Рішення № 24486887, 05.06.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.06.12р. Справа № 2/5005/17146/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ареал", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-ОВЕН", Дніпропетровська

про стягнення 46 635,61 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Гурський В.С.

Представники:

від позивача:не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1, представник за довіреністю № 33 від 07.02.12р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ареал" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-ОВЕН" (далі - відповідач) про стягнення 216 838,55 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 170 202,94 грн. - сума основного боргу, 13 299,14 грн. - сума пені, 23 448,01 грн. - інфляційні витрати та 9 848,46 грн. - 3% - річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі - продажу 23-08 від 19.12.07р. в частині повного та своєчасного розрахунку за отриманий товар.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.11р. (суддею Боділовською М.М.) порушено провадження у справі № 2/5005/17146/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ареал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-ОВЕН", про стягнення 216 838,55грн.

До суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно якої позивач просить стягнути з відповідача 46 635,61 грн., з яких: 13 299,14 грн. - пені, 23488,01 грн. - інфляційні витрати, 9 848,46 грн. - 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.12р. (суддею Боділовською М.М.) в частині стягнення основного боргу в сумі 170 202,04 грн. провадження у справі припинено, в частині стягнення пені в сумі 13 299,14 грн. - відмовлено, в частині стягнення інфляційних витрат в сумі 23 488,01 грн. та 3 % річних в сумі 9 848,46 грн. - залишено без розгляду, стягнено з відповідача на корить позивача судовий збір в розмірі 1609,50 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.03.12р. ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.12р. скасовано, а справу №2/5005/17146/2011 передано на розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Після проведення автоматизованого розподілу справ, справу № 2/5005/17146/2011 передано на розгляд судді Петренко Н.Е.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.12р. прийнято справу № 2/5005/17146/2011 до свого провадження суддею Петренко Н.Е., справу призначено до розгляду в засіданні на 26.04.12р.

Ухвалою господарського суду від 26.04.12р. розгляд справи відкладено на 22.05.12р.

Ухвалою господарського суду від 22.05.12р. розгляд справи відкладено на 05.06.12р., повторно зобов'язано відповідача надати в судове засідання: письмові пояснення по суті позову, письмові докази в підтвердження своїх доводів або заперечень (оригінали для огляду та належним чином засвідчені копії у справу).

05.06.12р. в судовому засіданні повноважний представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Крім того, надав відзив на заяву про зменшення позовних вимог та акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.11.08 по 24.02.12р.

В свою чергу, повноважний представник позивача у судове засідання не з'явився. Але 05.06.12р. до господарського суду надійшло клопотання від позивача, в якому останній просить відкласти розгляд справи на більш пізню дату, але не менше ніж на 1 місяць, для надання додаткових доказів по справі, які знаходяться у органах державної податкової служби у зв'язку з виїмкою.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 05.06.12р. оголошено повний текст судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши повноважного представника відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

19.12.07р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу 23-08, відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов'язується поставити та передати у власність відповідача ветеринарні препарати (надалі товар), а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити їх на умовах даного Договору.

Відповідно до п.1.2. Договору, номенклатура, кількість, вартість та інші характеристики препаратів визначаються для кожної окремої партії товару відповідно до заявок відповідача та відображаються в накладній на передачу товару.

Згідно п.2.2. Договору, остаточний термін повної оплати товару складає 14 календарних днів з моменту отримання відповідачем товару.

Товар повинен бути повністю поставлений відповідачу протягом 3 календарних днів з моменту отримання від відповідача передплати згідно виписаному рахунку, а в разі відстрочки платежу -з моменту отримання заявки від відповідача (п.3.1. Договору).

Відповідно п.6.2. Договору, за затримку платежів згідно пп. 2.1., 2.2. на строк більше ніж 3 робочих дні, за кожен наступний день прострочки з відповідача на користь позивача здіймається пеня у розмірі 0,2 % від загальної вартості товару за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка має місце на час проведення розрахунків.

Згідно п.9.1. Договору, даний Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.09р. Достроково цей Договір може бути розірваний за ініціативою однієї із сторін але за умови повного виконання сторонами своїх попередніх зобов'язань по ньому.

Позивач зазначає, докази належного виконання позивачем зобов'язань за договором підтверджується наступними видатковими накладними та довіреностями: видатковою накладною №171109-1 від 17.11.09р. на суму 52 357,68 грн. з довіреністю ЯПС № 840502 від 16.11.09р. (а.с.15), видаткова накладна № 271109-2 від 27.11.09р. на суму 52 075,08 грн. з довіреністю ЯПС №840536 від 27.11.09р. (а.с.16) видаткова накладна № 041209-3 від 04.12.09р. з довіреністю ААА № 892326 від 02.12.09р. (а.с.17), видаткова накладна № 221009-5 від 22.10.09р. з довіреністю ЯПО № 375011 (а.с.18).

У Заяві про зменшення позовних вимог (а.с.40) позивач зазначає, що відповідач в порушення п.2.2. Договору розрахувався лише у період розгляду даної справи у сумі 170 202,94 грн., в той час як розрахуватися мав би впродовж 14 календарних днів з моменту отримання товару.

На підставі п.6.2. Договору позивачем була нарахована пеня у сумі 13 299,14 грн.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем були нараховані інфляційні витрати у сумі 23 488,01 грн. та 3 % річних у сумі 9 848,46 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 13 299,14 грн. - суму пені, 23 448,01 грн. - інфляційні витрати та 9 848,46 грн. - 3% - річних.

В свою чергу, відповідач проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та посилається на наступне.

Відповідач стверджує, п.2.1. Договору, встановлено попередню оплату на підставі отриманого рахунку, але не передбачено її розмір. Тобто відповідач міг здійснити попередню оплату в будь-якому розмірі але тільки після отримання рахунку. Таким чином, не виставляючи рахунки на оплату товару та здійснюючи поставку товару без отримання від відповідача попередньої оплати позивач порушив п.3.1. Договору.

Відповідач зазначає, що Договір припинив свою дію 31.12.09р. тобто весь отриманий товар після 31.12.09р. вважається отриманим без договору, а отже за кожну окрему партію товару виникає самостійне зобов'язання щодо сплати. Вимога про сплату від позивача не надходила, а позивач продовжував сплачувати за товар окремими частками. В зв'язку з тим, що грошові кошти не мають родових ознак, вони перераховувалися за весь отриманий товар.

Також відповідач стверджує, що позивач не надав жодних доказів прострочення оплати саме за цими накладними.

Відповідач стверджує, що на момент подання позовної заяви право позивача не було порушене, а вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 46 635,61 грн. є безпідставними.

Крім того, відповідач просить застосувати позовну давність щодо вимоги позивача про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару за кожен день прострочки в розмірі 23 488,01 грн.

Відповідач стверджує, що відповідно до акту звірки (а.с.112) на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем відсутня, а розмір передплати складає 316,26 грн.

Таким чином, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Викладене є підставою для задоволення позову частково.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарювання відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст.174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України).

Відповідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання (ч.2 ст.218 Господарського кодексу України).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його неналежне виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України, у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Господарський суд відхиляє клопотання позивача про відкладення розгляду справи на більш пізню дату, у зв'язку з закінченням двомісячного строку розгляду справи та відсутності відповідного клопотання про продовження строку вирішення спору.

На підтвердження позовних вимог позивач надав наступні належним чином засвідчені видаткові накладні та довіреності:

- видаткова накладна №171109-1 від 17.11.09р. на суму 52 357,68 грн. з відстрочкою платежу на 30 днів та з довіреністю на отримання товару за даною накладною - ЯПС № 840502 від 16.11.09р. (а.с.15);

- видаткова накладна № 271109-2 від 27.11.09р. на суму 52 075,08 грн. з відстрочкою платежу на 30 днів та з довіреністю довіреністю на отримання товару за даною накладною -ЯПС №840536 від 27.11.09р.(а.с.16);

- видаткова накладна № 041209-3 від 04.12.09р.на суму 48 775,70 грн. з відстрочкою платежу на 30 днів та з довіреністю довіреністю на отримання товару за даною накладною - ААА № 892326 від 02.12.09р. (а.с.17);

- видаткова накладна № 221009-5 від 22.10.09р. на суму 4 328,96 грн. з відстрочкою платежу на 30 днів. та з довіреністю довіреністю на отримання товару за даною накладною - ЯПО № 375011 від 22.10.09р. (а.с.18).

З вищевказаних видаткових накладних та довіреностей вбачається, що позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за Договором та передав відповідачу товар на загальну вартість 170 202,94 грн.

В свою чергу відповідачем не було надано жодного доказу підтверджуючого виконання ним своїх зобовязань за договором по оплаті отриманого товару.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд не приймає до уваги Акти звірки (а.с. 45, 112) надані сторонами, оскільки сторони до вказаних Актів внесли оплати за період з 14.01.09 по 09.02.12р. та з 01.11.08р. по 24.02.12р. відповідно, тобто по всім правовідносинам які існували між сторонами, в той час як потрібно було провести звірку за період, який заявлено у позові, тобто з 22.10.09 до 03.01.10р. Але з даного акту, чітко видно, що з 14.12.11р. (дата надходження позову до господарського суду) відповідачем було здійснено проплати в межах суми основного боргу, в той час як товар позивачем відповідачу на зазначену суму у період даних проплат не передавався.

Доказів, що зазначені оплати були здійснені не в якості сплати суми основного боргу, а за будь-який інший товар (і таке інше) відповідач також не надав.

Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що погашенням суми основного боргу відповідач фактично визнав свою заборгованість перед позивачем.

Викладене є підставою для припинення провадження в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 170 202,94 грн.

З огляду на те, що у відповідності до п.2.2. Договору, остаточний термін повної оплати товару складає 14 календарних днів з моменту отримання відповідачем товару господарський суд відхиляє твердження відповідача стосовно того, що прострочення не відбулось з огляду на умови договору, оскільки п.2.2 Договору чітко визначено коли і в якому розмірі відповідач повинен сплачувати за договором.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми закону позивачем було нараховано інфляційні витрати та 3% річні за період з 08.01.12 по 12.12.11р. у сумі 23 488,01 грн. та 9 848,46 грн. відповідно, розрахунок яких господарським судом перевірений та визнано таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення інфляційних витрат у сумі 23 488,01 грн. та 3% річних у сумі 9 848,46 грн.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно п.6.2. Договору, за затримку платежів згідно пп. 2.1., 2.2. на строк більше ніж 3 робочих дні, за кожен наступний день прострочки з відповідача на користь позивача здіймається пеня у розмірі 0,2 % від загальної вартості товару за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка має місце на час проведення розрахунків.

На підставі п.6.2. Договору та вищевказаних норм чинного законодавства позивачем була нарахована пеня у сумі 13 299,14 грн. за період з 12.06.11р. по 12.12.11р., розрахунок якої господарським судом перевірено та визнано таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки пеня має нараховуватись від дня коли відповідач порушив зобов'язання за договором по оплаті за отриманий товар, а це з 18.12.09р. за видатковою накладною № 171109-1 від 17.11.09 на суму 52 357,68 грн., з 28.12.09р. за видатковою накладною № 271109-2 від 27.11.09р. на суму 52 075,08 грн., з 04.01.10р. за видатковою накладною № 041209-3 від 04.12.09р. на суму 58 506,84 грн. з 22.11.09р. за видатковою накладною № 221009-5 від 22.10.09р. на суму 8 905,68 грн.

Відповідно до п.1. ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені);

З огляду на прохання відповідача у відзиві про застосування позовної давності щодо стягнення пені господарський суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення пені у сумі 13 299,14 грн. у зв'язку із спливом строку позовної давності.

Викладене є підставою для задоволення позову частково.

Стягненню підлягають інфляційні витрати у сумі 23 488,01 грн. та 3% річних у сумі 9 848,46 грн.

Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 258, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 232 Господарського кодексу України, 4,32-34, 43,44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-ОВЕН" (51105, Дніпропетровська обл. Магдалинівський р-н, с. Оленівка; ЄДРПОУ 25522107) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ареал" (49017, м. Дніпропетровськ, вул. Коксова, буд. 4-А; ЄДРПОУ 25518117) інфляційні витрати у сумі 23 488,01 грн. (двадцять три тисячі чотириста вісімдесят вісім грн. 01 коп.) та 3% річних у сумі 9 848,46 грн. (дев'ять тисяч вісімсот сорок вісім грн. 46 коп.), судові витрати у сумі 4 337,00 грн. (чотири тисячі триста тридцять сім грн. 00 коп.).

В частині стягнення суми основного боргу у розмірі 170 202,94 грн. провадження у справі припинити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Н.Е. Петренко