Ухвала суду № 24482830, 10.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2012 р.Справа № 1807/2а-21/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Перцової Т.С. , Русанової В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області на постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 26.01.2012р. по справі № 1807/2а-21/12

за позовом ОСОБА_1

до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області третя особа Конотопське міське управління праці та соціального захисту населення

про визнання незаконною постанови про повернення виконавчого документу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Конотопського міськрайонного суду Сумської області з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області, третя особа: Конотопське міське управління праці та соціального захисту населення, в якому просить визнати незаконною постанову державного виконавця від 22 грудня 2011 року про повернення виконавчого листа № 2 а-3727/2011 рік, виданого Конотопським міськрайонним судом 16 травня 2011 року, з метою виконання постанови суду від 16 травня 2011 року про стягнення з Конотопського міського управління праці та соціального захисту населення на його користь суми недоплаченої разової щорічної допомоги як учаснику бойових дій за 2011 рік в розмірі 3360 грн.

Постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 26.01.2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконною та скасовано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області Твердохліб Марини Володимирівни від 22 грудня 2011 року про повернення виконавчого листа № 2 а-3727/2011 рік, виданого Конотопським міськрайонним судом Сумської області 16 травня 2011 року з метою виконання постанови суду від 16 травня 2011 року про стягнення на користь ОСОБА_1 з Конотопського міського управління праці та соціального захисту населення суми недоплаченої разової щорічної допомоги як учаснику бойових дій за 2011 рік в розмірі 3360 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 26.01.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст.ст. 21, 23, 25, 30 Бюджетного кодексу України, ч. 3 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Конотопського міськрайонного суду від 16 травня 2011 року з Конотопського міського управління праці та соціального захисту населення на користь ОСОБА_1 стягнуто суму недоплаченої разової щорічної грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2011 рік в розмірі 3360 грн. Конотопське міське управління праці та соціального захисту населення зобов'язано виконати постанову негайно (а.с. 3).

З метою виконання вищевказаної постанови Конотопським міськрайонним судом 16 травня 2011 року видано виконавчий лист (а.с. 4), який пред'явлено ОСОБА_1 для примусового виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області та за яким 31 серпня 2011 року відкрито виконавче провадження (а.с.20).

22 грудня 2011 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області Твердохліб М.В. винесено постанову про повернення виконавчого листа № 2 а- 3727/2011, виданого Конотопським міськрайонним судом 16 травня 2011 року стягувачу - ОСОБА_1 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження». Своє рішення державний виконавець обґрунтував тим, що до Конотопського управління Державного казначейства у Сумській області з метою виконання рішення суду були направлені платіжні вимоги для примусового списання грошових коштів з відповідного рахунку Конотопського міського управління праці та соціального захисту населення. Вказані платіжні вимоги були повернуті без виконання у зв'язку з відсутністю відкритих бюджетних асигнувань за кодом програмної класифікації видатків бюджету, за яким необхідно здійснювати безспірне списання. Відповідно до норм чинного законодавства бюджетна установа (організація), яка фінансується за рахунок коштів державного бюджету, відповідає за своїми зобов'язаннями коштами, що є в її розпорядженні. Згідно з вимогами ст. ст. 21, 23, 25, 30 Бюджетного Кодексу України, бюджетна установа має відповідати за своїми зобов'язаннями лише за наявності відповідних бюджетних призначень, виділених виключно на цілі для погашення заборгованості. Майном бюджетної установи, на яке може бути звернуте стягнення є лише кошти, виділені державою для відшкодування певної заборгованості. Закон не допускає можливості звернення на інше майно або інші кошти бюджетної установи (а.с.3).

Вказану постанову направлено ОСОБА_1 22 грудня 2011 року (а.с.2) та отримано ним 3 січня 2012 року.

4 січня 2012 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання незаконною постанови державного виконавця від 22 грудня 2011 року про повернення виконавчого документа.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що повертаючи позивачу виконавчий документ на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець порушив права стягувача, передбачені п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також його право на своєчасне і повне виконання рішення суду, змусив позивача повторно пред'являти виконавчий лист для примусового виконання.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 та ч. 3 ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про державну виконавчу службу", завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Частинами 1, 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом та вказаним законом.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Частиною 1 ст. 27 вищевказаного Закону також передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Пунктом 4.1.3. Інструкції про проведення виконавчих дій, затв. наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 № 74/5 також визначено, що якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, то державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, після відкриття виконавчого провадження 31 серпня 2011 року, незважаючи на ігнорування Конотопським міським управлінням праці та соціального захисту населення вимог державного виконавця щодо негайного виконання постанови суду, державним виконавцем лише 14 листопада 2011 року направлено до Конотопського управління державного казначейства Головного управління Державного казначейства України у Сумській області платіжні вимоги про стягнення на користь ОСОБА_1 суми заборгованості за виконавчим листом № 2 а -3727 від 16 травня 2011 року.

Тобто лише 14 листопада 2011 року державний виконавець приступив до примусового виконання постанови суду від 16 травня 2011 року про стягнення коштів на користь ОСОБА_1 (а.с. 24).

Відповідачем після відкриття виконавчого провадження 31 серпня 2011 року не з'ясовано причини невиконання Конотопським міським управлінням праці та соціального захисту населення постанови суду від 16 травня 2011 року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідь боржника за виконавчим листом - Конотопського міського управління праці та соціального захисту населення щодо відсутності коштів на розрахунковому рахунку № 35217075001804 КПКВ 2501150 надано відповідачу 20 червня 2011 року та отримано ним 25.06.2011 року (а.с. 22), тобто ще до відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 2 а -3727 від 16 травня 2011 року (а.с. 20).

Платіжні вимоги про примусове списання грошових коштів Конотопським УДК ГУДКУ у Сумській області листом № 4-17-2/2699 від 18 листопада 2011 року повернуто відповідачу, з тих підстав, що не відкриті асигнування за відповідним кодом економічної класифікації видатків бюджету по КПКВ 2501150, за якими необхідно здійснити безспірне списання (а.с. 24).

Згідно ч. 1 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 4.4.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затв. наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 № 74/5, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою має право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

У відповідності до ст. 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Проте, державний виконавець не скористався своїм правом, відповідно до наведеної норми КАС України та Закону України «Про виконавче провадження» та не звертався до суду із заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», на яку державний виконавець посилається для обґрунтування постанови про повернення виконавчого документу, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

За приписами ч.1 та 2 ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі -Конвенція), яка відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 19 Конвенції для забезпечення дотримання державами-учасницями Конвенції взятих на себе зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї створюється Європейський суд з прав людини.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру. У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 15 жовтня 2009 року по справі "Комнацький проти України" визначився, що держава повинна забезпечити гарантії, передбачені Конвенцією, і що протиріччя між органами місцевої влади не повинні вплинути на права заявника, гарантовані Конвенцією (від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 "Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод").

Таким чином, колегія суддів зазначає, що відсутність коштів у боржника чи у держави на виконання взятих на себе зобов'язань не звільняє боржника від виконання рішення суду, та не є обставиною, яка ускладнює його виконання.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що відповідачем передчасно було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 26.01.2012р. по справі № 1807/2а-21/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Перцова Т.С. Русанова В.Б. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.