Постанова № 2447341, 03.07.2008, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

03.07.08 Справа № 5/53

ПОСТАНОВА

03 липня 2008 року Справа №5/53

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Галушко Н.А.

суддів Краєвська М.В.

Орищин Г.В.

отримавши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Підприємство «Автопром», м.Херсон вих..№02-15/14-08 від 11.03.2008р.

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 19.02.2008р.

у справі № 5/53

за позовом приватного підприємця ОСОБА_1, м.Івано-Франківськ

до відповідача 1 ТзОВ «Підприємство «Автопром», м.Херсон

до відповідача 2 Івано-Франківського управління ВАТ «Державний ощадний банк», м.Івано-Франківськ

до третьої особи: ЗАТ Страхова компанія «Галицька», м.Івано-Франківськ

про розірвання договору купівлі-продажу №19 від 17.03.2006р., розірвання кредитного договору №218 від 15.03.2006р. та договору застави від 28.03.2006р. та стягнення моральних та матеріальних збитків

За участю представників сторін:

від позивача -ОСОБА_1.- приватний підприємець

від відповідача 1-не з»явився

відповідача 2 - не з»явився

від третьої особи: не з»явився

Права та обов'язки представникам сторін відповідно до ст. 22 ГПК України роз'яснено.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 19.02.2008р. у справі №5/53 (суддя Цюх Г.З.) частково задоволено позовні вимоги приватного підприємця ОСОБА_1, м.Івано-Франківськ: розірвано договір купівлі-продажу №19 від 19.03.2006р., укладений між ТзОВ підприємство "Автопром" та підприємцем ОСОБА_1.; зобов»язано підприємця ОСОБА_1. поверненути автобус марки ХАЗ НОМЕР_1 ТзОВ підприємству "Автопром", обов"язок по транспортуванню автобуса марки ХАЗ НОМЕР_1 покладено на ТзОВ підприємство "Автопром"; стягнено з ТзОВ підприємство "Автопром" на користь приватного підприємця ОСОБА_1 158 616,00грн. вартості автобуса, 11 052,00грн. витрат, понесених на ремонт автобуса, 107 750,00грн. упущеної вигоди, 2 859,18грн. державного мита та 118,00грн. інформаційно-технічних послуг; стягнено з приватного підприємця ОСОБА_1 в дохід державного бюджету м.Івано-Франківська 750,00 грн. державного мита.

Рішення суду мотивоване тим, зокрема, що вимоги позивача про розірвання договору купівлі-продажу від 17.03.2006р., повернення відповідачу автобуса та стягнення з останнього 158 616.00грн, сплачених за цей автобус, а також стягнення з відповідача на користь позивача 11 052,00грн. витрат на ремонт автобуса, 107 750,00грн. збитків заявлені у відповідності до ст.ст.679, 708 Цивільного кодексу України та підтверджуються матеріалами справи, зокрема, записами в сервісній книжці позивача та висновком експертизи №3216 від 12.12.2007р.; вимога про переведення на відповідача обов»язків позичальника і обов»язків по договору застави не підлягає задоволенню в силу положень ст.520 ЦК України, оскільки кредитором не надано згоду на таке переведення; вимога про стягнення решти суми збитків та витрат не підлягає задоволенню, оскільки не підтверджена матеріалами справи.

ТзОВ «Підприємство «Автопром», не погоджуючись з таким рішенням суду, подано апеляційну скаргу №02-15/14-08 від 11.03.2008р., додаткові обґрунтування до апеляційної скарги №01-17/38-08 від 29.04.2008р., просить рішення суду скасувати і в позові відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням територіальної підсудності, що є безумовною підставою для його скасування та припинення провадження у справі; проведення судової експертизи здійснювалось з порушенням Закону України «Про судову експертизу»та п.2.11 «Правил роздрібної торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами», висновок авто-товарознавчої експертизи про вартість проведеного ремонту №88 суперечить п.135 «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз», затв. Наказом Мінюсту України №53/5 від 8.10.1998р.; судом не взято до уваги порушення позивачем п.6.3 договору купівлі-продажу; наводить скаржник і інші підстави для скасування судового рішення.

Скаржником також подано клопотання про призначення повторної авто-технічної експертизи автобуса, проведення якої доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз. Дане клопотання судовою колегією відхилено як безпідставне.

Позивачем подано заперечення на апеляційну скаргу, просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що рішення суду прийняте з дотриманням норм процесуального та матеріального права. Зокрема, позивач зазначає, що судом першої інстанції дано правильну оцінку висновку судової експертизи від 12.12.2007р. та авто-товарознавчої експертизи №88 від 25.12.2006р., правомірно застосовано норми ст..675 ЦК України.

ВАТ «Державний Ощадний банк України»в особі Івано-Франківської філії подано відзив на апеляційну скаргу від 09.06.2008р. № 25-4/125, в якому просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

ЗАТ «Страхова компанія «Галицька»у відзиві на апеляційну скаргу від 17.06.2008р. №310 рішення суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, судовою колегією встановлено наступне.

Між ТзОВ «Підприємство «Автопром»(продавець) та ОСОБА_1. (покупець) укладено договір купівлі-продажу №19 від 17.03.2006р., згідно якого останнім придбано автобус марки ХАЗ-НОМЕР_1модифікація -міський в кількості 1 шт. вартістю 158 766,00грн., в т.ч. ПДВ.

Між ЗАТ Страхова компанія «Галицька»(Страховик) та фізичною особою ОСОБА_1. (Страхувальник) укладено договір №00002803/2006 від 28.03.2006р. страхування транспортних засобів, згідно якого здійснено страхування транспортного засобу ХАЗ , держ. номер НОМЕР_1, який належить Страхувальнику.

Між ЗАТ «Державний ощадний банк України»в особі Івано-Франківського обласного управління та фізичною особою ОСОБА_1. укладено кредитний договір №218 від 15.03.2008р., згідно якого останньому надано кредит в сумі 134 448,00грн. для здійснення оплати за автобус ХАЗ НОМЕР_1. В забезпечення даного кредитного договору між ВАТ «Державний ощадний банк України»в особі Івано-Франківського обласного управління (Заставодержатель) та ОСОБА_1. (Заставодатель) укладено договір застави від 28.03.2006р., згідно якого передано в заставу транспортний засіб марки ХАЗ НОМЕР_1.

Вищезазначені договора укладені ОСОБА_1. з метою здійснення підприємницької діяльності, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. серія НОМЕР_2(дата реєстрації 07.03.2002р.) та договором №1011 від 28.07.2006р., укладеним між Івано-Франківською обласною державною організацією та приватним перевізником Приватним підприємцем ОСОБА_1. на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на автобусному маршруті загального користування Верховина - Івано-Франківськ.

Позивачем заявлено позов про розірвання договору купівлі-продажу №19 від 17.03.2006р., розірвання кредитного договору №218 від 15.03.2006р. та договору застави від 28.03.2006р., переведення обов»язків боржника та заставодавця по вказаних договорах на ТзОВ підприємство «Автопром», повернення сплаченої за товар грошової суми та стягнення моральних та матеріальних збитків, згідно заяви про уточнення позовних вимог (а.с.173-174).

Приймаючи постанову у даній справи, судова колегія виходила з наступного:

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов»язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов»язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно ст. 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов»язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передавання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу; договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк). Статтею 680 ЦК України визначено, якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред»явити вимогу у зв»язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку.

Пунктом 6.2 договору купівлі-продажу №19 від 17.03.2006р. визначено, що продавець надає гарантію на товар протягом 1,5 року та не більше 100 000 км пробігу (ТУ У 34.1-31048021-004-2004). Даним договором також передбачено, що у випадку виходу з ладу комплектуючого виробу протягом гарантійного строку, покупець зобов»язаний письмово (факсом) повідомити про це продавця протягом 12 годин з моменту виникнення гарантійного випадку, у повідомленні слід зазначити, зокрема, технічну несправність(п.6.3). Покупець до одержання відповіді від Продавця не має права здійснювати будь-які роботи по усуненню недоліків (п.6.5). У випадку порушення покупцем будь-якого з пунктів 6.3,6.5 договору, продавець знімає з себе всі гарантійні зобов»язання.

Як випливає з умов договору, гарантійний строк на транспортний засіб завершується із настанням першої із подій: або із спливом 1,5р. з моменту придбання, або пробігом придбаного транспортного засобу 100000 км. Матеріалами справи підтверджується, що пробіг згідно із записами у сервісній книжці становить на 13.10.2006р. 62200 км; фактично на шестизначному механічному одометрі показник зупинився на позначці 13000км в зв»язку із поломкою спідометра, а саме обривом тросу; облік пробігу власник вів самостійно, враховуючи проїхані на автобусі відстані. Дану обставину підтвердив позивач і в судовому засіданні. Твердження позивача про неодноразове повідомлення ТзОВ «Підприємство «Автопром»про поломку даного комплектуючого не підтверджується наявними матеріалами справи (а.с.63-68). Вказане свідчить про порушення позивачем п.6.3 договору купівлі-продажу, що тягне за собою припинення гарантійного строку. З огляду на викладене судом першої інстанції помилково задоволено позовні вимоги з посиланням на ст.ст. 679,708 ЦК України.

Слід також зазначити, що заявляючи вимогу про розірвання договору купівлі-продажу та відшкодування збитків, завданих розірванням договору, позивач посилався на ст.ст.651, 653 ЦК України, якими визначеного, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Вимога про розірвання договору не підлягає до задоволення, оскільки позивачем не доведено наявність одночасно тих умов, які передбачені ч.2 ст.652 ЦК України. За таких обставин відсутні і правові підстави для відшкодування збитків, завданих розірванням договору.

Рішення суду в частині відмови в позові відповідає фактичним обставинам справи та прийняте із правильним застосуванням норм матеріального права.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції територіальної підсудності при розгляді даної справи є безпідставними, такими, що суперечать ч.3 ст.15 ГПК України, судовою колегією до уваги не приймаються.

Враховуючи викладене, матеріали справи, судова колегія прийшла до висновку, що рішення суду у даній справі слід скасувати в частині задоволення позову, в позові відмовити.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103,104, 105 ГПК України,

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу ТзОВ «Підприємство «Автопром», м.Херсон №02-15/14-08 від 11.03.2008р. задоволити частково.

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 19.02.2008р. у справі №5/53 скасувати частково в частині задоволення позову. В цій частині в позові відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити в господарський суд Івано-Франківської області.

Головуючий-суддя Галушко Н.А.

Суддя Краєвська М.В.

Суддя Орищин Г.В.