Ухвала суду № 24484034, 24.05.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2012 р. Справа № 643/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: суддів Носа С.П., Рибачука А.І.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року у справі № 2а-5062/10/1770 за позовом Товариства з обмеженої відповідальністю «Вежа» до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

25.10.2010 року представник ТзОВ "Вежа" звернувся до суду з адміністративним позовом до Здолбунівської ОДПІ Рівненської області про визнання нечинними прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень №0000191601/0 від 13.10.2010р. в частині стягнення з позивача 2412,96грн. надмірно нарахованої суми штрафу, №0000201601/0 від 13.10.2010р., №0000231601/0 від 13.10.2010 р., №0000211601/0 від 13.10.2010 р., №0000221601/0 від 13.10.2010р. в частині стягнення з позивача 64,90 грн. надмірно нарахованої суми штрафу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом за результатами камеральної позапланової податкової перевірки за наслідками якої на ТзОВ "Вежа" накладено штрафні санкції. Зокрема, на думку позивача, податковим органом неправильно розраховано кількість календарних днів затримки сплати узгодженого податкового зобов'язання, яке зменшувалось платником податків, про що подавались відповідні декларації та уточнюючий розрахунок. Окрім того, відповідачем невірно розраховано суму штрафних санкцій, внаслідок того, що податковим органом самостійно здійснено зарахування коштів для погашення податкових зобов'язань не у відповідності до призначення платежу визначеного позивачем під час подання платіжних доручень на сплату податкового зобов'язання.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року визнано нечинним та скасовано з моменту прийняття податкове повідомлення - рішення №0000191601/0, прийняте Здолбунівською ОДПІ 13.10.2010р., в частині нарахування ТзОВ "Вежа" штрафу у сумі 2412,96грн. Визнано нечинним та скасовано з моменту прийняття податкове повідомлення - рішення №0000221601/0, прийняте Здолбунівською ОДПІ 13.10.2010р., в частині нарахування ТзОВ "Вежа" штрафу у сумі 64,90грн. Визнано нечинним та скасовано в повному обсязі з моменту прийняття податкове повідомлення-рішення №0000201601/0 прийняте Здолбунівською ОДПІ 13.10.2010р. Визнано нечинним та скасовано в повному обсязі з моменту прийняття податкове повідомлення-рішення №0000211601/0 прийняте Здолбунівською ОДПІ 13.10.2010р. Визнано нечинним та скасовано в повному обсязі з моменту прийняття податкове повідомлення-рішення №0000231601/0 прийняте Здолбунівською об'єднаною державною податковою інспекцією 13.10.2010р.

Представник Здолбунівської ОДПІ Рівненської області постанову суду першої інстанції оскаржив, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта №345 від 11.10.2010р. про результати проведення перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету. Відповідно до п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено принцип рівності бюджетних інтересів. Встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Враховуючи вищевикладене, підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 13.10.10р. прийнятих Здолбунівською ОДПІ немає.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали цієї справи, перевіривши доводи апелянта у їх сукупності, приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції виходив з того, що 11 жовтня 2010р. податковим органом - Острозьким відділенням Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Вежа" податку на додану вартість до бюджету за період з червня 2009р. по травень 2010р.

В ході перевірки встановлено порушення ТзОВ "Вежа" пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме несвоєчасну сплату позивачем податку на додану вартість, про що складено акт перевірки за №345/16-13980230.

На підставі вказаного акту Здолбунівською об'єднаною державною податковою інспекцією прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000191601/0 від 13.10.2010р. - про накладення на платника податків штрафу за затримку на 112 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 10256,08 грн. - 5128,06 грн.; №0000201601/0 від 13.10.2010р. - про накладення на платника податків штрафу за затримку на 79 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 607,87 грн. - 121,57 грн.; - №0000231601/0 від 13.10.2010р. - про накладення на платника податків штрафу за затримку на 11 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 368,00 грн. - 36,80 грн.; - №0000211601/0 від 13.10.2010р. - про накладення на платника податків штрафу за затримку на 26 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 1562,00 грн. - 156,20 грн.; - №0000221601/0 від 13.10.2010 р. - про накладення на платника податків штрафу за затримку на 22 календарні дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 1436,00 грн. - 143,60 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення №0000191601/0 від 13.10.2010р. на позивача накладено штраф в розмірі 5128,06 грн. за затримку на 112 календарних днів сплати ПДВ в розмірі 50% від несплаченої суми податкового зобов'язання, яка відповідно становить 10256,08 грн.

Крім того, відповідно до податкового повідомлення-рішення №0000201601/0 від 13.10.2010 р. на позивача накладено штраф в розмірі 121,57 грн. за затримку на 79 календарних днів сплати ПДВ в розмірі 20% від несплаченої суми податкового зобов'язання, яка відповідно становить 607,87 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі поданої позивачем до податкового органу звітної податкової декларації №420 за січень 2010р., в якій визначено податкове зобов'язання з ПДВ, що підлягає до сплати в бюджет у сумі 14251,00 грн.

Однак податковим органом не було взято до уваги, що вказане податкове зобов'язання було зменшено позивачем. Зокрема, 17 березня 2010р. платником податків було подано звітну податкову декларацію за лютий 2010р., в якій у зменшення суми податкового боргу з ПДВ зараховано 1351,00 грн. 19 квітня 2010р. платником податків було подано звітну податкову декларацію за березень 2010р., в якій у зменшення суми податкового боргу з ПДВ зараховано 1058,00 грн.

Відповідно до пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Окрім того, 19 квітня 2010р. позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2010 року, в якому зменшено суму податкового зобов'язання з ПДВ на 166,0 грн.

Абзацом 2 підпункту 5.1 статті 5 та пункту 17.2 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачене право платника податків у разі самостійного виявлення помилки у показниках раніше поданої податкової декларації надати уточнюючий розрахунок протягом 1095 днів, наступних за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі коли таку податкову декларацію було подано пізніше, - за днем її фактичного подання.

Відповідно до пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Неврахування податковим органом зменшення позивачем суми податкового зобов'язання призвело до невірного визначення кількості календарних днів затримки сплати самостійно узгодженого зобов'язання з ПДВ. 26 квітня 2010р. сума зменшеного податкового зобов'язання була сплачена позивачем, що підтверджується квитанцією №N020144055 від 26.04.2010р.

Отже, податковим органом невірно розраховано суму штрафу, а саме надміру нараховано позивачу 2412,96 грн. штрафу, відтак податкове повідомлення - рішення №0000191601/0 від 13.10.2010р. в частині нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Вежа" штрафу у сумі 2412,96 грн. є нечинним та підлягає скасуванню.

З огляду на це, податкове повідомлення-рішення №0000201601/0 від 13.10.2010 р., яким на позивача накладено штраф в розмірі 121,57 грн., винесено без достатніх на те підстав, а отже підлягає визнанню нечинним та скасуванню в повному обсязі.

Дії податкового органу щодо зарахування поточних платежів, сплачених ТОВ "Вежа" на підставі платіжних доручень та квитанцій, в яких позивачем зазначено призначення платежу, в рахунок погашення податкового боргу попередніх періодів порушує вимоги чинного законодавства з огляду на наступне.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено принцип рівності бюджетних інтересів. З цією метою встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 встановлено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. Аналогічно, відповідно до Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року №337, платник відповідає за дані, зазначені у квитанції, зокрема і призначення платежу, як необхідний реквізит касового документа.

Тому, очевидно, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням пп. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Як встановлено судом та вбачається з платіжних доручень, позивач самостійно визначив призначення платежу з зазначенням конкретного періоду, тобто його дії не суперечать вимогам вказаного закону. Сплата вказаного податку призначалась саме за ті періоди, які вказані в платіжних дорученнях.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищенаведеного суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що податковим органом невірно розраховано суму штрафних санкцій накладених на відповідача за порушення граничних строків узгодженої суми податкового зобов'язання, а також неправомірно здійснено зарахування платежів по сплаті податкового зобов'язання з податку на додану вартість в рахунок сплати його податкового боргу.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, виніс постанову у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст.160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року у справі № 2а-5062/10/1770 за позовом Товариства з обмеженої відповідальністю «Вежа» до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

ГОЛОВУЮЧИЙ В.П. ДЯКОВИЧ

СУДДІ С.П. НОС

А.І. РИБАЧУК