Ухвала суду № 24486130, 31.05.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2012 р.Справа № 2-а/1570/3294/11

Категорія:8.2.6Головуючий в 1 інстанції: Свида Л.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача -судді Стас Л.В.

суддів- Турецької І.О., Косцової І.П.

за участю секретаря - Ридванської Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року по справі за позовом Кредитної спілки «Істок»до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Кредитна спілка «Істок»звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000032200/0 від 07.02.2011 року та №0000211701/0 від 07.02.2011 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року -позов задоволено. Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси №0000211701/0 від 07.02.2011 року, №0000032200/0 від 07.02.2011 року - скасовано.

В апеляційній скарзі, ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить постанову суду від 10.11.2011 року -скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши

законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної

скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 23.12.2010 року по 21.01.2011 року Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси проведено планову виїзну перевірку Кредитної спілки «Істок»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.09.2010 року.

За результатами перевірки 28.01.2011 року податковими органами складено акт №99/22-00/26364449/5 про порушення Кредитною спілкою «Істок»п. п. 7.11.9 п. 7.11 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 року, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 29313,68 грн. та п. 1.2 ст. 1, п. п. 3.1.3 п. 3.1 ст. З, п. п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, п. п. 8.1 ст. 8, п. п. 9.2.3 п. 9.2 ст. 9, п. 16.1, п. п. 16.3.3, п. п. 16.3.5, п. 16.3 ст. 16, п. п. «а»п. 17.2 ст. 17, ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№889-ІУ від 22.05.2003 року щодо утримання та

своєчасного перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету на загальну суму 165767 грн. (аркуш справи 11-46).

На підставі зазначеного акту Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси направлено позивачу податкові повідомлення-рішення №0000032200/0 від 07.02.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем на суму 29313,68 грн., штрафними санкціями на суму 7328,44 грн. (аркуш справи 10) та №0000211701/0 від 07.02.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем на суму 165767 грн., штрафними санкціями на суму 41441,75 грн. (аркуші справи 9,10).

Відповідач в акті перевірки посилається на порушення позивачем п. п. 7.11.9 п. 7.11 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки Кредитна спілка «Істок»не віднесла до суми доходів від іншої діяльності відсотки банку за користування тимчасово вільними коштами, розміщеними на поточних рахунках у банку, відсотки банку за користування депозитними коштами, збільшену відсоткову ставку, сплачену за користування кредитом по кредитним договорам та дохід від продажу автомобіля.

Згідно із п. п. 7.11.9 п. 7.11 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) №334/94-ВР від

28.12.1994 року, у разі коли неприбуткова організація отримує доход з джерел, інших ніж визначені відповідними підпунктами 7.11.2 - 7.11. цього пункту, така неприбуткова організація зобов'язана сплатити податок на прибуток, який визначається як сума доходів, отриманих з таких інших джерел, зменшена на суму витрат, пов'язаних із отриманням таких доходів, але не вище суми таких доходів.

Відповідно до п. п. 7.11.1 п. «в», п. п. 7.11.4, п. 7.11.13 п. 7.11. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) №334/94-ВР від 28.12.1994 року від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій (пенсійних фондів, кредитних спілок), отримані у вигляді коштів, які надходять до кредитних спілок у вигляді внесків, на недержавне пенсійне забезпечення або внесків на інші потреби, передбачені законодавством, доходів від здійснення операцій з активами (у тому числі пасивних доходів) недержавних пенсійних фондів та кредитних спілок, за пенсійними вкладами (внесками), рахунками учасників фондів банківського управління відповідно до закону з цих питань, дотацій або субсидій, отриманих з державного або місцевого бюджетів, державних цільових фондів або у межах благодійної, у тому числі гуманітарної допомоги чи технічної допомоги, що надаються таким неприбутковим організаціям відповідно до умов міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, крім дотацій на регулювання цін на платні послуги, які надаються таким неприбутковим організаціям або через них їх отримувачам згідно із законодавством, з метою зниження рівня таких цін. Під терміном "пасивні доходи" слід розуміти доходи, отримані у вигляді процентів, дивідендів, страхових виплат і відшкодувань, а також роялті.

Згідно із п. п. 1.11.1 п. 1.11, п 1.10 ст. 1 Закону України «Про оподаткування

прибутку підприємств»(який діяв на момент виникнення спірних правовідносин)

№334/94-ВР від 28.12.1994 року проценти - доход, який сплачується (нараховується)

позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів включаються платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит, платіж за використання коштів, залучених у депозит, тощо. Фінансовий кредит - кошти, які надаються резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством та іншими кредиторами - нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент.

Відповідно до ст. З, 21 Закону України «Про кредитні спілки»№ 2908-Ш від 20 грудня 2001 року кредитна спілка є юридичною особою, має самостійний баланс, банківські рахунки, які відкриває і використовує згідно із законодавством у самостійно обраних банківських установах, а також печатку, штамп та бланки із своїм найменуванням, власну символіку. Відповідно до свого статуту кредитна спілка розміщує тимчасово вільні кошти на депозитних рахунках в установах банків.

Згідно із ст. 341 Господарського кодексу України, ст. 1070 Цивільного кодексу України для здійснення розрахунків суб'єкти господарювання зберігають грошові кошти в установах банків на відповідних рахунках. За користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом.

З огляду на викладене, суд вірно зазначив у постанові, що відсотки банку отримані кредитною спілкою за користування тимчасово вільними коштами, розміщеними на поточних рахунках у банках та користування депозитними коштами є «пасивними доходами»від здійснення операцій з активами, які звільняються від оподаткування для неприбуткових організацій.

Крім того, відповідно до свого статуту кредитна спілка надає кредити своїм членам на умовах їх платності, строковості та забезпеченості в готівковій та безготівковій формі та має право самостійно встановлювати розмір плати (процентів) за користування кредитами, наданими кредитною спілкою, що передбачено ст. 21 Закону України «Про кредитні спілки»№ 2908-Ш від 20 грудня 2001 року.

З акту перевірки вбачається та сторонами не заперечується наявність кредитних договорів та додаткових угод до них, якими визначено, що при прострочені платежу кредитор має право збільшити відсоткову ставку за користуванням кредиту до моменту повного погашення простроченої заборгованості по черговому платежу.

Таким чином, збільшена відсоткова ставка за користування кредитом по кредитними договорам є фактично платою за користування кредитом і підлягає сплаті за правилами основного грошового боргу, тобто в даному випадку це є дохід від здійснення операцій з активами у вигляді відсотків за користування кредитом, а тому звільняється від оподаткування для неприбуткових організацій.

В акті перевірки зазначено та сторонами не заперечується, що 16.07.2009 року на підставі договору №4149 відбувся продаж автомобілю позивачем громадянину ОСОБА_2 за ціною 11750,39 грн. та кошти останнім були перераховані Кредитній спілці «Істок», проте зазначені кошти позивачем не віднесені до суми доходів від іншої діяльності у З кварталі 2009 року.

В матеріалах справи наявні документи, які підтверджують, що позивач придбав зазначений автомобіль за договором поставки №514408-5164 від 15 листопада 2006 року за 67900 грн. придбав додаткові комплектуючи до нього та здійснював обслуговування (аркуш справи 73-82).

Відповідно до п. п. 8.2.1 п. п. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування

прибутку підприємств»(який діяв на момент виникнення спірних правовідносин)

№334/94-ВР від 28.12.1994 року під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом, до яких відносяться, в тому числі, автомобільний транспорт та запасні частини для нього.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-ХІУ 16 липня 1999 року активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Як зазначалось раніше, відповідно до п. 7.11 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 року від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій від здійснення операцій з активами, а тому суд правильно послався на те, що дохід від продажу автомобілю, який відноситься до активів Кредитної спілки «Істок»не повинен включатись до сум доходів від іншої діяльності.

Крім того слід зазначити, що прибуток визначається як сума доходів зменшена на суму витрат, пов'язаних із отриманням таких доходів, однак автомобіль придбаний за 67900 грн., а проданий за 11750,39 грн., тобто в даному випадку прибуток відсутній.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду стосовно що доводи податкових органів щодо порушення позивачем п. п. 7.11.9 п. 7.11 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 року (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) є необгрунтованими, а тому податкове повідомлення-рішення №0000032200/0 від 7 лютого 2011 року підлягає скасуванню.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем п. 1.2 ст. 1, п. п. 3.1.3 п. 3.1 ст. З, п. п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, п. п. 8.1 ст. 8, п. п. 9.2.3 п. 9.2 ст. 9, п. 16.1, п. п. 16.3.3, п. п. 16.3.5, п. 16.3 ст. 16, п. п. «а»п. 17.2 ст. 17, ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-ІУ від 22.05.2003 року, яке полягає в не утриманні та не перерахуванні до бюджету податку з доходів фізичних осіб з нарахованих та виплачених доходів (процентів та додаткових пайових внесків), а також виплачених доходів фізичним особам.

При цьому відповідач посилається на. п. 1.10 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 року та визначає процент як дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна, до якого не відносяться проценти на пайові внески членів кредитних спілок та вони підлягають оподаткуванню за ставкою визначеною п. 7.1 ст. 7 відповідно до п. п. 9.2.3 п. 9.2 ст. 9 зазначеного Закону.

Відповідно до ст. 19, ч. 1, 2, 3 ст. 21 Закону України «Про кредитні спілки»№ 2908-III від 20 грудня 2001 року майно кредитної спілки формується за рахунок, зокрема, вступних, обов'язкових пайових та інших внесків членів кредитної спілки (крім внесків (вкладів) на депозитні рахунки). Кредитна спілка приймає вступні та обов'язкові пайові та інші внески від членів спілки та самостійно встановлює розмір плати (процентів), яка розподіляється на пайові членські внески та нараховується на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки. Нерозподілений доход, що залишається у розпорядженні кредитної спілки за підсумками фінансового року, розподіляється за рішенням загальних зборів, у тому числі між членами кредитної спілки, пропорційно розміру їх пайових внесків у вигляді відсотків (процентів).

Таким чином, доходи нараховані на пайові та на депозитні внески членів кредитної спілки визначаються як проценти.

Відповідно до п. п. 4.2.12 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№889-ІУ від 22.05.2003 року (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається, зокрема, дохід у вигляді процентів (дисконтних доходів), дивідендів та роялті, виграшів, призів.

Згідно із п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№889-ІУ від 22.05.2003 року (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону. Разом з цим, відповідно до вимог п. п. 22.1.4 п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№889-ІУ від 22.05.2003 року (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) підпункт 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 цього Закону у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та підпункти 9.2.1 і 9.2.2 пункту 9.2 статті 9 цього Закону у частині оподаткування процентів набирають чинності з 1 січня 2010 року, а в редакції від 23.06.2009 року - з 1 січня 2013 року.

Таким чином, законодавець відстрочив до 01.01.2010 року а потім до 01.01.2013 року обов'язок небанківських фінансових установ щодо включення до загального місячного оподаткованого доходу доходів у вигляді процентів на вклади.

Враховуючи викладене, суд вірно зазначив, що у позивача, як у податкового агента, не виникло обов'язку включати до загального місячного оподаткованого доходу платників податку з доходів фізичних осіб доходів у вигляді розподілених спілкою процентів на вклад/внесок до кредитної спілки та нараховувати, утримувати та перераховувати до бюджету цей податок, а тому визначені податкові зобов'язання та штрафні санкції в цій частині є неправомірними.

Що стосується висновків податкових органів про те, що в відносинах з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 позивач виступає податковим агентом та повинен при здійсненні операцій з ними утримувати та перераховувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб, слід зазначити наступне.

В матеріалах справи наявні витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, відповідно до яких ОСОБА_6 на час здійснення господарських операцій з ним був суб'єктом підприємницької діяльності з видами діяльності: рекламна діяльність, індивідуальні послуги, діяльність інформаційних агентств, ОСОБА_5 зареєстрований суб'єктом підприємницької діяльності з основним видом діяльності - поліграфічна діяльність, ОСОБА_4 зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності (аркуш справи 143-144, 171, 172).

Крім того, в матеріалах справи наявні свідоцтва про сплату єдиного податку ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в яких також зазначено такий вид діяльності як рекламна та поліграфічна діяльність (аркуш справи 83-84).

Також позивачем надано до суду платіжні доручення та рахунки по операціям із зазначеними суб'єктами підприємницької діяльності, відповідно до яких ними виконувались рекламні послуги та поліграфічні, які прямо пов'язані з їх господарською діяльністю (аркуші справи 184-191).

Відповідно до п. 9.12.1 ст. 9, п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№889-ІУ від 22.05.2003 року (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту. Особи, які мають статус податкових агентів, зобов'язані, в тому числі, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

При цьому, згідно із п.1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№889-ІУ від 22.05.2003 року (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) Податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Таким чином, суд правильно вважає доведеним факт здійснення господарських операцій позивачем з зазначеними особами, як суб'єктами господарської діяльності, які надавали рекламні та поліграфічні послуги відповідно до виду своєї діяльності, а тому в даному випадку позивач не виступає податковим агентом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду стосовно того, що доводи податкових органів щодо порушення позивачем п. 1.2 ст. 1, п. п. 3.1.3 п. 3.1 ст. З, п. п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, п. п. 8.1 ст. 8, п. п. 9.2.3 п. 9.2 ст. 9, п. 16.1, п. п. 16.3.3, п. п. 16.3.5, п. 16.3 ст. 16, п. п. «а»п. 17.2 ст. 17, ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№889-ІУ від 22.05.2003 року є неправомірними, а тому податкове повідомлення-рішення №0000211701/0 від 7 лютого 2011 року підлягає скасуванню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв постанову

від 10 листопада 2011 року з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року по справі за позовом Кредитної спілки «Істок» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її оголошення.

Головуючий:

Судді: