що тривалість періоду для оплати отриманого рахунку має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку для Споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунку для Споживачів, які здійснюють розрахунки через свою територіально відокремлену головну організацію

Позивач відповідно до умов Договору нарахував Відповідачу 7553,43 грн. боргу за активну електроенергію, що підтверджується рахунком за активну електроенергію №9723081569 за грудень 2011 року від 20.12.2011р. з кінцевою датою сплати 27.12.2011р. та боргу за реактивні перетоки в сумі 903,43 грн., що підтверджується рахунком за реактивні перетоки №9723081569 за грудень 2011 року від 20.12.2011 року з кінцевою датою оплати 27.12.2011 року.

Позивачем для виконання зобов'язання Відповідачу було вручено претензію №25/3/03 від 12 грудня 2011 року на суму 8456,86 грн., в якій позивач просить відповідача погасити наявну заборгованість. Дана претензія була вручена 19.12.2011 року про, що свідчить підписи на звороті: ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5

В матеріалах справи відсутні докази оплати заборгованості Відповідачем.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Відповідно до ст.275 Господарського кодексу України, ст.26 Закону України «Про електроенергетику», - споживач електричної енергії зобов'язаний користуватися електричною енергією виключно на підставі договору, оплачувати обсяги електричної енергії відповідно до умов договору, а також нести відповідальність за порушення вимог договору з енергопостачальником та Правил користування електричною енергією.

Згідно з приписами ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Аналогічна норма міститься в Господарському кодексі України. Так, в ч.1 ст.193 ГК України зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того, позивач при поданні позовної заяви про стягнення 8456,86грн. сплатив 1610,00 грн.. судового збору за платіжним дорученням від 17.02.2012р., та 1610,00грн. за платіжним дорученням від 10.02.2012р.. Отже, позивач сплатив судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Тому, сплачений судовий збір в сумі 1610,00грн. за платіжним доруденням від 10.02.2012р.. підлягає поверненню органом Державного казначейства позивачу.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не оплачений, його розмір підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 8456 грн. 86 коп. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пустомитівський молокозавод»(35414, Рівненська область, Гощанський район, с.Пустомити, вул.Л.Українки, 85, код ЄДРПОУ 36450535) на користь Публічного акціонерного товариства "АЕС Рівнеобленерго" (33000, м.Рівне, вул.Князя Володимира, буд.71, код ЄДРПОУ 05424874) заборгованість за електроенергію у сумі 8456,86 грн. та судовий збір в сумі 1610,00 грн..

3. Повернути Органу Державного казначейства Публічному акціонерному товариству "АЕС Рівнеобленерго" (33000, м.Рівне, вул.Князя Володимира, буд.71, код ЄДРПОУ 05424874) з Державного бюджету України надмірно сплачений за платіжним дорученням №20014549379 від 10.02.2012р. судовий збір в сумі сумі 1610,00грн. (платіжне доручення № 20014549379 від 10.02.2012р. знаходиться в матеріалах справи №5019/475/12). Примірник оригіналу даного рішення, скріплений печаткою суду є підставою для повернення органом Державного казначейства із Державного бюджету України судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили

Повне рішення складено 01.06.2012р.

Суддя Заголдна Я.В.