Рішення № 24487627, 29.05.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2012 р. Справа № 5019/418/12

господарський суд Рівненської області у складі судді Заголдної Я.В.,

при секретарі судового засідання Бердій Я.М.

розглянувши матеріали справи за позовом Рівненського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Тищицької сільської ради до Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Березнівський держспецлісгосп" про стягнення 112 636 грн. 55 коп.

Представники:

Від позивача : не з'явився.

Від відповідача : Новак А.О. (директор паспорт НОМЕР_1 від 13.12.1998р.)

Від відповідача : ОСОБА_2 (довіреність №б/н від 009.04.12р.)

Від прокуратури : Лис Н.В. (посвідчення №102 від 24.11.11р.)

3-я особа позивача: ОСОБА_1(довіреність №1 від 10.01.12р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2012 року Прокурор звернувся до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, під час перевірки Рівненською міжрайонною природоохороною прокуратурою, із залученням спеціаліста Державної екологічної інспекції в Рівненській області, державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Багнія А.В. Березнівського лісництва у кварталі 6 виділ 6, у межах ділянки, на якій проводилась очистка лісу від захаращення, зафіксовано факт незаконної порубки дерев в кількості 50 штук та у кварталі 6 виділ 18 за межею ділянки, на якій проводилась суцільна санітарна рубка 2011 року згідно лісорубного квитка №17 від 06.06.2011 року, виявлено незаконну порубку дерев в кількості 16 штук, що засвідчено актом про порушення природоохоронного законодавства від 23.11.2011 та Польовою переліковою відомістю, засвідченою підписами держінспектора з охорони навколишнього природного середовища Багнія А.В. та лісників підприємства ОСОБА_6 і ОСОБА_7, у зв'язку з чим державі було заподіяно шкоду в розмірі 112 636 грн. 55 коп. У зв'язку з тим, що вказане правопорушення (на думку Прокурора) відбулося через неналежне виконання відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо охорони і збереження лісів на підвідомчій йому території, однак останній відмовляється в добровільному порядку відшкодувати заподіяну державі шкоду, прокурор, посилаючись на статті 19, 64, 89, 105, 107 Лісового кодексу України (далі -ЛК України) та статтю 1166 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) просив суд про задоволення позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Рівненької області від 19 березня 2012 року порушено провадження у справі № 5019/418/12, розгляд якої було призначено на 10 квітня 2012 року. Цією ж ухвалою до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено Державну екологічну інспекцію в Рівненській області.

Ухвалою суду від 10 квітня 2012 року розгляд справи було відкладено на 24 квітня 2012 року

24 квітня 2012 в судовому засідані було оголошено перерву на 15 травня 2012 року .

Ухвалою суду від 15 травня 2012 року розгляд справи було відкладено на 29 травня 2012 року.

Представник прокуратури в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник третьої особи підтримав позовні вимоги Прокурора, посилаючись на те, що Підприємство в порушення вимог статті 19 ЛК України не забезпечило охорону та збереження лісів на ввіреній йому території, чим допустило самовільну вирубку дерев, а відтак заподіяну вказаним правопорушенням шкоду слід стягнути саме з відповідача.

Представник відповідача проти позову заперечував, зокрема, обґрунтовуючи свою позицію тим, що за правилами статті 1166 ЦК України заподіяна шкода підлягає стягненню саме з заподіювача цієї шкоди за наявності його вини та причинного зв'язку між його протиправною поведінкою та завданою шкодою. Водночас Прокурор та позивач не довели належними та допустимими доказами вину Підприємства у самовільній вирубці дерев, а також не вказали, у чому полягає неправомірність поведінки відповідача та чи існує причинний зв'язок між його поведінкою та завданою державі шкодою.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення Прокурора, представника відповідача та представника третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Що на вимогу Рівненської міжрайонної природоохоронної прокуратури від 22.11.2011р. із залученням спеціаліста Державної екологічної інспекції в Рівненській області було проведено перевірку щодо дотримання Державним підприємством "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Березнівський держспецлісгосп" вимог природоохоронного законодавства, в ході якої було виявлено незаконну порубку дерев у кварталі 6 виділ 12, у межах ділянки, на якій проводилась очистка лісу від захаращення, зафіксовано факт незаконної порубки дерев вкількості 50 штук та у кварталі 6 виділ 18 за межею ділянки, на якій проводилась суцільна санітарна рубка 2011 року згідно лісорубного квитка №17 від 06.06.2011 року, виявлено незаконну порубку дерев в кількості 16 штук, що засвідчено актом про порушення природоохоронного законодавства від 23.11.2011 та Польовою переліковою відомістю, у якій вказані діаметри дерев у корі біля шийки кореня, засвідченою підписами держінспектора з охорони навколишнього природного середовища Багнія А.В. та директором ДП СЛАП «Березнівський держспецлісгосп»А. Новак.

Один примірник акту отримав директор ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп" Новак А.О. Заперечень до акта, чи його оскарження в установленому законом порядку не було.

Відповідно до додатку №1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008р. №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту",- позивач встановив, що шкода заподіяна лісу незаконним вирубуванням становить в розмірі 75 595 грн. 00коп. З врахуванням індексації такс загальний розмір становить -112 636 грн. 55 коп.

Листом Інспекції від 01 грудня 2011 року № 4246/06 на адресу відповідача було надіслано претензію, в якій останньому було запропоновано в 10-денний термін перерахувати до місцевого бюджету Тишицької сільської ради Березнівського району Рівненської області вищезазначену суму заподіяної державі шкоди, яка була залишена відповідачем без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі -Закон), у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Аналогічна норма міститься в частині 1 статті 105 ЛК України, якою встановлено, що порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.

За частиною 4 статті 68 Закону підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів (частина 5 статті 68 Закону).

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для настання деліктної відповідальності, встановленої вищезазначеною нормою, необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, а також вина заподіювача шкоди.

Пунктом 1 частини 2 статті 105 ЛК України зокрема передбачено, що відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Таким чином, відповідно до вищезазначених приписів діючого законодавства обов'язок по відшкодуванню майнової шкоди, заподіяної незаконною рубкою дерев, покладається саме на осіб, які безпосередньо вчинили дане правопорушення і вина їх встановлена у визначеному законом порядку.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України від 19 вересня 2011 року у справі № 4/27/2011/5003.

Згідно з вимогами пункту б) частини 1 статті 20 Закону державний контроль за використанням і охороною лісів належить до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях, яким відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 454/2011 є Державна екологічна інспекція України.

Процедуру проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення їх результатів визначає Порядок організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затверджений наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 вересня 2008 року № 464.

Відповідно до пункту 1.3 вказаного Порядку вказаний нормативно-правовий акт поширюється на державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції, Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища, Державної екологічної інспекції в областях, містах Києві та Севастополі, Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря, Державної екологічної інспекції Азовського моря, Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції (далі -органи Мінприроди) та суб'єктів господарювання (юридичних та фізичних осіб).

За пунктом 1.4 Порядку акт перевірки -це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Судом встановлено, що Актом від 23 листопада 2011 року, на який посилається Прокурор у своєму позові, зафіксовано, вищезазначену незаконну рубку дерев. Проте, не зафіксовано ким було здійснено незаконну вирубку дерев. В позовній заяві прокурор сам зазначає, що вказані порубки були вчинені невстановленими особами під час самовільних порубок лісу. Даний факт не заперечується відповідачем у справі.

Інші докази, які б могли підтвердити факт здійснення даного правопорушення працівниками відповідача, у матеріалах справи відсутні.

Оскільки на момент вирішення даного спору вина працівників Підприємства у вчинені вищезазначеної незаконної рубки дерев у визначеному законом порядку не встановлена, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню матеріальної шкоди, спричиненої вказаним правопорушенням.

Також не можна погодитися з твердженням Прокурора щодо неналежного виконання відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо охорони і збереження лісів на підвідомчій йому території, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 19 ЛК України встановлено, що постійні лісокористувачі зобов'язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

За частиною 1 статті 86 ЛК України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Згідно з частиною 1 статті 89 ЛК України охорону і захист лісів на території України здійснюють: державна лісова охорона, що діє у складі центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства, органу виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальних органів центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства та підприємств, установ і організацій, які належать до сфери його управління, а також лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.

Частиною 2 вищезазначеної статті передбачено, що державна лісова охорона має статус правоохоронного органу.

Слід також зазначити, що чинним законодавством не передбачено обов'язку лісокористувачів по відшкодуванню матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок самовільних рубок лісу невстановленими особами на підвідомчій їм території. Крім того, відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", на підставі якої було здійснено розрахунок заподіяної шкоди за вищезазначене правопорушення, такси, встановлені даним нормативно-правовим актом для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, застосовуються для осіб, що безпосередньо здійснили ці порушення і вина їх визначена у встановленому законом порядку. Застосування цих такс до підприємств, установ, організацій і громадян, що здійснюють охорону лісових насаджень, за виключенням випадків, коли встановлено, що вони безпосередньо скоїли такі порушення, є неправомірними.

Відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Оскільки Прокурор та позивач не довели належними та допустимими доказами факту незаконної рубки дерев працівниками Підприємства, а також наявність прямої вини відповідача у вчиненні даного правопорушення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.06.2012р.

Суддя Заголдна Я.В.