Рішення № 24487444, 28.05.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-37/5529-2012 28.05.12

За позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»ДоПошуково-видавничого агентства «Книга пам' яті України»Простягнення 46 133,82 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 -дов. № 155/1/23-5529 від 30.12.11 р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»до Пошуково-видавничого агентства «Книга пам'яті України»про стягнення 29 106,18 грн. боргу, 10 236,40 грн. інфляційної складової боргу, 3 009,03 грн. трьох відсотків річних та 3 782,21 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ХВП та їх абонентських уводів № 316 від 01.05.2002 р.

Ухвалою суду від 28.04.12 р. було порушено провадження у справі № 5011-37/5529-2012 та призначено її розгляд на 30.05.12 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

29.05.12 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, які було залучено до матеріалів справи.

29.05.12 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від відповідача надійшли клопотання про залучення до участі у справі представником інтересів сторони прокурора, а також про залучення інших відповідачів, а саме: Кабінету Міністрів України, Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціальної політики України, Державну службу з питань інвалідів та ветеранів України, Державну архівну службу України; третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору; клопотання про застосування строку позовної давності, а також про розгляд справи за відсутності представника відповідача, у зв'язку зі станом здоров'я та перебуванням на лікуванні у м. Миргород Полтавської області.

Розглянувши клопотання відповідача про залучення у справі інших відповідачів, а саме: Кабінету Міністрів України, Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціальної політики України, Державну службу з питань інвалідів та ветеранів України, Державну архівну службу України, Господарський суд м. Києва їх відхилив з огляду на наступне.

У відповідності до частини 1 статті 24 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Відповідач обґрунтував своє клопотання тим, що саме через позиціонування, дії та бездіяльність перелічених осіб у нього виникло надзвичайно скрутне фінансове становище, у зв'язку з чим відповідач не міг своєчасно виконувати зобов'язання щодо оплати комунальних послуг.

Оскільки Пошуково-видавниче агентство «Книга пам'яті України»не зазначило, як саме сприятиме залучення інших відповідачів з'ясуванню усього кола обставин, що входять до предмета доказування у справі, встановленню наявності або відсутності правопорушення, прийняттю законного та обґрунтованого рішення, а також не довело, що за рахунок цих відповідачів можливо буде задовольнити позовні вимоги, то Господарський суд м. Києва відхилив дане клопотання про залучення зазначених осіб відповідачами у справі № 5011-37/5529-2012.

Розглянувши клопотання відповідача про залучення до участі у справі представником інтересів сторони прокурора та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Господарський суд м. Києва його відхилив з тих підстав, що в клопотанні не вказано, які державні інтереси слід представляти прокурору в даній справі , на які саме права або обов'язки прокурора може вплинути рішення у даній справі та не зазначено яких саме третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, слід залучити та на яких підставах.

У відповідності до частин 1 і 2 статті 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Представник відповідача у судове засідання 30.05.12 р. не з'явився, відзив на позов не надав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 07.05.12 р., згідно з яким відповідач отримав 14.05.12 р. ухвалу суду про порушення провадження у даній справі від 28.04.12 р.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідачу про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація»(дирекція) та Пошуково-видавничим агентством «Книга пам'яті України» (абонент) був укладений договір про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО, ХВП та їх абонентських уводів № 316 від 01.05.02 р., відповідно до умов якого предметом цього договору є надання послуг з теплопостачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат; обслуговування та утримання внутрішньобудинкових інженерних систем центрального опалення (ЦО) та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні (будинку) за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 51 А.

У відповідності до п. 2.1. договору № 316 від 01.05.02 р., при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими КМДА, Положеннями про Держенергоспоживнагляд, правилами користування тепловою енергією, правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, систем водопостачання та водовідведеня (правилами), нормативними актами з питань користування та взаєморозріунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Пунктами 2.2.1. та 2.2.2. вищевказаного договору визначено, що дирекція зобов'язана розподіляти надану енергопостачальною компанією вцілому на будинок теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляції (під час опалювального сезону), в кількості та обсягах згідно з заявкою абонента (звернення-доручення); надавати послуги по розрахунковому обслуговуванню абонентів з енергопостачальною організацією за спожиту теплову енергію (додаток № 1), проводити засобами дирекції технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем ЦО, ГВП, абонентських уводів.

Відповідно до п. 2.3.3. договору № 316 від 01.05.02 р., абонент зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатку № 2 до цього договору.

Згідно з п. 1. додатку № 2 до договору № 316 від 01.05.02 р., розрахунки за теплову енергію, що споживається проводяться виключно у грошовій формі.

Пунктом 2. вищевказаного додатку визначено, що абонент щомісяця з 14 по 18 число самостійно отримує у дирекції по експлуатації нежилих будинків (за адресою: м. Київ, вул. Чапаєва, 9 Б, розрахункова група, тел. 235-97-88, 235-97-90) акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в дирекцію), розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період (за вимогою абонента), платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії за попередній та поточний місяці, а також технічного обслуговування, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт.

Відповідно до п. 3 додатку № 2 до договору № 316 від 01.05.02 р., сплату за вказаними в п. 2. цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 23 числа поточного місяця.

Згідно з п. 3.1. додатку № 2 до договору № 316 від 01.05.02 р., вразі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць. У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно оплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками.

Відповідно до п. 3.2. додатку № 2 до договору № 316 від 01.05.02 р., абонентам, що не мають приладів обліку:

- щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду;

- кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількість годин (діб) роботи тепловикристовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.

У відповідності до п. 3.3. додатку № 2 до договору № 316 від 01.05.02 р., у випадку порушення сплати за поточне споживання, дирекція по експлуатації нежилих будинків має право припинити безоплатний відпуск теплової енергії. При відключенні енергопостачальною організацією будівлі від джерела тепла з вини абонента, дирекція не несе відповідальності за наслідки. При цьому абонент відшкодовує дирекції втрати по відновленню постачання теплової енергії.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду належним чином завірені копії актів прийому виконаного опалення та технічного обслуговування відповідача за період з листопада 2007 р. до липня 2011 р., розрахунків нарахувань за спірний період та реєстр платіжних вимог-доручень. Загальна сума спожитих відповідачем послуг за період з листопада 2007 р. до січня 2012 р. складала 36 374,35 грн.

Позивач пояснив суду, що ним належним чином виконувались зобов'язання за договором № 316 від 01.05.02 р., однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати виконав частково у розмірі 7 268,17 грн., у зв'язку з чим за період з листопада 2007 р. до січня 2012 р. у нього виникла заборгованість, яка станом на 01.04.12 р. становила 29 106,18 грн.

При цьому позивач пояснив суду, що ним за період з листопада 2007 р. до серпня 2009 р. в межах опалювального сезону застосовувались тарифи на теплову енергію в розмірі 171,62 грн. (без ПДВ), які затверджено розпорядженням КМДА № 86 від 31.01.07 р. (до звернення до суту з даною позовною заявою позивачем у липні 2011 р. було відкориговано суму боргу відповідача по договору № 316 від 01.05.02 р. за період з грудня 2008 до лютого 2009 р., якими було знято неправомірні нарахування за теплову енергію згідно розпоряджень КМДА № 1662, № 1780/1 та № 127, які були скасовані Указами Президента України), а за період з вересня 2009 р. до жовтня 2010 р. в межах опалювального сезону позивач застосовував тарифи на теплову енергію в розмірі 563,46 грн. (без ПДВ), які затверджено розпорядженням КМДА № 758 від 30.06.09 р.

Позивач також пояснив суду, що на адресу відповідача були надіслані претензія (вих. № 155/23-04/26 від 14.04.08 р.), нагадування (вих. № 155/23-03/41 від 31.03.09 р.) та вимога (вих. № 155/23-07/31-1 від 11.07.11 р.), в яких КП «Київжитлоспецексплуатація»просило сплатити заборгованість, яка виникла за договором № 316 від 01.05.02 р.

Однак заборгованість не було ліквідовано повністю. Крім того, листом (вих. № 97 від 09.04.09 р.) Пошуково-видавниче агентство «Книга пам'яті України»повідомляло про відсутність фінансування та зобов'язання погасити зазначену заборгованість.

За таких обставин Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація»звернулося до Господарського суду міста Києва з даним позовом до Видавничо-пошукового агентства «Книга пам'яті України» про стягнення 29 106,18 грн. боргу, 10 236,40 грн. інфляційної складової боргу, 3 009,03 грн. трьох відсотків річних та 3 782,21 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ХВП та їх абонентських уводів № 316 від 01.05.2002 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо отриманих послуг від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 316 від 01.05.2002 р. та додатками до нього строк оплату за спожиті послуги не здійснив.

Відповідач у письмовому клопотанні (вих. № 179 від 25.05.12 р.) просив суд при розгляді справи № 5011-37/5529-2012 застосувати строк позовної давності щодо вимог позивача.

Суд бере до уваги клопотання відповідача про застосування позовної давності до даних спірних відносин.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У відповідності до статті 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст. ст. 260, 261 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи вимоги вищенаведених норм чинного законодавства України та умов договору № 316 від 01.05.02 р., вимога сплатити заборгованість позивачем могла бути пред'явлена за послуги надані за період з квітня 2009 р. до квітня 2012 р., оскільки позов у даній справі подано 23.04.12 р.

При цьому поважних причин пропущення зазначених строків позовної давності позивачем не наведено.

У відповідності до п. 4 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Умовами п. 3 додатку № 2 до договору № 316 від 01.05.02 р. передбачено, що абонент виконує сплату за вказаними в п. 2 зазначеного додатку документами за теплову енергію, не пізніше 23 числа поточного місяця.

Крім того, умовами договору № 316 від 01.05.02 р. не передбачено термін оплати за технічне обслуговування та утримання внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП, абонентських уводів в належному технічному стані, у зв'язку з чим повинна застосовуватись частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 2 стаття 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивач надав відповідачу за договором № 316 від 01.05.02 р. за період з листопада 2007 р. до січня 2012 р. послуг на суму 36 374,35 грн., а оплату відповідач здійснив на суму 7 268,17 грн.

Враховуючи наведене, Господарський суд м. Києва виконав власний розрахунок заборгованості відповідача, застосовуючи строк позовної давності, згідно з яким підлягає стягненню з Пошуково-видавничого агентства «Книга пам'яті України»за неналежне виконання зобов'язання за договором № 316 від 01.05.02 р. основний борг у розмірі 5 588,18 грн. за послуги, надані за період з квітня 2009 р. до січня 2012 р.

КП «Київжитлоспецексплуатація»просило суд стягнути з відповідача 10 236,40 грн. інфляційної складової боргу та 3 009,03 грн. трьох процентів річних за порушення грошового зобов'язання за договором № 316 від 01.05.2002 р. за спірний період.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення інфляційних нарахувань та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця -червня.

У постанові Вищого господарського суду України № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як від'ємного, так і позитивного значення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України № 40/487 від 02.02.12 р. та № 15/065-11 від 01.02.12 р.

Зокрема, в постанові ВГСУ № 15/065-11 від 01.02.12 р. зазначено, що за приписами ст. 625 ЦК України, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр»та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Оскільки судом було взято до уваги клопотання відповідача про застосування позовної давності до спірних відносин у даній справі, то щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних за неналежне виконання грошового зобов'язання за договором № 316 від 01.05.02 р. за період з листопада 2007 р. до січня 2012 р. господарський суд також застосовує строк позовної давності, який обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 Цивільного кодексу України.

Враховуючи наведене, Господарський суд м. Києва виконав власний розрахунок інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних, згідно з яким підлягає стягненню з Пошуково-видавничого агентства «Книга пам'яті України»за неналежне виконання грошового зобов'язання за договором № 316 від 01.05.02 р. грн. за період з квітня 2009 р. до січня 2012 р. інфляційне нарахування у розмірі 962,83 грн. та три відсотки річних у розмірі 430,33 грн.

КП «Київжитлоспецексплуатація»також просило суд стягнути з Пошуково-видавничого агентства «Книга пам'яті України»пеню в розмірі 3 782,21 грн. за неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 316 від 01.05.2002 р. за період з квітня 2011 р. до січня 2012 р.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 2.3.7. договору № 316 від 01.05.2002 р., за несвоєчасну сплату передбачених даним договором нарахувань, абонент на користь дирекції сплачує пеню в розмірі 0,5 % від суми прострочених платежів за кожний день прострочення, але не більше 2-ох облікових ставок НБУ, що діяли на період внесення платежу.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на те, що господарським судом було взято до уваги клопотання відповідача про застосування позовної давності до спірних відносин у даній справі, то стосовно позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 3 782,21 грн. за період з квітня 2011 р. до січня 2012 р. Господарський суд м. Києва відмовляє з наступних підстав.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Згідно зі ст. ст. 260, 261 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього кодексу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Останнє нарахування позивачем за теплову енергію було здійснене позивачем у жовтні 2009 р., а за технічне обслуговування систем центрального опалення -у жовтні 2010 р. У зв'язку з цим строк позовної давності сплинув у листопаді 2010 р. та листопаді 2011 р. відповідно.

Враховуючи вимоги вищенаведених норм чинного законодавства України та умов договору № 316 від 01.05.02 р., вимога сплатити пеню позивачем могла бути пред'явлена за 6 місяців з листопада 2010 р. за порушення грошового зобов'язання щодо оплати за теплову енергію та за 6 місяців періоду з листопада 2009 р. за порушення грошового зобов'язання щодо сплати послуг за технічне обслуговування систем центрального опалення.

При цьому поважних причин пропущення зазначених строків позовної давності позивачем не наведено.

У відповідності до статті 266 Цивільного кодексу України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Пунктом 4 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи наведене, Господарський суд м. Києва відмовляє Комунальному підприємству «Київжитлоспецексплуатація»у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з Пошуково-видавничого агентства «Книга пам'яті України»за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором № 316 від 01.05.02 р. пені у розмірі 3 782,21 грн. за період з квітня 2011 р. до січня 2012 р.

Таким чином, позов Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 253 -258, 260, 261, 266, 267, 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 22, 32, 33, 44, 49, 55, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Застосувати до позовних вимог строк позовної давності.

3. Стягнути з Пошуково-видавничого агентства «Книга пам'яті України»(01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 51 А, код ЄДРПОУ 23706180) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»(01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, код ЄДРПОУ 03366500) 5 588 (п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 18 коп. основного боргу, 962 (дев'ятсот шістдесят дві) грн. 83 коп. інфляційних нарахувань, 430 (чотириста тридцять) грн. 33 коп. трьох процентів річних та 243 (двісті сорок три) грн. 56 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. У решті позовних вимог відмовити.

5. У задоволенні клопотання відповідача про залучення у справі відповідачами Кабінет Міністрів України, Державний комітет телебачення і радіомовлення України, Міністерство юстиції України, Міністерство соціальної політики України, Державну службу з питань інвалідів та ветеранів України, Державну архівну службу України, а також про залучення до участі у справі представником інтересів сторони прокурора та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, відмовити.

6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

7. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.

Повне рішення

підписано 01.06.12 р.