Ухвала суду № 24482721, 10.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2012 р.Справа № 2018/2а-7116/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Перцової Т.С. , Русанової В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Харкова від 19.12.2011р. по справі № 2018/2а-7116/11

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова

про перерахунок пенсії та стягнення недоотриманої пенсії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова, в якому з урахуванням уточнень просить:

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова відшкодувати заподіяну шкоду та здійснити перерахунок пенсії в зв'язку з втратою годувальника, враховуючи довідку про доходи ОСОБА_2 від 04.07.2005 року;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова виплатити суми пенсій, неотримання як позивачем, так і її чоловіком.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 19.12.2011 року в задоволенні зазначеного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, позивач просить постанову Київського районного суду м. Харкова від 19.12.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 13.05.2004 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова та отримує пенсію за віком.

11.06.2008 позивач звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова з заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника. До зазначеної заяви позивачем додано довідку від 04.07.2005 року про заробітну плату її чоловіка за період з 01.01.1981 року по 31.12.1985 року, видану ДП Харківський радіозавод "Протон".

Не погоджуючись з тим, що під час розрахунку ї пенсії в зв'язку з втратою годувальника, пенсійним органом не враховано зазначену довідку, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для перерахунку пенсії позивача в зв'язку з втратою годувальника з урахуванням довідки про доходи ОСОБА_2 від 04.07.2005 року, а тому і відсутності підстав для задоволення позову.

Колегія суддів частково погоджується з даним висновком суду першої інстанції та вважає постанову Київського районного суду м. Харкова від 19.12.2011 року такою, що частково постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом 26.07.2011 року із вимогами щодо захисту його порушених прав, що мали місце з 11.06.2008 року (дати звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії в зв'язку з втратою годувальника).

Колегія суддів зауважує, що порушене право позивача на отримання пенсії підлягає захисту в межах шестимісячного строку. При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду з адміністративним позовом, річний строк на звернення до суду з позовом та період, за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту з 26.01.2011 року.

При цьому колегія суддів зауважує, що у відповідності до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Зазначені положення кореспондуються з нормами ст. 162 КАС України, які визначають повноваження суду при вирішенні справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Як вбачається з приписів частин 2, 3 ст. 99 КАС України строк звернення до суду, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду з захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.

При цьому колегія суддів зауважує, що, як вбачається з матеріалів справи, порушення прав позивача відбувалося періодично -кожного місяця при отриманні нею суми пенсії, починаючи з 11.06.2008 року, а тому кожного разу при отриманні пенсії в неналежному розмірі позивач мав змогу звернутись до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України (в редакції станом на момент прийняття рішення судом першої інстанції) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за наявності поважних причин його пропуску (ч.1 ст.102 КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, в силу приписів ч. 4 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Однак позивачем до суду першої інстанції не було надано доказів поважності пропуску строку для звернення до адміністративного суду з позовом щодо зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії за період з 11.06.2008 року по 25.01.2011 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для поновлення позивачеві строку звернення до суду за захистом своїх прав за період з 11.06.2008 року по 25.01.2011року.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права.

Таким чином, внаслідок неправильного застосування норм ч.2 ст.99 КАС України постанова суду першої інстанції в частині позовних вимог про зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії за період з 11.06.2008 року по 25.01.2011 року не може бути визнана законною, а тому підлягає скасуванню, а позов в зазначеній частині згідно приписів ст. 100 КАС України - залишенню без розгляду.

Відносно позовних вимог за період з 26.01.2011 року колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до заяви позивача, з 11.06.2008 року їй призначена пенсія в зв'язку з втратою годувальника у відповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

У відповідності до ст. 37 зазначеного Закону пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Як вбачається з матеріалів справи, чоловік позивача - ОСОБА_2 отримував пенсію по інвалідності, пенсія за віком йому не призначалась.

У відповідності до ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

За бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.

Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач заявою про визначення частини пенсії відповідно до раніше діючого законодавства до пенсійного органу не зверталась, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для перерахунку пенсії позивача в зв'язку з втратою годувальника з урахуванням довідки про доходи ОСОБА_2 від 04.07.2005 року.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі в частині відмови в задоволенні позовних вимог за період з 26.01.2011 року суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду в зазначеній частині не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 203, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського районного суду м. Харкова від 19.12.2011 року по справі № 2018/2-а-7116/11 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії за період з 11.06.2008 року по 25.01.2011 року.

Позовну заяву ОСОБА_1 в зазначеній частині залишити без розгляду.

В іншій частині постанову Київського районного суду м. Харкова від 19.12.2011 року по справі № 2018/2-а-7116/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Перцова Т.С. Русанова В.Б.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.