Ухвала суду № 24483017, 22.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2012 р.Справа № 2а-9305/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2011р. по справі № 2а-9305/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РТІ-трейд"

до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про визнання рішення нечинним,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "РТІ Трейд", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000482302 від 09.03.2011 року, №0000932302 від 18.05.2011 року, № 00013222302 від 18.07.2011 року .

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2011 року адміністративний позов ТОВ "РТІ-Трейд" задоволено.

Скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова №0000482302 від 09.03.2011 року, №0000932302 від 18.05.2011 року, №0001322302 від 18.07.2011 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями, в редакції Закону від 22.07.1997 року № 283/97-ВР), Цивільного кодексу України, Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Господарського кодексу, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, направив до суду клопотання, в якому просить відкласти розгляд справи у зв'язку із перебуванням представника Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби - Кального О.С. на лікарняному.

Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення, оскільки представником відповідача не надано документів на підтвердження факту перебування представника Кального О.С. на лікарняному та неможливості прийняти участі в судовому засіданні іншого представника Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби. Через неявку представників відповідача в судове засідання, в розгляді справи виникла тяганина, що негативно відображається на своєчасному розгляді справи в строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012 року замінено відповідача по справі - Державну податкову інспекцію у Фрунзенському районі м. Харкова на Індустріальну міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ "РТІ-Трейд", пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом 32136019, перебуває в Державній податковій інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) знаходиться в Державній податковій інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова.

Відповідно до плану - графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання, на підставі направлень від 25.10.2010р. № 907, від 12.01.2011р. № 11. від 14.01.2011р. № 22, з 25.10.2010 року по 18.01.2011 р. фахівцями ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкові проведено планову виїзну перевірку позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "РТІ-Трейд" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.06.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. по 30.06.2010р., згідно висновків якого, встановлено порушення позивачем: п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 та п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями, в редакції Закону від 22.07.1997 № 283/97-ВР), порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п. 7.4.1 п.7.4 Закону України від 03.04.1997 № 168/97,-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, порушення п.п. 8.1.1 п.8.1 ст. 8 Закону України від 22.05.2003 за №889-IV "Про податок з доходу фізичних осіб».

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 25.01.2011 року № 88/23-212/32136019.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення рішення №0000482302 від 09.03.2011 року про сплату 279.770, 00 грн. по податку на додану вартість (у т. ч. за основним платежем - 223.824,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 55.956,00 грн.)

За наслідками розгляду скарги директора підприємства, ДПА в Харківській області прийнято рішення № 1987/10/25-203 від 04.05.2011 року, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення №0000482302 від 09.03.2011 року, а скаргу директора підприємства без задоволення.

За наслідками розгляду скарги підприємства, ДПА України було прийнято рішення № 12454/6/25-0115 від 08.07.2011 року, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення №0000482302 від 09.03.2011 року та рішення ДПА в Харківській області, прийняте за розглядом скарги, а скаргу підприємства - без задоволення.

18.05.2011 року та 18.07.2011 року ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкові на підставі акту перевірки від 25.01.2011 року № 88/23-212/32136019 прийнято податкові повідомлення - рішення №0000932302 та №0001322302, згідно яких підприємству визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 279.770,00 грн., у т.ч. 223.824,00 грн. - основний платіж, 55.956,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись з рішеннями відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем - ТОВ "РТІ-Трейд" доведено реальність здійснення господарських операцій за договорами купівлі-продажу 01.08.2007 року № 01/08, від 02.11.2009 року № 1/11/09, № 1008Е від 06.07.2009 року та факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності, а відтак - правомірність віднесення до складу податкового кредиту за червень 2011 року сум ПДВ на загальну суму 435 846 грн.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом спірних податкових повідомленнь-рішеннь з порушенням приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що стало обґрунтованою підставою для його скасування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат, серед іншого, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Колегією суддів встановлено, що між позивачем ТОВ "РТІ-Трейд" ( Покупець) та ТОВ «Третій фактор» (Продавець) укладено договір купівлі - продажу від 01.08.2007 року № 01/08, відповідно до п.1.1. якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товарно-матеріальні цінності, а Покупець зобов'язується прийняти Товар і сплатити Товар у строк і в розмірі, передбаченому даним Договором. ( т. 1 а.с. 110-112) Також підписана додаткова угода № І від 01.01.2008 про продовження дії основного договору № 01/08 від 01.08.2007 (а.с. 113).

Згідно з умовами договору, поставка товару проводиться на умовах самовивезення Покупцем зі складу продавця. На виконання договору купівлі продажу №01/08 від 01.08.2007, а саме для перевезення вантажу, між TOB «РТІ трейд» та ФО-П ОСОБА_2 підписано договір №01.01.09 від 01.08.2008 року (а.с. 140-142).

Факт придбання ТОВ "РТІ-Трейд" товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Третій фактор» підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових та видаткових накладних: 28.07.2008 №535 (а.с. 114), 24.07.2008 №534 (а.с.116), 22.07.2008 №533 (а.с.117), 30.07.2008 №531(а.с.121), 09.07.2008 №528/1(а.с. 126), 09.07.2008 №524 (а.с.127); 07.07.2008 №530 (а.с. 132); 01.07.2008 №528 (а.с. 134); 02.07.2008 №529 (а.с.135); 01.07.2008 №532 (а.с.139); 28.07.2008 №535 (а.с.115); 22.07.2008 №533 (а.с.118 ); 24.07.2008 №534 (а.с.119 ); 30.07.2008 №531(а.с.120 ); 09.07.2008 №528 (а.с. 122); 09.07.2008 №524 (а.с. 123); 07.07.2008 №530 (а.с.128 ); 07.07.2008 №528 (а.с.133 ); 02.07.2008 №529 (а.с.136 ); 01.07.2008 №532 (а.с.137 );

Крім того, на підтвердження здійснення господарських операцій за умовами договору купівлі - продажу від 01.08.2007 року № 01/08, позивачем надано до суду товарно-транспортні накладні: № 088526 від 28.07.2008(а.с. 115); № 920450 від 24.07.2008(а.с.118); № 088527 від 30.07.2008(а.с. 120); № 920448 від 09.07.2008(а.с. 124); № 920449 від 09.07.2008(а.с. 125); № 920445 від 07.07.2008(а.с. 129); № 920446 від 07.07.2008(а.с. 130); № 920447 від 07.07.2008(а.с. 131); №920443 від 01.07.2008(а.с. 133); № 920444 від 02.07.2008(а.с. 137).

Розрахунок за поставлений товар здійснювався у безготівковій формі, що підтверджується належним чином посвідченими копіями витягу з програми «Клієнт-банк» (а.с. 148-149).

Також, між ТОВ "РТІ-Трейд" (Покупець) та ТОВ "Донбізнесторг" (Продавець) укладено договір купівлі - продажу товару від 02.11.2009 року № 1/11/09, відповідно до п.1.1. якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товарно-матеріальні цінності, а Покупець зобов'язується прийняти Товар і сплатити Товар у строк і в розмірі, передбаченому даним Договором. ( т. 1 а.с. 96-98).

Згідно з умовами цього договору поставка проводиться за рахунок продавця і включається у вартість товару. Перевезення здійснювалося на підставі договору №01/01/09 від 01.01.2008 укладеного між TOB «РТІ трейд» та ФОП ОСОБА_2 (а.с. 140-142).

На підтвердження здійснення господарських операцій за вказаними правочинами, до матеріалів справи надано документи первинного бухгалтерського обліку, а саме: податкові накладні: 02.11.2009 №1079(а.с. 99); 02.11.2009 №1078(а.с. 100); 02.11.2009 №1077(а.с.99 ); 18.11.2009 №1080 (а.с. 104 ); 25.11.2009 №1085 (а.с. 106); 30.11.2009 №1086 (а.с. 108); видаткові накладні: 02.11.2009 №1078 (а.с. 101); 02.11.2009 №1077 (а.с. 102); 02.11.2009 №1079 (а.с. 101 ); 18.11.2009 №1080 (а.с. 105); 25.11.2009 №1085 (а.с. 107); 30.11.2009 №1086 (а.с. 109); товарно-транспортні накладні: № 088545 від 02.11.2009 (а.с. 103); № 088546 від 18.11.2009 (а.с. 105); № 088547 від 25.11.2009 (а.с. 107); № 088548 від 30.11.2009 (а.с. 109):

Розрахунок за поставлений товар здійснювався виходячи з умов наданого продавцем договору про відступлення боргу від 30.11.09 №1086. На підставі цього договору був складений акт зарахування взаємних вимог від 30.11.2009 (а.с. 150) і кошти за поставлений товар були перераховані на користь TOB «Восток Інвест Метал» у безготівковій формі, що підтверджується належним чином посвідченими копіями банківських виписок (а.с. 140-147), витягами з програми «Клієнт-банк» (а.с. 151-153).

Крім того, між ТОВ "РТІ-Трейд" та ТОВ "Восток Інвест Метал" договір купівлі - продажу № 1008Е від 06.07.2009 року, відповідно до п.1.1. якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товарно-матеріальні цінності, а Покупець зобов'язується прийняти Товар і сплатити Товар у строк і в розмірі, передбаченому даним Договором. ( т. 1 а.с. 154-156).

Згідно умов договору поставка здійснюється покупцем. Дія цього було укладено договір з ФО-П ОСОБА_3 № 683 від 22.12.2009 (а.с. 122-125) а також з ФО-П ОСОБА_4, договір № 01/01/09 від 01.01.2009 (а.с. 146-149)

На підтвердження здійснення господарських операцій за вказаними правочинами, до матеріалів справи надано документи первинного бухгалтерського обліку, а саме: копії податкових накладних від 06.04.2010 №817 (а.с. 159); 01.04.2010 №811 (а.с. 161); 02.04.2010 №812 (а.с. 164); 05.04.2010 №813 (а.с. 166); 15.03.2010 № 423 (а.с. 168); 30.03.2010 № 427 (а.с. 171); 05.02.2010 №200 (а.с. 173); 05.01.2010 №4 (а.с. 175); 05.01.2010 № 19 (а.с. 177); 02.01.2010 № 3 (а.с. 179); 01.12.2009 № 165 (а.с. 182); 25.12.2009 № 171 (а.с. 185); 01.10.2009 №95 (а.с. 187); 28.12.2009 №172 (а.с. 190); 23.12.2009 №170 (а.с. 192); 14.12.2009 №167 (а.с. 194); 13.10.2009 №101 (а.с. 196); 17.09.2009 №72 (а.с. 200); 02.09.2009 №65 (а.с. 203); 24.08.2009 №42 (а.с. 206); 08.07.2009 №3 (а.с. 208); копії видаткових накладних: від 06.04.2010 №8І7 (а.с. 159); 01.04.2010 №811 (а.с. 162); 02.04.2010 №812 (а.с. 165); 05.04.2010 №813 (а.с. 167); 15.03.2010 №423 (а.с. 169); 30.03.2010 №427 (а.с. 172); 05.02.2010 №20 (а.с. 174); 05.01.2010 №4 (а.с. 176); 05.01.2010 №19 (а.с. 178); 02.01.2010 №3 (а.с. 180); 01.12.2009 №165 (а.с. 183); 25.12.2009 №171 (а.с. 186); 01.10.2009 №95 (а.с. 188); 28.12.2009 №172 (а.с. 191); 23.12.2009 №170 (а.с. 193); 14.12.2009 №167 (а.с. 195); 13.10.2009 №101(а.с. 197); 17.09.2009 №72 (а.с. 201); 02.09.2009 №65 (а.с. 204); 24.08.2009 №42 (а.с. 207); 08.07.2009 №3 (а.с, 209); копії товарно-транспортних накладних: № 169473 від 06.04.2010(а.с. 159); № 169470 від 01.04.2010(а.с. 162); № 169471 від 02.04.2010 (а.с. 165); № 169472 від 05.04.2010 (а.с. 167); № 169469 від 15.03.2010 (а.с. 170); № 169468 ви 30.03.2010 (а.с. 172); № 036722 від 01.01.2010 (а.с. 181); № 036719 від. 14.122009 (а.с. 184); № 036721 від 25.12.2009 (а.с. 186); № 036717 від 25.12.2009 (а.с. 189); № 036720 від 23.12.2009 (а.с. 193); № 036718 від 13.10.2009 (а.с. 199); № 036716 від 17.09.2009 (а.с. 202); № 036715 ви 02.09.2009 (а.с. 205); № 036714 від 08.07.2009 (а.с. 210).

Розрахунок за товар здійснювався у безготівковій формі, що підтверджується належним чином посвідченими копіями банківських виписок (а.с. 211-250 Т.1, 7-19 Т.2)

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тощо.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 7.2.6 цього пункту). При цьому датою виникнення такого права на податковий кредит є дата сплати позивачем коштів за товари (роботи, послуги), або дата отримання від постачальника податкової накладної, а не дата сплати зазначених коштів продавцем товарів (послуг) безпосередньо до бюджету (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону).

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право позивача на податковий кредит у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету.

З наведених положень п. 7.4 ст. 7 Закону випливає, що право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним ПДВ у складі ціни товару (послуг), що підтверджується наданими позивачем до суду: копіями договорів, копіями виписок з банківського рахунку про сплату коштів постачальникам позивача та копіями податкових накладних, отриманих від таких постачальників.

Згідно п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону, а в п. 10.4 цієї норми встановлено, що контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.

Тобто, обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ відповідно до Закону, як вірно встановлено судом першої інстанції, покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

При цьому нікчемність договорів купівлі-продажу сільськогосподарської продукції, укладених позивачем з ТОВ «Третій фактор», ТОВ "Донбізнесторг" та ТОВ "Восток Інвест Метал" податковий орган обґрунтовує на підставі відомостей, наданих податковими органами за місцем реєстрації вказаних суб'єктів господарювання, зокрема, щодо відсутності за своїм місцезнаходженням, відсутності транспортних засобів або транспортних витрат, пов'язаних з перевезенням реалізованих товарів, а також транспортних витрат, пов'язаних з придбанням товарів, визнання ТОВ "Третій фактор" банкрутом, відсутності на підприємствах трудових ресурсів, необхідних основних фондів для виконання основного виду діяльності, складських та торгівельних приміщень, обладнань, обчислювальної техніки, не відображенням контрагентами підприємств ТОВ «Третій фактор», ТОВ "Донбізнесторг" та ТОВ "Восток Інвест Метал" показників фінансово-господарських взаємовідносин у податковому обліку та знаходження їх у процедурах ліквідації або зняття з обліку.

Колегія суддів не приймає до уваги такі доводи податкового органу, оскільки: ТОВ "Третій Фактор" визнано банкрутом 30.07.2009 року, тобто вже після виконання умов договору купівлі-продажу № 01/08 від 01.08.2007 року; свідоцтво ТОВ "Донбізнесторг" анульовано 12.08.2010 року, в той час, як позивач виконував умови укладеного з ТОВ "Донбізнесторг" договору в період з 01.11.2009 року по 30.06.2010 року; відсутність у штаті ТОВ «Третій фактор», ТОВ "Донбізнесторг" та ТОВ "Восток Інвест Метал" відповідної кількості працівників для виконання укладених угод, необхідних основних фондів для виконання основного виду діяльності не підтверджена належними доказами; невідображення ТОВ «Третій фактор», ТОВ "Донбізнесторг" та ТОВ "Восток Інвест Метал" або їх контрагентами у податковому обліку відомостей за фінансово-господарськими операціями у відповідності до чинного законодавства тягне негативні наслідки тільки для таких платників податків; спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи копіями виписок з банківського рахунку про оплату позивачем отриманої продукції, довіреностями на отримання продукції, податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, договорами зберігання, договорами оренди, договорами про надання складських послуг, актами приймання-передачі об'єкта оренди тощо.

З урахуванням системного аналізу норм чинного законодавства та матеріалів справи колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції про неправомірність доводів податкового органу про порушення позивачем п.п.4.1.1 п.4.1ст.4 , п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підтверджені матеріалами справи та зібраними доказами, яким суд першої інстанції дав об'єктивну оцінку.

Також колегія суддів зауважує, що частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З огляду на фактичні обставини у справі та з урахуванням наведеної норми права, колегія суддів дійшла висновку про те, що реальність здійснення господарських операцій між ТОВ "РТІ Трейд" та ТОВ «Третій фактор», ТОВ "Донбізнесторг" та ТОВ "Восток Інвест Метал" на підставі договорів купівлі-продажу № 01/08 від 01.08.2007 року, № 1/11/09 від 02.11.2009 року, № 1008Е від 06.07.2009 року підтверджено належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку, що є підставою вважати такі договори укладеними, та такими, що мають реальні правові наслідки.

Колегія суддів зазначає, що правочин був укладений право- і дієздатними юридичними особами, ні предмет цих правочинів, ні зміст прав та обов'язків їх сторін положенням чинного законодавства не суперечать.

Колегія суддів також звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції про те, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність здійснення господарських операцій за договорами купівлі-продажу № 01/08 від 01.08.2007 року, № 1/11/09 від 02.11.2009 року, № 1008Е від 06.07.2009 року та факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень №0000482302 від 09.03.2011 року, №0000932302 від 18.05.2011 року, №0001322302 від 18.07.2011 року належним чином не довів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкові повідомлення-рішення №0000482302 від 09.03.2011 року, №0000932302 від 18.05.2011 року, №0001322302 від 18.07.2011 року, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовна вимога про визнання таких рішень протиправними та їх скасування є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2011р. по справі № 2а-9305/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.