Рішення № 24485477, 06.06.2012, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________

Провадження № 22-ц/2090/2557/2012 р. Головуючий 1 інстанції: Смірнова Н.А.

Справа № 2025/2-32/11 Доповідач: Івах А.П.

Категорія: відшкодування шкоди

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого -Івах А.П.,

суддів - Пшенічної Л.В., Борової С.А.,

при секретарі -Чабан А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 7 лютого 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

У березні 2010 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих їй в результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі -ДТП). Уточнивши позов, просила стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду у розмірі 3 801, 62 грн. та 80 000 грн. -на відшкодування моральної шкоди, а також витрати на правову допомогу у розмірі 1 250 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що 20 вересня 2006 року близько 21:00 год. на пр. Перемоги у м. Лозова, Харківської області сталася ДТП, винуватцем якої було визнано ОСОБА_1, який керуючи автомобілем НОМЕР_1 знаходився у стані алкогольного сп'яніння та допустив наїзд на автомобіль НОМЕР_2, що був припаркований по правій стороні проспекту, в якому знаходились вона, позивачка, та її чоловік.

У результаті ДТП автомобілю ВАЗ-21011 отримав технічні пошкодження, а їй були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Тривалий час вона знаходилась на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, на що були витрачені кошти, в результаті отриманих травм її було визнано інвалідом ІІ групи, у зв'язку з чим їй було завдана моральна шкода.

6 травня 2010 року ОСОБА_1 подав до суду зустрічний позов, в обґрунтування доводів якого не заперечував, що ДТП сталася з його вини. У цей же час зазначав, що одразу ж сплатив кошти за буксировку автомобіля ВАЗ-21011, який належить ОСОБА_3 та на лікування позивачки у сумі 1 285, 70 грн., що підтверджується чеками на суму 686, 29 грн., решту коштів ОСОБА_2 витратила на невідомі йому потреби. Не погоджуючись з доводами позовної заяви ОСОБА_2, просив стягнути з останньої матеріальну шкоду у сумі 599, 41 грн. та завдану йому та його родині незаконними діями ОСОБА_2 моральну шкоду, яку оцінив у 9 000 грн.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 7 лютого 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Постановлено стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3 801, 62 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 20 000 грн. -моральної шкоди, витрати на правову допомогу у сумі 1 250 грн., а також на користь держави судовий збір у сумі 321, 90 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою цього ж суду від 24 лютого 2012 року виправлено арифметичну описку у рішенні суду від 7 лютого 2012 року.

В апеляційних скаргах ОСОБА_1 просить рішення та ухвалу суду першої інстанції скасувати, а позовну заяву ОСОБА_2 залишити без розгляду. При цьому посилається на: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного:

За положеннями ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

При вирішенні справи суд повинен, як це передбачається вимогами ст. 214 ЦПК України, встановити наявність обставин (фактів), якими були обґрунтовані вимоги і заперечення, та підтвердити їх доказами, визначитися щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, а також щодо правових норм, які підлягають застосуванню до цих правовідносин.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, на виконання вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України належним чином перевірив обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, у достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин, привів мотиви свого висновку.

Судовим розглядом встановлено, що 20 вересня 2006 року по пр. Перемоги у м. Лозова Харківської області сталася ДТП, винним в якій відповідно до постанови Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 9 жовтня 2006 року було визнано ОСОБА_1, котрий, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керував належним йому автомобілем НОМЕР_1 та здійснив наїзд на автомобіль НОМЕР_2, що стояв біля правового краю проїзної частини, належний ОСОБА_3, в результаті чого позивачці ОСОБА_2 були завдані середньої тяжкості тілесні ушкодження, які потягли за собою тривалий розлад здоров'я. Вона неодноразово знаходилась на стаціонарному та амбулаторному лікуванні в різних медичних закладах. В результаті отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_2 з 19 лютого 2007 року встановлено ІІ групу інвалідності.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та стягуючи на її користь з відповідача майнову та моральну шкоду, а також витрати на правову допомогу, при цьому, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що саме з вини останнього сталася ДТП, який у нетверезому стані управляв джерелом підвищеної небезпеки, завдавши своїми діями значну шкоду ОСОБА_2

Відповідно до ст. 1187 ЦК України та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться у постанові № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»шкода, заподіяна особі власником джерела підвищеної небезпеки підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та незалежно від наявності вини цієї особи, така особа відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки матеріальна шкода дійсно була завдана ОСОБА_2 протиправними діями власника джерела підвищеної небезпеки ОСОБА_1, а останній не спростував належними та допустимими доказами відсутність своєї вини у скоєнні ДТП, судова колегія вважає, що суд дійшов правильного висновку про відшкодування цих збитків на користь постраждалої саме з відповідача.

У відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

За положеннями глави 5 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

На виконання вимог вказаного цивільно-процесуального законодавства позивачем ОСОБА_2 надано суду першої інстанції належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог.

Факт перебування на стаціонарному лікуванні ОСОБА_2 у медичних закладах:

- Лозівській міській лікарні, неврологічному відділенні в період з 19 грудня 2006 року по 9 січня 2007 року; з 3 травня по 12 травня 2007 року; з 13 жовтня по 24 жовтня 2007 року; з 1 лютого по 11 лютого 2008 року; з 19 вересня по 3 жовтня 2008 року з діагнозом «наслідки тяжкої черепно-мозкової травми, перенесеної у вересні 2006 року, забою головного мозку 2 ст., субдуральної гематоми зправа; післятравматична енцефалопатія, субкомпенсована»;

- Дніпропетровській обласній клінічній лікарні ім. Мечнікова, нейротравмотологічному відділенні в період з 31 жовтня 2007 року по 12 липня 2007 року (а. с. 34) з аналогічним діагнозом підтверджено виписками із вказаних медичних закладів, в яких відображено, що всі препарати, які за листом призначень та історії хвороби були придбані за рахунок хворої ОСОБА_2

При визначенні розміру спричиненої матеріальної шкоди останньою було враховано, що відповідачем 4 жовтня 2006 року у добровільному порядку їй було передано 1 285, 70 грн. на стаціонарне лікування, за розпискою (а. с. 138, т. с. І).

ОСОБА_2 на рахунок Лозівської міської лікарні за квитанціями:

- № 2436 від 31 жовтня 2006 року на 2 грн. (а. с. 11, т. с. І);

- № 22441 від 2 листопада 2006 року на 10 грн. (а. с. 11, т. с. І);

- № 28877 від 20 грудня 2006 року на 10 грн. (а. с. 19, т. с. І);

- № 9390 від 16 жовтня 2007 року на 10 грн. (а. с. 25, т. с. І).

на рахунок благодійного фонду «СПАС»за квитанціями:

- № 074545 від 9 лютого 2007 року на 30 грн. (а. с. 28 т. с. І);

- № 074546 від 9 лютого 2007 року на 250 грн. (а. с. 28 т. с. І);

- № 066676 від 21 листопада 2006 року на 5 грн. (а. с. 12 т. с. І).

на рахунок благодійного фонду «Меценат»(а. с. 12 т. с. І) за квитанцією № 034150 від 20 листопада 2006 року на 140 грн., а всього 457 грн. сплатила благодійних внесків та вважала, що відповідач повинен нести матеріальну відповідальність, спричинену їй в результаті ДТП.

Судова колегія вважає, що на 457 грн. необхідно зменшити суму стягнення зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 як такої, що безпідставно стягнута, оскільки остання сплачувала вказані внески за своєю ініціативою.

Стягненню підлягає: 3 801 грн. 62 коп. -457 грн. = 3 344 грн. 62 коп.

Щодо відшкодування моральної шкоди, то суд першої інстанції, вірно дійшов висновку, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1 позивачці були завдані моральні страждання у зв'язку з отриманням тілесних ушкоджень, в результаті яких вона стала інвалідом ІІ групи та змушена постійно звертатися за медичною допомогою; звичний ритм її життя було порушено; у відповідності до ч. 2 ст. 1167 ЦК України та п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», виходячи з засад справедливості, добросовісності та розумності, ОСОБА_1 зобов'язаний відшкодувати ОСОБА_2 не лише майнову, а і моральну (немайнову) шкоду у розмірі 20 000 грн.

Витрати, понесені ОСОБА_2 з оплати правової допомоги адвоката, які документально підтверджені довідкою від 5 березня 2010 року (а. с. 50, т. с. І) правильно судом першої інстанції віднесено за рахунок відповідача.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, встановивши конкретні обставини справи, виконавши вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом та ухвалив рішення, що відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України, за виключенням стягнення суми 457 грн. -благодійних внесків.

З огляду на це, судова колегія вважає за необхідне рішення суду першої інстанції змінити в частині розміру суми, що підлягає стягненню на відшкодування матеріальної шкоди, зменшивши цю суму з 3 801, 62 грн. до 3 344, 62 грн.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, рішення суду - зміні у відповідності до вимог ст. 309 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 7 лютого 2012 року змінити:

- зменшити суму стягнення зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди з 3 801 грн. 62 коп. до 3 509 грн. 62 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді: