Рішення № 24487364, 29.05.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/25 29.05.12

За позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зара Україна»

про стягнення 199 425,49 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа -підприємець ОСОБА_1, позивач у справі, звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зара Україна»про стягнення матеріальних збитків 199425,49 грн.

Позивачем та Відповідачем заявлені суду клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи, щодо псування майна (окулярів) та торговельного обладнання, та встановлення розмірів можливих завданих збитків.

Ухвалою від 20.04.10р. суд призначив судову товарознавчу експертизу та зупинив провадження у справі.

Від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз 08.11.10р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшов Висновок №3666/10-16 від 27.10.10р. судово-товарознавчої експертизи.

Ухвалою від 09.11.10р. суд поновив провадження у справі, розгляд справи призначив на 25.11.2010р. та зобов'язав сторони надати суду письмі пояснення по справі з врахуванням Висновку №3666/10-16 від 27.10.10р. судово-товарознавчої експертизи, що проводилась Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз.

Відповідачем 25.11.10р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва подано клопотання про зміну заходів забезпечення позову, а саме відповідач просить суд накласти арешт на меншу суму грошових коштів - 66 748,23 грн., що зазначена у висновку експертизи.

Ухвалою від 25.11.10р. суд розгляд справи відклав на 09.12.2010 р. та зобов'язав сторони надати суду письмі пояснення по справі з врахуванням Висновку №3666/10-16 від 27.10.10р. судово-товарознавчої експертизи, що проводилась Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз.

Судове засідання, призначене на 09.12.10р. не відбулось, оскільки суддя, що розглядає дану справу, перебувала на лікарняному.

Враховуючи вищевикладене, після виходу судді з лікарняного, ухвалою від 20.12.10р. суд призначив справу до розгляду на 13.01.11р. та зобов'язав сторони надати суду письмі пояснення по справі з врахуванням Висновку №3666/10-16 від 27.10.10р. судово-товарознавчої експертизи, що проводилась Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз.

Судове засідання, призначене на 13.01.11р. не відбулось, оскільки з технічних причин в Господарському суді міста Києва були збої в роботі комп'ютерної мережі та в роботі АРМ «Документообіг господарських судів», за допомогою якого повинна була здійснюватись технічна фіксація судового процесу, що зокрема підтверджується Актом від 13.01.11р. складеним Начальником та Зам. Начальника Комп'ютерного забезпечення та інформаційних мереж Господарського суду міста Києва та секретарем судового засідання.

Враховуючи вищевикладене, після усунення збоїв в роботі комп'ютерної мережі та в роботі АРМ «Документообіг господарських судів», справа підлягає повторному призначенню до розгляду по суті.

Ухвалою від 14.01.11р. розгляд справи було призначено на 01.02.11р.

В судових засіданнях 01.02.11р. та 10.02.11р. судом оголошувались перерви, та розгляд справи було призначено на 22.02.11р.

Від представника позивача 21.02.11р. надійшла заява про відкладення розгляду справи, призначеного на 22.02.11р.

Судове засідання, призначене на 22.02.2011р. не відбулось, оскільки суддя Домнічева І.О., в провадженні якої перебуває дана справа, знаходилась на лікарняному з 21.02.11р. по 25.02.11р.

Враховуючи наведене, ухвалою від 28.02.11р. суд призначив розгляд заяви на 15.03.11р.

В судовому засіданні 15.03.11р. представником позивача подано суду копію договору від 14.03.11р. між позивачем та ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів»та клопотання про призначення додаткової судової товарознавчої експертизи.

Представники відповідача в призначене судове засідання 15.03.11р. не з`явились. Про поважні причини неявки цих представників в судове засідання суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Ухвалою від 15.03.11р. судом було відкладено розгляд справи на 24.03.11р. та зобов'язано відповідача письмово висловити свою думку з приводу поданого позивачем клопотання про призначення додаткової судової товарознавчої експертизи.

Представники позивача підтримали подане клопотання на наведені ньому запитання до експерта; представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду від 15.03.11р. не виконав та не висловив свою думку з приводу поданого позивачем клопотання про призначення додаткової судової товарознавчої експертизи.

Ухвалою від 24.03.2011р. суд призначив додаткову товарознавчу експертизу по справі та зупинив провадження у справі.

Від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок №3736/11-16 від 10.08.2011р. додаткової судово-товарознавчої експертизи, і також було повернуто до суду матеріали справи №2/25.

Ухвалою від 05.09.2011р. суд поновив провадження у справі, розгляд справи призначив на 20.09.2011р., зобов'язав сторони надати суду пояснення по суті спору, з врахуванням обставин, встановлених Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз у висновку №3736/11-16 від 10.08.2011р. додаткової судово-товарознавчої експертизи, та окремо, зобов'язав позивача надати суду письмове підтвердження щодо того, чи підтримує позивач заявлені позовні вимоги та в якому обсязі

Представники позивача в призначене судове засідання не з`явились. Про поважні причини неявки цих представників в судове засідання суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило.

Вимоги ухвали суду від 05.09.2011р. позивачем не виконано.

Представником відповідача в судовому засіданні подано клопотання про виклик в судове засідання експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, що виконав висновок №3736/11-16 від 10.08.2011р.

Ухвалою від 20.09.2011р. суд відклав розгляд справи на 04.10.2011р., викликав для участі в судовому засіданні експерта КНДІСЕ ОСОБА_4 для надання пояснень, зобов'язав експерта надати письмові пояснення на наведені в ухвалі посилання відповідача та зобов'язав сторони надати суду пояснення по суті спору, з врахуванням обставин, встановлених КНДІСЕ у висновку №3736/11-16 від 10.08.2011р. додаткової судово-товарознавчої експертизи.

В судове засідання 04.10.11р. з'явився експерт КНДІСЕ ОСОБА_4 та надала суду письмові пояснення на виконання вимог минулої ухвали.

Представником позивача в судовому засіданні подано заяву про збільшення позовним вимог, а також про покладення на відповідача судових витрат, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача:

1) збитки в сумі 212 045,79 грн., з яких:

- збитки завдані пошкодженням сонцезахисних окулярів - 158 002,00 грн.;

- збитки завдані пошкодженням торгівельного обладнання - 15 000,00 грн.;

- витрати на оплату оренди приміщення за час вимушеного простою - 30 103,61 грн.;

- витрати на оплату заробітної плати продавцям за час вимушеного простою - 2 200,98 грн.;

- витрати на оплату вартості проведення експертного технічно-товарознавчого дослідження Київського НДІСЕ МЮ України № 9738 від 29.10.2009р. - 1 147,20 грн.;

- витрати на оплату вартості проведення випробувань сонцезахисних окулярів на відповідність їх ДСТУ EN 1836:2005 згідно Договору № Т81093 від 14.03.2011р. - 5592 грн.;

2) судові витрати в сумі 9 144,46 грн., з яких:

- державне мито - 2 120,46 грн.;

- витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу -236 грн.;

- витрати на проведення додаткової судово-товарознавчої експертизи - 6788 грн.

Судом встановлено, що вказана заява про збільшення позовних вимог відповідає ст. 22 ГПК України та належним чином оплачена державним митом, а тому приймається судом до розгляду і позов судом розглядатиметься з врахуванням вказаної заяви про збільшення позовних вимог.

Представником відповідача в судовому засіданні подано клопотання про проведення повторної комплексної експертизи.

В судовому засіданні 04.10.11р. судом оголошувалась перерва на 11.10.11р.

Ухвалою від 11.10.2011р. суд призначив повторну комплексну судову експертизу по справі.

Ухвалою від 11.10.2011р. суд зупинив провадження у справі до проведення Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз судової експертизи (або до дачі висновку чи повідомлення про неможливість проведення експертизи), що призначена ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2011р. по справі № 2/25.

Від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз 12.04.2012р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшов Висновок експертизи №12333/12334/11-34/12750/11-54 від 29.03.2012р.

Ухвалою від 19.04.2012р. судом було поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 10.05.2012р., зобов'язано сторін надати суду пояснення по суті спору з врахуванням Висновку експертизи №12333/12334/11-34/12750/11-54 від 29.03.2012р., наданого Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз. Також суд окремо зобов'язав позивача надати суду письмове підтвердження щодо того, чи підтримує позивач заявлені позовні вимоги та в якому обсязі.

Представником позивача в судовому засіданні 10.05.2012р. надано суду письмові пояснення по суті спору та заяву про підтримання позовних вимог в розмірі 212 045,79 грн., а також про покладення на відповідача судових витрат.

Ухвалою від 10.05.2012р. судом було відкладено розгляд справи на 29.05.2012р. та зобов'язано відповідача надати суду пояснення по суті спору з врахуванням Висновку експертизи №12333/12334/11-34/12750/11-54 від 29.03.2012р., наданого Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз.

Представники відповідача в призначене судове засідання не з'явилися, вимоги ухвал суду від 19.04.2012р. та від 10.05.2012р. відповідачем не виконані. Про поважні причини неявки представників відповідача в судове засідання суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

В судовому засіданні 29.05.2012р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши надані оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Договору суборенди № К18/К-1 від 25.06.2009р. Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 (Позивач) є користувачем приміщення, яке знаходиться в будівлі торговельно-розважального центру за адресою: м. Київ, вул. Лугова, 12; приміщенням є частина будівлі, яка знаходиться на першому поверсі торговельно-розважального центру -секція НОМЕР_2, та місце якого визначається згідно витягу з плану торговельно-розважального центру (додаток А до договору).

Орендоване за Договором суборенди № К18/К-1 від 25.06.2009р. приміщення Позивачем використовується для торгівлі сонцезахисними окулярами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зара Україна»(Відповідач) відповідно до Договору суборенди №В4/К-1 від 10.09.2009р. є також користувачем приміщень, які знаходяться в будівлі торговельно-розважального центру за адресою: м. Київ, вул. Лугова, 12, загальною площею 1765,07 кв.м.; їх місце розташування визначається згідно витягу з плану торговельно-розважального центру (додаток А до договору).

Відповідно до Акту від 15.10.2009р., складеного Позивачем та адміністратором торговельно-розважального центру, 15.10.2009р. в орендованому за Договором суборенди № К18/К-1 від 25.06.2009р. приміщенні Позивача було виявлено, що 280 окулярів покриті будівельним пилом у зв'язку з проведенням робіт у магазині »Відповідача (перелік окулярів наведено в додатку до акту), окуляри при цьому знаходились на спеціальних торгівельних стендах, виготовлених за замовленням Позивача.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що Приватне підприємство «Необуд»в ніч з 14.10.2009р. на 15.10.2009р. виконувало ремонтні роботи в орендованому Відповідачем приміщенні за його замовленням, що призвело до покриття окулярів будівельним пилом.

Враховуючи наведене, Позивач заявами від 21.10.2009р. та від 30.10.2009р. звертався до Відповідача про відшкодування Позивачу вартості пошкоджених сонцезахисних окулярів, вартості відновлення торгівельного обладнання, суми витрат на оплату оренди приміщення за час вимушеного простою та суми витрат на оплату заробітної плати продавцям за час вимушеного простою.

На замовлення Позивача, для доведення при претензійному листуванні Відповідачу розміру завданих Позивачу збитків, останнім було замовлено у Київського НДІСЕ МЮ України експертне технічно-товарознавче дослідження, і відповідно до Висновку № 9738 від 29.10.2009р. розмір матеріального збитку, завданого Позивачу, у зв'язку зі псуванням досліджуваних окулярів та торгівельного обладнання було встановлено в розмірі 165 973,70 грн.

Відповідач вимоги Позивача не визнав, отримані заяви-претензії від 21.10.2009р. та від 30.10.2009р. не задовольнив, та проти заявлених вимог по даній справи також заперечує з підстав, наведених в наданих суду письмових запереченнях.

Судом встановлено, що вищеописані 280 окулярів є власністю Позивача, що підтверджується: 1) договором поставки № 128 від 12.01.2009 р., 2) договором купівлі-продажу № 385 від 02.01.2009 р., 3) договором поставки № 01 від 19.01.2009 р., 4) договором поставки № 07-1/09 від 07.09.2009 р., 5) видатковою накладною № 3174 від 07.09.2009 р., 6) видатковою накладною № б/н від 10.07.2009 р., 7) видатковою накладною № 22 від 01.02.2009 р., 8) видатковою накладною № ПУ-0009549 від 01.06.2009 р.

Посилання Відповідача, що Позивачем не доведено приналежність йому пошкоджених окулярів, оскільки не надано суду документів, які підтверджують оплату їх придбання за вказаними договорами, судом відхиляються, оскільки згідно ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.

Враховуючи те, що в наведених вище договорах на придбання окулярів не встановлено інших умов набуття права власності на проданий товар, ніж встановлено ст. 334 ЦК України, а накладні на передання окулярів від продавців Позивачем надані в повному обсязі на всі 280 окулярів, то суд вважає, що право власності Позивача на ці 280 окулярів підтверджено належним чином.

Щодо визначення вартості окулярів, то їх вартість в сумі 151 325 грн. встановлена наданим суду разом з позовною заявою наказом Позивача № 1/08 від 02.01.2009 р., згідно якого вказані окуляри обліковувалися у Позивача за ціною придбання з торгівельною націнкою.

Факт покриття окулярів будівельним пилом підтверджено актом від 15.10.2009р.

Через необхідність проведення відновлювальних робіт торговельного обладнання та закупівлю нової партії сонцезахисних окулярів, в торговельної діяльності Позивача виник вимушений простій з 15.10.2009р. по 01.12.2009р., що підтверджується наказом №10/09 від 15.10.2009р. про зупинення торговельної діяльності відділу «Окуляри Полароид»в ТРК «Караван»з 15.10.2009 р. та наказом №11/09 від 30.11.2009р. про її відновлення з 01.12.2009р.

Під час цього простою Позивачем були понесені витрати, пов'язані зі сплатою орендної плати за непрацююче приміщення та мінімальної заробітної плати двом найманим працівникам за час вимушеного прогулу, що підтверджується квитанцією від 28.09.2009р. на суму 19 441,89 грн., квитанцією від 04.11.2009 р. на суму 19 441,89 грн., розрахунковою відомістю нарахування та виплати заробітної плати за жовтень № 11, розрахунковою відомістю нарахування та виплати заробітної плати за листопад № 12, податковим розрахунком форми № 1-ДФ за IV квартал 2009 року.

Посилання Відповідача, що відповідно до ч. 1 ст. 113 КЗпП заробітна плата продавцям відділу за час вимушеного простою мала виплачуватися в меншому розміру, судом відхиляються, оскільки згідно ч. 1 ст. 95 КЗпП мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). Відповідно Позивач не мав права виплачувати продавцям заробітну плату в розмірі меншому мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Суд встановив, що по даній справі, для встановлення достовірності обставин, щодо псування майна (окулярів) та торговельного обладнання, та встановлення розмірів можливих завданих збитків, а отже для встановлення обставин, які мають суттєве значення для вирішення спору необхідні спеціалізовані знання, що стало підставами для призначення судових експертиз (судова товарознавча експертиза на підставі ували суду від 20.04.2010р., судова додаткова товарознавча експертиза на підставі ухвали суду від 24.03.2011р. та повторна комплексна товарознавча експертиза на підставі ухвали суду від 11.10.2011р.; ухвали є чинними та не скасованими, результати експертиз не оскаржувались).

Відповідно до Висновку КНДІСЕ № 3736/11-16 додаткової судово-товарознавчої експертизи, та Висновку експертизи №12333/12334/11-34/12750/11-54 від 29.03.2012 р., надані на дослідження сонцезахисні окуляри є не придатними до експлуатації та реалізації через торгівельну мережу згідно ДСТУ ЕN 1836:2005, оскільки не відповідають вимогам п. п. 4.4 ДСТУ ЕN 1836:2005, при цьому розмір збитків, завданих власнику (Позивачу) наданих на дослідження 275 сонцезахисних окулярів в зв'язку з їх пошкодженням становить 158 002,00 грн. Також, відповідно до Висновку КНДІСЕ № 3666/10-16 судово-товарознавчої експертизи від 27.10.2010р., розмір матеріального збитку, який нанесений Позивачу як власнику пошкодженого майна (торгівельного обладнання) становить 15 000,00 грн.

Щодо заперечень Відповідача та його критичного ставлення до вартості відновлювальних робіт по торгівельному обладнанню, на підставі яких експертом було встановлено розмір завданої позивачу шкоди, то судом ці заперечення Відповідача відхиляються, оскільки доказом прямого збитку -доказом виконання відновлювальних робіт та розміру витрачених Позивачем на це коштів є акт від 30.11.2009р. та квитанція про оплату вартості робіт.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі.

Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства та додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Відповідно до ст. 226 ГК України, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Враховуючи те, що розмір збитків, завданих Позивачу пошкодженням окулярів та пошкодженням обладнання, було встановлено судовим експертом, та враховуючи відсутність обґрунтованих заперечень з боку Відповідача на Висновок експертизи №12333/12334/11-34/12750/11-54 від 29.03.2012р., то відповідно до ст. 32 ГПК України суд погоджується з встановленим у даному висновку експерта розміром завданих Позивачу збитків у зв'язку з пошкодженням належних йому на праві власності окулярів та обладнання.

Як було встановлено вище судом, під час вимушеного простою, в зв'язку з пошкодженням окулярів та обладнання, Позивачем були понесені витрати, пов'язані зі сплатою орендної плати за непрацююче приміщення та мінімальної заробітної плати двом найманим працівникам за час вимушеного прогулу, що підтверджується квитанцією від 28.09.2009р. на суму 19 441,89 грн., квитанцією від 04.11.2009 р. на суму 19 441,89 грн., розрахунковою відомістю нарахування та виплати заробітної плати за жовтень № 11, розрахунковою відомістю нарахування та виплати заробітної плати за листопад № 12, податковим розрахунком форми № 1-ДФ за IV квартал 2009 року.

Вказані платежі та витрати, пов'язані зі сплатою Позивачем заробітної плати продавцям в розмірі мінімальної заробітної плати є додатковими витратами Позивача, пов'язаними з завданням шкоди його майну, та відповідно є його збитками за ст. 22 ЦК України та ст. 225 ГК України.

Відповідно до ст. 49 ГК України, підприємці зобов'язані не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права та законні інтереси громадян та їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання. За завдану шкоду та збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Факт оренди Відповідачем торговельного приміщення в будівлі торговельно-розважального центру підтверджено Договором суборенди №В4/К-1 від 10.09.2009р.

Згідно п. 1 Акту доступу до проведення опоряджувальних робіт в приміщенні від 24.09.2009 р., у відповідності до п. 3.2 Договору суборенди № В4/К-1 від 10.09.2009 р. орендар 24 вересня 2009 року надав суборендарю (Відповідачу) доступ в приміщення для проведення опоряджувальних робіт у ньому.

Згідно ст. 3.6 вказаного договору, опоряджувальні роботи повинні проводитися суборендарем на підставі відповідних ліцензій, відповідно до чинних в Україні державних будівельних, санітарних та інших норм і правил.

Згідно ст. 3.7 вказаного договору, обов'язки по виконанню опоряджувальних робіт можуть бути покладені суборендарем згідно відповідних договорів на третіх осіб. В цьому випадку суборендар зобов'язаний повідомити таким третім особам всі вимоги відносно приміщення і опоряджувальних робіт, що пред'являються відповідно до договору. Відповідальність за дотримання третіми особами таких вимог при виконанні опоряджувальних робіт несе суборендар.

Факт підрядних відносин між Відповідачем та ПП «НЕОБУД»підтверджуються наданим суду Договором від 25.09.2009р. на виконання ПП «НЕОБУД»будівельних робіт зі створення інтер'єру в магазині Відповідача », на його замовлення в орендованому за Договором суборенди №В4/К-1 від 10.09.2009р. приміщенні.

При цьому, самим ПП «НЕОБУД»визнано вину, що саме його дії призвели до забруднення окулярів та обладнання Позивача (заява ПП «НЕОБУД»від 19.10.2009р.). Причиною завдання шкоди стало порушення вимог робочого проекту перепланування нежилих приміщень під розміщення магазину », оскільки згідно вказаного проекту в оздоблюванні інтер'єрів використовуються водоемульсійні фарби та швидковисихаючі емалі, тому приміщення, в яких виконуються такі роботи, повинні бути зачинені, що не було дотримано ПП «НЕОБУД»і призвело до забруднення належних Позивачу окулярів та обладнання.

Посилання Відповідача, що він не несе відповідальності за шкоду, завдану підрядником ПП «НЕОБУД», з підстав того, що до підрядного договору від 25.09.2009р. сторонами було укладено додаткову угоду, згідно п. 5.2 якої, у випадку нанесення підрядником шкоди будь-яким особам, в тому числі замовнику, у зв'язку з виконанням умов цього договору, всю відповідальність за такі дії несе підрядник особисто в повному обсязі, без участі замовника, судом відхиляються, з огляду на наступне.

Згідно ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента г визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Вказаний підрядний договір від 25.09.2009р. та додаткова угода до нього укладені саме між Відповідачем та ПП «НЕОБУД», та стосуються правовідносин між ними, а Позивач не є стороною вказаних договорів та отже умови підрядного договору від 25.09.2009р. та додаткової угоди до нього є обов'язковими саме для виконання сторонами цих правочинів, а не для виконання Позивачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 1172 ЦК України, замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину, не може суперечити цьому кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Таким чином, викладена в додаткової угоді до договору підряду від 25.09.2009р. домовленість Відповідача та ПП «НЕОБУД»про те, що всю відповідальність за завдану за цим договором підрядником шкоду несе підрядник, не є обов'язковою для виконання Позивачем, а є підставою (за доведеності всіх інших обставин) для звернення Відповідача до ПП «НЕОБУД»про відшкодування суми сплаченої шкоди в порядку регресу.

Крім того, як зазначалось вище, на замовлення Позивача, для доведення при претензійному листуванні Відповідачу розміру завданих Позивачу збитків, останнім було замовлено у Київського НДІСЕ МЮ України експертне технічно-товарознавче дослідження, за результатами якого було складено Висновок № 9738 від 29.10.2009р., за яке Позивачем було сплачено 1147,20 грн.

Вказаний платіж є додатковими витратами Позивача та доведеними збитками за ст. 22 ЦК України та ст. 225 ГК України.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що Позивачем доведено спричинення йому збитків Відповідачем в наступних розмірах:

- завданих пошкодженням сонцезахисних окулярів - 158 002,00 грн.;

- завданих пошкодженням торгівельного обладнання - 15 000,00 грн.;

- витрат на оплату оренди приміщення за час вимушеного простою - 30 103,61 грн.;

- витрат на оплату заробітної плати продавцям за час вимушеного простою - 2 200,98 грн.;

- витрат на оплату вартості проведення експертного технічно-товарознавчого дослідження Київського НДІСЕ МЮ України № 9738 від 29.10.2009р. - 1 147,20 грн.;

оскільки Позивачем доведено причинно-наслідковий зв'язок між діяннями Відповідача та спричиненням Позивачу збитків.

Разом з тим, судом відхиляються вимоги Позивача про віднесення до спричинений йому збитків розміру витрат на оплату вартості проведення випробувань сонцезахисних окулярів на відповідність їх ДСТУ EN 1836:2005 згідно Договору № Т81093 від 14.03.2011р. - 5592 грн., оскільки дані витрати понесені Позивачем під час судового розгляду справи на його розсуд, судом не було встановлено необхідності приведення таких досліджень, та Позивач не був позбавлений права заявити, обґрунтувати та довести необхідність призначення та проведення таких досліджень шляхом призначення судової експертизи з даних питань, чого Позивачем зроблено не було.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається, зокрема у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, понесені Відповідачем витрати на оплату судової товарознавчої експертизи, призначеної на підставі ували суду від 20.04.2010р. та повторної комплексної товарознавчої експертизи, призначеної на підставі ухвали суду від 11.10.2011р. покладаються на Відповідача та йому не відшкодовуються.

Понесені Позивачем витрати на оплату судової додаткової товарознавчої експертизи, призначеної на підставі ухвали суду від 24.03.2011р., а також витрати позивача по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог; в частині, в якій суд відмовляє в позові, вказані витрати відносяться на позивача та йому не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зара Україна»(м. Київ, вул. Червоноармійська, 77-А; ідентифікаційний код 35534116) на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 158 002 (сто п'ятдесят вісім тисяч дві) грн. збитків завданих пошкодженням сонцезахисних окулярів, 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. збитків завданих пошкодженням торгівельного обладнання, 30 103 (тридцять тисяч сто три) грн. 61 коп. збитків у вигляді витрат на оплату оренди приміщення за час вимушеного простою, 2200 (дві тисячі двісті) грн. 98 коп. збитків у вигляді витрат на оплату заробітної плати продавцям за час вимушеного простою, 1 147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. 20 коп. витрат на оплату вартості проведення експертного технічно-товарознавчого дослідження, 2064 (дві тисячі шістдесят чотири) грн. 48 коп. державного мита, 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 77 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 6608 (шість тисяч шістсот вісім) грн. 80 коп. витрат на проведення додаткової судово-товарознавчої експертизи.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.О.Домнічева

Повне рішення складено 05.06.2012р.